Главная страница Случайная страница
Разделы сайта
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Методичні рекомендації до вивчення теми. Предметом вивчення дисципліни «Міжнародний кооперативний рух» є система економічних взаємовідносин національних та регіональних кооперативних рухів різних
|
|
Предметом вивчення дисципліни «Міжнародний кооперативний рух» є система економічних взаємовідносин національних та регіональних кооперативних рухів різних країн, діяльність кооперативних організацій в умовах глобалізації світової економіки.
«Кооперація» в перекладі з латинскої мови (соорега- tio) означає «спільне ведення справ, співробітництво».
Кооперативи та їх об’єднання також створюються і ведуть різноманітну діяльність на основі кооперації. Цю особливість завжди виділяли ідеологи кооперації різних країн, у тому числі і України. Тому термін «кооперація» в усіх країнах застосовується при характеристиці двох спицифічних організацій ринкової економіки: кооперативів і їх об’єднання.
Кооперативи створюються селянами (фермерами), робочими, ремісниками, службовцями, воєннослужбовцями, студентами і школьниками, отже виробникамими і споживачами матеріальних благ.
Кооперативи за соціально-економічною природою є одночасно асоціацією громадян і господарським підприємством.Сутність кооператива не змінюється, якщо він называется артеллю, товариством та інше.
Згідно із визнаним на міжнародному рівні визначенням, кооператив — це група осіб, які добровільно об'єдналися, щоб задовольнити спільні економічні, соціальні та культурні потреби і прагнення за допомогою підприємства, що перебуває у їхній власності та під демократичним управлінням і контролем (із заяви XXXI Конгресу Міжнародного кооперативного альянсу " Про кооперативну ідентичність" (1995 р.).
Це визначення виражає соціально-економічну сутність кооперативу і його необхідно використовувати при розробці кооперативного законодавства.
Кооперативи, як випливає з їх природи, неприбуткові організації. Вони зорієнтовані на забезпечення своїх членів роботою чи послугами, а не на отримання прибутку від вкладеного капіталу. У той же час доходи від господарської діяльності, яку проводять кооперативи, мають перевищувати витрати цієї організації. Це необхідно хоча б тому, що в умовах ринкової економіки збиткові підприємства безперспективні, а цілком точно вирахувати мінімально необхідний для покриття витрат дохід неможливо.
Для укріплення положення кооперативи об’єднуються і створюють союзи, асоціації (об’єднання) на районному, обласному та інших територіальних рівнях.
Об'єднання кооперативів (спілка, союз, альянс) — це формування, створене кооперативами на засадах відкритого членства та добровільності для спільного здійснення будь-якої не забороненої законом діяльності, пов'язаної з виробництвом, захистом економічних інтересів кооперативів, наданням їм інформації, консультативно-методичною роботоютощо.
Об'єднання кооперативів найчастіше теж кооперативи, але можуть бути й акціонерними товариствами чи негосподарськими кооперативними організаціями на зразок громадських.
Кооперативи та їхні об'єднання формують систему кооперативних організацій. Таку систему деколи називають кооперацією.Скажімо, в Україні нині існує споживча, сільськогосподарська та кредитна кооперації.
В кооперативній теорії і практиці термін «кооперація» знаходить широке використання при вивченні кооперативного руху і згрупуванні кооперативів за наступнимм ознаками:
за соціальним складом членів кооперативів — робоча, сільська, студентська, шкільна кооперація;
за напрямами господарства — виробнича, торгова, сільськогосподарська, будівельна, транспортна кооперація;
1) за цільовим призначенням кооперативних організацій — споживча, житлова, кредитна, страхова;
за територією діяльності кооперативних організацій — міська, сільська, районна, обласна, крайова, республіканська, національна кооперація;
2) для характеристики діяльності кооперативних організацій окремих країн або континентів — російська, французька, африканська, европейська, американська, азіатська кооперація.
Таким чином, кооперативи і їх об’єднання створюються на основі кооперації. Дві організації здійснюють діяльність і метою задоволення матеріальних і інших потреб своїх членів.
Кооперативні організації, створені за территоріальною ознакою, можна розділити на організації I, II, III і IV рівнів.
