Основні види порушень зору у дітей

До найбільш поширених порушень рефракції ока у дітей дошкільного віку відноситься далекозорість і короткозорість.

При далекозорості, або слабій рефракції, промені світла збираються за сітківкою. При цьому можливе зниження зору. Віддалені, а особливо близькі предмети, можуть бути розпливчастими. Маленьким дітям властива далекозорість, оскільки у них передньозадній діаметр очного яблука вкорочений. У 90% новонароджених дітей спостерігається далекозорість. Як правило, вона з віком компенсується великою силою заломлюючих середовищ ока і не потребує окулярів. Лише при сильній далекозорості дитині виписують окуляри. Прогресування далекозорості є наслідком затримки росту очного яблука.

Короткозорість (міопія), або сильна рефракція, має протилежну далекозорості особливість: промені світла збираються перед сітківкою. При цьому добра гострота зору можлива лише зблизька, а віддалені предмети розпливчасті.

Короткозорість може змінити поведінку і навіть характер дитини: вона швидко втомлюється, близько підносить предмети до очей, жмуриться, ходить з низько опущеною головою, починає горбитися. Крім того, дитина може скаржитись на біль в очах, головний біль, на те, що предмети перед очима розпливаються, двояться. Деякі діти під час розгляду предметів втомлюються і починають косити. Дитину з указаними симптомами потрібно направити до лікаря-офтальмолога.

Короткозорість характеризують за величиною (ступенем), яку визначають у діоптріях. Чим більша величина короткозорості, тим гірше дитина бачить вдалину. Міопія до 3 діоптрій вважається слабкою, від 3 до 6 – середньою і більше 6 – високою.

Дітей з поганим зором під час занять завжди садять ближче до джерела світла. Вихователь повинен стежити за тим, щоб діти, яким виписані окуляри, обов'язково користувались ними. Окуляри повинні бути правильно підібрані до очей дитини (центри стекол повинні точно збігатися з центром очей, зручно держатись за вухами). При постійному перекосі, сповзанні окулярів вони можуть виявитись навіть шкідливими.

Якщо дотримуватись гігієнічних норм органу зору, то короткозорість може не прогресувати протягом багатьох років. Дуже корисні для профілактики короткозорості та її прогресування фізичні вправи для очей, спрямовані на тренування апарату акомодації (" мітка на склі", гімнастика " зіркість" за А.І. Дашевським і ін). Для дошкільників повинні бути запропоновані прості й доступні варіанти вправ. Мета їх полягає в розгляданні різновіддалених предметів. Дітям пропонують швидко переводити погляд з близько розміщених об'єктів (палець, олівець, мітка на віконному склі та ін.) на віддалені (будинок, дерево, дах тощо) і навпаки. Ці вправи доцільно виконувати протягом 0, 5-1 хв. всередині заняття з посиленим зоровим навантаженням, а також удома.

Іноді діти з нормальною гостротою зору низько нахиляються над столом, періодично скаржаться на головний біль у кінці дня. Біль виникає внаслідок втоми м'язів ока при роботі на близькій відстані. Такий стан називається спазмом акомодації. Дитина зі спазмом акомодації потребує обстеження та лікування в офтальмолога. При правильному лікуванні та дотриманні гігієни зору це порушення зору проходить. При недотриманні рекомендацій лікаря може прогресувати і передувати розвитку короткозорості.

Дітей 6-7 років, у яких навіть невелика короткозорість, не рекомендується віддавати до спеціальних шкіл; недопустимо, щоб вони поєднували заняття в школі із заняттями музикою. Потрібно обмежувати їх зорові навантаження, більше приділяти уваги фізичному розвитку, загартуванню, іграм на свіжому повітрі, харчуванню. Особливо корисно вживати моркву або сік з неї, ягоди чорниці, горобини та ін.

