💸 Как сделать бизнес проще, а карман толще?

Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое раписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже. Проблема в том, что средняя цена по рынку за такой сервис — 800 руб/мес или почти 15 000 руб за год. И это минимальный функционал. Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.
⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее.
✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать».
Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами!

Роль жестів у діловому спілкуванні

У невербальному діловому спілкуванні кінесичні за­соби («мова тіла») є найуживанішими і найважливіши­ми. Вони можуть бути підсвідомими (емоційний стан співрозмовника) або свідомими (набуті, осмислено від­працьовані сигнали певними частинами тіла).

Спілкування супроводжується жестами, які є носія­ми різного типу інформації.

Жести — свідомі чи несвідомі рухи людини, які сигналізують про її внутрішній емоційний стан.

Мова жестів сформувалася раніше, ніж вербальні за­соби. Більшість жестів розвивається з набуттям особис­тістю соціального досвіду, деякі є вродженими.

За спостереженнями дослідників, українці в жести­куляції займають в Європі серединне становище. Перші місця належать італійцям і фінам. Проте й серед нас трапляються індивіди, котрим інколи дають слушні поради: " Не махай руками, як вітряк крилами"; " Не роби вітру руками" та ін. Інколи співрозмовник просто відсувається чи відступає на безпечну відстань, натяка­ючи цим, що не хотів би стати жертвою надміру запаль­ної жестикуляції партнера.

Жести мають відповідати змістові й стилеві мовлен­ня, бути різноманітними та функціонально доцільни­ми, лише тоді вони корисні.

Жести, які сприяють глибшому розумінню вислов­леного, називають ілюстраторами. Наприклад, розво­дячи руками, співрозмовник говорить: «Ось такої вели­чини» або, навпаки, зводячи руки: «Зовсім крихітний». Жести, за допомогою яких регулюють відносини, нази­вають регуляторами. Вони вказують напрям, скорочу­ють чи збільшують дистанцію спілкування. Наказую­чи: «Йди сюди», вказують рукою, куди йти. Коли під час спілкування намагаються символічно відтворити суть висловленого, користуються жестами-символами. Доволі часто однакові значенні мають у різних мовних спільнотах неоднакове втілення (наприклад, з метою передачі цифри «1» українець підніме вказівний палець, в той час як угорець – великий).

У скрут­них ситуаціях людина вдається до жестів-адаптерів, які свідчать про внутрішнє хвилювання. Це несвідомі фіксовані реакції (посмикування, почісування, погладжування тощо).

Нерідко жести не відповідають висловленій люди­ною вербальній інформації. Як правило, вони більш правдиві. Наприклад, якщо політик, кажучи: «Я відвер­то прагну до діалогу з молоддю», енергійно жестикулює в повітрі пальцем, махає перед слухачами кулаком, це яскраво засвідчує його справжні думки.

Жести відносно легко можна розшифрувати, тому співрозмовники за необхідності намагаються їх замас­ковувати діями, які мають протилежний зміст.

Співрозмовник, який добре знає мову жес­тів, має більше шансів адекватно зрозуміти справжні наміри партнера на переговорах, іноді несподівано для нього бачити розбіжності між висловленим і очікува­ним. Висока самоорганізація, володіння собою, ціле­спрямоване використання відповідних до комунікатив­ної ситуації і ділової мети жестів допоможе зміцнити позицію на переговорах, нерідко є вирішальним чинни­ком у досягненні успіху.

Найчастіше жести засвідчують такі психологічні стани учасників спілкування:

1. Відкритість. Найтиповіший жест — відкриті ру­ки. Часто він супроводжується підняттям плечей, роз­критими вперед долонями: «Чим я можу вам допомог­ти?»

Інший характерний жест — розстібнута куртка (піджак тощо). Людина, яка довіряє співрозмовнику, розстібне її або взагалі зніме в його присутності.