На території сільських і міських поселень громадян і (або) юридичні особи створюють кооперативи. Такі кооперативи є організаціями I рівня.
Районні об’єднання кооперативів (районні союзи, асоціації) створюють кооперативні організації II рівня.
Обласні, крайові, республіканські об’єднання кооперативів (союзи і асоціації) створюють кооперативні організації III рівня.
Об’єднання кооперативів (союзів, асоціацій) на рівні країни створюють національну кооперативну організацію — об’єднання кооперативів IV рівня.
Кооперативи певного виду і їх союзи (асоціації) різних територіальних рівнів, об’єднаних однаковими цілями і задачами, називаються кооперативною системою.
Наприклад, у різних країнах функціонують такі кооперативні системи: система споживчої кооперації; система сільськогосподарської кооперації; система виробничої кооперації; система кредитної кооперації та інші кооперативні системи.
Кооперативи – це перші соціально-економічні организації в кооперативній системі. Кооператив – основна організація кооперативної системи.
Саме кооперативи, об’єднавшись, створюють районні, обласні (крайові, республіканські), національні союзи і в цілому кооперативну систему.
Об’єднання кооперативів і їх союзів у систему підвищують їх життєспроможність, зміцнює конкурентні переваги кооперативних організацій у ринковій економіці.
Зміцнення конкуренції призвело до збільшення проблем розвитку кооперації в окремих країнах. Тому солідарність і співпраця кооперативів стали необхідними умовами збереження і зміцнення кооперативного сектора економіки. У зв’язку з цим посилився кооперативний рух.
Поняття кооперативного руху, також як і профсоюзного, політичного і будь-якого іншого массового руху, означає суспільну діяльність людей, здійснюючи з контролюючою ціллю.
Враховуючи, що кооперативи та їх об’єднання ведуть як соціальну, так і різнобічну господарську діяльність, можна сформувати таке поняття кооперативного руху:
Кооперативний рух – це масовий соціально-економічний рух, направлений на створення сприятливих умов для розвитку кооперативних організацій із метою задоволення матеріальних, соціальних і культурних потреб членів кооперативів.
Термін «кооперативний рух» використовується:
1) для визначення кооперативного соціально-економічного руху на окремих континентах: кооперативний рух Європи, кооперативний рух Азії, кооперативний рух Америки, кооперативний рух Африки;
2) для характеристики національного кооперативний руху окремих країн: кооперативний рух Росії, кооперативний рух Англії; групи країн: кооперативний рух країн Східної Европи, кооперативний рух країн Латинської Америки;
3) для характеристики кооперативний руху окремих соціальних груп: кооперативний рух робочих, кооперативний рух малих сільськогосподарських товарних виробників, кооперативний рух молоді, жінок, військовослужбовців та інших соціальних груп.
Міжнародний кооперативний рух – це інтернаціональнеий соціально-економічний рух, який об’єднує національний кооперативний рух. Міжнародний кооперативний рух – це масовий соціально-економічний рух сучасності, який об’єднує понад 800 млн. осіб — членів кооперативів різних видів, підтримане владою і міжнародними організаціями, вченими, суспільними і політичними діячами.
Кооперативний рух характеризується багатьма кооперативами, більшість з яких мають схожі ознаки, за якими їх можна класифікувати.
Класифікація кооперативів – це групування кооперативів за певними знаками.
Усі кооперативи поділяються за наступними ознаками:
1) за соціальним і професіональним складом членів: робочі і сільські кооперативи, кооперативи кущарів і ремісників, рибалок, службовців, студентів, змішані кооперативи, кооперативи малих торговців;
2) за районом діяльності: міські, сільські, районні, міжрайонні кооперативи;
3) за видом основної господарської діяльності: виробничі, з переробки сільськогосподарської продукції, споживчі, збутові і заготовчі, будівничі, кредитні, сервісні, багатофункціонуючі.
В останній групі кооперативів, у свою чергу, кожний вид кооперативу також може бути поділений на різні види. Наприклад, серед виробничих кооперативів, які знаходяться у власності робітників цих підприємств, розрізняють кооперативи з виробництва різних виробничих товарів, риболовецькі кооперативи та інше.
