Сторонам скверу. Форма скверу може бути трьох - чотирьохкутною,

правильною або ні. Не існує правил, згідно з якими сквер повинен знаходиться

в будь – якому зв’язку з сусідніми площами та вулицями.» Водночас, існувало

неписане правило, за яким архітектура будинків, що оточували сквер, повинна

бути непомітною. Таким чином, сквер в англійському первинному його

розумінні, це своєрідна містобудівна одиниця розселення.

В Україні, під сквером розуміють упорядковану та озеленену територію (1-2

га) в середині житлової забудови. Приклад, сквер на площі Поезії в Харкові.

В кінці ХІХ на поч. ХХ ст. міський парк стає центральною ланкою міської

системи зелених насаджень. Зростаючий вплив середнього класу відобразився

в реконструкції житлової забудови в Англії, а потім в усій Європі: англійський

рух за розвиток парків висунув ідею «ландшафтної сільської садиби» в місті.

Засновник руху Х. Рептон та архітектор Д. Неш створили проект Ріджент-

парку в Лондоні (1812-1827 рр.), який оточили будинки аристократії. Перед

вікнами будинків розкривалися пейзажі, що дозволяли уявити себе в

заміському маєтку. Саме англійський парк був прообразом Центрального

парку в Нью-Йорку (арх.. Ф. Л. Олмстед, 1857 р.), який з усіх боків оточений

житловою забудовою. Парк в Нью-Йорку має довжину 4 км та ширину 750 м.

В 1844 р. уперше Британський парламент затвердив будівництво громадського

парку в Ліверпулі (арх. Д. Пекстон). Впродовж ХІХ ст. в Лондоні було

побудовано багато нових парків та відкрито для відвідувань громади існуючі

Рідженспарк, Гайдпарк, Вікторія – парк та Баттер - парк.

В Парижі впродовж ХVІІІ ст. були відкриті для публіки палацові парки

(Люксембургський сад)та мисливські ліси (Булонський ліс).

Під час реконструкції Парижу, якою керував барон Осман в 1852-1871 рр.,

місто збагатилося на 2000 га паркових територій. Так, були прокладені 80 км

алей, вириті канали та посаджені 400000 дерев в Булонському лісі (850 га).

(Рис. 16) Також у міський парк було перетворено Венсенський ліс (900 га). В

ХХ ст. вирізняється розмірами паркова система Нью-Йорка, яка в 1965 р.

(разом з пригородами) повинна була зайняти площу в 140 тис. га та Чикаго, в

якому парки тягнуться на 13 км вздовж озера Мічиган.

В умовах масового відвідування парків, а також з розвитком спорту та

видовищних заходів змінюються прийоми планування парків. При

проектуванні парків стали враховувати кількість майбутніх відвідувачів парку

та його розміри. Територію парку розбивають на функціональні зони для

спорту, видовищ та тихого відпочинку, передбачають місце для паркового