Список рекомендованої літератури. 1. Вступ до економічної та соціальної географії: Підручник

1. Вступ до економічної та соціальної географії: Підручник. / А. П. Голиков, Я. Б. Олійник, А.В. Степаненко. – К.: Либідь, 1996. – 320 с.

2. Екологічний менеджмент: Навчальний посібник/ За ред. В. Ф. Семенова, О. Л. Михайлик. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 516 с.

3. Жук М. В. Регіональна економіка: Підручник. – К.: ВЦ „Академія”. – 2008. – 416 с.

4. Регіональна економіка: тексти лекцій / [О. В. Ольшанська, М. І. Фащевський, І. В. Білоконь та ін.]; за заг. ред. М. І. Фащевського, О. В. Ольшанської. – К.: КНЕУ, 2009. – 328 с.

5. Розміщення продуктивних сил (теоретичні основи): Навчальний посібник. Рекомендовано МОН/ Ю. І. Стадницький, А. Г. Загородній. – К., 2008. – 351 с.

6. Розміщення продуктивних сил і регіоналістика: Підручник. Затверджено МОН/ Д. М. Стеченко. – К., 2006. – 396 с.

7. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка: Підручник. Допущено МОН/ В.В. Ковалевський. – К., 2009. – 373 с.

8. Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка: Підручник/ За ред. В. В. Ковалевського, О. Л. Михайлик, В. Ф. Семенова. – К.: Знання, 2006. – 350 с.

9. Розміщення продуктивних сил України: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц./ С. І. Дорогунцов, Ю. П. Пітюренко, Я. Б. Олійник та ін. – К.: КНЕУ, 2000. – 364.

Відповіді на тестові завдання:

Тестове завдання 1

1 – А; 2 – Г; 3 – Б; 4 – А; 5 – Б; 6 – Б; 7 – Г; 8 – Г; 9 – Б; 10 – Б; 11 – Б; 12 – Г; 13 – Г; 14 – Б; 15 – А.

Тестове завдання 2

1 – В; 2 – А; 3 – В; 4 – Б; 5 – Б; 6 – В; 7 – Б; 8 – Г; 9 – В; 10 – А; 11 – А; 12 – Б; 13 – В; 14 – А; 15 – В.

Тестове завдання 3

1 – А; 2 – А; 3 – Г; 4 – А; 5 – Б; 6 – В; 7 – А; 8 – Б; 9 – В; 10 – Б; 11 – А; 12 – А; 13 – А; 14 – А; 15 – В.

Тестове завдання 4

1 – Г; 2 – Б; 3 – В; 4 – А; 5 – Б; 6 – Г; 7 – В; 8 – А; 9 – В; 10 – Б; 11 – В; 12 – Г; 13 – В; 14 – А; 15 – А; 16 – Г; 17 – Б; 18 – А.

Тестове завдання 5

1 – В; 2 – А; 3 – А; 4 – Б; 5 – Г; 6 – Б; 7 – В; 8 – Г; 9 – Б; 10 – А; 11 – Г; 12 – А; 13 – А; 14 – В; 15 – Г.

Тестове завдання 6

1 – А; 2 – А; 3 – Б; 4 – В; 5 – А; 6 – А; 7 – А; 8 – Б; 9 – Б; 10 – А; 11 – В; 12 – А; 13 – Г; 14 – Б; 15 – А.

Тестове завдання 7

1 – Г; 2 – А; 3 – А; 4 – Б; 5 – Б; 6 – А; 7 – В; 8 – Б; 9 – Г; 10 – А; 11 – Г; 12 – А; 13 – В; 14 – В; 15 – Б.

Тестове завдання 8.1

1 – А; 2 – Г; 3 – Б; 4 – Г; 5 – А; 6 – В; 7 – А; 8 – Б; 9 – Б; 10 – Г; 11 – А; 12 – Г; 13 – В; 14 – В; 15 – В; 16 – Б; 17 – Г; 18 – Г; 19 – А; 20 – Г.

