Об'ємні (абсолютні) показники

1.1. Експорт (від лат. exportare – вивозити) – це вивезення товарів, послуг, результатів інтелектуальної діяльності, у тому числі виключних прав на них, з митної території країни за кордон без зобов'язання їх зворотного ввезення.

Обсяги вивезення товарів, послуг, результатів інтелектуальної діяльності характеризує показник «експорт», який розраховується у вартісних одиницях за певний період, як правило, за рік. Експорт може вимірюватися і натуральними одиницями, коли йдеться про однорідні, порівнянні товари (вугілля, нафта, газ та ін.)

1.2. Імпорт (від лат. importare - ввозити) – це ввезення товарів, послуг, результатів інтелектуальної діяльності, в тому числі виключних прав на них, на митну територію країни з-за кордону без зобов'язання про зворотне вивезення, яке розраховується у вартісних одиницях за певний період, як правило, за рік.

Обсяги ввезення товарів, послуг, результатів інтелектуальної діяльності характеризує показник «імпорт» та розраховується у вартісних одиницях за певний період часу, найчастіше за рік. Обсяги імпорту однорідних, порівнянних товарів можуть розраховуватися в кількісних одиницях (цукор, пшениця, цемент).

Згідно з торговельною традицією, країною експорту вважається країна призначення товару, а країною імпорту – країна походження товару.

Країною походження може бути:

- країна виробництва;

- країна відвантаження;

- країна продажу.

Країною призначення експортних товарів може бути:

- країна споживання;

- країна поставки;

- країна купівлі.

Кожна країна має фізичну територію, розмір якої та кордони фіксуються у відповідних міжнародних документах, а також митну територію, на якій контроль за ввезенням товарів здійснює єдина державна митна установа.

Випадки незбігу митної території з територією країни:

- у разі утворення між двома або більше країнами митного союзу(зони), тобто міждержавного формування, в межах якого значно знижені тарифи на пересування товарів та встановлено спільний митний тариф, що забезпечує однакові для всіх членів утвореної зони умови прийому товарів з інших держав;

- за існування в країні вільних зон;

- у випадках, коли встановлення митного контролю на прикордонній території є неможливим або незручним з географічних причин.

Уряд кожної країни встановлює кордони митної території, а також вирішує питання щодо виділення в ній вільних зон, які не підлягають митному контролю.

Митний контроль – це процес здійснення митними органами необхідних дій, спрямованих на дотримання учасниками зовнішньоторговельної діяльності встановлених законів і правил, які регулюють порядок ввезення, вивезення чи транзиту вантажів, транспортних засобів, валюти та валютних цінностей.

Вільною зоною вважається будь-яка спеціальна зона (морський порт, аеропорт, склад), теоретично винесена за межі митної території держави.

1.3. Зовнішньоторговельний обіг (ЗТО) – це сума вартості експорту та імпорту країни або груп країн за певний період часу: рік, квартал, місяць. Зовнішньоторговельний обіг показує загальні обсяги зовнішньоторговельної діяльності (експорту й імпорту разом):

ЗТО = Е + І,

де Е – обсяг експорту (у вартісних одиницях); І – обсяг імпорту (у вартісних одиницях).

Світовий товарообіг – сума вартості експорту та імпорту всіх країн світу (вартість усіх товарів, що перетинають державні кордони).

1.4. Генеральна (загальна) торгівля (ГТ) – прийняте в міжнародній статистиці позначення зовнішньоторговельного обігу з урахуванням вартості транзитних товарів; показує загальне зовнішньоторговельне «навантаження» на країну, включаючи обсяги ввезення, вивезення та транзиту товарів:

ГТ = Е + І + Т

де Е – вартість експорту; І – вартість імпорту; Т – вартість транзитних товарів, перевезених територією країни.

У міжнародній торгівлі транзит умовно поділяють на два види: прямий та опосередкований.

Прямий транзит – це провезення товарів однієї країни до другої через територію третьої без складування. Товари прямого транзиту в підсумки зовнішньої торгівлі не включаються, але обліковуються:

- за видами транспортних засобів;

- за кількістю перевезеного вантажу;

- за країнами відправлення та призначення.

