Роман- притча Чума як центр твір у творчості Камю

нструктивно-методичні матеріали Найбільш визначним з художніх творів, написаних Камю, вважався його роман «Чума». Твір писався під час Другої світової війни і був опублікований вже після її закінчення, в 1947 році. Окремі фабульні мотиви і відгуки творчого задуму роману зустрічалися й у інших творах Камю, зокрема у збірці новел «Літо», у драмі «Калі- гула» та «Стан облоги». Помітну роль у формуванні творчого задуму роману віді- грали й ті побутові деталі та спостереження, які запали в уяву письменника під час його перебування в Орані. Одним із таких яскравих вражень, зокрема, став образ «котячого дідка», який неодноразово згадував у романі і який мав реальну життєву основу: чудернацького старигана, який підманював котів, а потім плював їм на го- лови, Камю справді бачив на одній з вулиць Орану. Перший варіант назви твору появився в 1941 році: «Чума, або Пригода (роман)». Тоді ж Камю почав інтенсивно вивчати літературу, тематично пов’язану із характером творчого задуму. Камю працював над романом дуже ретельно, поступово розширивши коло персонажів, задіяних у сюжеті. Від одного варіанта рукопису до іншого змінились і плани письменника щодо композиційної побудови твору, деяких його фабульних мотивів і жанрової форми. Жанр роману визначали як притча — це повчальна алегорична оповідь, в якій фабула підпорядкована моралізаторській частині твору, це інакомислення. У притчах зосереджена певна моралізаторська ідея. Це — своєрідний авторсь- кий монолог, розбитий на окремі партії, вручені різним персонажам. За жан- ром — роман-попередження, роман-пересторога. Хроніка датована досить точ- но — 194... рік. Це Друга світова війна. У цей час слово «чума» можна було почути де завгодно. «Коричнева чума» — так говорили про фашизм, та й зараз говорять. Крізь записи хроніки вимальовувався образ «історичної чуми». У ро- мані чума ототожнювався з війною. «В мире всегда была чума, всегда была война. И однако ж, и чума, и война, как правило, заставали людей врасплох». Отже, Чума — Війна — Зло — Абсурд. «Чума» — це книга про тих, хто не підкорився, а не про тих, хто здався, книга про смисл існування, яке відшукувало серед безглуздого існуючого. ЧУМА Фабула роману — хвороба «Коричнева чума» Реалістичний тон зображення Фашистська навала (алегоричний план сюжету, конкрет- но-історична реалія) 316 СИМВОЛІЧНІСТЬ НАЗВИ Метафізичного зла, не- віддільного від буття Світового абсурду Тоталітаризму Трагічної «долі людської», бо зло нездоланне Образ Чуми поставив перед героями такі запитання: 1. Що таке життя? 2. Що значить зберегти гідність перед наступом стихії зла? 3. Що значить людське щастя? 4. Що значить релігія? Експозиція твору — хроніка тяжкого року в Орані. Пройшовши крізь міські ворота слідом за очевидцем того, як одного дня тут раптом вилізли з підвалів тисячі пацюків і спалахнула епідемія чуми, читач потрапив у сумні квартали, випалені со- нцем. Зав’язка — суперечка доктора Ріє з колегами і чиновниками, які не бажали гля- нути правді в обличчя і визнати, що вони мають справу з чумою. Розвиток дії — створення санітарних дружин, спроби Рамбера втекти з Орана, досягнення чумою своєї вищої точки. Кульмінація — винахід вакцини і врятування перших хворих. Розв’язка — зняття санітарних кордонів, прихід до Орана першого потягу, смерть дружини лікаря, Ріє біля помираючого Тарру. Фінал роману відкритий. Мабуть, через те, що знищити чуму неможливо, оскі- льки за певних умов вона знову повернеться Фабульну основу роману склала розповідь про відчайдушну боротьбу мешкан- ців алжирського містечка Оран з епідемією чуми, яка раптово вторглася у розміре- не і спокійне життя міста, зруйнувала його звичний ритм і вселила у серця ще до- недавна впевнених у собі оранців відчуття повної незахищеності, непевності, самотності і страху смерті. Композиція роману побудована у формі чіткого хроні- кального викладу подій, які подано в їх послідовному часовому перебігу, при цьо- му навіть розподіл частин твору приведений у відповідність до природного розпо- ділу відрізків часу. А саме: усі події, викладені у романі, розгорталися протягом одного року. П’ять частин, з яких складався роман, майже точно розподілені за по- рами року і послідовно фіксували усі етапи наростання, загострення