Сутність невербального спілкування

💸 Как сделать бизнес проще, а карман толще?

Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое раписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже. Проблема в том, что средняя цена по рынку за такой сервис — 800 руб/мес или почти 15 000 руб за год. И это минимальный функционал. Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.
⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее.
✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать».
Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами!

ТЕМА 14: Невербальні засоби ділового спілкування

4. Постава як засіб невербального спілкування

6. Форми невербального передавання інформації у міжособистісних відносинах.

8. Особистий підпис як своєрідна емблема людини.

9. Невербальне спілкування у ділових ситуаціях.

1. Андреева Г.М. Социальная психология, — К., 1995.

2. Атватер И.Я. Я вас слушаю...: Пер. с англ. — М., 1988.

3. Головаха Є.І., Паніна Н.В. Психологія людського взаєморозуміння. — К., 1989.

4. Кашнщкий СЕ. Среди людей. Соционика — наука общения. — М, 2001.

5. Кириленко Г.Л. Проблема исследования жестов в зарубежной психологии // Психол. журн. — 1987. — № 7.

6. Конева О.В. Психология общения. — Ярославль, 1992.

7. Колшанский Г.В. Паралингвистика. – М.: Наука, 1974.

8. Лабунская В.А. Невербальное поведение. — Ростов н/Д, 1986.

9. Лабунская В.А. Способность к психологической интерпретации невербального поведения // Вопр. психологии. — 1987. — № 3.

10. Леонтьев В.П. Умейте слушать партнера по общению. — М., 1987.

11. Лисина М.И. Проблеми онтогенеза общения. —М., 1986.

12. Медвідь В. Народна культура і XXI століття. — К., 1998.

13. Ниренберг Д., Валеро Г. Как читать человека словно книгу: Пер.с англ. — М., 1988.

14. Панов Е.Н. Знаки, символы, язики. – М.: Знание, 1980. – 191 с.

18. Радевич-Винницький Я. Етикет і культура спілкування. – К.: Знання, 2006. – С. 98-134.

19. Стахів М. Український комунікативний етикет. – К.: Знання, 2008. – С. 88-139.

21. Сухарев В. Язык телодвижений. — Новгород. 1992.

22. Фейгенберг Е.И., Асмолов А.Г. Некоторые аспекты невербальной коммуникации: за порогом рациональности // Психол. журн, — 1989. — № 6.

23. Хміль Ф.І. Ділове спілкування. – К.: Академвидав, 2004. – С. 184-206.

24. Хорст Р. Ваше тайное оружие в общении: мимика, жест, движение. – М.: Интерэксперт, 1996. – 227 с.

Спілкування за допомогою мови тіла ведеться протягом тисячоліть, але предметом досліджень та уваги стало недавно. У кінці XX ст. виникла нова наукова дисципліна, у світі з'явилися спеціалісти з невербального спілкування. Предметом їх вивчення є поведінка людей у найрізноманітніших ситуаціях. Ці спостереження допомагають краще зрозуміти інших, самих себе і на основі отриманих знань зробити спілкування людей більш ефективним. Сьогодні в навчальні програми факультетів бізнесу великих університетів світу включено курс невербального спілкування, і провідні західні політики та бізнесмени добре володіють невербальними методами.

Понад дві тисячі років тому китайський мудрець Лу Ван випадково зустрів незнайомого юнака, з яким поспішив зав'язати дружні стосунки, більше того — посватав йому за дружину свою доньку. Прозірливості мудреця можна дивуватися: через кілька років невідомий юнак проголосив себе повелителем Піднебесної, першим імператором династії Хань. Щасливий тесть стверджував, що виняткові здібності та велике майбутнє він прочитав у рисах обличчя юнака.

Здається неймовірним, що майже за мільйон років еволюції людини невербальні аспекти комунікації почали серйозно вивчатися тільки на початку шістдесятих років минулого століття, а громадськості стало відомо про їхнє існування у 1970 році після публікації праці Джуліуса Фаста, в якій він зробив аналіз робіт учених-біхевіористів у галузі невербального спілкування. Але навіть сьогодні більшість людей все ще не знають про існування мови руху тіла, незважаючи на її важливість у їхньому житті.

