Технології соціальної роботи з педагогічно неблагополучними та дезорганізованими сім’ями.

Сутність та класифікація соціальних технологій.

Соціальні технології в цій області громадського життя базуються на реальному досвіді соціальної роботи, принципах і теоретико-методологічних закономірностях, відкритих соціальними науками: соціологією, теорією соціальної роботи, теорією управління, правом, соціальною педагогікою, валеологією і ін.

Соціальна робота може бути розглянута і як вид великих систем, оскільки вона містить у собі три компоненти:

1. соціальну роботу як науку;

2. соціальну роботу як навчальну дисципліну (цикл навчальних дисциплін);

3. соціальну роботу як вид діяльності.

Класифікація соціальних технологій

Соціальні технології дуже різні, що з різноманіттям соціального світу, соціального життя.

Класифікація соціальних технологій можна здійснити різноманітні підставах: видам, рівням, сферам застосування тощо. По масштабу об'єкта, який піддається впливу, можна назвати технології глобального характеру, соціальні технології стосовно суспільству загалом, різних сфер життя, соціальну структуру, соціальним інститутам, процесам, явищам. По сферам застосування соціальні технології поділяються на специфічні соціальні технології регулювання, вирішення питань сфери виробничо-економічних, суспільно-політичних, духовно-культурних та соціальнопобутових відносин. У статистиці зазвичай виділяються галузі (сфери) народного господарства — транспорт, сільському господарстві, наука, охорону здоров'я, зв'язок, освіту й ін. І це диференціює соціальні технології, передусім, звісно, технології управління, контролю, регулювання господарсько-економічних відносин. Інакше кажучи, класифікація соціальних технологій виходить з диференціації як застосовуваних знань, способів, методів, і об'єктів (явищ, процесів, груп людей, їх спільностей тощо.), оскільки до кожного їх можна застосувати певні способи впливу з метою їхнього оптимального функціонування, розвитку й удосконалення.

Технології соціальної роботи з педагогічно неблагополучними та дезорганізованими сім’ями.

Сім'я - це інститут, який забезпечує дитину необхідним мінімумом спілкування, без якого він ніколи не міг би стати людиною і особистістю. Однак далеко не завжди сім'я виконує життєво важливі функції для розвитку та соціального становлення дитини. Такі сім'ї об'єднуються поняттям «неблагополучна сім'я». Неблагополучна сім'я - це сім'я, в якій дитина відчуває дискомфорт, стрес, зневага з боку дорослих, піддається насильству або жорстокому поводженню. Головною характеристикою такої сім'ї є відсутність любові до дитини, турботи про нього, задоволення його потреб, захисту його прав і законних інтересів. До даної категорії сімей зазвичай ми відносимо: • Проблемні сім'ї - це сім'ї, функціонування яких порушене через педагогічної неспроможності батьків. Як правило, це конфліктні сім'ї з дисгармонійним стилем сімейного виховання (авторитарні, гіпо- або гиперопекают). • Кризові сім'ї - це сім'ї, які переживають зовнішній чи внутрішній криза (зміна складу сім'ї, дорослішання дітей, розлучення, хвороба, смерть когось із членів сім'ї, втрата роботи, житла, документів, засобів до існування і т. Д.). • Ознаками асоціальної сім'ї є наявність таких проблем як алкоголізм, нехтування потребами дітей. При цьому, однак, дитячо-батьківські відносини повністю не розірвані (наприклад, діти намагаються приховувати пияцтво батьків, беруть на себе відповідальність за забезпечення сім'ї, догляд за молодшими дітьми, продовжують вчитися в школі). • Аморальна сім'я - це сім'я, повністю втратила сімейні цінності, що характеризується алкоголізмом, наркоманією, жорстоким поводженням з дітьми, не займається вихованням і навчанням дітей, що не забезпечує необхідних безпечних умов життя. Діти в такій сім'ї, як правило, не вчаться, є жертвами насильства, йдуть з дому.