Кооперативи з переробки сільськогосподарської продукції розрізняють за видом перероблюваної сировини: молочні, кофейні, рисові та інші. Ці кооперативи закуповують, переробляють та реалізують товарну продукцію сільськогосподарських виробників.
Споживчі кооперативи реалізують споживчі товари. Розрізняють споживчі кооперативи, які здійснюють роздрібну торгівлю, оптову торгівлю та суспільне харчування. На сучасному етапі споживчі кооперативи все більше набувають характер багатофункціональних кооперативів.
Збутові кооперативи розрізняють за видом збутої товарної продукції. Ці кооперативи найбільш чисельні в аграрному сектору економіки. Заготовчі кооперативи закуповують засоби виробництва та засоби торгівлі і забезпечують ними своїх членів-товаровиробників та приватних підприємців. Все більший розвиток отримують заготівельно-збутові кооперативи.
Будівельні кооперативи займаються будівництвом житла, будинків виробничого значення, доріг.
Кредитні кооперативи надають виробничий і споживчий кредит. Розрізняють кредитні кооперативи товаровиробничі та кредитні кооперативи громадян (кредитні союзи). Кредитні кооперативи можуть надавати своїм членам як фінансові, так і нефінансові послуги.
Кооперативи за наданням послуг надають послуги і населенню і підприємствам. Серед них можна назвати такі, як страхові кооперативні асоціації, зрошувальні, фармакологічні, ветеринарні, проектні, кооперативи ритуальних послуг, кооперативи щодо наданню управлінських послуг. На сучасну етапі кооперативи за надання послуг отримали значний розвиток, особливо кооперативи за надання соціальних послуг населенню.
У сучасному світі нараховується понад 120 видів підприємств, які вважаються кооперативами, так як відповідають певним ознакам, і у діяльності оперуються кооперативними цінностями і принципами.
Основними відмінними ознаками кооперативів являються їх наступні загальні ознаки:
1. Мета кооперативу — задоволення економічних, соціальних і культурних потреб членів кооперативу. Ці потреби задовольняються за рахунок доходів, отриманих від господарської діяльності кооператива.
2. Добровільність об’єднання. Вступ у кооператив і вибуття із кооперативу — добровільно.
3. Об’єднання у кооперативі як фізичних (індивідуальне членство), так і юридичних осіб (колективне членство). Може мати місто і змішаний тип членства, коли в одному кооперативі об’єднуються і фізичні, і юридичні особи.
4. Об’єднання за територією. Кооператив — «місцеве підприємство», де люди знають один одного, довіряють і допомогають один одному.
5. Кооператив — юридична особа. Кооператив створюється і функціонує як юридична особа.
6. Автономія і незалежність кооператива. Кооператив — самостійна організація. Він незалежить від влади, приватних фірм та інших суб’єктів ринку.
7. Кооператив — підприємство, яке спільно володіє майном. Майно кооперативу створюється і збільшується при участі членів кооперативу. Члени кооператива наділені наступними правами власності: володіти, користуватися і розпоряджатися об’єктами власності кооперативу, отже його майном.
8. Демократичне управління. У кооперативі створюються органи самоуправління. В управлінні кооперативом беруть участь усі члени кооперативу (загальні збори кооперативу), або їх представники, яких вони вибирають у правління, ревізійні комісії. Прийняття рішень в органах самоуправління здійснюється по принципу: один член – один голос.
9. Економічна участь членів у діяльності кооперативу. Економічна участь членів заключається у внесенні внесків, вкладів, покупці товарів і послуг у кооперативі або інших формах.
10. Право на дохід. Кожний член кооперативу має право отримати дохід від господарської діяльності кооперативу, який розподіляється пропорціонально відповідно до участі кожного конкретного члена в даній діяльності.
11. Матеріальна відповідальність. Члени кооперативу несуть матеріальну відповідальність за обов’язки своєї організації відповідно до статуту кооперативу.
12. Кооператив – самостійна організація. Кооператив створюється і функціонує на основі кооперативних цінностей і принципів.