Тестове завдання 8.2

1 – А; 2 – Г; 3 – А; 4 – Г; 5 – А; 6 – Б; 7 – Б; 8 – В; 9 – Б; 10 – Г; 11 – Б; 12 – В; 13 – А; 14 – Б; 15 – Б.

Тестове завдання 9

1 – Б; 2 – Б; 3 – В; 4 – Г; 5 – А; 6 – Б; 7 – В; 8 – Б; 9 – А; 10 – Б; 11 – Г; 12 – А; 13 – Б; 14 – В; 15 – Г; 16 – Б.

Тестове завдання 10

1 – А; 2 – А; 3 – А; 4 – Б; 5 – А; 6 – В; 7 – В; 8 – А; 9 – В; 10 – Г; 11 – А; 12 – Б; 13 – Б; 14 – Б; 15 – В.

Тестове завдання 11

1 – В; 2 – Г; 3 – Б; 4 – В; 5 – Г; 6 – Г; 7 – Б; 8 – Б; 9 – А; 10 – А; 11 – Г; 12 – Б; 13 – А; 14 – Г; 15 – В; 16 – А; 17 – Б; 18 – Г; 19 – А; 20 – В.

Тестове завдання 12

1 – А; 2 – А; 3 – Б; 4 – Г; 5 – А; 6 – А; 7 – А; 8 – Г; 9 – Б; 10 – Г; 11 – Г; 12 – Г; 13 – Б; 14 – В; 15 – Б.

Тестове завдання 13

1 – А; 2 – Б; 3 – А; 4 – Б; 5 – Г; 6 – Г; 7 – В; 8 – В; 9 – Б; 10 – А; 11 – А; 12 – А; 13 – Г; 14 – Б; 15 – А.

Тестове завдання 14

1 – Б; 2 – А; 3 – Б; 4 – В; 5 – Г; 6 – В; 7 – В; 8 – А; 9 – А; 10 – А; 11 – Б; 12 – Г; 13 – Б; 14 – А; 15 – Г.

Тестове завдання 15

1 – В; 2 – Г; 3 – Б; 4 – А; 5 – В; 6 – Г; 7 – Г; 8 – А; 9 – А; 10 – Б; 11 – В; 12 – Г; 13 – В; 14 – А; 15 – Б.

Тестове завдання 16

1 – В; 2 – Б; 3 – Б; 4 – Г; 5 – Б; 6 – А; 7 – А; 8 – А; 9 – Г; 10 – А; 11 – В; 12 – Г; 13 – А; 14 – В; 15 – А.

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ І ТЕРМІНИ

Б

Бонітування ґрунтів – це порівняльна оцінка ґрунтової родючості, яка виражається через показники (шкали) придатності їх до вирощування сільськогосподарських культур.

В

Вузол – це територіальне сполучення об’єктів, що відіграють певну роль у розвитку даної території.

Вузол промисловий – це локальне виробничо-територіальне сполучення, де підприємства поєднуються тісними виробничими й виробничо-технологічними зв’язками, спільністю транспортно-географічного розміщення, загальними системами інфраструктури й поселень для найефективнішого використання природних, матеріальних і трудових ресурсів.

Вузол транспортний - це комплекс транспортних споруд у пункті, де сходяться, перетинаються або розгалужуються не менш як три лінії одного чи двох видів магістрального транспорту, котрі, взаємодіючи, обслуговують транзитні та місцеві перевезення вантажів і пасажирів.

Г

Глобалізація – процес поступового утворення універсального світового середовища ринкової діяльності шляхом зниження та скасування країнами тарифних та нетарифних регуляторів зовнішньої торгівлі, лібералізації руху факторів виробництва та розвитку транснаціональних господарських структур.

Д

Дезінтеграція територіальна – процес і результат (у певних параметрах) послаблення зв’язків між елементами (господарськими структурами, населенням, органами влади тощо) регіональних економічних систем різних рівнів і масштабів

Діагностика розвитку продуктивних сил регіону – це виявлення деформацій та відхилень у їх розвитку на конкретну дату від еталонних показників стану продуктивних сил цього регіону, які мали б бути досягнуті на цю дату, та окреслення і оцінка проблем, пов’язаних із виникненням, наявністю і подоланням виявлених деформацій та відхилень.

