💸 Как сделать бизнес проще, а карман толще?

Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое раписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже. Проблема в том, что средняя цена по рынку за такой сервис — 800 руб/мес или почти 15 000 руб за год. И это минимальный функционал. Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.
⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее.
✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать».
Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами!

Розподіл процесуальних витрат

1. Уразі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати. За відсутності в обвинуваченого коштів, достатніх для відшкодування зазначених витрат, вони компенсуються потерпілому за рахунок Державного бюджету Украї­ни у випадках та в порядку, передбачених законом для компенсації шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

2. Уразі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

3. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, Верховний Суд України, не при­ймаючи рішення про новий судовий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл процесуальних витрат.

1. Відповідно до положень кримінального процесуального законодавства, витрати суб'єктів кримінального провадження можуть відшкодовуватися обвинуваченим або компенсуватися за рахунок держави. За результатами судового розгляду суд приймає рішення у формі вироку. Водночас судді в кожному випадку повинні з'ясовувати, які судові витрати понесені під час досудового розслідування, чи правильно обчислено їх розмір, адже у резолютивній частині вироку зазначається рішення суду щодо від­шкодування процесуальних витрат.

Якщо обвинувачений визнається винуватим у вчиненні кримінального правопо­рушення, суд ухвалює обвинувальний вирок і призначає покарання, звільняє від по­карання чи від його відбування у випадках, передбачених законом України про кри­мінальну відповідальність, або застосовує інші заходи, передбачені законом України про кримінальну відповідальність. Водночас суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним процесуальні витрати, які документально підтверджені (наприклад квитанції про оплату житла, проїзні квитки тощо). Якщо обвинувачують­ся декілька осіб, суд вирішує питання відшкодування (компенсації) процесуальних витрат та їх розмірів окремо щодо кожного з обвинувачених з урахуванням ступеня вини, майнового стану, тощо.

До витрат, що підлягають розподілу відносять:

- витрати, пов'язані з оплатою допомоги представника потерпілого, який надає правову допомогу за договором;

- витрати, пов'язані із прибуттям до місця досудового розслідування представни­ка потерпілого (переїзд, наймання житла, виплата добових витрат, втрачений заробіток чи витрати у зв' язку з відривом від звичайних занять);

- витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів.

Однак стягнення із засудженого безпосередньо на користь свідка, потерпілого,

експерта, спеціаліста, понятого, перекладача витрат, пов'язаних з їх явкою за викликом, є неприпустимим (п. 11 постанови ПВСУ «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат» № 11 від 07.07.1995).

Крім зазначених витрат КПК визначає види процесуальних витрат, які покрива­ються за рахунок Державного бюджету України в імперативному порядку, наприклад, витрати, пов'язані із зберіганням і пересиланням речей і документів, тощо.

У випадку відсутності в обвинуваченого коштів, достатніх для відшкодування за­значених витрат, вони компенсуються потерпілому за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом для компенсації шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Так, відповідно до ст. 127 КПК шкода, завдана по­терпілому внаслідок кримінального правопорушення, компенсується йому за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом. Водночас майнова шкода, завдана майну фізичної особи внаслідок злочину, відшкодовується державою, якщо не встановлено особу, яка вчинила злочин, або якщо вона є неплато­спроможною. Умови та порядок відшкодування майнової шкоди, завданої майну фізич­ної особи, яка потерпіла від злочину, встановлюються законом (ст. 1177 ЦК).

2. Залучення стороною обвинувачення експертів спеціалізованих державних уста­нов, а також проведення експертизи за дорученням слідчого судді або суду здійсню­ється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються з Державного бю­джету України. Однак суд стягує з обвинуваченого на користь держави документаль­но підтверджені витрати на залучення експерта. В обвинувальному акті, який пере­дається до суду, обов'язково зазначаються відомості щодо розміру витрат на залучен­ня експерта (у разі провадження експертизи під час досудового розслідування) (п. 8 ч. 2 ст. 291).

Граничний розмір компенсації витрат, пов'язаних із залученням експертів, встанов­люється КМУ. Так, розмір винагороди експерта, який виконує свої функції не в поряд­ку службового завдання, визначається залежно від його кваліфікації та складності за­вдання у межах від 3 до 5 відсотків неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за годину роботи. У разі проведення судової експертизи особливої складності розмір ви­нагороди збільшується на 25 відсотків (п. 5 Інструкція про порядок і розміри відшкоду­вання витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним спеціалізованим установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеці­алістів, затверджена постановою КМУ № 710 від 1 липня 1996 р.)

3. Суд апеляційної, касаційної інстанції та Верховний Суд України, змінюючи чи ухвалюючи нове рішення без прийняття рішення про направлення справи на новий судовий розгляд, вирішує питання розподілу процесуальних витрат відповідно до вимог ч. 1 ст. 124 КПК.

Відповідно до ст. 418 КПК суд апеляційної інстанції уповноважений приймати рішення у формі вироку чи ухвали. У разі скасування вироку суду першої інстанції повністю чи частково суд апеляційної інстанції ухвалює новий вирок відповідно до статей 374, 420 КПК, в якому вирішує питання відшкодування процесуальних витрат. Будь-яке інше рішення суд апеляційної інстанції приймає у формі ухвали. У резолю­тивній частині ухвали суду апеляційної інстанції вирішується питання розподілу процесуальних витрат (ст. 419 КПК).

З усіх процесуальних питань суд касаційної інстанції постановляє ухвали, в резо­лютивній частині яких вирішується питання розподілу процесуальних витрат.