Кооперативні цінності відображають ідеали кооперативного руху, відібрані із арсеналу гуманних ідей і загальнолюдських морально-етичних норм.
Кооперативи орієнтовані на наступні цінності:
взаємодопомога;
взаємна відповідальність;
демократія;
рівність;
справедливість;
солідарність.
Взаємодопомогавизначає взаємовідносини кооперативу (як колективної організації) і члена кооперативу (індивіда). Кооперативи – це організації взаємодопомоги, котрі допомагають громадянам-членам кооперативу:
покращити їх матеріальний стан;
покращити виробничу діяльність своїх членів;
покращити їх житлові умови.
Взаємна відповідальність означає відповідальність кооперативу за інтереси свого члена і відповідальність члена за загальні інтереси кооперативу відповідно до статуту кооперативу.
Демократіяв кооперативній організації — влада членів кооперативу, котру вони здійснююють через органи управління шляхом прийняття рішень по важливим соціально-економічним питанням діяльності кооперативу.
Рівністьопреділяє відношення кооперативу до його членів на основі рівноправної участі в діяльності кооперативу. Кожний член кооператива має рівне право на участь у всіх справах кооператива, а також рівні право на отримання інформації.
Справедливість означає справедливе розподілення доходів і соціальних благ між членами і робітниками кооперативу. Росподілення виплат і благ здійснюється відповідно до участі кожного члена і кожного рабітника в діяльності кооперативу.
Солідарність випливає із поєднання інтересів кожного кооперативу і його членів, із єднання інтересів кооперативів на регіональному, національному і міжнародному рівнях. У цінності «солідарність» втілені такі поняття, як соціальна відповідальність і турбота про інших, взаємодопомога і самодопомога. Тому солідарність є універсальною кооперативною цінністю, визначаючи філософію кооперативного руху.
За традицією засновники члени кооперативів дотримуються таких етичних цінностей:
чесність;
відкритість;
соціальна відповідальність;
піклування про інших.
Чесність – головна моральна основа кооперативної діяльності, передбає виробництво високоякісних продуктів; продаж товарів чистою вагою, повною мірою; довіра і домовленість у взаємовідношеннях між особами, які управляють кооперативом і його членами.
Відкритість кооперативів означає, що кооперативи повинні бути відкриті для всіх жителів тих населених пунктів, у яких вони здійснюють діяльність. Відкритість кооперативів не допускає дискримінації громадян. Усі громадяни можуть стати членами кооперативів, користуватись послугами кооперативних підприємств.
Соціальна відповідальністьозначає намагання кооперативу покращити рівень життя, та обслуговування своїх членів і всіх хто бажає користуваватись послугами кооперативу без збитків для інших членів кооперативу і суспільства.
Піклування про інших – цінність, яка відображає піклування кооперативу про оточуючих.
Таким чином кооперативні цінності – необхідна умова існування кооперативів та кооперативного руху
Кооперативні принципи є провідником, за допомогою якого кооперативи втілюють ці цінності в життя.
Сучасна наука виділяє п'ять фундаментальних принципів кооперації:
1) добровільне та відкрите членство;
2) демократичний членський контроль;
3) формування капіталу лише його членами;
4) розподіл прибутків пропорційно до участі в господарській діяльності кооперативу;
5) піклування про безперервну освіту членів кооперативу.
Кооперативні товариства в усьому світі керуються нині універсальними принципами, які підтримав XXXI конгрес МКА (1995 р.), їх сім:
1) добровільне і відкрите членство;
2) демократичний членський контроль;
3) економічна участь членів;
4) автономія і незалежність;
5) освіта, підвищення кваліфікації, інформація;
6) співробітництво між кооперативами;
7) турбота про громаду.
Враховуючи універсальні принципи, кооператори виробили спеціальні (для окремих видів кооперації) та національні кооперативні принципи.
Кооперативні принципи взаємозалежні. Відмова хоча б від одного з них веде до перетворення справжнього кооперативу в квазікооператив, або ж до його господарського занепаду.
Реалізація кооперативних принципів у політиці та практиці кооперативу забезпечує його соціальну спрямованість.
|
|