Швидкість обігу грошей.

Обслуговуючи процес суспільного відтворення, гроші знаходяться в постійному русі. Інтенсивність руху грошей характеризується швидкістю їх обігу.

Швидкість обігу грошей – це показник того, наскільки швидко відбуваються перехід грошей від одного суб’єкта грошових відносин до іншого в обслуговуванні економічних операцій за певний період. Він показує, скільки разів у середньому за рік (за період) певна грошова одиниця витрачається на купівлю товарів і послуг.

Швидкість обігу грошей виражається рівнянням:

, або, де

V – швидкість обігу грошей;

Q – фізичний обсяг товарів і послуг, що реалізовується (реальний обсяг виробництва);

P- рівень цін товарів і послуг;

PQ – сума цін товарів, що реалізуються;

M – маса грошей, що перебуває в обігу.

Статистично показник швидкості обігу грошей виражається або числом оборотів однойменної грошової одиниці за певний час, або тривалість одного обороту.

На швидкість обігу грошей впливають такі фактори:

- обсяг, структура та ефективність суспільного виробництва;

- величина і швидкість товарних потоків на стадії обміну;

- збалансованість попиту і пропозиції на ринку;

- рівень розвитку маркетингу;

- рівень інфляції тощо.

Швидкість обігу грошей обернено пропорційна пропозиції грошової маси. Це означає, що у випадку зменшення кількості грошей, що обслуговує певну величину ВНП, швидкість обігу кожної грошової одиниці зростатиме. Недостатність грошової маси, необхідної для обслуговування обігу товарів і послуг, компенсується прискоренням швидкості обігу грошей. Таке прискорення здійснюється автоматично методом саморегулювання.

Прискорення обігу грошей компенсує їх масу в умовах збільшення обсягів ВВП, коли зростаюча потреба а грошах задовольняється без додаткового їх випуску. Проте за умови розбалансованості економіки, коли грошовий попит випереджає товарну пропозицію, прискорення грошового обігу стає додатковим інфляційним чинником.