Диференціація територіальна – процес і результат формування відмінностей між окремими територіями держави: економічними регіонами, адміністративно-територіальними утвореннями, окремими територіями (районами) і населеними пунктами.

Е

Економічна оцінка природно-ресурсного потенціалу − кількісна і якісна характеристика природних ресурсів та умов, як чинників економіки регіону, що відображають суспільну цінність природних благ.

Енерговиробничий цикл − типова існуюча сукупність виробничих процесів, що виникають взаємозумовлено (спів підпорядковано) довкола основного процесу для даного різновиду енергії й сировини.

Екологічна безпека – це такий стан навколишнього середовища, коли гарантується запобігання погіршенню екологічної ситуації та виникненню небезпеки для здоров’я людини.

Екологічне ураження – значне регіональне чи локальне порушення умов середовища, що призводить до деградації місцевих екосистем, господарської інфраструктури, загрожує здоров’ю і життю людей, завдає значного економічного збитку.

З

Зайняті через наймання – трудящі, які одержали роботу за найманням;

Зайнятість – це діяльність працездатного населення заради створення суспільного продукту або національного прибутку.

Закон – це необхідне, істотне, стійке, повторюване відношення між явищами у природі й суспільстві.

Закономірність – це об’єктивно дійсний, повторюваний, істотний зв’язок явищ природи з громадським життям.

Закономірність економічної цілісності регіону полягає в органічній єдності природної, матеріальної (створеної людиною) та соціальної сфер.

Закономірність ефективного розміщення продуктивних сил. За цією закономірністю відношення між економікою та територією такі, що найбільший можливий ефект забезпечується найменшими можливими витратами на розміщення об’єкта.

Закономірність зближення рівнів соціально-економічного розвитку регіонів полягає в узгодженні рівнів соціально-економічного розвитку через посилення взаємозв'язків між регіонами.

Закономірність регіональної інтеграції господарства полягає у виокремленні регіонів через їхню спеціалізацію та встановленні тісних економічних зв’язків поміж ними.

Закономірність територіального поділу праці виявляється у формуванні такої територіально-галузевої структури народного господарства, яка найбільше відповідає природним, економічним, соціальним умовам регіону та потребам міжрегіонального ринку.

Закономірність територіальної комплексності продуктивних сил полягає у взаємопов’язаності елементів регіонального господарства, що впорядковує їх у регіональну економічну систему.

Закономірність територіальної концентрації продуктивних сил полягає у зосередженні виробництва й населення у найвигідніших місцях регіону, що забезпечує вищий (ніж середній для регіону) рівень життя та ефективність виробництва.

Зона еколого-економічна – це територія, для якої характерний приблизно однаковий рівень перетворення природного середовища внаслідок техногенного впливу, що зумовлює певну гостроту екоситуації, ступінь раціонального природокористування, охорони природи і здоров’я населення.

Зона науково-технологічна - це певна територія, на якій вищий навчальний заклад (чи кілька), науково-дослідний центр міжнародного рівня та відповідна технологічна інфраструктура задля впровадження наукових розробок в практику.

Зона екологічного нещастя – територія, де в результаті господарської чи іншої діяльності відбулися глибокі необоротні зміни навколишнього середовища, які спричинили істотне погіршення здоров’я населення, порушення природної рівноваги, руйнування природних екосистем, деградацію флори і фауни.

Зона екологічної катастрофи – територія, де через діяльність людини чи руйнівні сили природи виникли стійкі або необоротні негативні зміни в навколишньому середовищі, що призвели до неможливості проживання на них населення і ведення господарської діяльності.

Зона надзвичайної екологічної ситуації – територія, де в результаті господарської чи іншої діяльності відбуваються стійкі негативні зміни в навколишньому середовищі, що загрожують здоров’ю населення, стану природних екосистем, генофонду рослин і тварин.

Зона підвищеної екологічної небезпеки – територія, де внаслідок людської діяльності чи сил природи виникли стійкі негативні зміни в навколишньому середовищі, що ставлять під загрозу здоров'я і життя людей, збереження природних об’єктів, обмежують ведення господарської діяльності.

