Особливості особистості й поведінки членів злочинних угруповань.

Традиційно в психологічній науці під боротьбою з організованою злочинністю розуміється вплив на механізми, що дозволяють функціонувати злочинному угрупованню. У якості таких безсумнівно виступають лідери й інші учасники злочинних угруповань. У цьому зв'язку необхідна повноцінна характеристика їхніх особистісних особливостей.

З огляду на особливості особистості членів ОЗУ в процесі оперативно-розшукової діяльності, співробітники підрозділів, що здійснюють боротьбу з організованою злочинністю, зможуть забезпечити необхідний контакт із організаторами й керівниками ОЗУ, надалі впливати на цю категорію осіб, схиляючи їх до добровільної відмови від злочинної діяльності, а також послужить підмогою при підборі кандидата на оперативне впровадження й визначення тактики його поведінки.

По суті своєї організовані злочинні угруповання - це неформальні об'єднання осіб, що діють на основі спільності інтересів їхніх учасників. Такий вид об'єднань відрізняє специфічна мета - систематичне заняття злочинною діяльністю.

Члени ОЗУ у високому ступені здійснюють свій зв'язок і взаємодію не тільки під час вчинення злочинних дій. На жаль, цей зв'язок і взаємодія проектуються на легальну соціальну практику, і на особисте життя.

Характерною рисою психологічного стану особистості члена ОЗУ. як і будь-якого іншого злочинця, є його антигромадська установка. Хоча далеко не в кожного такого злочинця ціннісні орієнтації, моральна, правова свідомість істотно відрізняються від загальної маси населення. Насамперед це відноситься до членів ОЗУ економічної спрямованості.

До складу ОЗУ входять особи, що виконують функції організаторів, керівників і учасників. Організуючий і керівний склад ОЗУ утворюють лідери (авторитети) злочинного середовища. Наявність лідера - один з головних розпізнавальних ознак ОЗУ. Це найбільш значима фігура ОЗУ, що користується незаперечним авторитетом. Його вимоги обов'язкові для всіх. На нього покладаються функції керівництва іншими членами групи (добір учасників, розподіл обов'язків між ними), визначення внутрігрупової дисципліни, прийняття рішень по організації злочинної діяльності, вибору її стратегії й тактики.

Лідер ОЗУ, як правило, має кримінальний досвід, найчастіше судимий, знайомий з методами діяльності оперативних апаратів ОВС. Він є своєрідним генератором злочинних ідей і поглядів, винахідливий, честолюбний, заповзятливий, рішучий. Йому властиві вольові якості, швидкість орієнтування й ухвалення рішення в складних ситуаціях. Під маскою чесноти й порядності часто приховуються жорстокість, ощадливість, несправедливість, облудність, мстивість. Здатен впливати й підкоряти своїй волі інших. Серед таких лідерів спостерігається наростаюче прагнення налагоджувати контакти з високопоставленими посадовими особами, діячами культури, науки й мистецтва. Зовні такі особи намагаються тримати себе " на висоті", виробляють певний імідж, уміють спілкуватися з іншими людьми, підтримувати бесіду.

Різноманіття напрямків злочинної діяльності обумовлює досить широкий набір психологічних якостей особистості лідера, необхідних для організації та керівництва тим або іншим видом діяльності. Істотно відрізняються типові якості, властиві лідерам бандитських формувань і лідерам співтовариств, що діють у сфері економіки.

Так, термін " ватажок" уживається по відношенню все до того ж лідеру, але тільки бандитських угруповань. Ватажок банди характеризується як честолюбна, нестерпна до критики, агресивна й жорстока людина, У той же час він товариський, уміє будувати довірчі відносини з людьми, входити з ними в психологічний контакт. Втягуючи в банду інших членів, він використовує прийоми психологічного впливу на людину, з огляду на її слабості й особливості характеру. Постійно контролюючи настрій групи й окремих її членів, прогнозує можливі варіанти їхньої поведінки. Як правило, не.маючи високого освітнього рівня, він досить кмітливий.

На відміну від ватажка банди, лідер злочинного угруповання, що діє в сфері економіки, є більш освіченою людиною. Він творчо підходить, 10 пошуку нових можливостей збагачення й досягнення влади. Його можна назвати інтелектуальним злочинцем. Крім того, до числа основних якостей, властивих такому лідерові, відносяться: організаторські здібності, заповзятливість, рішучість, уміння переконувати у своїй правоті, здібність впливати на людей, комунікабельність, високий професійний і інтелектуальний рівень тощо. На сьогоднішній день, фактично, лідери подібних угруповань не приймають особистої участі у вчиненні злочинів. Вони забезпечують їхню ретельну підготовку її здійснення.