Опосередкований транзит – це провезення товарів однієї країни до другої через територію третьої з розміщенням їх на митних складах. Він враховується як реекспорт та включається в загальний імпорт та експорт.

1.5. Спеціальна торгівля – експорт та імпорт зумовлені, існуванням двох систем обліку товарів у статистиці зовнішньої торгівлі:

- спеціальної системи обліку для деяких видів товарів;

- загальної системи, що застосовується до всіх товарів.

Спеціальний експорт включає:

- національний експорт;

- вивезення товарів після переробки під митним контролем;

- націоналізовані товари.

Спеціальний імпорт включає:

- товари, ввезені для внутрішнього споживання чи переробки;

- товари, ввезені для переробки під митним контролем;

- товари, ввезені для переробки на приписних митних складах.

Загальний імпорт складається зі спеціального імпорту та вартості товарів, що перебувають на приписних складах. Загальний експорт складається зі спеціального експорту та реекспорту.

1.6. Фізичний обсяг зовнішньої торгівлі – оцінка експорту чи імпорту товарів у незмінних цінах одного періоду (як правило – року) для отримання інформації щодо руху товарної маси.

Індекс фізичного обсягу (І_ф.о.) розраховується за формулою:

де P₀ – ціна товару в базисному періоді; q₁ – кількість товару в періоді, що вивчається; q₀ – кількість товару в базисному періоді.

2. Результуючі показники в сукупності характеризують стан зовнішньої торгівлі за критерієм збалансованості експорту та імпорту, ефективності та місця країни у світовій торгівлі.

Міжнародні відносини (економічні, гуманітарні, політичні, культурні тощо) віддзеркалюються в балансах міжнародних розрахунків.

Баланси міжнародних розрахунків – це співвідношення грошових вимог та зобов'язань, надходжень та платежів однієї країни по відношенню до інших країн. До системи балансів міжнародних розрахунків входять:

- розрахунковий баланс;

- баланс міжнародної заборгованості;

- платіжний баланс.

Розрахунковий баланс – це співвідношення вимог та зобов'язань певної країни по відношенню до інших країн на певну дату незалежно від термінів надходження платежів. Вимоги та зобов'язання виникають унаслідок участі в міжнародній торгівлі (експорті та імпорті товарів і послуг), міжнародній міграції капіталу (наданні та отриманні позик і кредитів), міжнародній міграції робочої сили. Розрахунковий баланс за певний період характеризує лише динаміку вимог та зобов'язань однієї країни стосовно інших, але не може використовуватися для оцінки результативності, збалансованості міжнародних економічних, у тому числі торговельних, відносин. Цю функцію виконує платіжний баланс.

Платіжний баланс – це співвідношення суми платежів, здійснених даною країною за кордоном, та надходжень, отриманих нею з-за кордону, за певний період часу (рік, квартал, місяць).

2.1. Сальдо (від італ. saldo – розрахунок, залишок) – різниця між грошовими надходженнями і витратами за певний проміжок часу.

2.1.1. Сальдо торговельного балансу (С_т):

С_т = Е_т - І_т,

де Е_т - вартість товарного експорту; І_т - вартість товарного імпорту.

Якщо експорт перевищує імпорт, то сальдо додатне, а торговельний баланс активний. Якщо ж експорт менший за імпорт, то сальдо від'ємне, а торговельний баланс пасивний.

Рівність експорту та імпорту означає нульове сальдо балансу, а сам баланс у таких випадках називається чистим, чи нетто-балансом.

2.1.2. Сальдо балансу послуг (С_п):

2.1.3. Сальдо балансу поточних операцій (С_по) показують результат зовнішньоторговельних операцій (перевищення експорту або імпорту) та абсолютний розмір різниці між експортом та імпортом:

С_по = Е_по - І_по,

де Е_по – надходження по статтях балансу поточних операцій; І_по – платежі по статтях балансу поточних операцій.