І

Інтеграція господарського комплексу країни – процес і результат формування певної тісноти зв’язків між регіональними економічними системами, що утворюють національну економічну систему.

Інфраструктура транспортна - економічно збалансована сукупність шляхів сполучення, рухомого складу, засобів управління та зв’язку, різноманітного технічного обладнання.

К

Категорія − така форма мислення, котра відображає певну частину закономірної цілісності світу, укладає комплекс емпіричних знань в систему, стаючи, таким чином, законом логічного синтезу.

Конгломерат –над велике об’єднання інститутів і підприємств, яке бере участь у контролі виробництва і обігу одночасно в багатьох галузях господарства у всесвітньому масштабі.

Конкурентоспроможність регіону – здатність території (регіону) до виробництва продукції і послуг високої якості, значного рівня територіального зосередження виробництва, а також до їх реалізації на основі раціонального використання конкурентних переваг порівняно з іншими регіонами.

Концентрація територіальна – процес зосередження, насичення, накопичування, збирання елементів продуктивних сил (об’єктів і суб’єктів господарювання) і зв’язків між ними на конкретній території.

Комплекс виробничий – це поєднання підприємств, об’єднаних виконанням єдиної господарської функції та взаємопов’язаних тісними виробничими стосунками таким чином, що вилучення якихось компонентів або порушення зв’язків знижує ефективність комплексу, обмежує або унеможливлює виконання господарських функцій.

Комплекс портово-промисловий – це об’єднання на одній території морських портів, промислових підприємств, приморських поселень, соціально-виробничої інфраструктури, розміщення яких у прибережній зоні зумовлене експлуатацією природних ресурсів прилеглої території та акваторії, забезпеченням зовнішньоекономічної та інших різновидів діяльності.

Комплекс транспортно-дорожній (ТДК) – сукупність шляхів сполучення, перевізних засобів, технічних пристроїв і механізмів, засобів управління та зв’язку, обладнань усіх видів транспорту, які об’єднані системою технологічних, технічних, інформаційних, правових та економічних відносин, що забезпечують задоволення потреб національного»господарства та населення у перевезеннях вантажів і пасажирів

Критерії – це інтегральні показники, орієнтири практичної спрямованості (природно–географічні, демографічні, техніко–технологічні, соціальні, екологічні), якими керуються відповідні органи господарського управління при виборі оптимального варіанта розміщення об'єктів виробничого чи невиробничого призначення, а також при виробленні системи заходів щодо вдосконалення територіальної і галузевої структури економіки.

М

Мережа економічних регіонів України представлена регіонами: Донецьким (Донецька, Луганська області); Придніпровським (Дніпропетровська, Запорізька, Кіровоградська області); Східним (Полтавська, Сумська, Харківська області); Центральним (Київська, Черкаська, Чернігівська області, м. Київ); Поліським (Волинська, Житомирська, Рівненська області); Подільським (Вінницька, Тернопільська, Хмельницька області); Причорноморським (Автономна Республіка Крим, Миколаївська, Одеська, Херсонська області, м. Севастополь); Карпатським (Закарпатська, Львівська, Івано-Франківська, Чернівецька області).

Метод дослідження - це певна послідовність підходів та операцій, котрі треба виконати для досягнення поставленої мети при вивченні певного явища чи процесу, а також особливі способи та методики дослідження.

Методологія наукового пізнання - це сукупність засобів дослідження, що застосовують в науці, й водночас - учення про методи і засоби пізнання та перетворення дійсності.

Н

Населення - це сукупність людей, що живуть на певній території.

Не зайняті за найманням – фактичний запас найманої праці, в тому числі офіційно зареєстровані як безробітні.

О

Об’єкт дослідження -це фрагмент дійсності, на який спрямована пізнавальна або практична діяльність, тобто це те, що вивчає і досліджує дана галузь науки.

Об’єкт пізнання - це все те, на що спрямована діяльність дослідника, що протистоїть йому як об’єктивна реальність.