2. Підозра й потаємність. Жести, які виявляють ці почуття, часто виконуються лівою рукою, співрозмовник машинально потирає чоло, скроні, підборіддя, прагне прикрити обличчя руками.

Людина, яка щось приховує, намагається не дивитися на співрозмов­ника. При цьому її погляд найчастіше фіксується на правому плечі співрозмовника. Інший показник скритності — непогодженість жестів.

Якщо ворожа щодо вас людина посміхається, то це означає, що вона за штучною посмішкою намагається навмисне приховати свою нещирість.

3. Заперечення. Типовими жестами заперечення є складені руки, відхилення тіла назад, схрещені ноги, нахил голови вперед, погляд з-під лоба.

4. Сумнів, скрутне становище.

Про них свідчать до­тик до носа чи легке його потирання вказівним паль­цем, що часто означає «ні». Звичайно, до носа торка­ються і коли він свербить, але тоді потирають набагато інтенсивніше. Варіація цього жесту — доторкування до мочки вуха чи потирання очей.

5. Готовність. Руки на стегнах є першою ознакою го­товності. Цей жест часто демонструють спортсмени на змаганнях, які чекають своєї черги.

Якщо людина сидить і при цьому обидві руки лежать на колінах чи тримаються за бічні краї стільця, то варто брати ініціативу у свої руки і першим запропонувати закінчити бесіду. Це дозволить вам зберегти психологічну перевагу і контролювати ситуацію.

6. Невпевненість. Типовими жестами є переплетен­ня пальців рук, при цьому великі пальці нервово поти­рають один одного або пощипують шкіру. Багато жес­тів, виконуваних пальцями, відображають невпевне­ність, внутрішній конфлікт чи побоювання. Дитина у такому разі ссе палець, підліток гризе нігті, а дорослий часто замінює палець авторучкою чи олівцем.

Свідченням невпевненості жінки є повільне підніман­ня руки до шиї; якщо вдягнуто намисто, то рука доторку­ється до нього, мовби перевіряючи, чи воно на місці. Ці рухи жінка робить, коли чує або говорить те, що ставить її у незручне становище.

7. Фрустрація (лат. — обман, марне очі­кування, розлад). Цей психічний стан виникає в ре­зультаті реальної або уявної перешкоди у досягненні мети. Наприклад, футболіст, який помилково зробив пас чи не зловив м'яча, копає ногою землю, б'є у повіт­ря. Бейсболіст у таких випадках може зірвати з себе шапку, запустити руку у волосся, потирати шию тощо. Бізнесмен, який невигідно уклав важливий контракт, може схопити олівець і кинути на підлогу чи перелама­ти його тощо.

8. Незадоволення. Про нього свідчать прискорене дихання, часто поєднане зі стогоном, муканням тощо. Розгнівані люди, як правило, починають швидко ди­хати і пропускати повітря через ніздрі з такою силою, що виникає хрипкий звук. Той, хто не помічає цього і продовжує наполягати на своєму, може наразитися на серйозні неприємності, особливо якщо співрозмовни­ком є його керівник.

9. Довіра. Людина, яка говорить довірливо, не стане жестикулювати на рівні обличчя (прикривати рота, по­чісувати носа чи голову тощо). Горда, пряма постава, яку можна часто бачити у того, хто багато досяг і знає, чого хоче, також є свідченням довіри. Триматися прямо краще не тільки для здоров'я, це і невербальний знак упевненості в собі.

10. Самовдоволеність, упевненість у своїй безгрішнос­ті. Часто такі люди під час розмови лікті ставлять на стіл, утворюючи піраміду, вершина якої — кисті рук — розта­шована прямо перед ротом.

