Протипожежний захист

1. Придатність для протипожежного захисту матеріалів і компонентів має бути встановлена акредитованими інституціями з проведення випробувань на основі належних методів випробувань.

(a) Інституція з проведення випробувань має відповідати вимогам:

(aа) Кодексу процедур випробування на вогнестійкість; або

(bb) європейського стандарту EN ISO/IEC 17025: 2000 про загальні вимоги щодо компетенції лабораторій з проведення випробувань та калібрування.

(b) Визнаними методами випробування для встановлення незаймистості матеріалів є:

(aа) частина 1 Додатку 1 Кодексу процедур випробування на вогнестійкість; та

(bb) рівнозначні норми однієї з держав-членів.

(c) Визнаними методами випробування для встановлення полумясповільнюючої властивості матеріалів є:

(аа) відповідні вимоги, встановлені у частинах 5 (Випробування поверхонь на предмет займистості), 6 (Випробування покриттів палуби), 7 (Випробування підвішених тканин та пластиків), 8 (Випробування м’яких меблів) та 9 (Випробування постільних приналежностей) Додатку 1 Кодексу процедур випробування на вогнестійкість; та

(bb) рівнозначні норми однієї з держав-членів.

(d) Визнаними методами випробування для встановлення вогнестійкості є:

(aа) Резолюція IMO А.754 (18); та

(bb) рівнозначні норми однієї з держав-членів.

2. Перегородки між приміщеннями мають бути спроектовані відповідно до наведених нижче таблиць:

Таблиця для перегородок між приміщеннями, в яких не встановлені напірні спринклерні системи відповідно до статті 10.03а

Таблиця для перегородок між приміщеннями, в яких встановлені напірні спринклерні системи відповідно до статті 10.03 а

(a) Перегородки типу А – це перегородки, стіни та палуби, що задовольняють такі вимоги:

(aа) вони виготовлені зі сталі або іншого рівнозначного матеріалу;

(bb) їм надана належна жорсткість;

(cс) вони ізольовані таким затвердженим негорючим матеріалом, що середня температура на боці, який не зачіпає вогонь, підвищується не більше ніж до 140°С порівняно з початковою температурою, і в жодній точці, в тому числі зазорах стиків, температура не зростає більше ніж до 180°С порівняно з початковою температурою протягом таких встановлених інтервалів:

Тип А60 – 60 хвилин

Тип А30 – 30 хвилин

Тип А0 – 0 хвилин;

(dd) вони спроектовані таким чином, щоб запобігати поширенню диму та полумя до закінчення годинного нормального випробування на вогнестійкість;

(b) Перегородки типу В – це перегородки, стіни, палуби, стелі чи облицювання, що задовольняють такі вимоги:

(aа) вони виготовлені із затвердженого негорючого матеріалу. Більше того, усі матеріали, що використовуються при виготовленні та збиранні перегородок, мають бути негорючими, за винятком облицювання, яке має бути принаймні полум’ясповільнюючим;

(bb) вони мають таке значення ізоляції, що середня температура на боці, який не зачіпає вогонь, підвищується не більше ніж до 140°С порівняно з початковою температурою, і в жодній точці, в тому числі зазорах стиків, температура не зростає більше ніж до 225°С порівняно з початковою температурою протягом таких встановлених інтервалів:

Тип В15 – 15 хвилин

Тип В0 – 0 хвилин.

(cс) Вони спроектовані таким чином, щоб запобігати поширенню полум’я до закінчення першої півгодини нормального випробування на вогнестійкість;

(c) Орган з проведення оглядів може, відповідно до Кодексу процедур випробування на вогнестійкість, призначити випробування зразка перегородки, щоб переконатися в тому, що вона відповідає наведеним вище положенням з вогнестійкості та підвищення температури.

3. Фарби, лаки та інші продукти для обробки поверхонь, а також палубні покриття, що використовуються у приміщеннях, за винятком машинних відділень та комор, мають бути полум’ясповільнюючими. Килими, тканини, фіранки та інші підвішені текстильні матеріали, а також м’які меблі та постільні приналежності мають бути полум’ясповільнюючими, якщо приміщення, в яких вони знаходяться, не оснащені напірною спринклерною системою відповідно до статті 10.03а.

4. Стелі та обшивка стін кімнат відпочинку, в тому числі їх субструктури, мають бути зроблені, якщо в таких кімнатах відпочинку відсутня напірна спринклерна система відповідно до статті 10.03а, з негорючих матеріалів, за винятком їхніх поверхонь, які мають бути принаймні полум’ясповільнюючими.

