Еволюція концепцій розвитку міжнародної торгівлі

Економічні відносини між купцями різних країн світу простежуються впродовж усієї зафіксованої історії людства. Стародавні цивілізації Греції, Єгипту вже торгували продуктами харчування. Відомі факти про існування торговельного договору між Єгиптом та Вавилоном, який було укладено за 2, 5 тис. років до н.е. У 1000 році до н. е. європейці обмінювалися папером, воском з індусами Індії. Ці торгові операції були невеликими за обсягами і проводились у драматичних умовах воєн, пограбувань, піратства.

Перший відомий міжнародний договір у Київській Русі було укладено в 907 р. між київським князем Олегом та візантійськими імператорами Леоном і Олександром. Умови цього договору передбачали безмитну торгівлю купців Київської Русі в Царгороді.

У середні віки в Європі зовнішня торгівля здійснювалася переважно у формі обміну товарами (бартеру), який фахівці розглядають як зустрічну торгівлю.

Після 1-ї Індустріальної революції серійне виробництво змусило збільшити (зробити інтенсивнішими) продажі. Значення зовнішньої торгівлі суттєво зросло. Фахівці вважають, що світове господарство остаточно сформувалося наприкінці XIX ст., завдяки розвитку світового ринку, транспорту та машинної промисловості. Цей період характеризується як розквіт міжнародної торгівлі. На жаль, він тривав лише до Першої світової війни. Економічна криза 20 – 30 років XX ст., Друга світова війна звели торгівлю практично нанівець. І лише в повоєнний час вона знову розпочала набирати силу. Ця тенденція продовжується і в наш час.

Активний розвиток світової торгівлі призвів до необхідності створення системи регулювання міжнародних економічних відносин. Після Другої світової війни набули поширення багатосторонні договори і угоди, однією з яких є Генеральна угода з тарифів і торгівлі (ГААТ), що була підписана в Женеві у жовтні 1947 р. і набула чинності з січня 1948 р. 1 січня 1995 р. створено універсальну Світову організацію торгівлі (СОТ).

Основою зовнішньоторговельних політик держав завжди були концепції міжнародної торгівлі як спроби теоретичного осмислення та пояснення причин міжнародного товарного обміну, його динаміки, структури, ефективності та перспектив розвитку.

Основні теорії міжнародної торгівлі:

- меркантилізму (раннього та пізнього) (Ж.Боден, В.Стаффорд, Г.Скаруффі, Д.Малейнс, Ж.Кольбер, Т.Ман та ін.) – добробут держави ототожнюється з накопиченням дорогоцінних металів шляхом здійснення політики обмеження імпорту і розширення експорту за допомогою втручання держави;

- переваг (абсолютних чи порівняльних) (Д.Х'юм, А.Сміт, Д.Рікардо, С.Міль та ін.) – найбільший прибуток отримують країни, які беруть участь у міжнародному поділі праці на основі абсолютних чи відносних витрат виробництва за умови втручання держави в економіку;

- кейнсіанство (Лж.Кейнс та ін.) – розглядають формування сукупного попиту під дією багатьох чинників з жорстким втручанням держави в економіку;

- монетаризм (М.Фрідман, А.Шварц та ін.) – віддають перевагу ліберальним методам управління через фінансово-кредитні, цінові, грошові важелі; супротивники жорсткого регулювання як у зовнішньоекономічній сфері, так і загалом в економіці;

- теорія Хекшера-Оліна (Е.Хекшер, Б.Олін, П.Самуельсон та ін.) – оновлена теорія переваг, відповідно до якої міжнародна торгівля замінює переміщення чинників виробництва між країнами;

- теорія життєвого циклу продукту (М.Познер, Г.Хуфбаужр, Л.Уеллс та ін.) – визначають переваги країни в міжнародній торгівлі залежносто від стану наукомістких галузей; є носіями ідеї переважного експорту капіталу, підтримують міжнародну передачу технологій, розширення діяльності транснаціональних корпорацій;

- теорія міжнародного руху капіталу (Р.Кевіс, Р.Кенен, А.Юасей, Дж.Хікс та ін.) – вважають іноземний капітал ресурсом, необхідним для прискорення економічного розвитку країн;

- критичний напрям досліджень міжнародного поділу праці (Г.Зінгер, Р.Пребиш, Ф.Перру, С.Фуртадо та ін.) – аналізують міжнародну торгівлю з урахуванням соціального аспекту; керуються у своїх дослідженнях думкою про те, що порушена у торгівлі рівновага автоматично не поновлюється, а, навпаки, породжує сили, що посилюють дисбаланс.

Фахівці з історії світової економіки пропонують різні критерії періодизації розвитку міжнародної торгівлі: за етапами розвитку науково-технічного прогресу (за змінами у виробничих силах); за етапами вдосконалення транспортної системи (як транспортних засобів, так і доріг); за пріоритетними напрямами у зовнішньоторговельних політиках країн (лібералізація чи протекціонізм). Між усіма переліченими етапами існує пряма залежність, але поширенішою є періодизація розвитку світових процесів за основними подіями у світі.

Етапи розвитку міжнародної торгівлі (табл. 1.1):

1) початковий (з XVIII ст. до першої половини XIX ст.);

2) друга половина XIX ст. – початок Першої світової війни (1914 р.);

3) період між двома світовими війнами (1914-1939 рр.);

4) повоєнний період (50-60-ті роки);

5) сучасний період (з початку 70-х років).

У першому етапі зазначається термін фритредерства – свободи торгівлі та невтручання держави в підприємницьку діяльність, основним прихильником якої була Великобританія. Одним з найпопулярніших інструментів політики фритредерства було зниження мита на товари у взаємній торгівлі, що сприяло збільшенню вивезення англійських товарів за кордон.

Таблиця 1.1

Характеристика етапів розвитку міжнародної торгівлі

Продовження табл. 1.1

Закінчення табл. 1.1