2.2. Абсолютні розміри сальдо торговельного балансу, балансу послуг або балансу з поточних операцій дають можливість лише ранжувати країни за цим показником. Зіставляти ж розміри
сальдо за країнами некоректно через те, що країни мають різні
економічні та експортні потенціали. У цьому випадку доречно
використовувати індекс стану балансу, який ще називають індексом покриття експортом імпорту (І_і/е) (коефіцієнтом покриття імпорту експортом):

де Е та І – відповідно, вартість експорту та імпорту.

Якщо І_і/е < 100, то торговельний баланс має від’ємне сальдо, а якщо І_і/е > 100, то він має позитивне сальдо.

2.3. Індекс «умови торгівлі» – відношення експортних цін країни до її імпортних цін. Якщо розглядати випадок, коли країна експортує та імпортує один товар, то умови торгівлі показують, яку кількість товару А отримує країна за кожну одиницю проданого товару В.

Якщо індекс розраховується стосовно до великої сукупності товарів, то він визначається як співвідношення індексів експортних та імпортних цін.

Для цього розраховується індекс експортних цін (Р_х) (в одиницях національної чи іншої валюти):

де х_i – частка кожного i-го товару в загальній вартості експорту в базовому році; р_i – відношення поточної експортної ціни на цей товар до його ціни в базовому році.

Аналогічно розраховується й індекс імпортних цін (Р_м.):

де m_i – частка кожного i-го товару в загальній вартості імпорту в базовому році; р_i – відношення поточної імпортної ціни на цей товар до його ціни в базовому році.

Остаточно індекс «умови торгівлі» (I_у.т.) розраховується як співвідношення двох індексів:

де Р_х – індекс експортних цін (в одиницях національної чи іншої валюти); Р_м – індекс імпортних цін.

На індекс «умови торгівлі» не впливає валюта, що була обрана для розрахунку індексів середніх цін, а тому індекси різних країн світу є порівнянними між собою. Значення індексу коливається навколо одиниці:

- I_у.т. = 1 – умови торгівлі залишилися незмінними;

- I_у.т. > 1 – умови торгівлі поліпшилися порівняно з базовим періодом;

- I_у.т. < 1 – умови торгівлі погіршилися порівняно з базовим періодом.

“Умови торгівлі” є одним з показників, що характеризують зміну становища країни у світовій торгівлі. Самі умови торгівлі, у свою чергу, залежать від коливань попиту на світовому та внутрішньому ринках, від змін в умовах виробництва, від ступеня монополізації окремих товарних ринків. Але розмір виграшу, який отримує країна від зовнішньої торгівлі, залежить не лише від цін, а й від фізичних обсягів експорту та імпорту.

2.4. Індекс «концентрації експорту» (індекс Хіршмана) – застосовується у світових зіставленнях і показує, наскільки широкий спектр товарів експортує країна. При 239 класифікованих видах продукції (за методологією ООН) він має вигляд:

де H_j – індекс «концентрації» експорту країни j (j – індекс країни); 239 – кількість видів продукції за класифікацією ООН; i – індекс товару (від 1 до 239); х_і – вартість експорту i-товарів країною j.

х – загальна вартість експорту країни j, розраховується:

Значення коефіцієнта розміщується в межах:

2.5. Коефіцієнт імпортної залежності країни – відношення обсягу імпорту певного товару до обсягу його споживання в країні. Імпортну залежність можна охарактеризувати як залежність країни від зовнішнього ринку в яких-небудь товарах або їх групах унаслідок відсутності в країні необхідних для виробництва потужностей, сировини, кваліфікованих кадрів або за умов економічного та політичного характеру.

Коефіцієнт імпортної залежності (Z_ij) розраховується:

де І_ij – обсяг імпорту i-го товару в країну j; P_ij – обсяг споживання (реальна місткість ринку) i-го товару в країні.

Обсяг споживання розраховується за формулою:

де Q_ij – обсяг виробництва товару і в країні j; I_ij – обсяг імпорту товару і в країні j; Е_ij – обсяг експорту товару і з країни j.

Значення коефіцієнта розміщується в межах:

Крім того, показник імпортної залежності країни може використовуватися в міжнародному маркетингу для прийняття та обґрунтування рішень щодо вибору цільового зарубіжного ринку. Для цього прогнозований обсяг попиту (Q_ij), (D_ij) помножується на коефіцієнт імпортної залежності цього товару (Z_ij).

