Імпресіонізм

Напрям у мистецтві, відгалуження модернізму. Завдання імпресіонізму – передати світ таким, яким його відчуває автор, відтворити мінливі відчуття та переживання. Первісно виник в малярстві (назва – від картини К. Моне " Імпресія. Схід сонця"), в літературі чіткої поетики не виробив, наближаючись то до натуралізму чи реалізмуHYPERLINK " https://shkola.ostriv.in.ua/publication/code-D9787C2F5B14" (в прозі), то до символізму (в поезії). Основні риси: уривчастий, фрагментарний суб’єктивний опис, багатий кольоро- та звукопис, передача різних внутрішніх станів автора. Представники: брати Гонкури, А. Доде, Гі де Мопассан, С. Цвейг. В українській літературі елементи імпресіонізму спостерігаємо у М. Коцюбинського, П. Тичини, Г. Михайличенка, М. Хвильового.

Індивідуальний стиль письменника

Властивий письменнику неповторний прояв ознак його таланту в конкретних художніх творах. Вміщує стиль образотворення, тип мислення, слідування певному художньому напряму, особливості поетики та мови. Наприклад, індивідуальний стиль Олега Ольжича розкривається як поєднання неоромантизму та неокласицизму, стоїчність, трагічний оптимізм, чітка версифікація, високий стиль мови.

Інтелектуалізм

Перевага у творі чи творчості певного митця, групи інтелектуально-раціонального начала над емоційно-чуттєвим. Виявляться як схильність персонажів чи оповідача твору до роздумів, аналізу, у зверненні автора до жанрів притчі, медитації, філософської лірики, філософського роману тощо. Інтелектуалізм притаманний творчості Г. Сковороди, Т. Шевченка, І. Франко, Лесі Українки, М. Рильського, В. Підмогильного, Є. Плужника, В. Домонтовича, Г. Косинки, М. Зерова, Є. Маланюка, О. Ольжича, Ліни Костенко, Б. Рубчака, В. Шевчука, Ю. Андруховича.

Див. Аналітичність.

Інтертекстуальність

Одна з рис поетики постмодернізму, коли у творі використовуються інші тексти або посилання на них з метою створення власного. Чужі тексти можуть комбінуватися, деформуватися, іронічно обіграватися відповідно до авторського задуму (п'єси М. Куліша, інтелектуальний роман " Доктор Серафікус" В. Домонтовича, твори Ю. Андруховича).

Іронія

Засіб художньої виразності, прихована насмішка, коли за зовні позитивним висловлюванням ховається висміювання. Найчастіше використовується в сатирі. Різновиди іронії: гумористична (Остап Вишня, П. Глазовий), сатирична, сарказм (Т. Шевченко, М. Куліш, Є. Дудар). В українській літературі іронію використовували Т. Шевченко, І. Франко, М. Хвильовий, Остап Вишня, М. Куліш, Є. Дудар, Ю. Андрухович, О. Ірванець та ін.