Автор біоенергетичної теорії доктор А. Лоуен у книзі «Фізична динаміка структури характеру» пише: «Жодні слова не можуть бути такими зрозумілими, як мова тіла, коли ми навчимося її розуміти». Саме так, «коли ми навчимося її розуміти», адже погодьтеся, ми так багато втрачаємо, не знаючи достоту, що означає той чи інший невербальний знак.

Навіть предмети, які оточують людину, мають для співрозмовника певну інформаційну значущість. Використовувані в невербальній комунікації засоби мають індивідуальний характер, залежать від індивідуально-психологічних особливостей, соціального середовища, національної належності особистості.

Особливістю мови руху тіла є те, що її прояв обумовлений імпульсами нашої підсвідомості, і відсутність можливості підробити ці імпульси дозволяє нам довіряти цій мові більше, ніж звичайній, вербальному способу спілкування. Мову руху тіла насправді можна фальшувати (шляхом довгих тренувань, як, наприклад, у розвідників, шпигунів, дипломатів, акторів), але тільки впродовж короткого часу, оскільки незабаром організм мимовільно передасть сигнали, що суперечать його свідомим діям.

Невербальні засоби спілкування — елементи комунікативного коду, які мають немовну (але знакову) природу і разом зі засобами мовного коду служать для створення, передавання і сприйняття повідомлень.

Результати досліджень засвідчили, що інформативне послання однієї людини іншій на 7 % складається зі слів, на 38 % — з інтонацій і на 55 % — із жестів. Іншими словами, у багатьох випадках те. як ми говоримо, важливіше від слів, які ми вимовляємо. Таким чином, якщо хтось говорить «Добре……я дам доручення» — то пауза після слова «добре» може служити ознакою того, що керівник не хоче цього робити, зараз надто зайнятий, не хоче давати доручення чи не знає, з чого саме варто почати.

Уявіть сцену, що ілюструє, як невербальні символи можуть створювати перешкоди у процесі обміну інформацією. Ви входите в кабінет вашого керівника, щоб одержати визначену інформацію про проект, над яким ви працюєте. Ви ввійшли, а він кілька секунд продовжує розглядати папери в себе на столі. Потім дивиться на годинник і говорить відчуженим невиразним голосом: «Чим можу бути вам корисний?».

Хоча самі по собі його слова не мають негативного змісту, мова поз і жестів ясно вказує, що ви — небажане відволікання його від роботи. З яким почуттям ви будете задавати питання? Які перші думки прийдуть вам у голову наступного разу, коли у вас виникне питання до керівника? Вони аж ніяк не будуть позитивними.

А тепер уявіть, як з вашою появою у кабінеті керівник, навпаки, відразу піднімає погляд, привітно посміхається і звертається бадьорим голосом до вас «Як просувається проект? Чим можу бути вам корисний?»

Керівник, що використовував негативні символи мови поз і жестів, можливо, справді хоче допомогти підлеглим так само, як і той, чиї невербальні символи випромінюють тепло. Адже слова в обох випадках вимовляються ті самі. Однак у даному випадку, як це часто буває в розмовах людей, невербальні символи цілком придушують вербальні. Важливий висновок з такого прикладу такий: потрібно прагнути, щоб невербальні символи, які ви використовуєте для передачі інформації, відповідали тій ідеї, котру ви маєте намір повідомити.

Як і семантичні бар’єри, культурні розходження при обміні невербальною інформацією можуть створювати значні перешкоди для розуміння. Так, прийнявши від японця візитівку, варто її відразу прочитати і засвоїти. Якщо ви покладете її в кишеню, ви тим самим повідомите японцю, що його вважають нікчемною людиною. Ще один приклад культурних розходжень у невербальній комунікації — схильність американців зі здивуванням реагувати на «кам’яний вираз» обличчя в співрозмовників, тоді як посмішка не часто гостює на обличчях росіян чи німців.