і спаду чумної епідемії. Навесні, в першій частині роману, чума вперше виявила свої страшні зна- ки у місті. Літо, події якого охопили друга і третя частини роману, — це період не- впинного наростання і катастрофічного загострення масштабів епідемії. Восени — у четвертій частині роману — показано, як поступово епідемія стабілізувалася, не зменшуючи, але й не збільшуючи кількості своїх щоденних жертв. Нарешті на кі- нець грудня епідемія повністю зійшла нанівець. Розповідь у романі побудована у формі своєрідної хроніки, яка велася від особи оповідача і достатньо скрупульозно і послідовно фіксувала усі етапи роз- гортання епідемії чуми і перипетії опору, який намагалися вчинити цьому стра- шному лихові мешканці містечка. На перших сторінках роману цей оповідач не розкриває свого імені, але далі ми дізналися, що це один з головних героїв тво- ру — лікар Бернар Ріє. Образ лікаря став одним із центральних у творі. В романі він виступив як один з «літописців» — розповідачів, очима якого ми бачимо змальовані у творі події. Він походив із родини робітників, у нього смертельно хвора дружина, дбайливо ставився до виконання своїх лікарських обов’язків. Моральну позицію 317 Ріє визначив абсолютно безкомпромісне ставлення до лиха, перед лікарем, не стоїть питання: боротися чи ні з чумою. Ріє прекрасно розумів власну обмеже- ність і всю безперспективність боротьби з чумою і незважаючи на це без будь- яких вагань включився у цю боротьбу і боровся до кінця. Він здатний і на само- пожертву, але у виконанні своїх обов’язків не бачив нічого героїчного. Лікар розумів, що чуму не здолати, як не здолати і абсурдності світу, але сенс влас- ного буття і буття кожної людини герой вбачав у тому, щоб не зламатися перед тиском безглуздя, не скоритись йому, спільними зусиллями протистояти йому і хоча б у цій ідеї людської солідарності віднайти сенс, який виправдає особисте існування кожного. Жан Тарру — це також один з провідних персонажів роману і також герой- ідеолог і літописець чуми. Для нього чума — це не просто епідемія, локальне лихо, а символ людського буття взагалі. Ще до епідемії, визнавши людське життя зачум- леним, він намагався з цим боротися, протистояти усьому, що внесло в життя лю- дини страждання і смерть. Герой став на боротьбу з чумою, організувавши в місті санітарні дружини. Впродовж майже всього роману постать Тарру залишала дещо загадковою і непевною, хоча саме він ініціював рішучі заходи, спрямовані на боро- тьбу з чумою. І лише, практично, в самому кінці роману розповів історію свого життя, яка пояснили його поведінку і характеризувала його світогляд. Дитинство і юнацькі роки літописця склалися цілком безхмарно. Його батько був помічником прокурора і пристойно забезпечував власну родину. Але одного разу хлопцю дове- лося бути присутнім на засіданні суду, де його батько вимагав смертного вироку для молодої людини. Тарру побачив переляк підсудного, відчув крижаний подих смерті, і світ відразу змінився в його очах. З того часу він зненавидів світ, в якому люди вбивали один одного, безглуздий світ жорстокості і насильства, який від того часу асоціював для нього з чумою, а стан людини, що визнала правомірність і зверхність над собою такого стану ре- чей — зачумленим. Раймон Рамбер — паризький журналіст. Він приїхав до Орана, щоб написати репортаж про санітарний стан міста і, можна сказати, випадково потрапив до кара- нтину, викликаного епідемією. Його першою думкою була мрія про втечу з ізольо- ваного міста. У Парижі на нього чекала кохана жінка, і заради щастя з нею готовий був знехтувати тією спільною справою боротьби проти чуми, до якої закликав Ріє. Рамбера не можна назвати боягузом. З його слів дізнаємося, що він у складі інтер- національних бригад брав участь у війні з фашистами в Іспанії. Думки про втечу появилися в нього не від страху. До втечі його спонукало кохання, яке він вважав найбільшою цінністю у житті. Але, незважаючи на те, що Оран чуже для нього міс- то, Рамбер приходить до усвідомлення того, що не можна залишатися байдужим до страждань ближнього. Моральна позиція Рамбера також виявилася співзвучною поглядам Ріє та Тарру, але, на відміну від них, він прийшов до розуміння необхідності співчуття і солідар- ності не відразу, а в процесі важких моральних коливань і