Характеристика видів зносу

Існують три види зносу: фізичний, функціональний та зовнішній (економічний) (мал. 2.1.).

Малюнок 2.1.

Класифікація видів зносу

Таким чином, співставити класичне поняття морального зносу з вказаними за стандартом оцінки майна видами стає проблематично, до того ж вказується, що " Фізичний та функціональний знос може бути таким, що технічно усувається, і таким, що не усувається, або усунення його є економічно недоцільним" [19, с.132]. Взагалі неясно чому класифікація зносу виконується не за причинами, а за " ознаками виникнення". Різні причини можуть привести до появи однакових ознак, а оцінка різних видів зносу потребує й різних методів визначення за істинними причинами.

За наведеним для оціночної діяльності визначенням фізичний знос — " знос, зумовлений частковою або повною втратою первісних технічних та технологічних якостей об'єкта оцінки". Технічний рівень машин та обладнання безперечно є їх первісними технічними та технологічними якостями, але це відносна величина, яка може зменшитись зовсім незалежно від фізичного зносу самого об'єкту, а якраз внаслідок морального зносу другого або третього роду, бо з'являться кращі машини аналогічного призначення, й об'єкт втратить частку вартості. З іншого боку, зовнішній вигляд об'єкта навряд чи можна віднести до технічних або технологічних якостей, але його втрата, і відповідна втрата ринкової вартості, безпосередньо залежить від фізичного зносу (до того ж зовсім не обов'язково у ході експлуатації, бо фарба облізти може й на складі).

Невдало визначено й функціональний знос — " знос, зумовлений частковою або повною втратою первісних функціональних (споживчих) характеристик об'єкта оцінки", оскільки зникають ці характеристики у першу чергу внаслідок втрати технічних та технологічних (особливо якщо об'єкт виробничого призначення), які, згідно стандарту, є ознаками фізичного зносу.

Економічний (зовнішній) знос за стандартами — " знос, зумовлений впливом соціально-економічних, екологічних та інших факторів на об'єкт оцінки", але хіба зовнішні до об'єкту хімічно-фізичні природні процеси в купі з такими екологічними явищами, як от підвищена вологість, жорстка вода, кислотні випари не зумовлюють саме фізичного зносу, хоча відповідають, згідно такому визначенню, ознакам " економічного". Модернізація, встановлення захисних засобів в змозі усунути ті ж екологічні та ергономічні обмеження, що накладають зовнішні фактори за так званим економічним зносом так само, як для будь-якого іншого виду морального зносу другого роду. На наш погляд взагалі будь який знос для оцінки є економічним, бо визнається як втрата вартості.

Якщо звернутися до Методики № 1891, то вона взагалі відносить до " економічного зносу" усе що веде до зменшення вартості: " У разі коли в процесі продажу ціна продажу орендованого нерухомого майна зменшилася порівняно з його початковою вартістю, покупець сплачує кошти за державну частку в об'єкті приватизації, яка дорівнює фактичній ціні продажу орендованого нерухомого майна, скоригованій з урахуванням питомої ваги державної частки у ньому, визначеній у процесі оцінки. Втрата вартості орендованого нерухомого майна-в процесі такого продажу визнається його економічним зносом" [3]. Таким чином, тут все складається до купи: і фізичний знос, і розукомплектування обладнання, і крадіжки майна, і коливання ринкових цін (за МСО це послаблення активу), і все, що призвело до зменшення вартості майна — це економічний знос. Взагалі, коли йдеться про приватизацію, то економічне обґрунтування оцінки майна, як правило, не достатнє.

Стосовно проблем виділення окремих видів зносу та його оцінки, іноді будують інші класифікації [5, с.174], за якими виділяється матеріальний знос, як втрата корисних властивостей, під впливом природних явищ, експлуатації та зовнішніх факторів (аварій, перевантажень, стихійних лих, ін.), та техніко-економічне старіння внаслідок втрати об'єктом конкурентоспроможності, яке поділяється на три види: технологічне, функціональне та економічне (зовнішнє). Автори чомусь стихійні лиха відносять до зовнішніх факторів, а не до природних явищ, так само як і перевантаження, які звісно ж виникають у ході експлуатації. Але справа не в цьому, а у тому, що вказані види зносу відповідають класичному поділенню на фізичний та моральний знос, який вивчається за курсом економіки та економічної теорії, і автори [17, с.174] вже наступної сторінки переходять до звичного " фізичного" зносу.

На наш погляд, проблема й так досить складна, щоб вносити додаткові складності. І якщо технологічне та функціональне старіння майже співпадає з моральним зносом першого та другого роду, то економічне (яке приблизно так само трактується й Стандартом) навряд чи можна віднести до зносу, особливо якщо мова йде про обладнання. Коливання попиту та пропозиції можуть не тільки знизити вартість, але й підвищити, після кризи настає етап розвитку, то як же тоді визначати цей " анти знос"? Законодавство теж змінюється не само по собі, екологія страждає не стільки від обладнання, як від шкідливих відходів, яких можна й позбутися, але це вже не є чисто зовнішніми факторами. Міжнародний стандарт оцінки МСФО 36 (Impairment of Assets) називає цей процес " Знецінення активів", або " Ослаблення активів" і не визнає яким-небудь видом зношування, теж вказуючи, що при зміні умов може відбуватися як зменшення, тобто " ослаблення", так і підвищення вартості активів.

Моральний знос виникає головним чином за таким фактором, як науково - технічний прогрес, який змінює техніку, технологію, матеріали, й через них посилює тиск на зовнішнє середовище та формує нові суспільні потреби (у тому числі й щодо екології). Виходячи зі сказаного, не слід у ході оцінки двічі враховувати співвідношення попиту та пропозиції — за первинною оцінкою (як економічний знос) та за результатом торгу з конкретної угоди, тим більш, що з моменту оцінки ринкова ситуація може дуже швидко змінитися (не те Що моральний знос, рівень якого залежить не тільки від появи нової техніки, а й від її кількості у вільному продажу). Таким чином, якщо оцінка машин та обладнання є часткою загальних економічних процесів, треба користуватися єдиною термінологією, розвивати та улагоджувати спільні підходи до класифікацій.