Косоокість виникає при неправильній від народження або порушеній протягом життя будові оптичної системи одного або двох очей (далекозорість, короткозорість), а також при порушенні злагодженого руху обох очних яблук. При цьому предмети перед очима починають розпливатися, двоїтися, дитина не бачить їх чіткого зображення. Намагаючись знайти для очей таке положення, при якому всі предмети було б видно чітко, дитина починає косити. Спочатку така косоокість буває під час перевтоми, збудження, а далі вона може посилитись і стати постійною після важкої хвороби або переляку. Гострота зору ока, яке косить, різко знижується, погіршується можливість правильно визначити відстань між предметами, їхні розміри, об'єм, користуватися стереоскопічними приладами.

У початковій стадії косоокість можна повністю вилікувати, якщо вчасно її помітити і показати дитину лікарю. Лікування починається з призначення дитині навіть з 1-2 років окулярів. Потрібно також стежити за тим, щоб призначені окуляри діти носили постійно, знімали їх лише під час умивання або перед сном.

Порушення функції кольоровідчуття (дальтонізм). Здатність здорових дітей розрізняти кольори переважно залежить від того, якої уваги приділяють цьому питанню дорослі. Для розвитку колірного зору з раннього віку потрібно давати дітям кольорові іграшки, використовувати також предмети, пофарбовані в голубий, синій і фіолетовий кольори. Гірлянди кульок у дитячій колисці потрібно вішати на відстані 30-50 см від очей дитини. До того ж у центрі розміщати оранжеві й зелені, а по боках – червоні, жовті, голубі, сині та фіолетові. При правильному розвитку і вихованні дітей до третього року життя дитина добре розуміється в трьох основних кольорах і може засвоювати інші. Але якщо у дитини є відхилення в функції колірного відчуття, вона може на заняттях малювання або в іграх з кубиками плутати кольори. Недосвідчені працівники дитячих закладів помилки дітей сприймають за неуважність, роблять їм зауваження. Все це може тяжко відобразитись на нервовій системі дитини, вплинути на її подальший розвиток і поведінку. Тому в таких випадках, коли дитина плутає або довго не може засвоїти ті чи інші кольори, її необхідно показати лікарю-спеціалісту, щоб з'ясувати, чи не є це результатом вродженого дефекту зору.

Деякі діти не можуть сприймати зелений колір, плутають світло-зелений з темно-червоним. Такий розлад зору носить назву " дальтонізм". Дальтонізм передається за спадком і, як правило, зберігається протягом усього життя, причому страждають обидва ока.

Колірний зір у дитини можна розвивати, якщо давати їй іграшки різного кольору, особливо різної яскравості. Чим раніше виявляється у дітей порушення зорових функцій, тим легше їх вилікувати. Першу перевірку зору у дітей проводять у віці 1-1, 5 р.; наступну – у 3-4 р. і у 6-7 р. перед вступом до школи.

Розрізняють наступні основні види стійких порушень слуху – туговухість і глухоту.

Глухота (сенсоневральна глухота) – таке ураження слухової функції, коли сприйняття мовлення на слух повністю або частково неможливе, незалежно від його гучності, внаслідок переважного ураження звукосприймаючого апарату (органу Корті і нервових шляхів).

Туговухість (кондуктивна глухота) – таке пониження слуху, при якому виникають утруднення в сприйнятті мовлення внаслідок переважного ураження звукопровідного апарату (зовнішнього, середнього та частини внутрішнього вуха).