роздумів. Жозеф Гран уособлював світ «маленьких людей», посягання і думки яких не ся- гали далеких філософських узагальнень. З роману дізналися, що через відсутність коштів не отримав диплома, який би засвідчував його освіту. Коли запропонували роботу дрібного службовця в мерії з низькою платнею, погодився. З тих пір упро- довж 22 років у його житті майже нічого не змінилося. Він — людина безбарвна і навіть дивакувата. Через бідність його залишила дружина, але він сподівався її по- вернути і написав роман. Гран, для якого недосконалість світу асоціював виключно з невпорядкованістю власної долі, включився у боротьбу проти чуми без пафосних 318 декларативних заяв, розглядав її як закономірне продовження своєї повсякденної, рутинної роботи. Отець Панлю — герой-ідеолог — посів у романі особливе місце. Теза про абсу- рдність світу для нього принципово неприйнятна. Тому чуму, як джерело безладдя, священик у перших своїх проповідях співвідносив з карою Божою, що її насилало небо на грішників. Не всі герої твору виступили як ідейні однодумці. Контрабандист Коттар поді- лив тезу про абсурдність світу, але, на відміну від інших, наслідки цього, активізо- ваного чумою, суспільного хаосу його цілком влаштовували, оскільки виправдову- вали його діяльність і практично і теоретично. Перебуваючи у постійному конфлікті із законом, відчуваючи себе відчуженим у суспільстві, яке спирається на будь-який, хоча б елементарний порядок і встановлені ним моральні обмеження, Коттар ще до епідемії чуми спізнав цей стан зачумленості і тепер радів, що загаль- ний стан зачумленості, який охопив місто, немовби вирівняв його з іншими мешка- нцями Орана. Саме з цих причин чума для нього — не загроза, а швидше — мора- льна союзниця, яка виправдала його дії і внесла сенс в його існування. Тому він не зацікавлений у боротьбі з нею. Словом, чума йому вигідна. Чоловіка самотнього і водночас нужденного своєю самотністю вона обернула на спільника. Бо він явний спільник, спільник, задоволений своїм становищем. Герой — співучасник усього, що підмічав: забобонів, недозволених страхів, болісної вразливості розтривожених душ. Коттар розумів, що повага і зацікавленість, яку виявили до його особи Ріє, Та- рру, Рамбер або інші мешканці Орана, яких він забезпечив контрабандними това- рами, тимчасова і зумовлена лише станом їхньої спільної зачумленості. З цих причин (персональної зачумленості у світі, який прагнув позбавитися чу- ми) намагався позбавити себе життя на початку роману і з відчаю відкривав вогонь по перехожих, які в кінці роману раділи позбавленню міста від чуми. Старий астматик — Це одна з найбільш колоритних і незвичайних постатей у романі. Хворий дідок, старий ядушник, як його назвав у романі оповідач, відносив- ся до числа постійних пацієнтів доктора Ріє, крім того, він його сусід. Дідок цей на- справді дивний настільки, що його можна було б сприйняти й за божевільного, але виявилося, що свої безглузді і комічні вчинки кожного разу аргументував своєрід- ною життєвою філософією. Як вірити жінці, він ще замолоду мав свої химери. Його ніколи нічого не цікавило: ні праця, ні приятелі, ні музика, ні жінки, ні прогулянки. Він і з міста жодного разу не виїздив; лише якось, коли в родинних справах йому довелося їхати до Алжира, зійшов на найближчій від Орана станції — далі подоро- жувати йому було не до снаги — і першим же поїздом повернувся додому. Старий розтлумачив Тарру, враженому таким замкнутим способом життя, що за релігією перша половина людського життя — це сходження, а друга — спуск; коли почався цей спуск, дні людини вже належать не їй, їх можуть щохвилини відібрати. І нічого тут не вдієш, тому краще взагалі нічого не робити. Фактично своєю поведінкою старий ядушник декларував позицію відстороненості від життя, відмови брати участь у вирішенні злободенних проблем, що постали перед суспільством. Філософія ядушника — це доведена до логічного кінця концепція «стороннього», абсурдизована позиція людини, що не визнала сенсу життя через йо- го абсурдність, і зрештою довела власне існування до стану повної безглуздості. Відголоски роману «Чума» можна зустріти і в українській літературі, де під по- няттям «чума» зображено насильницьку колективізацію та голодомор 1933 року, пекельні кола, влаштовані радянською системою.