Конспект як форма запису прочитаного

💸 Как сделать бизнес проще, а карман толще?

Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое раписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже. Проблема в том, что средняя цена по рынку за такой сервис — 800 руб/мес или почти 15 000 руб за год. И это минимальный функционал. Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.
⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее.
✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать».
Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами!

Конспект— це короткий письмовий виклад змісту книги, статті, лекції тощо. Конспект складається з плану, стисло викладених основних положень, фактів і прикладів.

Основа конспекту — план, тези і виписки. Однак конспект дає змогу не лише занотовувати прочитане й почуте, але й виражати наше ставлення до нього, записувати власні думки.

Призначення конспекту — одержати можливість за короткий час відновити у пам'яті основний зміст книги.

1. Уважно прочитайте текст. Супроводжуйте читання відмічанням незрозумілих місць, незнайомих слів, нових імен, дат. Запишіть на першій сторінці паспортні дані книги, над якою працює те (про бібліографічний опис книги див. нижче).

2. Розділіть сторінку на дві частини (праву і ліву).

3. Поділіть текст на логічно-смислові частини. Під час читання тексту складіть простий детальний план — послідовний перелік основних думок автора. (В основі плану конспекту може бути зміст книги, вміщений у кінці або на початку видання. Якщо ж зміст і структура тексту зазнають під час конспектування помітної переробки, план конспекту може значно відрізнятися від оглаву. Попередньо складений план допоможе озаглавити частини конспекту. Заголовки можна виділити. Під час повторного читання відзначте, як автор доводить основні думки своєї роботи (одержуємо тези)).

4. Прочитайте відзначені місця і коротко послідовно їх запишіть.

5. На полях помічайте значення нових та незнайомих слів, понять, а також записуйте власні думки, коментарі, оцінки прочитаного.

6. Намагайтеся виразити думки автора своїми словами.

7. Цитуйте лише те, на що можна буде посилатися як на авторитетний виклад думки (Детальніше про цитування див. нижче).

8. Під час конспектування тексту великого розміру на полі вказуйте сторінки книги, які охоплені певною частиною конспекту.

Отже, конспект включає в себе всі інші форми запису: план, тези. Без точного, детально продуманого плану неможливо скласти хороший конспект. І щоб навчитися правильно конспектувати, потрібно перш за все навчитися складати план і тези твору, що вивчається. Можна сказати, що конспект— це тези у розширеному вигляді, доповнені конкретним матеріалом, фактами (цифри, таблиці, схеми). Позитивним у конспекті є й те, що його можна увесь час доповнювати новими записами і узагальненнями. Розрізняють два види конспектів: текстуальний і вільний.

Працюючи над текстуальним конспектом, необхідно віднайти у тексті, що вивчається, текстуальну відповідь на поставлене питання. Такий конспект може бути коротким і детальним.

Вільний конспект вимагає вміння виразити основні думки своїми словами, упускаючи все другорядне і зупиняючись лише на найголовніших фактах.

Крім конспектування окремих творів, іноді виникає потреба законспектувати декілька творів, близьких за тематикою. Такий конспект називається тематичним. Побудований він на основі спеціального плану, складеного під час вивчення певного теоретичного питання. Мета тематичного конспекту— глибше, всебічно вивчити певну проблему, підготувати матеріали для доповіді, лекції. Складанню тематичного конспекту передує підбір необхідної літератури, тобто тих творів, запис змісту яких він буде містити. Потім ця література детально вивчається, на основі цього складається план конспекту. Відповідно до плану складається тематичний конспект. У багатьох відношеннях він наближається до реферату, до доповіді на певну тему. Зрозуміло, що тематичний конспект більше, ніж конспект одного твору, повинен постійно поповнюватися новими фактами, матеріалами, творчо перероблятися.

Існує два основні способи оформлення конспекту: в зошиті і на окремих аркушах.

Ведення конспекту в зошиті зручне тим, що його легше оформити, зручніше брати з собою і т.д. У той же час у зошиті конспект носить дещо застиглий характер: його важче поповнювати новими матеріалами, висновками і узагальненнями.

Конспект на окремих листках (картках) полегшує наступну роботу над ним: його легше «поновлювати», редагувати; у такому конспекті легше знайти і використати фрагмент запису під час підготовки до виступу чи доповіді.

