Залучені кошти.

До залучених коштів належать кошти інших суб’єктів господарювання: отримання комерційного кредиту – відстрочка платежу найчастіше оформлена у вигляді векселя, іншого боргового зобов’язання, товарного кредиту, авансового платежу. Позаплановим джерелом формування залучених коштів є кредиторська заборгованість, яка виникає в наслідок недостачі власних обігових коштів – короткострокові зобов’язання підприємств перед бюджетом; за розрахунковими документами, строк оплати яких не настав і які не сплачено в строк.

Раціональне формування обігових коштів має значний вплив на процес виробництва, на фінансові результати і фінансовий стан підприємства.

3.Ревізія ведення обліку основних засобів. Основні засоби - це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у виробничому процесі або надання в оренду іншим особам чи для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій і очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він триваліший, ніж рік).Завдання контролю і ревізії операцій з основними засобами - перевірити збереження і використання за даними балансу правильність аналітичного й синтетичного обліку їх, своєчасність відображення в обліку операцій, пов'язаних із введенням їх в експлуатацію, вибуттям, нарахуванням зносу і амортизації. Від раціонального використання виробничих фондів, які має у своєму розпорядженні підприємство, залежить ефективність виробництва.Ревізор має перевірити: o документальне оформлення зберігання об'єктів основних засобів на підприємстві; o правильність нарахування амортизації в рамках загальноприйнятого групування основних засобів; o вірогідність даних бухгалтерського обліку основних засобів; o законність операцій з руху основних засобів; o дотримання правил переоцінки основних засобів та обґрунтованості її проведення; o технічний стан і ефективність використання основних засобів на підприємстві, що перевіряється.За обліково-економічними ознаками засоби і знаряддя праці поділяють на дві групи: 1) основні засоби; 2) малоцінні та швидкозношувані предмети.Відповідно до запропонованих нами визначень до основних засобів належать І) власні та отримані на умовах фінансового лізингу об'єкти й орендовані цілісні майнові комплекси; 2) матеріальні активи, які підприємство утримує для використання їх у процесі виробництва або постачання товарів і послуг, надання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації*) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік)

4.Бюджетна класифікація та її характеристика. Бюджетна класифікація має наступні розділи: доходи бюджету, видатки бюджету (включаючи державний борг), дефіцит бюджету.
Структура бюджетної класифікації видатків бюджету складається із статей:
1) видатки на обслуговування держ боргу (внутрішнього, зовнішнього держ боргу);
2) податкові видатки (повернення надмірно доплачених податків по виплаті бюджетного повернення платникам АЗ);
3) видатки по соц захисту і забезпеченні видатків на освіту, оздоровлення, культуру, мистецтво по фіз..культурі, на правоохоронну д-сть);
4) видатки по оборонному бюджету (на міністерство оборони на закупівлю оснащеності);
5) видатки спец призначення (видатки держ резервного фонду України).
Структура бюджетної класифікації доходів бюджету складається із статей:
1) податкові надходження (ПДВ, податок на прибуток);
2) неподаткові надходження (штрафи, збори, приватизація);
3) надходження від операцій з капіталом.
Структура бюджетної класифікації дефіциту бюджету складається з статей:
1) надходження від держ зовнішніх позик;
2) надходження від держ внутрішніх позик.
Існує наступна класифікація податків: міністерська (відомча), предметна (освітня), економічна (зп, субсидії).
Існують такі види класифікації доходів:
- юридичні доходи класифікують по способу їх отримання (податки, штрафи, пені, неустойки);
- фінансові класифікують виходячи з доходів (безповоротні або постійні).

5.Система оподаткування в Україні. Система оподаткування – сукупність податків і зборів, обов’язкових платежів, що стягуються в порядку установленому відповідним законом держави до бюджетів різних рівнів, а також до держ. цільових фондів. Спрощена система оподаткування дещо реформувалась. Зменшено кількість груп платників єдиного податку з 6 до 4:

1 група: підприємці, які здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торгівельних місць на ринках або здійснюють господарську діяльність по наданню побутових послуг населенню.

Кількість найманих працівників – 0.

Обсяг доходу – до 300 тисяч гривень на рік (раніше – 150 тисяч гривень на рік).

Ставка – до 10% мінімальної заробітної плати (з січня 2015 року мінімальна ЗП складає 1 тисяча 218 гривень).

2 група: підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку або населенню, здійснюють виготовлення або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства.

Кількість найманих працівників – до 10 чоловік.

Обсяг доходу – до 1, 5 мільйона гривень (раніше – до 1 мільйона гривень).