5. Меблі та гарнітура у кімнатах відпочинку, які слугують як зони збору, мають бути виготовлені з негорючих матеріалів, якщо в таких кімнатах відсутня напірна спринклерна система відповідно до статті 10.03а.

6. Фарби, лаки та інші матеріали, що використовуються у вразливих внутрішніх приміщеннях, не повинні виділяти дим у надмірній кількості та токсичні речовини. Це має бути підтверджено відповідно до Кодексу процедур випробування на вогнестійкість.

7. Ізоляційні матеріали у кімнатах відпочинку мають бути негорючими. Це не застосовується до ізоляції труб, по яких йде холодоагент. Поверхні ізоляційних матеріалів таких труб мають бути принаймні полум’ясповільнюючими.

8. Двері у перегородках відповідно до частини 2 повинні задовольняти такі вимоги:

(a) вони мають задовольняти вимоги, встановлені у частині 2, для самих перегородок;

(b) вони мають бути самозапірними у випадку дверей у стінах перегородок відповідно до частини 10 або у випадку огороджень навколо машинних відділень, камбузів та сходових шахт;

(c) самозапірні двері, що залишаються відкритими за нормальної експлуатації, мають бути такими, щоб їх можна було закрити з місця, де завжди є члени суднового персоналу або члени команди. Після закриття дверей за допомогою дистанційного управління має бути забезпечена можливість їх відкриття та безпечного повторного закриття на місці;

(d) водонепроникні двері відповідно до статті 15.02 необов’язково мають бути ізольовані.

9. Стіни відповідно до частини 2 мають бути неперервними від однієї палуби до іншої або закінчуватися біля неперервних стель, що відповідає вимогам, зазначеним у частині 2.

10. Вертикальними перегородками, зазначеними у частині 2, мають бути розділені такі зони для пасажирів:

(a) зони для пасажирів із загальної площею поверхні понад 800 м²;

(b) зони для пасажирів, в яких розташовані каюти, з інтервалом не більше 40 м.

Такі вертикальні перегородки мають бути димонепроникні за нормальних робочих умов та мають бути неперервними від однієї палуби до іншої.

11. Порожнини над стелями, під підлогами та за стінними обшивками мають бути відокремлені з інтервалом не більше 14 м пристроями відсікання тяги з негорючих матеріалів, які навіть у разі пожежі являють собою ефективні вогнестійкі заслінки.

12. Сходинки мають бути виготовлені зі сталі чи іншого рівнозначного негорючого матеріалу.

13. Внутрішні сходи та ліфти мають бути капсульованими на усіх рівнях стінами відповідно до частини 2. Допускаються такі винятки:

(a) сходи, що з’єднують лише дві палуби, необов’язково мають бути капсульованими, якщо на одній з цих палуб сходи капсульовані відповідно до частини 2;

(b) у кімнаті відпочинку сходи не мають бути капсульованими, якщо вони повністю знаходяться в її межах та

(aа) якщо таке приміщення охоплює лише дві палуби; або

(bb) якщо у такому приміщенні на всіх палубах встановлена напірна спринклерна система відповідно до статті 10.03а, в ньому наявна система витяжки диму відповідно до частини 16 та з нього на всіх палубах є доступ до сходової шахти.

14. Вентиляційна система та система подачі повітря мають відповідати таким вимогам:

(a) вони мають бути спроектовані таким чином, щоб не спричиняти поширення вогню та диму;

(b) отвори для забору й витяжки повітря та отвори системи подачі повітря мають бути такими, щоб їх можна було перекрити;

(c) вентиляційні канали мають бути виготовлені зі сталі чи рівнозначного негорючого матеріалу та бути надійно приєднані один до одного та до надбудови судна;

(d) якщо вентиляційні канали з перерізом більше 0, 02 м² проходять через перегородки типу А відповідно до частини 2 або перегородки відповідно до частини 10, вони мають бути оснащені автоматичними протипожежними заслінками, якими можна управляти з місця, де завжди є члени суднового персоналу чи члени команди;

(e) вентиляційні системи для камбузів та машинних відділень мають бути відокремлені від вентиляційних систем для інших приміщень;

(f) канали витяжки повітря повинні мати отвори, оснащені запірним пристроєм, для огляду та чищення. Такі отвори мають бути розташовані біля протипожежних заслінок;

(g) вбудовані вентилятори мають бути такими, щоб їх можна було відключити з центрального місця поза машинним відділенням.

