Розвиток державних фінансів за Б. Хмельницького.

Вчені виділяють два періоди розвитку системи державних фінансів України-Гетьманщини. На першому з них за гетьманства Б. Хмельницького (1648-1657 рр.) податкова система держави була сформована за польським зразком. Так, до польського скарбу з Наддніпрянської України перед 1648 роком надходили такі податки, як: кварта, подимне, ланове, шос, купецький донатив, жидівське поголовне, чопове, винне складне, евекта, індукта, внутрішнє цло. Гетьманщина запровадила на своїй території такі ж податки, за винятком данини, яку Польща з 1501 року сплачувала кримському хану під назвою донативи, юргельта, гарача, упоминків.

Річні доходи держави, за підрахунками Івана Крип’якевича, становили 300 000 польських злотих, а витрати – 2 000 000 польських злотих. Витрати держави приблизно у 6 разів перевищували доходи. Значні надходження дорогоцінних металів у монетах і виробах гетьман мав у результаті вдало проведених воєнних дій. Крім цього, велика сума була отримана від полонених поляків у формі викупу.

За правління Б.Хмельницького фінанси підпорядковувались гетьману і не були відділені від його приватних доходів. Основою збирання податків виступали універсали, які видавалися стосовно оподаткування окремих сіл, сплати певних платежів, дозволу збирати податки тощо. Доходи державного скарбу формувалися за рахунок таких джерел:

- доходів від земельних володінь (колишніх королівщин, маєтків магнатів, шляхти, католицького духовенства);

- доходів від господарської діяльності (винокурень, шинків, млинів);

- доходів від торгівлі;

- податків (побір – «подимний» податок; чопове – за право реалізації горілки; цло – мито з іноземних купців).

Головним джерелом надходжень були податки з населення. Розмір податків коливався від 1 до 12 злотих. Інколи їх збирали зерном. Однак, постійного оподаткування не було.

Кошти державного скарбу гетьман в основному використовував для утримання війська, державного апарату, на організацію дипломатії тощо. Рядових козаків за їхню службу забезпечували земельними ділянками. Вища військова старшина отримувала платню грішми:

- генеральний писар – 1000 злотих;

- генеральний обозний, військові судді – по 300;

- судовий писар – 100;

- гетьманський бунчужний, полкові, сотенні – 50.

Така платня була затверджена „Березневими статтями” від 1654 р. Б. Хмельницький намагався гнучко керувати фіскальними процесами. Так, він протидіяв процесу покозачення селян. Гетьманський універсал від 1648 р. забороняв записуватися у козаки монастирським селянам. За роки правління Хмельницького чіткого розмежування між козаками і не козаками проведено не було. Селяни вважали землю своєю з повним правом розпоряджатися і передавати у спадок, купувати, продавати. Вони самовільно користувалися полями, лісами, сіножатями тощо.

Гетьман також намагався проводити гнучку соціальну політику і не доводити справу до загострення суперечностей. У своїх універсалах він не вимагав обов’язкового виконання панщини, не визначав характеру і тривалості робіт. Відробіткова рента могла бути замінена грошовим чиншем.

Б. Хмельницький заклав основи адміністративного, трудового та законодавчого устрою держави, в тому числі бюджетних процесів.