Людина зберігає цю позу не тільки, коли говорить, а й коли слухає. Вона може гра­тися зі своїми партнерами в «кота і мишку», доки не дасть їм шанс «розкрити карти», свідченням чого є пе­реміщення рук на стіл долонями вгору чи донизу. Якщо у такому жесті руки з'єднані тісніше, це свідчить про впевненість людини у своїх словах. Руки можуть бути на різній висоті: жінки, сидячи, як правило, з'єднують пальці на колінах, стоячи — дещо вище пояса. Чим ви­щий ранг керівників, тим вище вони тримають руки, інколи дивлячись на співрозмовника через з'єднані пальці. Такий жест дуже поширений у стосунках «ке­рівник — підлеглий».

12. Недовіра. Про неї свідчать з'єднані за спиною ру­ки, підняте догори підборіддя. Так часто стоять міліціо­нери, митники, керівники, офіцери.

13. Авторитарне наголошення на своїх правах. Лю­ди часто позначають межі свого володіння жестами, на­приклад кладуть ногу на крісло, на висунуту шухляду письмового стола чи на стіл.

У давніх сімейних альбо­мах можна знайти фотографії чоловіка, який гордо сто­їть біля свого воза. Нині власники автомобілів також полюбляють торкатися своєї машини, фотографуючись чи розмовляючи з кимось про свою власність. Відходя­чи, намагаються озирнутися на свій автомобіль. У ліфті люди, наче боксери, розходяться в кутки.

14. Знервованість. Якщо людина постійно кашляє, намагаючись наче прочистити горло, змінює тон і темп мови, вона почувається стурбовано, знервовано, невпев­нено. На жести, які передають тривогу, знервованість, необхідно реагувати спокійним очікуванням, а не нав'яз­ливими запитаннями співрозмовнику: «Що з тобою?» Він, імовірно, розкаже про це сам, коли заспокоїться.

15. Здивування. Якщо людина раптово здивувалася, вона прикриває рот рукою.

Але інколи цей жест демонс­трує намагання перекрити потік слів або невдоволення сказаним.

16. Жест «ходіння» служить знаком того, що не слід поспішати. Багато співрозмовників застосовують цей жест, намагаючись «розтягнути час», щоб розв'язати складну проблему чи прийняти важке рішення. Це дуже позитивний жест. Але з тим, хто розхожує, розмовляти не слід. Це може порушити хід його думок і перешкодити прийняттю ним рішення.

17. Жести впевнених у собі людей з почуттям переваги над іншими.

До них відноситься жест «закладання рук за спину з захопленням зап'ястя». Від цього жесту варто відрізняти жест «руки за спиною в замок». Він говорить про те, що людина розстроєна і намагається взяти себе в руки. Цікаво, що чим більше сердить людину, тим вище пересувається її рука по спині. Саме від цього жесту пішло вираження «візьми себе в руки». Це поганий жест, бо він використовується для того, щоб сховати свою нервозність, і спостережливий партнер по переговорам напевно відчує це.

Жестом упевнених у собі людей з почуттям переваги над іншими є і жест «закладання рук за голову». Багато співрозмовників дратуються, коли хто-небудь демонструє його перед ними.

18. Жести незгоди можна назвати жестами витиснення, оскільки вони виявляються внаслідок стримування своєї думки.

Збирання неіснуючих ворсинок з костюма є одним з таких жестів. Співрозмовник, що збирає ворсинки, звичайно сидить, відвернувши від інших, і дивиться в підлогу. Це найбільш популярний жест несхвалення. Коли співрозмовник постійно збирає ворсинки з одягу, це є ознакою того, що йому не подобається усе, що тут говориться, навіть якщо на словах він з усім згодний.

Спілкування є не тільки обміном інформацією, а й складним процесом відносин людей, що залежить від їхніх попередніх стосунків, ситуації, яка спонукала до конкретної взаємодії, соціальних позицій тощо. Про статусні ролі співрозмовників, характер взаємодії під час спілкування свідчать використовувані ними жести.

Очікування. Найтиповішим жестом людини, яка когось або щось очікує, є потирання долонь.

Повільне ви­тирання мокрих долонь хустинкою свідчить не тільки про надію й очікування, а й про знервування.

