Задача № 3. Іванов, Петренко та Мунтян визнані судом винними у вчиненні крадіжки з магазину

Іванов, Петренко та Мунтян визнані судом винними у вчиненні крадіжки з магазину. Шкода, завдана злочином, була визначена в розмірі 5685 грн., і за позовом адміністрації магазина суд прийняв рішення про стягнення цієї суми солідарно з вищевказаних осіб.

Оцініть рішення суду. Чи має право суд вирішувати питання про відшкодування шкоди за відсутності цивільного позову в кримінальній справі?

ЛІТЕРАТУРА

1. Александров С. Д. Правовые гарантии возмещения ущерба в уголовном процессе (досудебные стадии). Учебное пособие. – Горький, 1976.

2. Анiкiна Н. Захист прав та законних iнтересiв цивiльного позивача в кримiнальному судочинствi (питання судової практики) // Вiсник Львiвського унiверситету. Серiя юридична. - 2000. - Випуск 35. - С. 469.

3. Газетдинов Н. И. Деятельность следователя по возмещению материального ущерба. – Казань, 1990.

4. Голиков О.В., Лозовицкая Г.П. Проблемы возмещения вреда потерпевшему в уголовном процессе // Российский следователь. – 2000. - № 5. – С. 16-18.

5. Губська О. Вiдшкодування шкоди потерпiлому вiд злочину пiд час закриття кримiнальної справи за нереабiлiтуючими обставинами // Пiдприємництво, господарство i право. - 2002. - № 2. - C. 93-94.

6. Дубець Р.І. Цивільний позов у кримінальному процесі як спосіб утвердження і забезпечення конституційних прав людини // Держава і право. – Вип. 16. – К., 2002. – С. 336.

7. Клименко Я. Добровільне відшкодування шкоди особам, постраждалим від злочину // Право України. – 2002. - № 3. – С. 82.

8. Коваленко Є.Г., Маляренко В.Т. Кримінальний процес України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 688 с. (С. 159-190).

9. Лившиц Ю. Назначение института гражданского иска в уголовном процессе // Российская юстиция. - М., 2002. - № 6. - С. 43-45.

10. Малютін І. Проблеми відшкодування шкоди потерпілим державою // Право України. – 2002. - № 10. – С. 62.

11. Нескороджена Л. Дiяльнiсть органiв досудового слiдства по забезпеченню цивiльного позову // Предпринимательство, хозяйство и право. - 2000. - № 10. - С. 73.

12. Новицький І. Цивільний позов у кримінальній справі // Право України. – 2003. - № 1. – С. 127.

13. Hop В. Т. Защита имущественных прав в уголовном судопроизводстве. - К., 1989.

14. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 3 від 31 березня 1989 р. «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» (зі змінами, внесеними постановою Пленуму від 25 грудня 1992 р. № 13 та від 3 грудня 1997 р. № 12) // Постанови Пленуму Верховного Суду України. 1997-2002. – К., 2003. – С. 482.

15. Практика розгляду в кримінальному судочинстві позовів про відшкодування моральної шкоди, заподіяної злочином // Вісник Верховного Суду України. - 2000. - № 4. – С. 29-40.

16. Сліпченко О.І. Визначення розміру компенсації моральної шкоди // Вісник Верховного Суду України. - 2001. - № 2. – С. 45-48.

17. Смітієнко З., Клименко Я. Обов’язок слідчого по своєчасному забезпеченню цивільного позову в кримінальному процесі // Право України. – 2002. - № 4. – С. 56.

18. Шумило М.Є. Реабілітація в кримінальному процесі України: Монографія. – Харків: Арсіс, 2001. – 320 с.

ТЕМА 6. ДОКАЗИ І ДОКАЗУВАННЯ

Методичні рекомендації

До вивчення теми необхідно підходити з позиції філософської теорії пізнання. У зв’язку з цим співвіднести теорію пізнання і теорію доказів. Необхідно з’ясувати поняття і зміст істини в кримінальному процесі. Студентам слід звернути увагу на те, які учасники кримінального провадження мають право, а які зобов’язані займатися доказуванням у кримінальній справі. Особливу увагу необхідно звернути на способи збирання, закріплення, перевірки й оцінки доказів. Крім того, слід визначити поняття предмета та меж доказування; проаналізувати обставини, які підлягають доказуванню в кримінальних справах, а також з’ясувати, чим визначаються межі доказування. Під час визначення поняття доказу у кримінальному процесі особливу увагу звернути на обставини, які зумовлюють недопустимість доказів. Розглядаючи питання теми, необхідно з’ясувати, які особи не підлягають допиту як свідки, і які особи мають право відмовитися давати показання як свідки. Необхідно проаналізувати поняття, предмет і значення показань потерпілого та свідка, а також фактори, що впливають на формування та достовірність цих показань. Крім того, слід пам’ятати, що показання потерпілого та свідка підлягають перевірці й оцінці. Слід звернути увагу на види показань підозрюваного та обвинуваченого, з’ясувати, чим зумовлені особливості перевірки та оцінки показань підозрюваного та обвинуваченого. Розглядаючи питання теми, необхідно звертати увагу на особливості перевірки й оцінки кожного з зазначених джерел доказів. Також необхідно звернути увагу на те, що висновок експерта не є безумовно обов’язковим для слідчого та суду. Цей висновок, як і інші докази у справі, підлягає перевірці та оцінці слідчим та судом. Необхідно визначити: з якого моменту певна річ стає речовим доказом у справі. Крім того, доцільно звернути увагу на правила зберігання речових доказів. Розглядаючи питання, необхідно з’ясувати поняття, процесуальну природу і значення протоколів слідчих дій, а також журналу судового засідання. Визначитись із значенням негласних слідчих дій, які можуть бути визнані джерелами доказів під час доказування у кримінальних справах. Особливу увагу необхідно звернути увагу на відмінність документів від речових доказів.

Під час підготовки до практичного заняття слід письмово вирішити запропоновані завдання, зробивши посилання на норми кримінального процесуального права, які містяться в законах, підзаконних актах та положення, які містяться у Постановах Пленуму Верховного суду України.