2.6. Індекс «чистої торгівлі» (NT) – показує за кожним з товарів (або товарною групою) рівень перевищення експорту над імпортом (за позитивного значення індексу) або рівень перевищення імпортом експорту (за від'ємного значення індексу):

де Е_і – експорт товару i; І_і – імпорт товару і.

Значення індексу розміщується в межах:

Екстремальні значення «-1» та «+1» показують відповідно: товар тільки ввозиться в країну та товар тільки вивозиться з країни. Відтак, інші від'ємні значення показуватимуть міру перевищення імпортом експорту, а інші позитивні, відповідно міру перевищення експортом імпорту.

3. Структурні показники розвитку міжнародної торгівлі характеризують експортні та імпортні товарні потоки за такими ознаками, як товарний склад і регіональна спрямованість.

3.1. Товарна структура експорту – структурований за певними ознаками обсяг товарного експорту країни за певний період – як правило, за рік. Вона показує експортну спеціалізацію країни та питому вагу кожної товарної позиції в експорті.

3.2. Товарна структура імпорту країни – структурований за певними ознаками обсяг товарного імпорту країни за певний період – як правило, за рік. Вона показує імпортну залежність країни від окремих товарів та товарних груп, а також питому вагу кожної товарної позиції в імпорті. У більшості країн світу товарна структура імпорту також складається за основними його статтями.

Товарна структура експорту групи країн – це розподілений за певними ознаками загальний обсяг товарного експорту цих країн за рік. Вона показує експортну спеціалізацію цієї групи країн та використовується в міжнародних зіставленнях. Міжнародні економічні організації в міжнародних зіставленнях розподіляють товарний експорт та імпорт за такими позиціями:

1) продовольчі та сировинні товари, паливо, у тому числі:

- продовольство;

- промислова сировина;

- паливо.

2) готові вироби та напівфабрикати, у тому числі:

- хімічні продукти;

- машини, обладнання та транспортні засоби;

- інші готові вироби;

- інші товари.

Товарна структура імпорту групи країн – це розподілений за певними ознаками загальний обсяг товарного імпорту цих країн за рік; показує імпортну залежність цієї групи країн та використовується в міжнародних зіставленнях.

Товарна структура експорту може розраховуватися для країни, групи країн, усіх країн світу (товарна структура світового експорту), а товарна структура імпорту розраховується за окремими країнами та групами країн. Товарна структура світового імпорту окремо не виділяється і не розраховується, оскільки у світовій економіці як у замкненій системі все, що експортується, є одночасно й предметом імпорту. А тому товарна структура світового експорту одночасно характеризує і структуру імпорту (рис. 1.2).

Рис. 1.2. Типи товарних структур експорту та імпорту

Під час структуризації товарного потоку можуть використовуватись такі ознаки, як походження, призначення та ступінь обробки товарів (рис. 1.3).

Рис. 1.3. Ознаки структуризації товарних потоків

Розраховується на базі абсолютного відхилення частки того чи іншого товару в експорті країни від його частки у світовому експорті. Для цього використовується формула:

де S_j – індекс диверсифікації експорту країни j; h_ij – частка товару i в загальному експорті країни j; h_i – частка товару i в загальному світовому експорті.

Хоча індекс i характеризує кількісну відмінність товарної структури експорту країни від структури світового, регіонального експорту, але на його підставі не можна говорити, що структура експорту однієї країни краща чи гірша за структуру експорту іншої країни.

Значення індексу розміщується в межах:

3.3. Регіональні (географічні) структури експорту та імпорту характеризують розподіл товарних потоків (в обох напрямах) за місцями (країнами, регіонами) призначення чи походження і поділяються на структури експорту та імпорту країни, структури експорту та імпорту товару (або товарної групи), а також на зовнішню та внутрішню структури (рис. 1.4).

Зовнішня регіональна структура експорту країни – розподіл національного експорту за країнами або регіонами призначення. Вона демонструє регіональну спеціалізацію експорту країни та виділяє основні ринки збуту товарів і послуг за кордоном.

