Послідовність часів кон’юнктива у підрядних допустових реченнях з cum concessīvum

1. Littĕ rae, cum sint paucae, varie tamen collocā tae, innumerabilia verba efficiunt. – Літери, хоч вони є нечисленні, однак, розміщені по-різному, утворюють незліченні слова.

2. Vide, quanta carĭ tas sit patriae: cum homĭ ni sit irā tus, tamen rei pub-lĭ cae causa defendit Antonium. – Дивись, яка велика любов до бать-ківщини: хоч він розгнівався на людину, однак, заради респуб-ліки захищає Антонія.

3. Plato, cum a tyranno Dionysio crudelĭ ter violā tus esset, tamen eō dem rediit, precĭ bus Dionis adductus. – Платон, хоч був жорстоко обра-жений тираном Діонісієм, однак, спонуканий просьбами Діонісія, повернувся до нього.

4. cum adversatī vum (протиставне)

Це тип підрядних часових речень, де дія підрядного протистав-ляється дії головного. Перекладається словами тим часом як, тоді як. У підрядних часових реченнях з cum adversatī vum вживається кон’-юнктив відповідно до consecutio tempŏ rum:

1. Solus homo partĭ ceps est ratiō nis, cum cetĕ ra animalia sint expertia. – Тільки одна людина володіє розумом, тоді як інші істоти позбавлені його.

2. Nostrō rum equĭ tum erat quinque milium numĕ rus, cum hostes non amplius octingentos equĭ tes habē rent. – Число наших вершників склада-ло п’ять тисяч, тим часом як вороги мали не більше восьмисот верш-ників.

Підрядні речення часу (без сполучника cum)

Підрядні реченя часу виражають:

1) одночасну дію по відношенню до дії головного речення і вводяться сполучниками dum, quoad, donec – під час коли, поки, аж поки;

2) попередню дію по відношенню до дії головного речення і вводяться сполучниками postquam, posteaquam – після того як, cum primum, ut, ut primum, ubi, ubi primum, simulac, simulatque, simulut – як тільки, коли тільки;

3) майбутню дію по відношенню до дії головного речення і вводяться сполучниками antequam, priusquam – раніше, ніж.

У реченнях зі сполучниками postquam, posteaquam – після того як, cum primum, ut, ut primum, ubi, ubi primum, simulac, simulatque, simul ut – як тільки, коли тільки вживається переважно perfectum або plusquamperfectum indicatī vі, при повторювальній дії – imperfectum indicatī vі:

1. Pompeius, ut equitā tum suum pulsum vidit, aciē excessit. – Помпей, як тільки побачив, що його кіннота розбита, вийшов з поля бою.

2. Ut primum occasio data est, meo pristĭ no more rem publĭ cam defendi. – Як тільки випала нагода, я захистив республіку за своїм старим звичаєм.

3. Postquam in castra nuntius pervē nit, plerī que dilabuntur. – Після того, коли у військовий табір прибув вісник, більшість розбіглася.

У реченнях зі сполучниками dum, quoad, donec – під час коли, поки, аж поки виступає як індикатив, так і кон’юнктив.

Dum, quoad, donec з індикативом вказують на тривалість і одночасність реальних дій і вживаються в усіх часах індикатива, крім futū rum IІ і plusquamperfectum. У головному і в підрядному реченнях стоять одні і ті ж часи індикатива:

1. Dó nec erí s felí x, multó s nuberá bis amí cos. – Поки буде щасливим, матимеш багато друзів.

2. Aegrō tus, dum anĭ ma est, spem habet. – Хворий, поки є душа, має надію.

У реченнях зі сполучниками dum, quoad, donec вживається кон’юнктив: praesens coniunctī vi – після головних часів і іmperfec-tum coniunctī vi – після історичних часів, якщо ці сполучники вказу-ють не тільки на момент тривалості дії, а й на її мету, бажання чи спо-дівання:

1. Scaevŏ la paulum requiescet, dum se calor frangat. – Сцевола дещо відпочине, поки не спаде спека.

2. Thraces nihil se movē runt, donec Romā ni armā ti transī rent. – Тракій-ці не рухались, поки не прийшли римляни.

У реченнях зі сполучниками antequam, priusquam – раніше, ніж виступає як індикатив, так і кон’юнктив.

Якщо у головному реченні є заперечення, то у підрядному вживається індикатив: perfectum indicatī vі – для вираження минулої дії, futū rum IІ – для вираження майбутньої дії:

1. Epaminondas non prius bellā re destĭ tit, quam urbem Lacedaemo-niō rum obsidiō ne clausit. – Епамінонд не раніше перестав воювати, ніж замкнув облогою спартанське місто.

2. De Carthagĭ ne verē ri non ante desĭ nam, quam illam excī sam esse cognovĕ ro. – Я не раніше перестану боятися Карфагену, ніж дізнаюся, що він зруйнований.

Якщо у головному реченні не має заперечення, то у підрядному реченні зі сполучниками antequam, priusquam вживається як індикатив, так і кон’юнктив.

Індикатив виступає тоді, коли існує часова межа, до якої триває дія головного речення. У підрядному часовому реченні присудок стоїть у perfectum indicatī vі – для вираження минулої дії, praesensindicatī vі – для вираження майбутньої дії:

1. Ventidio fui semper amī cus, antequam ille rei publĭ cae est factus inimī cus. – Я був завжди приятелем для Вентідія раніше, ніж він став ворогом республіки.

2. Qua de re priusquam dicĕ re incipio, perpauca mihi de meo officio verba facienda sunt. – Раніше, ніж почну про це говорити, мені слід сказати дещо про свої обов’язки.

Кон’юнктив виступає тоді, коли існує не тільки межа, до якої триває дія головного речення, а й мета, можливість і бажання дії. Рraesens coniunctī vi вживається для вираження майбутньої дії, іmperfectum coniunctī vi – минулої:

1. Antequam veniat in Pontum, littĕ ras ad Pompeium mittet. – Раніше, ніж він прибуде в Понт, він пошле листа Помпею.

2. Caesar, priusquam se hostes ex terrō re ac fuga recipĕ rent, in fines Suessiō num exercĭ tum duxit. – Цезар, раніше, ніж вороги опам’ята-лися від страху і втечі, повів військо в область свессіонів.