Етіологія порушень зору

Погіршення зору у дітей, причини При яких захворюваннях у дітей псується зір? Розглянемо основні причини порушень зору у дітей.
Вроджені порушення:
- викликані різними вірусними та інфекційними захворюваннями (грип, токсоплазмоз та ін), порушеннями обміну речовин матері під час вагітності; - спадкова передача деяких дефектів зору (зменшення розмірів очей, катаракта та ін); - іноді обумовлені вродженими доброякісними мозковими пухлинами (такі порушення проявляються не відразу).
Набуті порушення зору у дітей:
- внутрішньочерепні та внутрішньоочні крововиливи, травми голови під час пологів і в ранньому віці дитини; - у зв'язку з підвищенням внутрішньоочного тиску; - на тлі загального соматичного ослаблення здоров'я дитини; - недоношені діти з ретинопатією (зниження чутливості сітківки), при якій часто настає тотальна сліпота.
Причиною атрофії зорового нерва можуть бути як спадкові, так і набуті аномалії.
У дітей з дуже малою масою тіла часто спостерігається ретиніт, або ретинопатія недоношених (захворювання сітківки): чим менше маса, тим більше імовірність її прояви. Викликається вона невідповідним масі тіла дитини розвитком кровоносних судин по периметру сітківки.
У 90 відсотках випадків ця ситуація вирішується сама по собі, проте в інших 10 відсотках випадків ретинопатія може привести до серйозних ускладнень.
Вроджена катаракта у дітей - це цілком звичайне явище, але її буває досить складно помітити, поки не пройде деякий час. Така катаракта буває тотальною і частковою, на одному оці або на обох, вона може зберігати свої розміри або збільшуватися.
Часткова, схожа на точку, катаракта надає на зір дуже маленьке вплив, однак тотальна катаракта може призвести до повної сліпоти.
Розвитку катаракти можуть сприяти використовувані при лікуванні астми кортикостероїди.
Будь катаракта, що впливає на зір, вимагає негайного лікування. Це лікування залежить від щільності катаракти і від того, порушено чи нею обидва ока або тільки один.
У дитини, народженої з тотальною катарактою обох очей, вона повинна бути вилучена не пізніше двох місяців, щоб дати можливість світлу стимулювати розвиток сітківки.
Ністагм у дітей

Це судорожне посмикування очного яблука. Причини появи цього порушення наступні. Ністагм може бути вродженим і іноді пов'язаний з альбінізму (недостатньою пігментацією); його може викликати і сенсорна депривація (недостатня кількість зовнішніх подразників) в більш ранньому періоді розвитку.
Природжений ністагм, хоча і дещо порушує зорове сприйняття, не створює великих незручностей; що стосується придбаного ністагму, то він може бути наслідком порушення діяльності головного мозку і вимагає ретельного вивчення.
Непрохідність носослізного протоки
Цим страждає приблизно один з двадцяти новонароджених. Слізні канальці (у внутрішній частині століття) формуються відносно пізно, тому сльози скочуються по щоках, в результаті чого може послідувати інфікування.
Непрохідність носослізного протоки зникає до шести місяців у 80 відсотків дітей без усякого лікування, а в інших 20 відсотків її доводиться ліквідовувати штучно.
Лейкокорія у дітей

У цьому випадку зіниця виглядає білим, що може бути викликано цілим рядом вроджених і набутих захворювань.
Найбільш частим з них є катаракта, а найбільш серйозним - пухлина сітківки, ретинобластома.

Ретинобластома у дітей

Ретинобластома являє собою злоякісну внутрішньоочну пухлина.
Зустрічається вона вкрай рідко, але може становити небезпеку для життя.
Оскільки ретинобластома є спадковим захворюванням, з великою часткою ймовірності її можна виявити і в інших родичів.

Родова травма

Тривалі і утруднені пологи, особливо при накладенні акушерських щипців, можуть призвести до механічних пошкоджень очей, очних м'язів і прилеглих ділянок. Хоча більшість родових травм не дуже серйозні і виявляються протягом декількох тижнів, деякі пошкодження рогівки можуть призвести до серйозних порушень зору.

СНІД у дітей

Інфекція може потрапити в організм або при переливанні крові, або в ході пологів. Таке відбувається досить рідко, але кількість заражень СНІДом збільшується щороку, причому приблизно у п'ятої частини всіх випадків захворювань на СНІД маленьких дітей це позначається на їх зорі, що, на жаль, не найбільша неприємність в таких обставинах.

