Фінансова реформа 1862 р.: необхідність, зміст та наслідки.

Після завершення Кримської війни уряд почав підготовку до перебудови фінансово-кредитної системи. Для її проведення було узагальнено досвід організації фінансів Бельгії, Франції, Австрії, Прусії та США, а в 1858 р. створена комісія по перебудові фінансів. Реформа передбачала реорганізацію податкової системи, відміну винних відкупів, збільшення митного доходу та запровадження акцизних зборів. Для скорочення державного боргу передбачалось залучити кошти від продажу державного майна.

22 травня 1862 року були затверджені нові правила складання і затвердження бюджетного розпису, які передбачали реалізацію принципу бюджетної єдності. Кожне міністерство мало готувати кошториси з визначенням окремих статей. До реформи розподіл видатків на різні потреби здійснювався керівниками відомств, що породжувало безконтрольність у витрачанні коштів.

Бюджетний розпис включав всі види державних доходів та видатків. Спеціальні капітали і доходи міністерств були передані міністерству фінансів. Всього державному казначейству поступило 42 млн. руб., які раніше становили біля 300 спеціальних капіталів окремих міністерств.

Поряд з бюджетною єдністю запроваджувались заходи по забезпеченню єдності каси. Всі державні доходи зосереджувались в касах казначейства. Видатки проводились із цих кас відповідно до кошторисів та касових розписів. Запроваджувалась єдина система бюджетного обліку та звітності.

Фінансова реформа 1862 року проголосила принцип гласності бюджету. Уряд вимушений був прийняти таке рішення з метою підвищення кредитоспроможності Росії на міжнародному грошовому ринку. Зарубіжні банки вимагали інформацію про стан фінансів. З 1862 року державний бюджет став відкритим: річні розписи друкувались у вітчизняних та іноземних журналах.

Важливим елементом реформи було удосконалення системи державного контролю. На державному рівні формувався єдиний ревізійний орган, який мав право документальної перевірки всіх державних установ, у тому числі тих, які здійснювали поставки армії. На місцях були створені губернські контрольні палати та їх відділення. Згідно з новим положенням, на державний контроль покладалось завдання попереднього розгляду річних кошторисів, які подавали міністерства при складанні бюджетного розпису, а також річного звіту про виконання державного бюджету. Однак, консервативні міністри виступили за обмеження проекту реформування державного контролю і Олександр ІІ не включив розділ, присвячений попередньому контролю.

Невдалою виявилась спроба встановити контроль за фінансовою діяльністю приватних і державних залізниць. У 1884 році було прийнято компромісне рішення: вводився контроль за діяльністю лише трьох приватних залізниць – Балтійською, Лозово-Севастопольською та Московсько-Брестською. Але у 90-ті роки контроль над залізницями був майже повністю припинений.

Отже, в результаті реформи 1862 року була створена система державного контролю, яка відповідала принципам поточної документальної перевірки правильності та законності витрат окремих міністерств, відомств. Однак, її непослідовний, компромісний характер відобразився не стільки на організаційно-правовій перебудові бюджетної справи, скільки на принципових основах реформи. Перехід Росії на нові, капіталістичні умови господарювання вимагав зміцнення державних фінансів, створення бюджетної рівноваги, покращення податкової системи. Це завдання реформи було вирішено ще менш успішно, ніж зміни в порядку діяльності фінансових та контрольних органів.

Найбільш важливим у реформуванні діючої системи оподаткування виявилась заміна винних відкупів акцизом на вино. Однак відкупники затримували повернення казні відкупних грошей. До 1864 р. за ними був борг у розмірі 54 млн. руб., який виплачувався протягом двох десятиліть. До 1880 р. цей борг все ще становив 15 млн. руб.

Необхідність відміни винних відкупів була пов’язана як із соціальними проблемами (“питні бунти”, викликані підвищенням цін на горілку та погіршення її якості), так і з фіскальними інтересами держави. У 1863 р. питні доходи казни вже становили 138 млн. руб. замість 126 млн. руб., отриманих від відкупників у 1862 році. У наступні роки ці доходи неперервно зростали і до 1878 р. становили вже 198 млн. руб.

У ході реформи був збільшений акциз на тютюнові вироби. З 1866 по 1886 рр. акцизні збори з тютюнових виробів зросли з 5 до 20 млн. руб. Акциз на цукор за той же період збільшився з 500 тис. до 15 млн. руб. Підвищення акцизів на предмети широкого вжитку було першим кроком у розвитку непрямих податків. Зростання обсягу зовнішньої торгівлі сприяло збільшенню розміру митного доходу з 36 млн. руб. у 1857 р. до 88 млн. руб. у 1878р.

У системі прямих податків були здійснені поверхневі зміни. Після 1862 року подушний податок був не тільки не відмінений, але й до 1870 року розмір оподаткування зріс на 80% порівняно з 1861 р. Цей податок існував до 1883 року.

У результаті реформи 1862 року поміщики і буржуазія були звільнені від сплати прямих податків, а селяни повинні були сплачувати викупні платежі, подушний податок і виконувати різні повинності. Податкова система зберегла кріпосні пережитки.