Основні статті Кодексу

Головний обов'язок журналіста – сприяти забезпеченню права громадян на одержання оперативної інформації. Це зобов'язує його у своїй діяльності завжди бути об'єктивним, коректним, відповідальним за свою справу. Журналіст поширює і коментує лише ту інформацію, у правдивості якої переконаний. Він уникає неповноти або неточностей чи викривлень інформації, які могли б завдати моральної шкоди честі та гідності людини, неприпустимі з його боку недостовірні повідомлення. Журналіст відповідальний перед читачем, слухачем та глядачем.

Журналіст має право відмовитися від виконання завдання редакції з підготовки та поширення власної інформації, якщо її зміст після редакційної правки зазнав істотних змін, що суперечать його переконанням або пов'язані з порушенням норм професійної етики.

Журналіст повинен уникати у своїх публікаціях та передачах образ з приводу національних, расових, етичних та релігійних поглядів і почуттів людей, протидіяти екстремізму та обмеженню громадянських прав за будь-якими ознаками.

Журналіст у своїх повідомленнях не втручається у судові справи, поки ведеться слідство.

Журналіст дорожить власним авторитетом та репутацією, несе не лише юридичну, а й моральну відповідальність перед суспільством за правильність повідомлень і справедливість суджень.

Журналіст у своїй професійній поведінці не має права ставити особисті інтереси понад усе.

Журналіст у практичній діяльності не піддається тискові владних структур, особливо в тих випадках, коли йому нав'язують чужу чи хибну думку, орієнтують на фальсифікацію фактів.

Журналіст покликаний постійно працювати над підвищенням власного фахового рівня.

Журналіст поважає і відстоює професійні права колег, дотримується норм і правил поведінки у редакційному колективі.

Порушення журналістом положень цього Кодексу піддається громадському осудові, розглядається на зборах редакційних колективів, у первинних організаціях Національної спілки журналістів та радами професійної етики, що створюються при правліннях регіональних організацій НСЖУ.

40. Основні положення Закону України «Про доступ до публічної інформації».

ЗАКОН ВИЗНАЧЕННЯ

41. Основні положення Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) України».

ЗАКОН ВИЗНАЧЕННЯ

42. Основні тенденції розвитку сучасної вітчизняної журналістики.

Уход в інтернет

Україна сьогодні все більше адаптується в світовий інформаційний простір. Масово інформаційна ситуація в Україні сьогодні відзначається рухливістю й динамізмом, що загалом відбиває зміни й еволюцію усіх сфер суспільно-політичного життя. Україна все ще переживає перехідний період: недостатньо енергійно запроваджуються реформи; ще досить активно діють сили, що прагнуть повернення до старого. Одночасно в суспільстві зростає усвідомлення того, що від ЗМІ залежить не в останню чергу, куди ж рушить Україна, на засадах яких цінностей буде сформована суспільна свідомість її народу.
Україна сьогодні все більше адаптується в світовий інформаційний простір, а відтак на розвиток української журналістики все активніше впливає світова масово-комунікативна сигуація, яка характеризується такими основними тенденціями її розвитку:
1) інтенсивно розвивається сучасна комунікативна технологія, що впливає на природу, розширює обсяг і поглиблює зміст інформації;
2) процес глобалізації інформаційних мереж, бурхливіш розвиток системи " Інтернет", якою вже охоплено понад 200 млн. чоловік, породжує новіш тип журналізму, що характеризується потенційними можливостями участі кожного громадянина в творенні масової інформації; у майбутньому, на думку футурологів, відбуватиметься подальше " зрощування" людини й комп'ютера, якому людина " передає" частину функцій головного мозку, зокрема й функцію накопичення і збереження інформації;
3) навальне зростання кількості інформаційних повідомлень може бути охарактеризоване сьогодні як ситуація " інформаційного вибуху", що потребує від журналістики не тільки більш могутньої й технічно досконалої системи передачі інформації, але й перетворення ОМІ на могутні аналітичні центри, фабрики думки, здатні аналізувати й коменгупати численні новішарні повідомлення; без допомоги цієї аналітичної роботи ОМІ читач самостійно неспроможний упоратися з могутнім потоком інформації, який щодня напалюється на нього;
4) зростає розуміння державами, соціальними групами та індивідами важливості циркуляції правдивої і вичерпної інформації;
5) псе більше виявляється бінарна роль журналістики в культур-но-полі пічному просторі: вона не лише відтворює суспільно-політичну й духовно-культурну ситуацію в світі, але й у великій мірі створює її;
6) зростає число міжнародних та транснаціональних учасників процесу руху інформації в світі, а звідси — політичне, соціальне й економічне розмаїття цього феномену, особливо в сфері освіти й культури;
7) зростає інтерес до порівняльних транс культурних досліджень, а також до вивчення громадської думки і образів (іміджів) за матеріалами ОМІ;
8) розвиваються дискусії про новий міжнародний економічний порядок (НМЕП) та новий міжнародний інформаційний порядок (НМІП); з'являється все більше футурологів, що подальшу долю світової цивілізації пов'язують з розвитком інформаційних супермагістра-лей, вважаючи вже сучасне постіндустріальне суспільство інформаційним суспільством.

За проф..Блюмом для суч.ЗМІ характерні 4 тенденції: комерціалізація, інтернаціоналізація, уніфікація, монополізація.

Монополізація. ринок зобов’язаний фінансувати ЗМІ. А реклама «приходить», зазвичай, тільки у великі ЗМІ. Тобто зникає конкуренція, приходить монополія. Інтернаціоналізація. ЗМІ змушені постійно порушувати кордони. Звідси потрапляння книжок, радіопередач в інші країни. Багато в чому це відбувається через супутникове телебачення. Уніфікація. На різних каналах виникають передачі із схожим змістом і політичною позицією. Натомість вони більше відрізняються версткою і дизайном.

Комерціалізація. ЗМІ опинилися у вирі індустрії розваг., але завжди були ті, що передовсім займалися викриттям, поширенням сенсацій, пліток, обливанням брудом, що більше розважає, ніж інформує. А справжнє входження ЗМІ в індустрію розваг відбулося у 80-тих роках, коли на ринок прийшли приватні телекомпанії. А з тим не лише приватні телеканали пропонують більше розваг замість інформації, а й громадсько-правові канали збільшили у своїх програмах частку розважальних передач. І все відбулося із цифровізацією ЗМІ – найбільшої його революцією.(з часу введення телеграфу до початку ведення в експлуатацію телебачення.)

43. Політичні та соціальні причини щодо зародження та становлення української преси.