Поняття дискурсу

Дискурс задає ті семіотичні характеристики мовлення, які допомагають формувати тексти. Текст і дискурс англійські дослідники Р.Ходж і Г.Кресс розглядають як такі, що доповнюють один одного, акцентуючи при цьому або соціальний, або мовний рівень¹. Але це не означає, що текст є асоціальним, а дискурс лише соціальним, - в них поєднується й те, й інше, але йдеться про переважання того чи іншого погляду. Голландський дослідник Т. ван Дейк розглядає дискурс як складне комунікативне явище, що включає соціальний контекст, інформацію про учасників комунікації, знання процесу виробництва й сприйняття текстів². Усі ці чинники накладають відповідні обмеження на структурні характеристики текстів. Т. ван Дейк ще називає дискурс складною комунікативною подією.

Реально текст і дискурс ми можемо розглядати як відповідники на іншому рівні - до речення й висловлювання. Речення - звичний нам елемент структури. Висловлювання об'єднує як саме речення, так і соціальний контекст його використання. На вищому рівні ті самі відношення повторюються у тексті й дискурсі.

Дискурс як одиниця являє собою поєднання вимог мовних і соціальних. Це вже не суто лінгвістична структура, а соціолінгвістична. Дискурс має відповідати нормам мовної ситуації, комунікативної ситуації та соціальної ситуації. Згадаймо, як один і той самий зміст ми оформлюємо по-різному, коли звертаємося, приміром, до дитини, до свого друга, до свого підлеглого чи до свого начальника. Все це мова в

дії, в реальному використанні. У вивченні реального використання мови зацікавлені такі науки, як риторика (наука про успішну мовну комунікацію), реклама, " паблікрілейшнз" (наука про спілкування з суспільством різних соціальних інституцій), політична семантика (наука про значення слів у політичному дискурсі), теорія переговорів, теорія аргументації, пропаганда та деякі інші. Всі вони мають практичний характер і тому дивляться на мову як на інструмент досягнення своєї мети. Для журналістики мова теж є інструментом утілення ідей. Тому дискурс як одиницю мовно-соціальну журналіст оминути не може. Ми розглянемо приклади різних дискурсів з таких головних позицій: особливості мовлення в контексті цього дискурсу, особливості знакового (символічного) відображення реальної ситуації цим дискурсом та особливості комунікативної ситуації (у зіставленні з базовою комунікативною ситуацією - звичайним спілкуванням двох осіб у ситуації безпосереднього контакту).