Комедія

Драматичний твір, в якому через гумор та сатиру відображається смішне у житті, тому вона може мати як розважальний, так і викривальний характер. Виникла у давній Греції з веселих ігор на честь бога виноробства Діоніса. В давнину комедією називали будь-який твір зі щасливим фіналом. В українській літературі комедії писали І. Котляревський (" Москаль-чарівник"), Г. Квітка-Основ'яненко (" Сватання на Гончарівці"), І. Карпенко-Карий (" Хазяїн", Сто тисяч"), М. Куліш (" Отак загинув Гуска", " Мина Мазайло"). Розрізняють комедію характерів, побудованій на зіткненнях смішних максималізованих характерів персонажів і комедію ситуацій, що базується на комічних поворотах сюжету, інтригах, збігах обставин.

Композиція

Побудова літературного твору, зумовлена змістом; розміщення і співвідношення його компонентів, порядок розгортання подій і розміщення персонажів. Композиція поєднує складові твору в художню та естетичну цілісність. Розрізняють зовнішню композицію (архітектоніку) – побудову твору, його розподіл на формальні частини (дії та яви у драмі; книги, розділи тощо у прозі; строфи у ліриці) і внутрішню – внутрішнє розташування " матеріалу" твору.

Комункульт

Комуністична культура, інша назва – Пролеткульт (" пролетарська культура"), нове пролетарське мистецтво, яке намагалися створити більшовики в 20-30-х рр. Головні риси: масовізм(доступність творів будь-якому читачу, звернення до тем, близьких пролетаріату, тобто суспільним низам), радикальна відмова від надбань світової культури, особливо модернізму, функціональність літератури, крайня політична заангажованість і нетерпимість до інакших думок щодо мистецтва. Доволі точно це означив В. Маяковський: " …тот писатель, кто полезен… // в наши дни писатель тот, кто напишет марш и лозунг". Пізніше більшість норм комункульту ввійшли до канонів соцреалізму.

" Ланка"

Літературне угруповання, утворене 1924 року в Києві з АСПИСу (Асоціації письменників). У 1926 року змінило назву на МАРС (Майстерня революційного слова). До складу входили: В. Підмогильний, М. Івченко, Б. Антонечко-Давидович, Г. Косинка, Т. Осьмачка, Я. Качура, Є. Плужник, Марія Галич та ін. У творчості відкидали партійне пристосуванство, масовізм, творили незалежну літературу. У 1929 року об’єднання ліквідоване, учасники репресовані протягом 30-х рр.

Лірика

Один з трьох родів літератури, в якому через естетизовані почуття, переживання, думки людини передається життя і його сенс. Походить з античності, корені має у фольклорі. Головну роль у ліриці грають виражальні засоби, що створюють особливий ефект витонченої емоційної атмосфери – ліризму. Лірика може виражатися прозою (твори В. Стефаника, О. Довженка) та драмою (" Лісова пісня" Лесі Українки). Жанри лірики важко піддаються класифікації, виділяють окремі групи за призначенням: пісня, гімн, елегія, ідилія, ода, епіграма тощо. Виділяють групи лірики за основним змістом: інтимна або ж особиста, громадянська (політична), філософська, пейзажна. Проте цей поділ є умовним, оскільки найчастіше зміст синкретичний, окрім того, будь-яка лірика є особистою.