Внутрішня регіональна структура експорту країни – розподіл національного експорту за регіонами (адміністративними одиницями) його походження всередині країни.

Рис. 1.4. Типи регіональних (географічних) структур

експорту та імпорту

Вона показує питому вагу кожного регіону (області, землі, штату, провінції тощо) у загальному експорті країни і характеризує участь регіону в зовнішньоторговельній діяльності.

Зовнішня регіональна структура експорту товару – розподіл національного експорту конкретного товару (нафти, газу, деревини тощо) за країнами (регіонами) споживання. На її основі визначаються основні країни-партнери та рівень охоплення світового ринку конкретного товару.

Внутрішня регіональна структура експорту товару – розподіл національного експорту конкретного товару за регіонами (адміністративними одиницями) його формування всередині країни-експортера.

Регіональна структура експорту групи країн – розподіл загального обсягу експорту країн певної групи за регіонами (країнами) призначення.

Регіональна структура експорту товару групою країн показує розподіл загального обсягу експорту певного товару (мінеральних добрив, вугілля, транспортних засобів тощо) за країнами (регіонами) споживання.

Регіональна структура світового експорту показує питому вагу кожної країни (або регіону) у світовому експорті, визначаючи основних світових експортерів. Формується за принципом походження експорту, а не за принципом його призначення як у зовнішній регіональній структурі експорту країни.

Регіональна структура світового експорту певного товару показує частку країн-експортерів товару у світовому обсязі його експорту та визначає основних експортерів цього товару на світовому ринку.

Зовнішня регіональна структура імпорту країни – розподіл обсягу імпорту за країнами його походження.

Внутрішня регіональна структура імпорту країни – розподіл обсягу національного імпорту за регіонами (адміністративними одиницями) його споживання (використання).

Зовнішня регіональна структура імпорту певного товару – розподіл країн-постачальників певного товару за їх питомою вагою у формуванні загального обсягу імпорту даного товару.

3.4. Індекс географічної концентрації експорту (або імпорту), (S_k) товару характеризує стан світового ринку конкретного товару за такими ознаками, як кількість експортерів (імпортерів) та питома вага основного експортера (імпортера).

Цей індекс, відомий в економічній літературі як «індекс Херфіндаля-Хіршмана», тим вищий, чим менша загальна кількість експортерів (імпортерів) та чим вищою є питома вага основного експортера (імпортера).

Індекс географічної концентрації експорту (імпорту) (S_k) розраховується за формулою:

де х^k_i – обсяг експорту (імпорту) товару k країною i; х^k – світовий експорт (імпорт) товару k, п – кількість країн-експортерів (або імпортерів).

4. Показники інтенсивності міжнародної торгівлі. У світовій практиці для вимірювання зовнішньоторговельної інтенсивності країн використовуються два типи показників: обсяг зовнішньої торгівлі (або експорту, або імпорту) на душу населення країни та відношення експорту (або імпорту, або зовнішньоторговельного обігу) до валового внутрішнього продукту країни.

4.1. Обсяг експорту, імпорту або зовнішньоторговельного обігу на душу населення розраховується за формулами:

де Е_д – експорт на душу населення; І_д – імпорт на душу населення; ЗТО_д – зовнішньоторговельний обіг на душу населення; Е – вартість національного експорту за рік; І – вартість національного імпорту за рік; ЗТО – зовнішньоторговельний обіг країни за рік (Е + І); Ч – чисельність населення країни на відповідний рік.

4.2.1. Експортна квота (К_е) у міжнародних зіставленнях використовується не тільки для характеристики рівня інтенсивності зовнішньої торгівлі країни, а й з метою оцінки рівня відкритості національного господарства, участі в міжнародному розподілі праці.

де Е – річний обсяг експорту країни; ВВП – валовий внутрішній продукт країни за аналогічний період.

4.2.2. Імпортна квота (К_i) як частка імпорту в валовому внутрішньому продукті країни характеризує також рівень залежності країни від імпорту товарів та послуг. Вона розраховується за формулою:

де I – річний обсяг імпорту країни; ВВП – валовий внутрішній продукт країни за аналогічний період.