За спорідненими ознаками невербальні засоби об'єднують у певні групи. Кінесичні (грец. — рух) засоби спілкування виражають загальну моторику різних частин тіла («мова тіла»). До них належать міміка, жести, постави, погляд, хода. Знання з цієї сфери допомагає уникнути непорозумінь у діловій взаємодії з іноетнічним партнером.

Проксемічні (лат. — розташований близько) аспекти спілкування пов'язані з організацією простору між його учасниками.

Екстралінгвальні аспекти спілкування охоплюють позамовну сферу, в межах якої розвивається мова: просодичні — фонетичні характеристики мовлення (назви таких ритміко-інтонаційних сторін мови, як висота, тембр голосу, сила наголосу); у спілкуванні з приємним співрозмовником людина притишує звучання мови, надає їй м'яких, лагідних тонів, і навпаки — з неприємною людиною розмовляє «на підвищених тонах» з використанням різкого тембру голосу та пришвидшеного темпу мовлення; таксетичні — пов'язані з тактильними особливостями сприйняття; передаючи, наприклад, конфіденційну інформацію, адресант намагається наблизитися до співрозмовника, покласти йому руку на плече або передпліччя; ольфакторні — вплив на комунікацію запахів тіла, косметики. Попри суттєві зміни функції нюху людини в процесі її еволюційного розвитку, запахи теж суттєво впливають на сприйняття і передавання інформації при спілкуванні. Розмовляючи з людиною, яка користується «різкими» парфумами, співбесідник інстинктивно намагається відсторонитися від неї, а відповідно і від інформації, яку прагне передати ця людина; хронемічні — вплив фактора часу на спілкування (очікування у приймальні, тривалість розмови тощо).

Різні люди реагують неоднаково на невербальні сигнали — усе залежить від рівня чутливості людини і від її вміння розшифровувати інформацію, передану за допомогою невербальної комунікації. Науковці стверджують, що жінки більше здатні до сприйняття невербальної комунікації, оскільки вони чутливіші, ніж чоловіки. До того ж кожна жінка наділена материнським синдромом, в основі якого — невербальне спілкування матері з дитиною у перші місяці життя.

Особливо яскраво жіноча інтуїція проявляється в тих, хто займається вихованням дітей (розуміння невербальних сигналів дитини). Тому часто жінкам вдається більш вдало проводити відповідальні переговори, ніж чоловікам.

Невербальні сигнали можуть бути вродженими або набутими: передаватися генетично або виховуватися у відповідному культурному середовищі.

Дослідження визначають ряд жестів, невербальних сигналів, які є вродженими. До них належать, зокрема, вроджена здібність малюка смоктати; схрещувати руки на грудях, поклавши зверху праву руку чи ліву; посмішка; кивок як згода; кивання головою із сторони в сторону як знак згоди чи незгоди; пожимання плечима як знак нерозуміння чи незнання чогось.

Більша частина нашої невербальної поведінки набута. Значення багатьох жестів і рухів зумовлені культурним середовищем, у якому ми живемо.

Дослідження в галузі лінгвістики засвідчили наявність прямого зв'язку між соціальним статусом, владою людини і її науковим запасом. Чим вище людина стоїть на соціальному чи професійному щаблі, тим більше вона спілкується вербально, за допомогою слів; менш освічені та кваліфіковані люди більше користуються жестами.

Відомо, що здібність тонко розуміти «мову» обличчя і тіла мав Леонардо да Вінчі. Він відкрив основи цієї мови своїм юним учням і залишив плеяду талановитих художників. А маленькому Чарлі Чапліну осягнути таємниці життєвої психології допомогла мати. Годинами просиджували вони біля вікна, спостерігаючи за пішоходами, і мати пояснювала синові, як у рухах людей відображається їх душевний світ. «У вас ніколи не буде другого шансу справити перше враження», — говорив Дон Амінадо.