Структура емпіричного знання та методи емпіричного дослідження.

В кожній галузі науки – підсистемі наукового знання, що розвивається – можна виділити два основних рівня: емпіричний і теоретичний. Вони відрізняються один від одного за трьома основними критеріями:

1) характером предмету пізнання;

2) типом засобів дослідження, які використовуються;

3) особливостями методів.

Емпіричне дослідження вивчає явища і їх взаємодію. На рівні емпіричного пізнання сутнісні зв’язки не виділяються ще в чистому вигляді. Емпірична залежність є результатом індуктивного узагальнення досвіду та являє собою ймовірнісно-істинне знання. Емпіричне дослідження базується на безпосередній практичній взаємодії дослідника з об’єктом що вивчається. Воно передбачає здійснення спостереження і експериментальну діяльність. Наукове пізнання на обох рівнях дослідження (емпіричному і теоретичному) здійснюється на основі оперування абстракціями. Для емпіричного рівня характерним є оперування емпіричними об’єктами. Емпіричні об’єкти – це абстракції, що виділяють в дійсності деякий набір властивостей і відношень речей. Вони відрізняються від реальних об’єктів, яким властива нескінченна кількість прикмет. В емпіричному пізнанні реальні об’єкти представлені в образі ідеальних об’єктів, що мають фіксований і обмежений набір властивостей.

Спочатку вважалося, що емпіричним базисом науки є безпосередньо результати досліду - дані спостереження, протоколи спостереження, досліду. Однак згодом стало очевидним, що дані спостереження, в силу того, що вони навантажені суб'єктивними нашаруваннями (помилки спостерігача, систематичні та випадкові похибки приладів, зовнішні збурюючі чинники), не можуть слугувати основою для теоретичних побудов. В ході дискусій було виявлено, що об'єктивниим емпіричним знанням можна вважати емпіричні факти. Так, висловлюванням типу " NN спостерігав в телескоп там-то яскраву цяточку", " №4 спостерігав, що після вмикання струму стрілка вказує на цифру 5" протиставляються " в сузір'ї Діви спалахнула супернова зірка", " сила струму в ланцюгу залежить від опору провідника". Но тогда возникает новая проблема – как осуществить переход от данных наблюдения к эмпирическим фактам и что гарантирует объективный статус такого факта? Переход от данных наблюдения к эмпирическим зависимостям и научному факту предполагает: 1) рациональную обработку данных наблюдения (выделить повторяющиеся признаки, устранить случайные возмущения и погрешности, связанные с ошибками наблюдения); 2) истолкование выявляемого в наблюдениях инвариантного содержания, в процессе чего широко используют ранее полученные теоретические знания.

внутрішня структура емпіричного рівня складається з:

А) безпосередньо спостереження і експерименти, результатом яких є даніспостереження;

Б) пізнавальні процедури, посередництвом яких здійснюється перехід від даних спостереження до емпіричних залежностей і фактів.

Емпіричний і теоретичний типи пізнання розрізняються за методами дослідницької діяльності. Основними методами емпіричного дослідження є спостереження, вимірювання, порівняння, реальний експеримент, опис та ін.

Спостереження – це активне, цілеспрямоване, планомірне сприйняття об’єкту. Це найбільш елементарний метод. Спостереження, на відміну від простого споглядання, носить цілеспрямований характер, воно пов’язане з планомірністю, систематичністю, активністю та розробкою методики спостереження. Може бути безпосереднім і опосередкованим (за допомогою приладів).

Вимірювання – це емпірична операція, за допомогою якої прослідковується процес співвідношення, або вимірювання об’єкту, що розглядається порівняно з іншим об’єктом, який взято за еталон. Вимірювання виступає як звичайний вид спостереження, але на відміну від нього метод вимірювання пов’язаний безпосередньо з вивченням кількісних характеристик об’єкту. Вимірювання може здійснюватися безпосередньо за допомогою органів чуттів, а також за допомогою спеціальних вимірювальних приладів.

Порівняння – це встановлення подібності або відмінності двох або більше явищ вцілому, або в окремих властивостях, ознаках, співвідношеннях. Метод порівняння – один з найбільш розповсюджених і універсальних методів пізнання. Порівняння явищ на емпіричному рівні дає певний матеріал для висновків про їх кількісні та якісні характеристики, спільні та відміні властивості та ознаки.

Експеримент – метод дослідження при якому об’єкт підлягає активному впливу шляхом вимірювання умов його функціонування, передбачається активний вплив на об’єкт шляхом створення штучних умов. Як правило, експеримент спрямований на перевірку передбачень теорії, або носить пошуковий характер.

На основі емпіричного і теоретичного досліджень в кожній галузі науки формуються різні форми знання: емпіричні факти, закони, гіпотези, теорії різного типу та ступені загальності.

Експериментальна діяльність має складну структуру: теоретичні вимоги – наукові теорії, гіпотези; матеріальна основа – прилади; безпосереднє здійснення експерименту; експериментальне спостереження; кількісний та якісний аналіз результатів, їх теоретичне узагальнення.

Емпіричні методи наукового дослідження: метод символізації (позначимо X та Y); класифікація; систематизація; конструювання.

Емпірична залежність (Бойля) і теоретичний закон (Бойля-Магіотта), є знання умов застосовності.