Ставка – до 20% мінімальної заробітної плати (з січня 2015 року мінімальна ЗП складає 1 тисяча 218 гривень).

3 група: фізичні особи-підприємці та юридичні особи

Кількість найманих працівників – не обмежена.

Обсяг доходу – до 20 мільйонів гривень.

Ставка – 2% доходу (раніше – 3 або 5%) – за умови окремої сплати ПДВ; 4% доходу (раніше – 5 або 7%) – за умови включення ПДВ до складу єдиного податку.

4 група: сільгоспвиробники, в яких доля сільськогосподарського товаровиробництва за попередній рік дорівнює або перевищує 75%.

Кількість найманих працівників – не обмежена.

Обіг коштів – не обмежений.

Ставка:

- для ріллі, сінокосів або пасовищ (крім ріллі, сінокосів та пасовищ, які розташовані в гірських зонах та поліських територіях, а також ріллі, сінокосів та пасовищ, що знаходяться у власності сільськогосподарських товаровиробників. Які спеціалізуються на виробництві (вирощуванні) і переробці продукції рослинництва на закритому ґрунті, або наданні їм у користування, в тому числі на умовах оренди) – 0, 45%;

- для ріллі, сінокосів або пасовищ, розташованих у гірських зонах та поліських територіях – 0, 27%;

- для багаторічних насаджень (крім багаторічних насаджень, розташованих у гірських зонах та поліських територіях) – 0, 27%;

- для багаторічних насаджень, розташованих у гірських зонах та поліських територіях) – 0, 09%;

- для земель водного фонду – 1, 35%;

- для ріллі, сінокосів або пасовищ, що знаходяться у власності сільськогосподарських товаровиробників, які спеціалізуються на виробництві (вирощуванні), переробці продукції рослинництва на закритому ґрунті або наданні їм в користування, в тому числі на умовах оренди – 3%.

Треба зазначити, що фіксований сільгосп податок фактично було трансформовано в єдиний податок.

3. Завдання і форми фінансового планування

Фін. планування – це процес визначення обсягу фін. ресурсів за джерелами формування і напрямками їх цільового використання згідно з виробничими та маркетинговими показниками п-ва у плановому періоді. Основними завданнями фін. планування на п-ві є:

- Забезпечення виробничої та інвестиційної діяльності необхідними фін. ресурсами;

- Установлення раціональних фін. відносин із суб’єктами господарювання, банками, страховими компаніями;

- Визначення шляхів ефективного вкладення капіталу, оцінка раціонального його використання;

- Виявлення та мобілізація резервів збільшення прибутку за рахунок раціонального використання матеріальних, трудових та грошових ресурсів;

Перспективне (стратегічне) планування – складається у формі: прогноз звіту про прибутки та збитки, прогноз про рух коштів, прогноз бухгалтерського балансу; складається на 3-5 років.

Поточне планування - складається у формі: план доходів та витрат за операційною діяльністю, план доходів і витрат за інвестиційною діяльністю, план надходження і витрачання коштів, балансовий план(1 рік)

Оперативне планування - складається у формі: платіжний календар, касовий план(декада, місяць, квартал)

Форми

Фінансове планування на рівні господарюючих суб'єктів — це процес планування надходжень і використання фінансових ресурсів, встановлення оптимальних співвідношень у розподілі доходів підприємств.
Фінансове планування пов'язане з плануванням виробничої діяльності підприємства. Показники всіх планових фінансових інструментів базуються на планах з обсягу виробництва, асортименту товарів і послуг, собівартості продукції, вони повинні створювати необхідні фінансові умови для успішного виконання цих планів.

4. Оцінка фінансового стану та її необхідність

Систематична оцінка фін. стану п-ва, його платоспроможності, ліквідності та фін. стійкості необхідна тому, що дохідність будь-якого п-ва, розмір його прибутку багато в чому залежить від його платоспроможності.

Фін. стан п-ва – це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фін. відносин п-ва, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фін. ресурсів. Фін. стан п-ва залежить від результатів його виробничої, комерційної та фінансово-господарської діяльності.

Фін. діяльність п-ва має бути спрямована на забезпечення систематичного надходження й ефективного використання фін. ресурсів, дотримання розрахункової і кредитної дисципліни, досягнення раціонального співвідношення власних і залучених коштів фін. стійкості з метою ефективного функціонування п-ва.

Метою оцінки фін. стану п-ва є пошук резервів підвищення рентабельності виробництва і зміцнення комерційного розрахунку як основи стабільної роботи п-ва і виконання ним зобов'язань перед бюджетом та іншими установами.