4.2.3. Зовнішньоторговельна квота (К_зт) розраховується за формулою:

де Е, І – річний обсяг, відповідно, експорту та імпорту країни; ВВП – валовий внутрішній продукт країни за аналогічний період.

На практиці жоден із зазначених показників не має самостійного значення для визначення рівня інтенсивності торгівлі країн. Водночас, між рівнем зовнішньоторговельної інтенсивності країн та рівнем їх економічного розвитку існує тісний зв'язок. За рівнем зовнішньоторговельної інтенсивності країни можна визначити характер та функції зовнішньої торгівлі (табл. 1.2).

4.3. Інтенсивність і рівень внутрішньогалузевого обміну в міжнародній торгівлі. Внутрішньогалузева торгівля віддзеркалює паралельний експорт та імпорт виробів однієї й тієї самої галузі певної країни (або групи країн) за певний період часу (частіше за рік). Існують такі види внутрішньогалузевого обміну:

1) обмін диференційованими виробами, у тому числі:

- виробами, що задовольняють однакові або схожі потреби, але потребують різних чинників виробництва;

- виробами, що потребують однакових факторів виробництва, але задовольняють різні потреби (наприклад, бензином та парафіном);

- виробами, що диференціюються за якістю, стилем, дизайном тощо (наприклад, різними марками автомобілів);

- обмін деталями, вузлами, напівфабрикатами, які, беручи участь у створенні одного й того самого кінцевого продукту, належать до однієї галузі;

Таблиця 1.2

Залежність характеру зовнішньоторговельного обміну та рівня інтенсивності зовнішньої торгівлі

2) обмін функціонально однорідними виробами, який здійснюється в таких специфічних умовах, як:

- реекспорт, тобто імпорт товару з метою його подальшого експорту (з безмитних зон, після відповідної доробки тощо);

- прикордонна торгівля (наприклад, товари, для перевезення яких характерні високі витрати по відношенню до ціни самого виробу);

- експорт та імпорт субститутів (товарів-замінників) у різні сезони (особливо стосується сільгосппродуктів).

Рівень внутрішньогалузевої торгівлі (Н_i) визначається як різниця загального обігу певної галузі та обсягу міжгалузевої торгівлі цієї галузі:

де Н_i – рівень внутрішньогалузевої торгівлі; Е_i, І_i, – відповідно, експорт та імпорт галузі «і»; (Е_i + І_i,) – вартість зовнішньо-торговельного обігу галузі «i»; |Е_i -І_i| – абсолютна вартість різниці між експортом та імпортом виробів даної галузі, що дорівнює обсягу міжгалузевої торгівлі галузі «i».

Інтенсивність внутрішньогалузевої торгівлі (U_i) між країнами визначається за формулами:

або

де U_i – інтенсивність внутрішньогалузевої торгівлі між країнами; Н_i – рівень внутрішньогалузевої торгівлі; Е_i, І_i – відповідно експорт та імпорт галузі.

Середній рівень інтенсивності внутрішньогалузевого обміну серед галузей даної країни або групи країн розраховується за формулою:

5. Показники економічної ефективності експорту та імпорту. Розрахунок економічної ефективності здійснюється шляхом зіставлення досягнутого економічного результату (ефекту) з витратами ресурсів на отримання цього ефекту. Економічні результати і витрати ресурсів мають кількісний вимір, а тому й економічна ефективність може вимірюватися кількісно.

Кожному рівню оцінки відповідає свій різновид економічних інтересів та свій критерій ефективності. Так, на макроекономічному (народногосподарському) рівні під економічною ефективністю зовнішньої торгівлі розуміють ступінь економії національної праці, що досягається країною внаслідок її участі в міжнародному розподілі праці та зовнішньоторговельному обміні. Критерієм економічної ефективності при цьому є економія національної праці, як додаткове джерело зростання валового внутрішнього продукту та інших економічних і соціальних макропоказників. А на рівні підприємств та інших господарських суб'єктів під економічною ефективністю зовнішньоторговельних операцій розуміють ступінь збільшення доходу від цих операцій. Критерієм економічної ефективності тут є прибуток як основна міра ефективності.