Підрядні допустові речення

Підрядні допустові речення містять у собі твердження, припущення, всупереч якому відбувається дія головного речення. Вони вводяться сполучниками cum concessī vum (допустове), quamquam (quanquam), quamvis, licet, ut, ne – хоч, хоч би, хоч не, як би не, навіть якщо, нехай. У головному реченні цим сполучникам часто відповідають слова tamen, attă men, at, certe, nihĭ lo minus – однак, але, проте, все таки.

1. У підрядних допустових реченнях з cum concessī vum вживається кон’юнктив відповідно до consecutio tempŏ rum.

2. У підрядних допустових реченнях зі сполучником quamquam – хоч вживається індикатив:

Quamquam omnis virtus nos ad se allĭ cit, tamen iustitia et liberalĭ tas id maxĭ me offĭ cit. – Хоч всяка доброчесність приваблює нас до себе, однак, найбільше це робить справедливість і щедрість.

3. У підрядних допустових реченнях зі сполучникам quamvis – хоч, хоч би виступає кон’юнктив відповідно до consecutio tempŏ rum, оскільки в реченні міститься суб’єктивна оцінка автора:

1. Quamvis hoc turpe sit, tamen, quoniam expĕ dit, faciam. – Хоч це є ганебним, однак, виконаю, тому що воно вигідне.

2. Illa, quamvis ridicŭ la essent, sicut erant, mihi risum non movē runt. – Все те, хоч було смішним, а так і було, не викликало в мене сміху.

4. У підрядних допустових реченнях зі сполучниками licet – хай, нехай, ut – хоч, хоч би, ne – хоч не, як би не вживається кон’юнктив: рraesens coniunctī vi або perfectum coniunctī vi (coniunctī vusconcessī vus):

1. Fremant omnes licet, dicam, quod sentio. – Хай усі шумлять, я ска-жу, що думаю.

2. Miser est, qui se non beatissĭ mum iudĭ cat, licet impĕ ret mundo (Се-нека). – Нещасним є той, який не вважає себе найщасливішим, хай він і править світом.

3. Ut desint vires, tamen est laudanda voluntas. – Хоч бракує сил, од-нак треба хвалити бажання.

4. Ne sit sane summum malum dolor, malum certe est. – Хоч і біль звісно не є найбільшим злом, але без сумніву є злом.

Основні типи підрядних речень, що вводяться сполучником cum