Схрещування середнього і вказівного пальців є магічним знаком проти всього поганого, що символізує відвертість людини.

Самоконтроль. Про нього сигналізують міцно стис­нуті руки.

Нерідко людина, намагаючись оволодіти сильними почуттями й емоціями, схрещує в гомілках ноги, руками охоплює поруччя крісла. Діло­вий партнер, який зайняв таку позу, утримується від поступливості.

Захист. Приховуватися за якоюсь перегородкою є природна реакція лю­дини, яку вона засвоїла ще в дитинстві.

Схрестивши руки у себе на грудях, ми утворюємо бар'єр. Це, по суті, спроба відмежуватися від небезпеки, що загрожує, або небажа­них обставин.

В одному можна бути впевненим, що коли людина нервує або прий­має захисну позу, вона схрещує руки у себе на грудях.

Наприклад, так жестикулюють діти, ігноруючи настано­ви батьків, або люди похилого віку, які відстоюють своє право бути почутими. Такі жести є своєрідною захисною стіною або фіксованою позицією, з якої людина не бажає зійти. Соціальний статус також впливає на характер жесту, пов'язаного із схре­щуванням рук. Людина, яка займає вище соціальне становище, може підкреслити свою перевагу тим, що постійно триматиме руки схре­щеними в присутності людей, яких їй тільки що відрекомендували.

Руки тут можуть займати три характерних положення.

Просте схрещування рук є універсальним жестом, що позначає оборонний чи негативний стан співрозмовника. У цьому випадку варто переглянути те, що ви робите чи говорите, тому що співрозмовник може відмовитися від обговорення. Також потрібно врахувати, що цей жест впливає на поведінку інших людей. Якщо в групі з чотирьох і більше осіб ви схрестили руки в захисній позі, то незабаром можна очікувати, що й інші члени групи підуть за вами.

Якщо крім схрещених на грудях рук співрозмовник ще й стискає їх у кулак, то це свідчить про його ворожість чи наступальну позицію. У цьому випадку варто сповільнити своє мовлення і рухи, ніби пропонуючи співрозмовнику зробити те саме. Якщо це не допомагає, то варто змінити тему розмови.

Жест, коли кисті схрещених рук обхоплюють плечі (іноді пальці так стискують плечі, що стають білими), позначає стримування негативної реакції співрозмовника на вашу позицію щодо обговорюваного питання. Цей прийом використовується, коли співрозмовники полемізують, прагнучи будь-що переконати один одного в правильності своєї позиції, причому нерідко супроводжується холодним, ледь прищуреним поглядом і штучною посмішкою. Такий вираз обличчя означає, що ваш співрозмовник на межі, і якщо не вжити оперативних заходів, може статися зрив.

Жест, коли руки схрещені на грудях, але з вертикально виставленими великими пальцями рук, є досить популярним серед ділових людей. Він передає подвійний сигнал: перший — про негативне ставлення (схрещені руки), другий — про почуття переваги, вираженому великими пальцями рук. Співрозмовник, що використовує цей жест, звичайно пограє то одним, то іншим пальцем чи обома, а при положенні стоячи характерно погойдується на підборах. Жест із використанням великого пальця також виражає глузування чи неповажне ставлення до людини, на яку вказують великим пальцем як би через плече.

Оцінювання. Певна система жестів символізує оці­нювання людиною почутого. Однак не всі з них варто тлумачити прямолінійно. Особливо багато помилок до­пускають в інтерпретації оцінних жестів, пов'язаних із роздумами. Учень, який пильно дивиться на свою вчительку, напружив тіло, ноги, що міцно стоять на підлозі, насправді не слухає її, відключився, викорис­товуючи захисну техніку «я весь — увага». А особа, що нахилилася вперед, сидить на краю стільця, підперши голову рукою, справді слухає.