Особливий вид конспектування — запис за лектором. Конспектуючи висловлювання, що сприймаються на слух, не слід прагнути детально усе зафіксувати за вчителем. Користуючись планом, ним запропонованим на початку лекції, виділяйте головну думку і, слідкуючи за її розвитком, записуйте лише те, що її стосується, що її розкриває.

Якщо ви не встигли щось записати, залишіть місце в тексті конспекту. Після лекції з'ясуйте з товаришами, що ви пропустили, і допишіть цю частину тексту.

Коли вам трапилися незрозумілі слова чи вирази, зробіть позначку на полі. Після лекції запишіть тлумачення цих слів за словником.

Якщо лектор чи вчитель підтверджує якийсь із фактів цікавим прикладом, його (приклад) не обов'язково записувати повністю. Запишіть на полі опорне слово, фразу, речення, які допоможуть вам потім відновити цю розповідь у пам'яті.

I. Бібліографічний опис книги має чітку послідовність:

в) вихідні дані — місто, видавництво, рік, кількість сторінок.
Вихованець І. Р. У світі граматики.— К.: Освіта, 1987.— 191 с. (або —С. 11-14, або —Т. 14.— С. 19-78).

Якщо ви конспектуєте газетну чи журнальну статтю, тоді її назва оформляється так:

Вербич В.О. Час не жде // Українська мова і література в школі. — 1987. —№12. — С. 60.

Якщо ви працюєте з матеріалами збірника, вкажіть на полях вихідні дані всієї книги, а потім, на основному полі запису, — назву глави, статті, оповідання (у відповідності з заголовком).

Скорочення, умовні позначення в конспекті

У конспекті часто вдаються до скорочень окремих слів, а то й словосполучень.

1. Скорочувати можна лише ті слова, які однозначно встановлюються за контекстом. Це насамперед часто вживані слова або терміни, які повторюються в тексті. Повторювані терміни рекомендується позначати в конспекті першою великою літерою слів, що входять до їх складу, наприклад: речення — Р, складне речення — СР, складне синтаксичне ціле — ССЦ і т.д.

2. Для ряду слів української мови існують загальноприйняті скорочення, їх треба знати і активно використовувати у своїх записах. Це стосується і абревіатур. Ось деякі з таких скорочень:

акад. – академік, вид-во - видавництво, гл. – глава, гр.- громадянин, літ. - літературний, м. –місто,

м-во — міністерство, мед. – медичний, р-н – район

У кінці слова, що скорочується, не повинно бути букв на позначення голосних та м'якого знаку; корінь слова повинен зберігатися (книжн., газети., пригол. зв., скороч. і т. д.). 5. Не скорочуються власні назви.

Згодом у вас виробиться своя, індивідуальна система ведення записів у конспекті, яка повинна відповідати найголовнішій засаді — бути доцільною і зрозумілою.

Довідка – це документ, що містить опис та підтвердження тих чи інших фактів і подій.

Службові довідки – посвідчують обставини і факти в діяльності організацій, установ;

Особисті довідки – посвідчують обставини і факти з життя і діяльності окремих громадян.

Службова довідка має об’єктивно відображати стан справ, тому її складання потребує ретельного відбору та перевірки відомостей, зіставлення й аналізу отриманих даних. У ній можуть наводитися таблиці, приєднуватися додатки.

У діловодстві підприємства найчастіше виникає потреба складати довідки, що засвідчують місце роботи й оплату праці співробітників. Керівництво підприємства зобов’язане на прохання працівника видавати довідку про роботу в цій організації. При цьому можуть вказуватися спеціальність, посада, кваліфікація, час роботи і розмір заробітної праці.

Готують довідки-стандарти на бланках формату А5 з адресними даними підприємства і трафаретним текстом.

Довідки, як правило, починаються з прізвища, імені та по батькові в називному відмінку особи, про яку подають відомості. Далі викладаються дані про посаду, зарплату тощо.

На довідці обов’язково має бути дата її підписання. У тому разі, коли здійснюється облік видачі довідок, в окремому журналі проставляється порядковий номер довідки поряд з датою. Такі довідки готуються в одному примірнику.

Довідки, що подаються службовій особі всередині установи, називають внутрішніми. Їх підписує укладач.

Довідки, які готуються на запит зовнішніх організацій, називають зовнішніми. Їх підписує керівник підприємства. При цьому в довідці має бути заголовок, що розкриває короткий зміст тексту, і вказуються дата чи період, за який викладені відомості.