П

Потенціал - у широкому розумінні - це засоби, запаси, джерела, що можуть бути використані, приведені у дію, мобілізовані задля досягнення певної мети, реалізації плану, вирішення будь-якого завдання; можливості окремої особи, суспільства, держави.

Потенціал еколого-економічний – можливість інтегративної геосистеми „суспільство-природа” виконувати виробничу, антропоекологічну, естетичну та інші функції в умовах нинішнього техногенного навантаження.

Потенціал населення (відтворювальний) характеризує здатність даного, історично конкретного населення до самовідтворення, тобто стійкого розширеного «природного» відновлення поколінь.

Потенціал населення (дієвий) – характеризує здатність населення залучити предметно-речові фактори соціальної життєдіяльності, насамперед елементи продуктивних сил, а також змінювати їх відповідно до змінних потреб усього населення, спільностей, що утворюють його, й окремих індивідів.

Потенціал природно-ресурсний - це сукупна продуктивність природних ресурсів території як засобів виробництва та предметів споживання, що визначається як їх суспільна споживча вартість.

Потенційний запас найманої праці – особи, які самостійно забезпечують себе роботою; підприємці; особи, зайняті творчою діяльністю; члени кооперативів; фермери; особи, які живуть на прибутки від власності.

Працездатне населення – всі, хто за віком і станом здоров'я здатні працювати на підприємствах або в установах;

Предмет дослідження - це ті аспекти, властивості і відношення, що їх вивчає дана наука.

Принцип збалансованості й пропорційності означає таке розміщення виробництва, за якого витримувалася б рівновага між виробничими потужностями, обсягом виробництва, з одного боку, та наявністю сировинних, енергетичних, водних, земельних, трудових, фінансових ресурсів регіону — з іншого.

Принцип збереження екологічної рівноваги полягає у дотриманні імперативу екологічної безпеки при управлінні розвитком регіональної економіки.

Принцип комплексного розміщення виробництва полягає у визначенні найвигіднішої спеціалізації району з урахуванням територіального поділу праці.

Принцип комплексності проявляється у взаємоузгодженості і взаєобумовленості розвитку елементів економіко-географічного простору.

Принцип обмеженого централізму полягає в органічному поєднанні стратегічних інтересів країни й інтересів регіонів, підприємців, населення.

Принцип раціонального розміщення виробництва полягає у такому розташуванні виробництва, яке забезпечувало б високу ефективність народного господарства.

Принцип регіональної цілісності обумовлює об’єктивний взаємозв’язок природних, соціальних та економічних процесів та явищ, що взаємодіють у певному територіальному ареалі.

Принцип розміщення підприємств згідно з раціональними формами суспільної організації виробництва. До таких форм належать концентрація, спеціалізація, кооперування й комбінування.

Принцип системності розглядає регіон як сукупність елементів, які перебувають у відношеннях і зв’язках один із одним і утворюють певну цілісність, єдність.

Принцип територіальності передбачає вивчення типу просторового групування ресурсів і природокористування, а також форм матеріалізації виробничого процесу на території регіону. Принцип територіальності уособлюється у континуальності соціально-географічного простору і дискретності його організації.

Природокористування – це сукупність усіх форм експлуатації природно-ресурсного потенціалу й заходи щодо його збереження.

Природокористування комплексне – це користування у визначених межах природними об’єктами, як територіальними сполученнями природних ресурсів (земельних ділянок, водойм, лісів, надр та ін.), забезпечення раціонального використання кожного природного ресурсу на даній території.

Програма соціально-економічного розвитку регіону – це спеціально розроблений документ для вирішення доведеної пріоритетної регіональної проблеми, комплекс заходів нормативно-правового, політичного, економічного, фінансового, соціального, екологічного, виробничого, дослідницького, інформаційного та іншого характеру, вишикуваних у певній послідовності й узгоджених за ресурсами, виконавцями і термінами виконання.

Продуктивні сили - це система суб’єктивних (людина) і речових (засоби виробництва) елементів, що виражають активне ставлення людей до природи.

Пропозиція праці –частина населення, готова працювати на умовах постійної зайнятості через наймання.