15. Камбузи мають бути оснащені вентиляційними системами та кухонними плитками з витяжними пристроями. Канали витяжки повітря витяжних пристроїв мають задовольняти вимоги частини 14 та, окрім цього, бути оснащені протипожежними заслінками з ручним управлінням біля вхідних отворів.

16. Центри управління, сходові шахти та внутрішні зони евакуації мають бути оснащені системами природної чи механічної витяжки диму. Системи витяжки диму мають відповідати таким вимогам:

(a) вони мають бути достатньо надійними та потужними;

(b) вони мають відповідати експлуатаційним умовам для пасажирських суден;

(c) якщо системи витяжки повітря також виступають в якості загальних вентиляторів для приміщень, це не має перешкоджати їх функціонуванню як систем витяжки диму у разі пожежі;

(d) системи витяжки диму повинні мати ручний пристрій приведення в дію;

(e) механічні системи витяжки диму, окрім цього, мають бути такими, щоб ними можна було управляти з місця, де завжди є члени суднового персоналу чи члени команди;

(f) природні системи витяжки диму мають бути оснащені механізмом відкриття, що управляється вручну або від джерела живлення всередині системи;

(g) пристрої приведення в дію та механізми відкриття з ручним управлінням мають бути доступні зсередини або ззовні приміщення, що захищається.

17. Кімнати відпочинку, які не знаходяться під постійним наглядом членів суднового персоналу чи членів команди, камбузи, машинні відділення та інші приміщення, де наявний ризик пожежі, мають бути приєднані до належної системи пожежної сигналізації. При виникнення пожежі та її точне місце має бути автоматично сповіщено у місці, де завжди є члени суднового персоналу чи члени команди.

Стаття 15.12

Пожежогасіння

1. Окрім переносних вогнегасників відповідно до статті 10.03, на судні мають бути наявні принаймні такі переносні вогнегасники:

(a) один переносний вогнегасник на кожні 120 м² загальної площі приміщень для пасажирів;

(b) один переносний вогнегасник на кожні 10 кают, з округленням до більшого значення;

(c) один переносний вогнегасник у кожному камбузі та неподалік від будь-якого приміщення, де зберігаються чи використовуються займисті рідини. Вогнегасна речовина, наявна у камбузах, має також бути придатною для боротьби із займанням жиру.

Ці додаткові вогнегасники мають відповідати вимогам, встановленим у частині 2 статті 10.03, та бути встановлені й розосереджені на судні таким чином, щоб у разі пожежі, що виникає у будь-якій точці та в будь-який час, вогнегасника можна було дістатися негайно. У кожному камбузі, а також у перукарнях та парфумерних магазинах має бути наявна протипожежна полотнина.

2. На пасажирських суднах має бути наявна гідрантна система, що складається з:

(a) двох пожежних насосів достатньої потужності з електроприводом, принаймні один з яких є стаціонарним;

(b) однієї лінії вогнегасників з достатньою кількістю гідрантів зі стаціонарно приєднаними пожежними шлангами щонайменше 20 м завдовжки, оснащеними насадкою, спроможною видавати як розпилювану воду, так і струмінь води, із запірним пристроєм.

3. Гідрантні системи мають бути спроектовані таким чином, щоб:

(a) будь-яку точку судна можна було охопити щонайменше двома гідрантами з різних місць, і довжина шланга кожного з них не повинна перевищувати 20 м;

(b) тиск у гідрантах становив щонайменше 300 кПа; та

(c) на всіх палубах можна було отримати струмінь води довжиною щонайменше 6 м.

Якщо наявна шафа для гідранта, до її зовнішньої поверхні має бути прикріплений символ «пожежний шланг», подібний тому, що показаний на малюнку 5 з Доповнення І, з боковою довжиною щонайменше 10 см.

4. Клапани гідрантів з гвинтовою різьбою чи кранами мають бути такими, щоб їх можна було встановити таким чином, щоб кожен з пожежних шлангів під час роботи пожежних насосів можна було відокремити та зняти.

5. Пожежні шланги у внутрішніх приміщеннях мають бути звернуті на належній котушці.

6. Матеріали пожежного обладнання мають бути або жаростійкими, або належним чином захищені від пошкодження в умовах високих температур.