Жест «рука біля щоки» означає, що людина замислилася, її щось зацікавило. Залишилося з’ясувати, що ж спонукало його зосередитися на проблемі.

Якщо підборіддя спирається на долоню, вказівний палець витягнутий вздовж щоки, інші розташовані нижче рота, це свідчить про жести «критичної оцінки». Коли жест супроводжується нахилом тіла від партнера, то оцінка негативна.

Увага. Нахил голови вбік пов'язаний із зацікавле­ністю.

Це інтуїтивно відчувають жінки: нахиляючи го­лову, вони справляють враження, що уважно слухають. Якщо під час виступу голови більшості слухачів не на­хилені вбік — їх не цікавить інформація. Про цей жест особливо корисно пам'ятати, намагаючись передати максимум інформації за мінімум часу. Коли слухачі втрачають думку, їх голови виправляються, плечі спо­чатку піднімаються, потім опускаються, погляд починає блукати по стелі, стінах, по інших людях і, нарешті, ті­ло приймає позу, спрямовану до виходу. Отже, промо­вець повинен зрозуміти, що йому невербально переда­ють сигнал «Досить».

У процесі спілкування необхідно вміло використо­вувати усі жести для того, щоб справити позитивне вра­ження на партнерів, а також уміти розшифровувати їх жести для досягнення взаєморозуміння або ж припи­нення спілкування.

Сукупність жестів. Однією з найбільш серйозних помилок, що можуть допустити новачки в справі вивчення мови тіла, є прагнення виділити один жест і розглядати його ізольовано від інших жестів і обставин – для правильної інтерпретації ми повинні враховувати весь комплекс супровідних жестів.

Як і будь-яка інша мова, мова тіла складається зі слів, пропозицій і знаків пунктуації. Кожен жест подібний одному слову, а слово може мати кілька різних значень. Цілком зрозуміти значення цього слова ви можете тільки тоді, коли вставите це слово в пропозицію поряд з іншими словами. Спостережлива людина може прочитати ці невербальні пропозиції і порівняти їх зі словесними пропозиціями що говорить.

Мал. показує сукупність жестів, що позначають критично оцінне ставлення, головним тут є жест " підпирання щоки вказівним пальцем", у той час як інший палець прикриває рот, а великий палець лежить під підборіддям. Наступним підтвердженням того, що слухаючий відноситься до вас критично, є те, що ноги його міцно схрещені, а друга рука лежить поперек тіла, як би захищаючи його, а голова і підборіддя нахилені (вороже). Ця невербальна пропозиція говорить вам приблизно наступне: " Мені не подобається те, що ви говорите, і я з вами не згодний".

Мал. Типова поза критичної оцінки

Якби ви були співрозмовником людини, показаного на мал., і попросили його виразити свою думку щодо того, що ви тільки що сказали, на що він би відповів, що з вами не згодний, то його невербальні сигнали були б конгруентними, тобто відповідали б його словесним висловленням. Якщо ж він скаже, що йому дуже подобається усе, що ви говорите, він буде брехати, тому що його слова і жести будуть неконгруентними.

Окрім врахування сукупності жестів і відповідності між словами і рухами тіла, для правильної інтерпретації жестів необхідно враховувати контекст, у якому «живуть» ці жести. Якщо ви, наприклад, у холодний зимовий день побачите на автобусній зупинці людину, яка сидить зі схрещеними ногами, міцно схрещеними на грудях руками і опущеною вниз головою, то це скоріше означатиме те, що вона змерзла, але аж ніяк не про її критичне ставлення до чогось. Однак якщо людина в такій позі сидітиме навпроти вас за столом переговорів під час укладення угоди, то ці жести цілком певно слід тлумачити як такі, що мають негативне або оборонне значення в цій ситуації.

Швидкість деяких жестів і їхня очевидність для ока залежить від віку людини. Наприклад, якщо 5-літня дитина скаже неправду своїм батькам, то відразу ж після цього вона прикриє однією чи обома своїми руками рот (мал.2, а). Цей жест " прикривання рота рукою" підкаже батькам про те, що дитина збреxала.