Р

Район – це територія, що відрізняється від інших територій за сукупністю складових, які характеризуються єдністю, взаємозв’язком та цілісністю, котра є об’єктивною умовою, закономірністю раціонального розвитку даної території.

Район економічний – це географічне цілісна територіальна частина народного господарства країни, яка має свою виробничу спеціалізацію, міцні внутрішні економічні зв'язки і нерозривно зв'язана з іншими частинами суспільним територіальним поділом праці.

Район економічний – це форма територіальної організації народного господарства, що утворюється на основі суспільного територіального поділу праці, виникнення і формування районних територіальних виробничих комплексів.

Регіон - це економічний район, що має наступні специфічні риси: при виділенні регіону враховують принцип економічного тяжіння, тобто необхідності включення в його межі основної територіальної частини або і всієї зони, формуючого впливу його головного регіонального центру; до складу регіонів повинні повністю включатися території адміністративних областей, країв, автономних республік без порушення їх меж.

Регіоналізація – процес поступального формування спільного ринкового та відтворювального простору географічне, історично та культурно споріднених країн, який супроводжується уніфікацією умов торговельно-економічної діяльності, зниженням та скасуванням взаємних обмежень з метою підвищення економічної ефективності та розв’язання глобально-конкурентних завдань.

Регіональна економіка - це галузь економічної науки, що вивчає специфічні, просторові аспекти вияву економічних законів.

Регіональна політика — це сфера управління економічним, соціальним і політичним розвитком країни у просторовому, регіональному аспекті.

Регіональна соціальна політика – це комплекс заходів, спрямованих на соціальний розвиток регіонів і здійснюваних суб’єктами соціальної політики, що представляють національну державну владу, центральні громадські об’єднання й організації.

Рента абсолютна – отримується за рахунок більш низького рівня органічної будови капіталу в сільському господарстві.

Рента диференціальна – надлишковий чистий прибуток, який має фіксований характер і одержується при використанні природних ресурсів та умов різної якості. Природною умовою утворення ренти служать відмінності в якості землі та її обмеженість. Джерелом – тільки праця. Розрізняють такі форми ренти:

Рента диференціальна II – додатковий прибуток, який одержується на однакових за якістю ділянках за рахунок додаткових вкладень капіталу. Відмінності розміру доданого капіталу викликає одержання додаткових рентних прибутків, відмінних від прибутків на капітал.

Рента диференціальна І – додатковий прибуток, одержаний на кращих по якості та місцезнаходженню ділянках при рівновеликих вкладеннях капіталу. Вона пов'язана з природною родючістю землі.

Рента монопольна – додатковий прибуток, який одержується при експлуатації ділянок з винятковими властивостями, залежить від платоспроможного попиту споживачів.

Ресурси природні - тіла та сили природи, які на даному рівні розвитку продуктивних сил і вивченості можуть бути використані для задоволення потреб у формі безпосередньої участі в матеріальній діяльності.

Рівень життя – це система кількісних і якісних показників загального споживання населенням природних, матеріальних і духовних благ, ступінь задоволення потреб у цих благах на даному етапі розвитку суспільного виробництва й виробничих відносин.

Розвиток комплексний – такий стан, коли протиріччя, що існують і виникають у взаємозв’язках між галузями виробництва (особливо між галузями спеціалізації та галузями допоміжними й обслуговуючими), а також між виробництвом, з одного боку, і трудовими ресурсами, невиробничою сферою, природними ресурсами, з іншого, планомірно і повністю вирішуються з метою підвищення ефективності суспільної праці.

Розміщення продуктивних сил як явище - це динамічний стан, що характеризує поділ продуктивних сил на території згідно з природними, соціальними та економічними умовами окремих регіонів і визначається особливостями територіального поділу праці, властивими даній соціально-економічній системі.

Розселення населення − розміщення населення на території й форми його територіальної організації у вигляді системи населених місць із їхніми взаємовідносинами.

С

Середовище географічне — це та частина географічної оболонки, що найбільш загосподарена людиною і залучена до суспільного виробництва.

Соціальна спільність – це сукупність людей, які мають спільні соціальні ознаки: соціальні зв’язки, ціннісні орієнтації, традиції, погляди.