7. Труби та гідранти мають бути влаштовані таким чином, щоб виключалася можливість їх замерзання.

8. Пожежні насоси мають:

(a) бути встановлені чи розміщені в окремих приміщеннях;

(b) бути такими, щоб ними можна було управляти незалежно один від одного;

(c) бути спроможні підтримувати на всіх палубах необхідний тиск у гідрантах та забезпечувати необхідну довжину струменя води;

(d) бути встановлені до кормової перегородки.

Пожежні насоси також можна використовувати для загальних потреб.

9. Машинні відділення мають бути оснащені стаціонарною системою пожежогасіння відповідно до статті 10.03b.

10. На суднах з каютами мають бути наявні:

(a) два автономних дихальних апарати, що відповідають європейському стандарту EN 137: 1993, з масками, що відповідають європейському стандарту EN 136: 1998;

(b) два набори обладнання, що складаються принаймні із захисного костюму, шолому, чобіт, рукавиць, сокири, лому, ліхтаря та фалу; та

(c) чотири димовитяжних ковпаки.

Стаття 15.13

Організація безпеки

1. На пасажирських суднах має бути наявний порядок забезпечення безпеки. У порядку забезпечення безпеки описуються обов’язки членів команди та суднового персоналу у таких ситуаціях:

(a) поломка;

(b) пожежа на судні;

(c) евакуація пасажирів;

(d) людина за бортом.

Мають бути враховані конкретні заходи безпеки для осіб зі зниженою рухливістю.

Члени команди та суднового персоналу, визначені у порядку забезпечення безпеки, мають бути наділені різними обов’язками залежно від посад, які вони обіймають. Спеціальні вказівки для членів команди мають забезпечити негайне герметичне закриття усіх дверей та отворів у водонепроникних перегородках, зазначених у статті 15.02, у разі небезпеки.

2. Порядок забезпечення безпеки включає план забезпечення безпеки, в якому чітко та точно визначене таке:

(a) зони, призначені для осіб з обмеженою рухливістю;

(b) шляхи евакуації, запасні виходи та зони збору та евакуації як зазначено у частині 8 статті 15.06;

(c) рятувальні засоби та суднові шлюпки;

(d) вогнегасники та системи пожежогасіння й напірні спринклерні системи;

(e) інше захисне обладнання;

(f) система аварійної сигналізації, зазначена у пункті (а) частини 3 статті 15.08;

(g) система аварійної сигналізації, зазначена у пунктах (b) та (с) частини 3 статті 15.08;

(h) двері перегородок, зазначені у частині 5 статті 15.02, та знаходження їх блоків управління, а також інші отвори, зазначені у частинах 9, 10 та 13 статті 15.02 та частині 12 статті 15.03;

(i) двері, зазначені у частині 8 статті 15.11;

(j) протипожежні заслінки;

(k) система протипожежної сигналізації;

(l) резервна силова установка;

(m) блоки управління вентиляційними системами;

(n) засоби з’єднання з берегом;

(o) запірні пристрої паливопроводів;

(p) установки скрапленого газу;

(q) системи місцевого радіомовлення;

(r) обладнання радіотелефонного зв’язку;

(s) аптечки.

3. Порядок забезпечення безпеки відповідно до частини 1 та план забезпечення безпеки відповідно до частини 2 повинні:

(a) мати належну печатку органу з проведення оглядів; та

(b) бути розміщені на видному місці на кожній палубі.

4. У кожній каюті має бути вивішений кодекс поведінки для пасажирів та спрощений план забезпечення безпеки, що містить лише інформацію, зазначену у пунктах (а)-(f) частини 2.

Цей кодекс поведінки має включати принаймні:

(a) визначення аварійних ситуацій

- пожежа,

- затоплення,

- загальна небезпека;

(b) опис різних сигналів тривоги;

(c) вказівки стосовно такого:

- шляхи евакуації,

- що робити,

- потрібно зберігати спокій;

(d) вказівки стосовно такого:

- паління,

- користування вогнем та відкритим полум’ям,

- відкриття ілюмінаторів,

- користування певними видами обладнання.

Ці подробиці мають бути наявні голландською, англійською, французькою та німецькою мовами.

Стаття 15.14

Пристрої для збору й очищення стічних вод

1. Пасажирські судна мають бути оснащені баками для стічних вод або належними системами очищення стічних вод.

