Структура теоретичного знання і методи теоретичного дослідження.

Емпіричне і теоретичне дослідження мають справу з різними засобами однієї дійсності. Задача теоретичного рівня пізнання полягає в пізнанні сутності явищ, їх закону. Теоретичний закон – це завжди знання достовірне. Отримання такого знання вимагає особливих раціональних дослідницьких процедур. В теоретичному дослідженні відсутня безпосередня практична взаємодія з об’єктами реальності. На цьому рівні об’єкт може вивчатися лише опосередковано, в уявному експерименті.

В теоретичному дослідженні, теоретичному рівні пізнання можна виділити два підрівня.

Перший з них утворює частиннімоделі і закони, які виступають в якості теорій, що відносяться до досить обмеженої області явищ.

Другий - складають розвинені наукові теорії, що включають частинні теор. закони в якості наслідків, що виводяться з фундаментальих законів теорії. Так, закони Гюйгенса (про коливання маятнику), закони Кеплера, закони Галілея (про відносність руху) були узагальнені ньютонівською механікою.

В якості елементів теор. моделі виступають абстрактні об" єкти (теор. конструкти), які знаходяться в строго визначених відношеннях і зв" язках друг з другом. Процедури побудови абстрактних об'єктів теорії - ідеалізація, конструювання. Например, если изучаются механические колебания тел, то чтобы выявить закон их движения вводят представление о материальной точке, системе отсчета, квазиупругой силе (это все теоретические конструкты). Вони можуть бути застосовані для опису реальних ситуацій досвіду лише в тому випадку, якщо модель обгрунтована в якості вираження істотних зв" язків дійсності, що проявляються в таких ситуаціях. Теоретические модели, относительно которых формулируются законы, называются теоретическими схемами. В основании развитой теории можно выделить фундаментальную теоретическую схему, которая построена из небольшого набора базисных абстрактных объектов, конструктивно независимых друг от друга, и относительно которой формулируются фундаментальные теоретические законы. Кроме фундаментальной теоретической схемы и фундаментальных законов в состав развитой теории входят частные теоретические законы и схемы. Функционирование теории предполагает ее применение к объяснению и предсказаниюопытных фактов.

Теоретичні схеми та мисленеві експерименти з ними є основою дедуктивного розгортання теорії та її застосування до пояснення різних проявів досліджуваної в теорії реальності. Фундаментальні рівняння набувають змістовної інтерпретації (фізичного сенсу) та статусу фізичних законів завдяки відображенню на теоретичну схему. Але це ще не забезпечує інтерпретації теоретичних наслідків, виведених з фізичних законів. Для цього потрібна побудова спеціальних теоретичних схем.

В теоретичному дослідженні застосовуються такі методи як ідеалізація – побудова ідеалізованого об’єкту, методи побудови теорії: аксіологічний, гіпотетико-дедуктивний, метод сходження від абстрактного до конкретного та ін.

Абстрагування – це мислиме виділення якогось предмету, відволікаючись від його зв’язків з іншими предметами, якоїсь властивості предмету, відволікаючись від других його властивостей, якогось відношення предметів відволікаючись від інших відношень. Як результат процесу абстрагування виступають різні поняття про предмети (“рослина”, “тварина”, “людина”, тощо).

Ідеалізація – утворення абстрактних об’єктів думкою в результаті відволікання від принципової неможливості здійснити їх практично.

Серед наукових методів теоретичного дослідження частіше за все виділяють формалізацію, аксіоматичний і гіпотетико-дедуктивний методи.

1. Формалізація - це відображення змістовного знання в знаковому формалізмі (формалізованій мові). Остання створюється для точного вираження думок з метою виключення можливості неоднозначного розуміння. При формалізації міркування про об" єкти переносяться в площину оперування зі знаками (формулами). Відношення знаків замінюють собою висловлювання про властивості і відношення предметів. Формалізація відіграє суттєву роль в уточненні наукових понять. Вона може проводитись з різною ступінню повноти, але, як показав Гедель, в теорії завжди залишається залишок, який не формалізується, тобто жодна теорія не може бути повністю формалізована. Формальний метод - навіть при послідовному запровадженні його - не охоплює всіх проблем логіки наукового пізнання (на що сподівались логічні позитивісти).

2. Аксіоматичний метод - спосіб побудови наукової теорії, при якому в її основу покладають деякі вихідні положення - аксіоми (постулати), з яких всі інші твердження цієї теорії виводяться чисто логічним шляхом, через доведення. Для виводу теорем з аксіом (і взагалі одних формул з інших) фурмулюються спеціальні правила виводу.

3. Гіпотетико-дедуктивний метод - спосіб теоретичного дослідження, який заключається в створенні системи дедуктивне між собою пов’язаних гіпотез, з яких в кінцевому підсумку виводяться твердження про емпіричні факти. Тим самим цей метод заснований на виведенні (дедукції) заключень із гіпотез і інших вихідних положень, дійсне значення яких невідоме. Це значить, що заключення, отримане на основі даного методу, неминуче буде мати лише імовірнісний характер. Даний метод орієнтований но опис передусім формальної структури " готового знання" і його форм в відриві від його генези та розвитку.

Задачею будь-якого пізнання є узагальнення – процес розумового переходу від одиничного до загального, від менш загального до більш загального.

Метод сходження від абстрактного до конкретного. (дедукція?)

Процес розвитку деякого об'єкту фіксується за допомогою понять. Тому в процесі розвитку понять розкривається розвиток предмета. Починаємо розвиток поняття з найбільш абстрактних (але істотних) понять. Зміст понять задається за допомогою суджень, що розкривають властивості предмета. Сукупність суджень про поняття на визначеному етапі дослідження складає рівень абстракції, на якому розглядається поняття. На кожному рівні абстракції можна робити умовиводи, що формулюють властивості предмета дослідження. Крок конкретизації полягає в тому, що вводяться поняття і судження, які розкривають нові властивості предмета. На отриманому новому рівні абстракції робляться нові умовиводи і т.д.

На основі емпіричного і теоретичного досліджень в кожній галузі науки формуються різні форми знання: емпіричні факти, закони, гіпотези, теорії різного типу та ступені загальності.