Соціальна структура – це об’єктивний поділ суспільства на спільноти, ролі, верстви, групи тощо, вказуючи на різне становище людей у відношенні одне до одного за численними критеріями.

Суспільство – це сукупність форм спільної діяльності людей, що історично склалася на тій чи іншій території разом із відносинами між індивідами й соціальними спільностями, а також між самими соціальними спільностями.

Сфера обслуговування населення – це сфера суспільної діяльності, в якій здійснюється виробництво послуг, доведення їх до споживачів, а також обслуговування процесу споживання для задоволення потреб населення.

Т

Територіальна організація продуктивних сил – це просторовий взаємозв’язок галузевих, міжгалузевих і територіально-виробничих комплексів, що спирається на раціональне використання природних, матеріальних і трудових ресурсів, заощадження витрат на подолання диспропорцій у взаємо розміщенні джерел сировини, палива, енергії, місць виробництва й споживання продукції.

Територіальна структура – це сукупність стійких зв’язків між елементами об’єкта, причому обов’язковою умовою для їхньої реалізації є подолання геопростору.

Територіальний поділ праці (ТПП) – процес виробничої спеціалізації території, зумовлений посиленням міжрегіональної кооперації, обміном спеціалізованою продукцією та послугами. Це просторовий вияв поділу суспільної праці взагалі, зумовлений економічними, соціальними, природними, національно-історичними особливостями різних територій та їхнім географічним положенням; один з факторів підвищення продуктивності праці.

Територіально-виробничий комплекс - це взаємозумовлене поєднання підприємств на певній території, за якого ефект досягається завдяки вдалому добору підприємств згідно з природними та економічними умовами.

Територіально-виробничий комплекс − економічне (взаємозумовлене) сполучення підприємств в одному промисловому фокусі або цілому районі, що забезпечує певний економічний ефект за рахунок вдалого (планового) добору підприємств згідно з природними та економічними умовами, з його транспортним та економіко-географічним розташуванням.

Технопарки (науково-технологічні парки) – це менші за територією зони, де навколо технічного університету чи науково-дослідного центру розміщуються декілька фірм, що займаються впровадженням своїх розробок в галузі високих технологій та наукомістких виробництв.

Технополіс – центр впровадження досягнень науки і техніки. Це, як правило, нове місто, в якому запроваджуються у виробництво новітні розробки, а також проживає населення.

Типологія − метод наукового пізнання в основі якого лежить вирізнення систем об’єктів та їх групування за допомогою узагальненої ідеалізованої моделі чи типу.

Трудові ресурси – частина населення країни, яка має необхідні фізичні й духовні здібності, загальноосвітні й професійні знання для роботи в народному господарстві.

У

Умови природні - це тіла і сили природи, які на даному етапі розвитку продуктивних сил істотні для життя і функціонування людського суспільства, але не беруть безпосередньої участі у матеріальних сферах виробничої і невиробничої діяльності людей.

Ф

Фактор (розміщення продуктивних сил) біотичний – сукупність біологічних елементів природного середовища, які обумовлюють чи суттєво впливають на продуктивність економічної діяльності людини та її життєзабезпечення.

Фактор (розміщення продуктивних сил) рекреаційний – сукупність об’єктів і явищ природного походження, що можуть бути використані для туризму, лікування, відпочинку, впливають на територіальну організацію рекреаційної діяльності, формування рекреаційних районів (центрів), їхню спеціалізацію та економічну ефективність

Форми розміщення продуктивних сил – це стійкі територіально-економічні утворення, що характеризуються своєю різноманітністю, конфігурацією, складністю й взаємо розміщенням структурних елементів.

Функціональна структура суспільного виробництва обумовлює співвідношення галузей відповідно до їх системоутворюючої спроможності.

Ц

Центр промисловий – це група промислових підприємств, взаємопов’язаних спільними допоміжними виробництвами, а у низці випадків – спільністю технологічного процесу, що мають єдину систему розселення і обслуговуються спільною інфраструктурою.

[1] За даними Держкомстату України на 01.01.2009 р.