2. Баки для стічних вод повинні мати достатню місткість. Баки мають бути оснащені пристроєм індикації рівня їх вмісту. На судні мають бути наявні насоси та труби для спорожнення баків, за допомогою яких стічні води можна перекачувати з обох боків судна. Має бути забезпечена можливість транзитного прокачування стічних вод з інших суден.

Труби мають бути оснащені нагнітальним патрубком відповідно до європейського стандарту EN 1306: 1996.

Стаття 15.15

Відступи для окремих пасажирських суден

1. Як альтернатива забезпеченню належної остійності після пошкодження відповідно до частин 7-13 статті 15.03, пасажирські судна довжиною не більше 25 м, яким дозволено перевозити максимум 50 пасажирів, мають відповідати таким критеріям:

(a) після симетричного затоплення занурення судна не повинне бути більшим за граничну лінію занурення; та

(b) метацентрична висота GM_R не має бути меншою за 0, 10 м.

Необхідна залишкова плавучість має бути забезпечена шляхом належного вибору матеріалу для спорудження корпусу або за допомогою поплавців з високогубчатої піни, надійно прикріплених до корпусу. У випадку суден довжиною більше 15 м залишкова плавучість може бути забезпечена за допомогою поєднання поплавців та розбивки, що відповідає одновідсіковому статусу відповідно до статті 15.03.

2. Для пасажирських суден відповідно до частини 1 орган з проведення оглядів може дозволити незначні відступи від висоти у світлі, визначеної у пункті (с) частини 3 та у пункті (b) частини 5 статті 15.06. Такий відступ має становити не більше 5%. У випадку відступів відповідні частини мають бути позначені кольором.

3. Як відступ від частини 9 статті 15.03, пасажирським суднам довжиною не більше 45 м, яким дозволено перевозити максимум 250 пасажирів, необов’язково мати двовідсіковий статус.

4. (Залишено незаповненим)

5. Орган з проведення оглядів може не наполягати на застосуванні статті 10.04 у випадку пасажирських суден довжиною не більше 25 м, яким дозволено перевозити максимум 250 пасажирів, за умови, що вони оснащені платформою, доступною з обох боків судна, безпосередньо над ватерлінією, щоб осіб можна було безпечно витягати з води. Пасажирські судна можуть бути оснащені порівнянною установкою, з урахуванням таких міркувань:

(a) установка має бути такою, що управляти нею могла одна особа;

(b) дозволяються пересувні установки;

(c) установки мають знаходитися поза небезпечною зоною рушійних систем; та

(d) має бути забезпечена можливість зв’язку між судноводієм та особою, яка відає такою установкою.

6. Орган з проведення оглядів може не наполягати на застосуванні статті 10.04 у випадку пасажирських суден довжиною не більше 45 м, яким дозволено перевозити максимум 600 пасажирів, за умови, що вони оснащені платформою відповідно до першого речення частини 5 або рівнозначною установкою відповідно до другого речення частини 5. Окрім цього, таке пасажирське судно повинно мати:

(a) гвинторульову колонку, крильчастий рушій з циклоїдальним рухом лопаток або водоструминний рушій;

(b) основну тягову систему з двома тяговими агрегатами; або

(c) основну тягову систему з носовим двигуном малої тяги.

7. Як відступ від частини 9 статті 15.02, пасажирські судна довжиною не більше 45 м, яким дозволено перевозити максимум кількість пасажирів, що відповідає довжині судна у метрах, можуть мати у пасажирській зоні двері перегородки з ручним управлінням та без дистанційного управління відповідно до частини 5 статті 15.02, якщо:

(a) таке судно має лише одну палубу;

(a) до цих дверей є доступ безпосередньо з палуби, і вони знаходяться не більш ніж у 10 м від палуби;

(b) нижня кромка дверного отвору знаходиться на висоті щонайменше 30 см над рівнем підлоги; та

(c) кожний з відсіків, які розділяють ці двері, оснащений сигналізацією рівня води.

8. На пасажирських суднах відповідно до частини 7, як відступ від пункту (с) частини 6 статті 15.06, один шлях евакуації може вести через камбуз, якщо наявний другий шлях евакуації.

9. Для пасажирських суден довжиною не більше 45 м застосовується таке: пункт (е) частини 2 статті 15.01, якщо установки скрапленого газу оснащені належними системами сигналізації про концентрації СО, які становлять небезпеку для здоров’я, та про потенційно вибухонебезпечні суміші газів з повітрям.