Протягом усього свого життя людина використовує цей жест, коли бреше, але, зазвичай змінюється тільки швидкість здійснення цього жесту. Коли підліток говорить неправду, рука прикриває рот майже так само, як і в п'ятилітньої дитини, але тільки пальці злегка обводять лінію губ (мал.2, 6). Це жест прикривання рукою рота стає більш витонченим у дорослому віці. Коли доросла людина бреше, його мозок посилає йому імпульс прикрити рот, у спробі затримати слова обману, як це робиться п'ятилітньою чи дитиною підлітком, але в останній момент рука ухиляється від рота і народжується інший жест-дотик до носа (мал.2, в). Такий жест є ні що інше, як удосконалений дорослий варіант того ж жесту прикривання рота рукою, що був присутній у дитинстві. Це приклад того, що з віком жести людей стають менш помітними і більш завуальованими, тому завжди складніше зчитати інформацію 50-річної людини, ніж молодої.

Мал.2 а) Дитина обманює б) Підліток обманює в) Дорослий обманює

Проте жест «рука до лиця» не завжди є власне обманом, а може бути тільки тенденцією до цього або просто почухався ніс. Тому його треба розглядати в сукупності з іншими жестами.

Можливість підробити мову рухів. Найбільш типовим питанням є " Чи можлива підробка у власній мові тіла? " Зазвичай відповідь на це питання - негативна, тому що вас видасть відсутність конгруентності між жестами, мікоосигналами організму і сказаними словами.

Наприклад, розкриті долоні асоціюються з чесністю, але, коли ошуканець розкриває вам свої обійми і посміхаються вам, одночасно говорячи неправду, мікросигнали його організму видадуть його потаємні думки. Це можуть бути звужені зіниці, піднята брова чи скривлення куточка рота, і всі ці сигнали будуть суперечити розкритим обіймам і широкій посмішці. У результаті реципієнт схильний не вірити тому, що він чує. Здається, начебто в людському мозку є запобіжний прилад, що " зашкалює" щоразу, як тільки він реєструє неконгруентні невербальні сигнали.

Існують, однак, випадки, коли мові тіла спеціально навчають для досягнення сприятливого враження. Візьміть, наприклад, конкурси краси Міс Америка чи Міс Всесвіт, на яких кожна конкурсантка навчається таким рухам тіла, що випромінюють теплоту і щирість. Чим з більшою майстерністю учасниця конкурсу буде передавати ці сигнали, тим більше балів вона одержить від суддів.

Але навіть досвідчені фахівці можуть імітувати потрібні рухи тільки протягом короткого періоду часу, оскільки незабаром організм мимоволі передасть сигнали, що суперечать його свідомим діям. Багато політиків є досвідченими фахівцями в області копіювання мови тіла і використовують це для того, щоб домогтися прихильності своїх виборців і змусити їх повірити своїм словам.

Важко наслідувати і підробляти мову тіла протягом довгого періоду часу, але корисно навчитися використовувати позитивні, відкриті жести для успішного спілкування з іншими людьми і позбутися від жестів, що несуть негативне забарвлення? Це дозволить почувати себе більш впевнено з людьми і зробить вас більш привабливим для них.

Фізично однакові рухи у різних етномовних спільно­тах можуть мати цілком відмінне значеннєве наванта­ження. Скажімо, прощаючись, українці махають уперед-назад піднесеною рукою з долонею, повернутою до тих, хто відбуває. Італійці ж у таких випадках маха­ють рукою з долонею, повернутою до себе, — подібно, як українці, коли показують, аби хтось повернувся. У Греції ж помахи рукою на прощання розуміють як " забирайся до біса! ".

