Випробування нахилу

1. Підтвердження остійності відповідно до статей 17.07 та 17.08 має грунтуватися на випробуванні нахилу, проведеному належним чином.

2. Якщо під час випробування нахилу неможливо досягти відповідних кутів нахилу або якщо виникають необгрунтовані технічні складнощі, випробування нахилу може бути замінене розрахунком центру тяжіння та маси плавзасобу. Результат розрахунку маси має бути перевірений шляхом визначення посадки, і різниця не має перевищувати ± 5%.

Стаття 17.07

Підтвердження остійності

1. Має бути підтверджено, що з урахуванням навантажень, що мають місце під час роботи робочого механізму та під час руху, залишковий надводний борт та залишковий безпечний зазор є достатніми. Для цієї потреби сума кутів диференту та нахилу не повинна перевищувати 10°, а днище плоту не має з’являтися з води.

2. Підтвердження остійності включає такі дані й документи:

(a) креслення у масштабі плотів та робочого механізму, а також детальні дані по них, які необхідні для підтвердження остійності, як-от вміст баків, отвори, що надають доступ до внутрішньої частини плавзасобу;

(b) гідростатичні дані чи криві;

(c) криві плеча відновлювального моменту для статичної остійності у тому обсязі, в якому це необхідно відповідно до частини 5 чи статті 17.08;

(d) опис робочих умов разом з відповідними даними про масу та центр тяжіння, в тому числі ненавантажений стан плавзасобу та ситуація з обладнанням відносно перевезення;

(e) розрахунок нахиляючого, диферентуючого та відновлювального моментів, із зазначенням кутів диференту й нахилу та відповідних залишкового надводного борту й залишкового безпечного зазору;

(f) зведення результатів розрахунку, із зазначенням меж для роботи та максимальних навантажень.

3. Підтвердження остійності має грунтуватися на принаймні таких допущеннях стосовно навантаження:

(a) питома маса продуктів днопоглиблювання для земснарядів:

- пісок та гравій: 1, 5 т/м³,

- сильно зволожений пісок: 2, 0 т/м³,

- грунт, у середньому: 1, 8 т/м³,

- суміш піску з водою у каналах: 1, 3 т/м³;

(b) для грейферних земснарядів значення, наведені у пункті (а), збільшуються на 15%;

(c) для гідравлічних земснарядів слід враховувати мінімальну вантажопідйомність.

4.1. Підтвердження стабільності має враховувати моменти, спричинені:

(a) навантаженням;

(b) асиметричною будовою;

(c) тиском вітру;

(d) повертанням під час руху самохідного плавучого обладнання;

(e) поперечною течією (за необхідності);

(f) баластом та провіантом;

(g) палубними навантаженнями та, за необхідності, вантажем;

(h) вільними поверхнями рідин;

(i) силами інерції;

(j) іншим механічним обладнанням.

Моменти, що можуть діяти одночасно, слід підсумувати.

4.2. Момент, спричинений тиском вітру, обчислюється за такою формулою:

M_w = c · p_w · A(l_w + ), кН·м,

де:

с – коефіцієнт опору, що визначається формою.

Для каркасів с = 1, 2, для брусів з суцільним перерізом с = 1, 6. Обидва значення враховують пориви вітру.

Уся площа, охоплювана контурною лінією каркасу, вважається площею поверхні, підданою дії вітру.

p_w – питомий тиск вітру; його значення приймається рівним 0, 25 кН/м²;

А – бокова площина над площиною максимальної посадки, м²;

l_w – відстань від центру бокової площини А до площини максимальної посадки, м.

4.3. Для визначення моментів, спричинених повертанням під час руху, відповідно до пункту (d) частини 4.1 для самохідного плавучого обладнання слід скористатися формулою, встановленою у частини 6 статті 15.03.

4.4. Момент, викликаний поперечною течією, відповідно до пункту (е) частини 4.1 враховується лише для плавучого обладнання, яке під час роботи заякорене або учалене поперек течії.

4.5. При обчисленні моментів, спричинених рідким баластом та рідким провіантом, відповідно до пункту (f) частини 4.1 визначаються і вводяться у розрахунок найменш сприятливий ступінь наповнення баків з точки зору остійності та відповідний момент.

4.6. Момент, викликаний силами інерції, відповідно до пункту (і) частини 4.1 враховується лише у разі, якщо переміщення вантажу та робочого механізму можуть впливати на остійність.

5. Відновлювальні моменти для плотів з вертикальними боковими стінками можна обчислити за допомогою такої формули:

М_а = 10 · D · · sinφ, кН·м,

де:

– метацентрична висота, м;

Φ – кут нахилу.

Ця формула застосовується до кутів нахилу не більше 10° або не більше кута, що відповідає зануренню кромки палуби або появі з води кромки днища; вирішальним є найменший кут. Ця формула може також застосовуватися до нахилених бокових стінок, з кутом нахилу не більше 5°; граничні умови, встановлені у частинах 3 та 4, також застосовуються.

Якщо конкретна форма плоту (плотів) унеможливлює таке спрощення, необхідно визначити плече відновлювального моменту відповідно до пункту (с) частини 2.

Стаття 17.08

Підтвердження остійності у випадку зменшеного залишкового надводного борту

Якщо використовується зменшений надводний борт відповідно до частини 3 статті 17.05, для усіх робочих умов слід підтвердити, що:

(a) після коригування з урахуванням вільних поверхонь рідин метацентрична висота є не меншою за 0, 15 м;

(b) для кутів нахилу від 0° до 30° існує плече відновлювального моменту, яке становить щонайменше

h = 0, 30 – 0, 28 ·φ _n, м,

де φ _n – кут нахилу, після якого крива плеча відновлювального моменту дає від’ємні значення (діапазон остійності); він має бути не меншим за 20°, або 0, 35 рад, і не більшим за 30°, або 0, 52 рад, приймаючи радіан (рад) (1° = 0, 01745 рад) за одиницю φ °;

(c) сума кутів диференту та нахилу не перевищує 10°;

(d) залишковий безпечний зазор, що відповідає вимогам статті 17.04, залишається;

(e) залишковий надводний борт у щонайменше 0, 05 м залишається;

(f) для кутів нахилу від 0° до 30° залишається залишкове плече відновлювального моменту, яке становить щонайменше

h = 0, 20 – 0, 23 ·φ _n, м,

де φ _n – кут нахилу, після якого крива плеча відновлювального моменту дає від’ємні значення; він має бути не більшим за 30°, або 0, 52 рад.

Залишкове плече відновлювального моменту означає максимальну різницю, що існує між 0° та 30° нахилу між кривою плеча відновлювального моменту та кривою плеча нахиляючого моменту. Якщо отвір, що веде всередину судна, досягається водою за кута нахилу, що є меншим за кут нахилу, який відповідає максимальній ризниці між цими кривими пліч, слід враховувати плече, що відповідає такому куту нахилу.

Стаття 17.09