10. До пасажирських суден довжиною не більше 25 м не застосовуються такі положення:

(a) останнє речення частини 1 статті 15.04;

(b) пункт (с) частини 6 статті 15.06, якщо наявний другий шлях евакуації;

(c) стаття 15.07.

11. Для суден з каютами довжиною не більше 45 м не застосовується частина 10 статті 15.12, за умови, що у кожній каюті доступні димовитяжні ковпаки у кількості, що відповідає кількості спальних місць.

ГЛАВА 15а

КОНКРЕТНІ ВИМОГИ ДО ПАСАЖИРСЬКИХ ВІТРИЛЬНИХ СУДЕН

Стаття 15а.01

Застосування частини ІІ

Окрім положень частини ІІ, до пасажирських вітрильних суден застосовуються вимоги цієї глави.

Стаття 15а.02

Винятки для окремих пасажирських вітрильних суден

1. Для пасажирських суден, довжина L_WL яких не перевищує 45 м, а максимальна допустима кількість пасажирів не перевищує значення L_WL у цілих метрах, не застосовуються такі положення:

(a) частина 7 статті 3.03, за умови, що якорі знаходяться не у якірних клюзах;

(b) пункт (d) частини 2 статті 10.02, у відношенні довжини;

(c) пункт (а) частини 3 статті 15.08;

(d) пункт (а) частини 9 статті 15.15.

2. Як відступ від частини 1, кількість пасажирів може бути збільшена до 1, 5L_WL у цілих метрах, якщо це дозволяють вітрила, такелаж та палубна оснастка.

Стаття 15а.03

Вимоги щодо остійності до вітрильних суден

1. Для розрахунку нахиляючого моменту відповідно до частини 3 статті 15.03 при визначенні центру тяжіння судна слід враховувати згорнуті вітрила.

2. З урахуванням усіх умов завантаження відповідно до частини 2 статті 15.03 та при використанні стандартного розташування вітрил нахиляючий момент, спричинений тиском вітру, не бути таким, щоб кут нахилу перевищував 20°. Разом з тим,

(a) при розрахунку слід застосовувати постійне значення тиску вітру, що складає 0, 07 кН/м²;

(b) залишковий безпечний зазор має становити щонайменше 100 мм; та

(c) залишковий надводний борт не має бути від’ємним.

3. Плече відновлювального моменту статичної остійності має:

(a) набувати мінімального значення за кута нахилу 25° чи більше;

(b) дорівнювати щонайменше 200 мм за кута нахилу 30° чи більше;

(c) бути додатним за кута нахилу до 60°.

4. Площа під кривою плеча відновлювального моменту має бути не меншою за

(a) 0, 055 мрад за кута до 30°;

(b) 0, 09 мрад за кута до 40° або за кута, при якому незахищений отвір сягає поверхні води і який складає менше 40°.

За кута між

(c) 30° та 40°; або

(d) 30° та кутом, за якого незахищений отвір сягає поверхні води і який становить менше 40°,

така площа має бути не меншою за 0, 03 мрад.

Стаття 15а.04

Вимоги щодо побудови суден та механічні вимоги

1. Як відступ від частини 3 статті 6.01 та частини 3 статті 9.01, обладнання має бути розраховане на постійні нахили до 20°.

2. Як відступ від пункту (а) частини 5 статті 15.06 та пункту (b) частини 9 статті 15.06, орган з проведення оглядів може, у випадку пасажирських вітрильних суден довжиною не більше 25 м, дозволити ширину у світлі менше 800 мм для сполучних коридорів та сходів, що з’єднують палуби. Разом з тим, ширина у світлі має становити щонайменше 600 мм.

3. Як відступ від пункту (а) частини 10 статті 15.06, орган з проведення оглядів може в окремих випадках дозволити використання знімних поручнів у зонах, де це необхідно для управління вітрилами.

4. У значенні статті 15.07 вітрила класифікуються як основна рушійна система.

5. Як відступ від пункту (с) частини 7 статті 15.15, висота нижньої кромки дверного отвору може бути зменшена до 200 мм над рівнем підлоги. Після відкриття двері мають автоматично закритися та зачинитися.

6. Якщо є можливість роботи гвинта у режимі холостого ходу, коли судно пливе під вітрилами, будь-які частини рушійної системи, що знаходяться у небезпеці, мають бути захищені від пошкодження.

Стаття 15а.05