грошово-кредитних відносин.

Вчені робили спроби визначити обсяг скарбу Запорізького Війська. На час ліквідації Січі він становив біля 120 тис. крб. У звіті на ім’я Катерини ІІ було секвестровано 56, 4 тис. крб. військових грошей. Для розрахунку можна використати показник реальної купівельної спроможності цих сум відносно якогось товару, наприклад, пшениці. У 1764 р. четвертина хліба (155 кг) коштувала 30 коп., то на січові кошти можна було б закупити 100 тисяч тонн пшениці. У даний час ціна пшениці складає 120 доларів за тонну, то січовий скарб буде становити 10-12 млн. доларів США. Секвестрований скарб дорівнює 5-6 млн. доларів. Ці розрахунки служать підтвердженням положення про незначні розміри скарбу.

Однак обсяг бюджету не дає уявлення про стан господарства Запорізької Січі, яке було у двох формах: грошовій та натуральній. Багато суспільних потреб забезпечувалося за рахунок особистої козацької служби, фактично безоплатної роботи і натуральних повинностей. Також мало місце обмеження загальносуспільних потреб, що мінімізувало видатки січового скарбу. Вчені стверджують, що перебудова суспільного механізму Січі з особистих служб і натуральних повинностей на грошові податки гальмувалась дефіцитом грошей як платіжного засобу.

На Січі не було власної грошової та банківської систем. В грошовому обігу знаходились російські паперові асигнації та золоті червінці, турецькі леви, австрійські й голандські талери (єфимки) та ін.

Проводились кредитні операції і продаж цінностей з відстрочкою платежу. На момент ліквідації Січі в інвентарних списках конфіскованого майна старшини разом з грошима готівкою зазначені векселі й боргові розписки на тисячі карбованців. Нормальним відсотком на позичений капітал визнавали цифру 12, 5%, а здебільшого вимагали «на всякий тиждень по рублю». Січ знала різні форми кредитних операцій та угод на термін по передачі в тимчасове користування майна й матеріальних цінностей.

Наведемо кілька прикладів кредитних операцій із документів січового архіву. Так, козак Полтавського куреня Іван Караванець 13 травня 1768 р. дав розписку, що він взяв у позику 2400 крб. срібною монетою у отамана П.І. Калнишевського і поверне її через три роки. 21 січня 1766 р. польський підданий Брацлавського воєводства Кравець взяв у борг в козака Титарівського куреня Лебединського 14 волів ціною 150 крб. Існував на Січі державний кредит. У 1770 р. Кіш позичив із військової суми різним купцям більше 1000 крб.

З 1654 року фінансова політика Січі стала проводитись на засадах Переяславської угоди. Однак уже з 1708 року почався процес обмеження української автономії, аж до зруйнування Січі у 1773 році та запровадження російського адміністративного устрою та податкової системи.