Особливості мовленнєвого розвитку в дітей з порушенням пізнавальних огранічних ґенезів

Порушення усного мовлення у розумово відсталих дітей

В клініці інтелектуальних порушень до останнього часу для визначення стану психічного недорозвинення загальноприйнятим вважався термін " олігофренія" (" недоумкуватість"), головними критеріями якої є [7, c.22]:
1) тотальність психічного недорозвинення з переважанням слабкості абстрактного мислення при меньшій вираженості порушень передумовінтелекту і відносно менш грубим недорозвиненням емоційної сфери;
2) непроградієнтність інтелектуальної недостатності, що є наслідком порушення онтогенетичного розвитку, а також непроградієнтність яка викликала недорозвинення патологічного явища.
В залежності від часу впливу патогенного чинника всі форми олігофренії можна поділити на 3 групи. Ця класифікація була запропонована Г.Є. Сухарєвою в 1965 році і є актуальною і на сьогоднішній день [7, c.22].
Перша група— олігофренії ендогенної природи (в зв'язку з ураженням генеративних клітин батьків):
а) хромосомні аномалії (хвороба Дауна, синдром Клайнфельтера, синдром Шерешевського-Тернера);
б) справжня мікроцефалія;
в) ензимопатичні форми олігофренії (пов'язані з порушенням основних видів обміну);
г) дизостозичні форми олігофренії (пов'язані з порушенням розвитку кісток і шкіри).
Друга група— ембріо- і фетопатії:
а) олігофренія обумовлена TORCH інфекціями (токсоплазмоз, краснуха, герпес, цитомегаловірус);
б) олігофренія зумовлена іншими вірусами (грип, паротит та ін.);
в) олігофренія, що пов'язана з сифілісом;
г) клінічні форми олігофренії, що пов'язані з гормональними порушеннями у матері і токсичними чинниками;
д) олігофренія зумовлена гемолітичною хворобою новонароджених (несумісність крові матері і плоду за Rh-фактором)
Третя група— олігофренія, яка виникла в зв'язку з шкідливостями, що діяли під час пологів або в перші роки життя дитини:
а) олігофренія, пов'язана з пологовою травмою і асфіксією;
б) олігофренія пов'язана з черепно-мозковою травмою в постнатальному періоді;
в) олігофренія, зумовлена перенесеними в ранньому дитинстві енцефалітами, менінгітами, менінгоенцефалітами.
В кожній групі перерахованих форм проводиться подальша диференціація в залежності від особливостей клінічної картини включаючи ступінь інтелектуального дефекту.
За міжнародною класифікацією рекомендовано терміни: " розумова відсталість", " психічний недорозвиток", їх фактичне значення більш широке, тому що вони точно відображають суть явища, оскільки в процесі розвитку відстає не тільки інтелект, але й інші сфери психічної діяльності. Ці терміни, з одного боку, допускають в деяких випадках певну проградієнтність, що викликає інтелектуальний дефект уражень, з іншого боку— не потребують обов'язкової ієрархічності ураження психіки. Крім того, вони більш прийнятні деонтологічно для визначення легких випадків недорозвинення інтелекту.
Важливо для врахування у корекційно-педагогічному процесі індивідуально-психологічних особливостей дітей, досить часто зумовлених патофізіологічними чинниками, диференціювати дітей за причинами виникнення розумової відсталості та типологічною специфікою структури дефекту.

налізуючи вплив різних патогенних факторів на виникнення розумової відсталості, слід враховувати, що ступінь зниження інтелекту залежить від того, коли була перенесена та чи інша хвороба. Так, якщо майбутня мати перенесла захворювання на краснуху у перші три місяця вагітності, це може стати причиною розумової відсталості дитини. Ця ж хвороба у пізніші терміни вагітності може викликати менш глибокі ушкодження, зокрема затримку психічного розвитку.
Отже, особливу увагу при профілактиці розумової відсталості потрібно приділяти тим патологіям, при ранньому виявленні яких можливе лікування. До них відносяться гіпотиреоз, фенілкетонурія, порушений обмін речовин, а також інфекційні захворювання. Спеціалісти, які спостерігають вагітних жінок, повинні усвідомлювати шкідливість наслідків алкоголю, медичних препаратів, радіоактивного опромінення (у томі числі діагностичної рентгенографії), материнської фенілкетонурії і метаболічних розладів для майбутніх матерів.