Потирання брови кінчиком паль­ця у нас — не усвідомлюваний комунікативний знак, отже, цей природний, симптоматичний порух не має ні етикетного, ні антиетикетного сенсу. Японці ж його сприймають як знак обдурювання, шахрайства, і як­що наш бізнесмен мимоволі проведе пальцем по брові, японський партнер може встати і без пояснень піти.

У демократичних за ментальністю українців по­клонам не надається такого значення, як, скажімо, в Японії.

Не набули в українському середовищі поширення знаки привітання реверанс (присідання на праву ногу з шанобливим поклоном) і кніксен (реверанс у вико­нанні молодої дівчини).

Киваючи головою один або, рідше, два-три рази донизу-вгору, українці виражають погодження, стверд­ження. Цей порух — синонім слова " так", а повертання голови вліво-вправо означає заперечення, незгоду. У болгар же схиляння голови вниз-вгору означає " ні", а вправо-вліво — " так". Японці кивками голови згори донизу сигналізують про те, що уважно слухають співрозмовника.

Популярний жест " коло", утворене пальцями руки більшістю англомовних народів, а також, в Європі та Азії застосовують з метою передавання інформації про те, що все гаразд. Цей жест було популяризовано в Америці на початку XIX століття, головним чином пресою, що почала в той час кампанію по скороченню слів і ходових фраз до їх початкових літер. Схоже на те, що коло у жесті символізує літеру О. Значення «ОК» добре відоме в усіх англомовних країнах, а також в Європі і Азії, проте в деяких країнах цей знак має абсолютно інше походження і значення. Наприклад у Франції він означає «нуль» або «нічого», в Японії він значить «гроші», а в деяких країнах Середземноморського басейну цей жест використовується для позначення гомосексуальності чоловіка.

В Америці, Англії, Австралії і Новій Зеландії піднятий догори великий палець має три значення. Зазвичай він використовується під час «голосування» на дорозі, у спробі спіймати машину. Друге значення — «все гаразд», а коли великий палець різко викидається вгору, це стає образливим знаком, що означає нецензурну лайку - символ, аналогічний нашому середньому пальцю. В деяких країнах, наприклад Греції цей жест означає «заткнися». Коли італійці рахують від одного до п'яти, цей жест означає цифру «1», а вказівний палець тоді означає «2». Коли рахують американці і англійці, мізинець означає «1», а середній «2»; в такому випадку великий палець представляє цифру «5».

V -подібний знак пальцями дуже популярний в Великобританії і Австралії і має образливу інтерпретацію. Під час Другої світової війни Уїнстон Черчіль популяризував знак «V» для позначення перемоги, але для цього значення рука повернута тильною стороною до того хто говорить. Якщо ж при цьому жесті рука повернена долонею до того, хто говорить, то жест набуває образливого значення - «заткнися». В більшості країн Європи, однак, V-жест в будь-якому випадку означає «перемога», а його образливе значення представникам даних національностей не відоме. В багатьох країнах цей жест символізує також цифру «2».

Говорячи про себе, європеєць вказує рукою на груди, а японець — на ніс. Коли француз чи італієць стукають себе по голові, це значить, що вони вважають якусь ідею безглуздою. Якщо британець чи іспанець стукнуть себе долонею по чолі, вони покажуть оточуючим, що задоволені собою. Тим же жестом німець виразить своє вкрай невдоволене ставлення до когось. Голландець, стукаючи по лобі і при цьому витягуючи вказівний палець, повідомляє, що ідея йому сподобалась, але він вважає її злегка божевільною. Там же, в Голландії, обертання вказівного пальця біля скроні означає, що хтось сказав розумну і дотепну фразу, тоді як аналогічний знак у більшості слов'янських культур інтерпретується як відсутність розумових здібностей у співрозмовника.

Схиляння голови до нерухомого плеча означає сумнів, піднесення плечей до нерухомої голови — по­див, спантеличення. Плечима знизують, коли не зна­ють, що казати, або не хочуть говорити.