Трасування анкерних ділянок на станції

На станції контактна підвіска напівкомпенсована, а на перегоні-компенсована. Спряження таких підвісок здійснюються слідуючим способом, перша анкерна ділянка перегону з боку станції анкерується як напівкомпенсована підвіска, а другий його кінець на перегоні - як компенсована підвіска; в середині цієї анкерної ділянки проектується середня анкеровка напівкомпенсованої підвіски. Таким чином на ізолюючих спряженнях обидві гілки контактних підвісок будуть однакові, напівкомпенсовані.

Анкерні ділянки контактних підвісок головної колії трасування від крайніх зі сторони перегону анкерних опор спряжень в одному кінці станції до таких саме опор на іншому кінці станції або на нейтральній вставці.

У такому випадку довжина анкерних ділянок перевищує допустиму(1600м), тому контактні підвіски кожної головної колії поділяють на дві анкерні ділянки і посередині станції найбільш зручному місці виконують не ізолююче спряження(див.мал.3).

З метою економії кольорових металів, якщо несучий трос контактної підвіски головної колії станції мідний, улаштовують не ізолююче спряження анкерних ділянок тільки контактних проводів; несучий трос трасирується через усю станцію однією анкерною ділянкою, а контактні проводи в прольотах спряжень підвішують до додатково підкоченому біметалевому тросу.

Напівкомпенсована контактна підвіска кожної бокової колії станції виконується однією анкерною ділянкою(див.мал.4). В анкерних ділянках довжина менше 800м влаштовується однобічна компенсація проводів контактних підвісок.

Біля кожної анкерної ділянки вказується довжина та її номер.

Трасування живильних, відсмоктувальних ліній, ліній ВЛ –10кВ.

Траси живильних та відсмоктувальних ліній від будівлі тягової підстанції до електрифікуємих колій проектуються за найменшою відстанню, та вздовж електрифікуємих колій - по опорах контактної мережі.

Для анкеровки ліній біля будівлі тягової підстанції та біля колій використовуються залізобетонні конічні опори. На кожній опорі анкерується одна лінія.

Живильні лінії контактної мережі головних колій станцій приєднуються безпосередньо перед тяговою підстанцією. Для анкеровки живильних ліній та установки роз'єднувачів використовуються або спеціально для цього встановлені залізобетонні опори, або раніше намічені.

Живильні лінії контактної мережі перегонів трасируються від опор на території тягової підстанції перпендикулярно осям колії до опор, встановлених біля колій, де виконується анкеровка та розворот живильних ліній, вздовж електрифікуємих колій(див.мал.5). Далі траси живильних ліній перегонів йдуть на кронштейнах з польового боку опор контактної мережі та закінчуються на спеціально для цього встановлених кінцевих залізобетонних опорах на ізолюючих спряженнях. В якості кінцевої опори, на якій здійснюється анкеровка живильних ліній, використовується конічна опора з відтяжками, анкером та анкерною опорною плитою.

На цих же опорах у кінці живильних ліній влаштовують роз'єднувачі. Для анкеровки відсмоктувальних ліній, біля тягової підстанції та біля колій використовують дві залізобетонні опори при постійному струмі.