Традиційно особливе місце в ієрархії лідерів злочинною світу України займають " злодії в закот". " Злодій у законі" - це професійний злочинець, визнаний лідер злочинного світу, що користується авторитетом і владою, що мас, як правило, значний кримінальний досвід і присвячений у це звання (" коронований") сходкою " злодіїв у законі" за послідовну прихильність нормам і традиціям, що затвердилися в " злодійському" співтоваристві. Він не визнає ніяких законів держави, а тільки " злодійський" закон.

" Злодії в законі" очолюють злочинні формування як бандитської, так і економічної спрямованості, ведуть активну роботу з організації злочинної діяльності, консолідації кримінальних структур, налагодженню зв'язків між ними, культивують свою ідеологію - ідеологію злочинного способу життя й моралі.

Незалежно від місця перебування, " злодії" підтримують між собою постійний зв'язок, періодично збираючись на так звані злодійські з'їзди - сходки. Там вони розв'язують внутрішні проблеми злодійського світу, питання розподілу території злочинного промислу, чистоти злодійських звичаїв тощо. Все це дозволяє вважати " злодіїв у законі" організуючою та керуючою елітою злочинного світу.

" Злодії в законі" утворюють свої співтовариства, до складу яких входять не менш 3-х осіб, частіше їх називають " злодійською сім'єю". Співтовариство " злодіїв у законі" є хоронителем злодійських законів, норм, традицій, у яких закріплені функціональні обов'язки й права злодія. Розробляються ці норми колективно на сходках і передаються в усній формі. За їхнім дотриманням стежать самі злодії і їх наближені.

Традиційно від дня своєї " коронації" злодій наділяється колом спеціальних функцій, на відміну від лідера, що не має такого звання й здійснює тільки загальні організаторські та управлінські функції, у їхньому числі: розбір конфліктів, " прокурорський нагляд", " третейський суд", створення й укріплення " злодійських сімей", проведення " злодійських" сходок, контроль за збором " общака" і його розподіл тощо.

Пропоновані вимоги до особистих якостей " злодія в законі" характеризують його як людину прямолінійну, тверду, грамотну, з організаторськими здібностями, спокійну, фізично сильну, комунікабельну, із сильною волею, рішучу, таку, що раніше притягувалася до кримінальної відповідальності, крім, як правило, злочинів проти особи, здатну на самопожертву в інтересах " злодійського" співтовариства тощо. Примітно, що зазначені особисті якості мають значимість в основному в місцях позбавлення волі. Поза цими місцями вирішальну роль сьогодні грають зв'язки й гроші. Матеріали втрачених оперативно-розшукових справ свідчать, що сьогодні " злодії в законі" втрачають міцні позиції й вплив у злочинному середовищі.

У співтоваристві " злодіїв у законі" формально всі рівні, ніякої співпідпорядкованості немає, але виділяються більш авторитетні. Відмінність міститься в особистому статусі, що залежить від фізичних або розумових, ділових якостей, кількості минулих судимостей, а в останні роки іноді, навпроти, від наявності корумпованих зв'язків, що забезпечують невразливість перед законом. Але все-таки перевага віддається старшим за віком.

Оперативні дані показують, що в останні роки підсилюється протиріччя між " злодіями" старої й нової формацій. Саме поняття " злодія в законі" в ідеології старих і нових " злодіїв" відрізняється. Наприклад, завжди в злочинному світі націоналізм припинявся, зараз же сучасні злодії перекроїли злодійську ідею на новий лад, у результаті чого йде розподіл між злодіями по національній ознаці: наприклад, грузинські злодії не визнають українських. Також простежується тенденція розділу по віросповіданню.

У той же час нові злодії намагаються уникати нанесення татуювань, неодмінного атрибуту членів " старого" злодійського співтовариства. Останні роки це вважається не престижним. Старі злодії обвинувачують молодих у не підтримці традицій, перекроюванні " кодексу", у тому, що вони мають родину, вступають у контакти зі співробітниками правоохоронних органів, часто користуються " общаком" в особистих цілях, беруть участь у бізнесі, мають дачі, машини, не вітають аскетизм.

