Вітаїзм

Також – віталізм (від лат. vitalis – життєвий). Стильова течія початку ХХ ст., проявилася у кількох модерністських напрямах (неоромантизм, футуризм, експресіонізм). Головна ознака – відтворення безперервного потоку життя, погляд на людину як на біологічну істоту. Джерело вітаїзму – вчення Ф.Ніцше про " діонісійське" (темне, інстинктивне) начало культури. В українській літературі вітаїзм також стверджував життєвість, незнищенність нації. Представлений творами М. Хвильового, Є. Маланюка, О. Ольжича, У. Самчука.

Водевіль

Невелика комедійна п’єса, основою якої є анекдотична подія, в якій динамічні діалоги чергуються з піснями і танцями. Виникла у Франції в XV-XVI ст., в українській літературі має власні джерела – барокові інтермедії. Автори часто вводять до водевілю елементи соціальноїсатири. Відомі українські автори водевілів: І. Котляревський (" Москаль-чарівник"), О. Олесь (" По Мюлеру").

Волюнтаризм

У літературі – звеличення людської волі та сильного вольового індивіда як рушійної сили прогресу. Має початок у філософії Ф. Ніцше (ніцшеанстві), найяскравіше виразився у творахнеоромантиків першої половини ХХ ст, зокрема " празької школи" (Є. Маланюк, О. Ольжич, О. Теліга).

Восьмидесятники

Умовна назва " покоління" українських письменників 80-х років ХХ століття. До них належать: Ю. Буряк, В. Герасим’юк, О. Забужко, С. Короненко, Л. Таран, І. Римарук, І. Малкович та ін. Інша назва – " метафорична стильова течія ", бо основою їх поетики і взагалі світорозуміння єметафора, умовність образів, поєднаних тонкою асоціацією.

ВУСПП

Всеукраїнська спілка пролетарських письменників. Літературне угрупування, створене 1927 року за ініціативою компартії для протистояння ВАПЛІТЕ, " неокласикам", МАРСу. У творчості пропагувала масовізм. До складу входили: Б. Коваленко, І. Микитенко, О. Корнійчук, В. Коряк, Іван Ле, П. Усенко. Загалом організація була не стільки творчою, скільки адміністративно-партійною. Існувала до 1932 року, ставши основою майбутньої Спілки радянських письменників України (пізніше – СПУ).

" Гарт"

Спілка пролетарських письменників. Літературна група, створена 1923 року у Харкові. Очолював В. Еллан (Блакитний). Ідейні засади: приєднання до єдиної інтернаціональної комуністичної культури, користуючись українською мовою як знаряддям творчості.

До складу входили: В. Еллан, К. Гордієнко, І. Дніпровський, О. Довженко, М. Йогансен, І. Кулик, О. Копиленко, В. Поліщук, І. Сенченко, В. Сосюра, П. Тичина, М. Хвильовий. У 1925 р. всередині групи почалися суперечки навколо орієнтації на " широкі маси" (по суті, масовізм), творення " пролетарської літератури". Внаслідок цього " Гарт" розпався, частина письменників на чолі з М. Хвильовим, які не поділяли поглядів " Гарту", утворили ВАПЛІТЕ, решта пізніше вступила доВУСПП.