Коли постає необхідність включити в довідку відомості з кількох питань, текст поділяється на розділи, кількість яких визначається кількістю питань. Розділам дають заголовки і проставляють нумерацію арабськими цифрами. Якщо текст довідки має цифрові показники, він може оформлятися як таблиця.

Довідки з виробничої тематики складаються у двох примірниках. Один з них відправляється адресатові, другий підшивається до справи. За наявності в довідці відомостей фінансового характеру вона підписується керівником організації, головним бухгалтером і завіряється печаткою.

Довідки особистого характеру оформляють на бланках або на чистих аркушах. У тексті обов’язково зазначають назву установи чи організації, куди надається довідка.

Доцільно починати текст довідки особистого характеру з подання у називному відмінку прізвища, імені та по батькові особи, про яку надаються відомості. Не рекомендується вживати звороти на кшталт: дійсно вчиться, дійсно проживає, цим повідомляємо і т.п.

Український державний університет харчових технологій

Губенчук Сергій Іванович навчається на ІІІ курсі денного відділення факультету ТММ.

(прізвище, ім’по батькові) (назва посади із зазначенням підрозділу)

Його посадовий оклад ___________________грн. на місяць. Видано для подання до

Вправа 45. Виправте помилки в оформленні документа.

Коренко Анатолій Петрович народився 21 квітня 1969року.

Мешкає за адресою: вул. Миропільська, 48. КВ. 140.

Начальник житлово-експлуатаційної контори Корса М.І.

Вправа 46 Вкажіть типи довідок. Складіть довідку з місця вашого навчання або роботи

Доповідна записка — документ, адресований керівникові певної чи вищої установи з інформацією про ситуацію, що склалася, про наявні факти, явища, про виконану роботу з висновками та пропозиціями автора.

Відповідно до змісту фіксованої інформації доповідні записки бувають:

З погляду адресності розрізняють внутрішні доповідні записки, що адресуються керівникові установи або підрозділу, в яких працює укладач, і зовнішні, що адресуються керівникові вищої організації.

Текст доповідних записок пишеться від руки або друкується на машинці чи на комп'ютері.

Внутрішню доповідну записку підписує той, хто її складає. Зовнішню оформляють на загальному бланку установи за підписом керівника.

Пояснювальна записка з'ясовує зміст певних положень основного документа (плану, звіту, проекту тощо) або пояснює причини певного факту, вчинку, події.

Залежно від змісту і призначення пояснювальні записки поділяються на 2 групи: записки службового характеру та особисті записки громадян з приводу їхньої поведінки, роботи і т. ін.

Пояснювальна службова записка укладається для з'ясування ситуацій, фактів, дій або вчинків працівника на вимогу керівника, а в деяких випадках — з ініціативи підлеглого. Виклад тексту пояснювальної записки може бути прямим, коли він містить у чіткій послідовності вступ, доказову частину і висновки, і зворотним, коли висновки передують доказовій частині.

Пояснювальна записка, яка не виходить за межі установи (внутрішня), оформляється на бланку або на стандартному аркуші паперу формату А4.

Якщо записка скеровується за межі установи (зовнішня), її оформляють на бланку і реєструють.

Реквізити службових записок: назва структурного підрозділу; адресат(назва посади, прізвище та ініціали посадової особи); назва виду документа (доповідна записка); дата; місце видання; заголовок (стислий зміст тексту); текст; додаток(якщо є); підпис.

Мовна культура — один з найважливіших показників нашої духовної культури. Усне й писемне мовлення кожної людини свідчить про рівень її освіченості, інтелігентності. Щоб грамотно говорити й писати, потрібно передусім постійно вивчати рідну мову, вдосконалювати знання, набуті в середній школі. Писемне мовлення студентів 1 курсу хибує численними відхиленнями від орфографічних і пунктуаційних норм української мови. Заняття з практичного курсу допомагають повторити й удосконалити знання студентів з. орфографії та пунктуації української мови, виробити навички грамотного письма. Значна частина занять з української мови зорієнтована на вдосконалення зв'язного мовлення. На жаль, таких занять лише дві години на тиждень. Просимо деканат розглянути це питання й збільшити кількість тижневих годин на вивчення рідної мови. Адже мова — генетичний код нації, який поєднує минуле з сучасним, програмує майбутнє й забезпечує буття нації у вічності.