Па відміну від " старих", які повинні були жити на кошти, отримані в результаті вчинених особисто ними злочинів (як правило, крадіжок), " нові злодії в законі", значно розширивши перелік " припустимих" для них злочинів (вимагання, бандитизм тощо), основну мету у своїй злочинній діяльності бачать у добуванні грошей у підпільних багатіїв. Сьогодні злодійській ідеї вже не суперечить стягування данини.

У цей час звання " злодія в законі" можна купити за гроші й це не буде аморально, тому що наявність грошей вважається престижною і тільки піднімає авторитет того, який купив це звання. За гроші " злодієм" може стати й раніше не засуджений.

Найбільш елітна частина " злодіїв у законі" відверто зараз не оголошується й відома лише вузькому колу злодіїв, що підтверджує тенденцію посилення конспіративності життєдіяльності злодійського співтовариства й подальшого просування його представників у вищі владні сфери.

На сьогоднішній день відчуття інформація про вбивства " злодіїв у законі" за порушення злодійських традицій. Як правило, всі вбивства пов'язані з переділом сфер впливу й мають економічне підґрунтя.

Все вищесказане зводить нанівець традиційні уявлення про " злодіїв у законі" як про осіб, що строго дотримуються кодексу злодійської честі.

У цілому, відомості про соціально-психологічні особливості лідера й характер його взаємин з іншими членами ОЗУ мають важливе значення для вибору спеціальних прийомів і засобів, а також тактики впливу на угруповання як оперативними працівниками в ході оперативної розробки, так і слідчими в процесі доказування його злочинної діяльності.

Крім лідерів у число учасників ОЗУ входять виконавці конкретних злочинів і їхні пособники, у тому числі їхня особлива категорія - корупціонери. Виконавці є в будь-якому ОЗУ і залежно від спрямованості його діяльності вони також можуть відрізнятися друг - від друга своїми особистісними якостями. Виконавців злочинів економічної спрямованості відрізняє ощадливість, самоконтроль і самовладання і як характерна риса всіх учасників ОЗУ - готовність у будь-який час піти на застосування насильства. Виконавці насильницьких злочинів відрізняються агресивністю, імпульсивністю, потребою в самоствердженні, ослабленням вольового контролю тощо.

Пособники, тобто особи, що яким-небудь чином сприяли вчиненню злочинів, вимагають до себе не менш пильної уваги, тому що їхня діяльність часто не носить яскраво вираженого характеру й прихована від правоохоронних органів. Однак не варто плутати учасників ОЗУ, що вчинюють пособницькі функції, з іншими особами, які виконували роль пособника у вчиненні ОЗУ конкретного злочину, не будучи його членом.

Проведені дослідження показали, що до складу будь-якої організованої структури входять активні й другорядні члени ОЗУ. При цьому під активними учасниками розуміються безпосередні організатори злочинних діянь, такі, що в усьому надають підтримку лідерові. їх цілком можна було б охарактеризувати як учасників ОЗУ, що виконують організаторські функції у вчиненні конкретних злочинів, і з оперативно-розшукових позицій надана термінологія цілком доречна. Із цього погляду доцільне виділення серед всіх учасників осіб, що тяготяться своїм членством в ОЗУ та таких, що зазнають страху перед покаранням. Дана категорія осіб при вірно обраному підході швидше всього піде на контакт із правоохоронними органами.

Дослідження показують, що організована кримінальна діяльність здійснюється переважно чоловіка, ми. Жінки, як правило, вчиняють менш небезпечні злочини й знаходяться в організованих структурах па другорядних ролях.

Злочинні устремління жінок носять переважно корисливий характер і відбуваються найчастіше з використанням службового становища. Причому нерідко вибір роботи обумовлений можливістю вчинення з її допомогою економічних злочинів. Найбільш часто жінками вчиняються шахрайство, перевезення наркотичних речовин, обман споживачів, різні види розкрадань, у тому числі шляхом присвоєння й розтрати, виготовлення підроблених документів як майнового, так і іншого характеру, незаконна видача або підробка рецептів або інших документів, що дають право на одержання наркотичних коштів або психотропних речовин тощо.

Жінкам в остаточному підсумку в структурі загальної професійної злочинності приділяється як би допоміжна роль, але проте далеко не пасивна, а в деяких випадках тільки участь жінки в злочині може забезпечити його максимальний " успіх".

Яскравим прикладом тому можуть слугувати шахрайські дії так званих лохотронщиків, де жінки просто незамінні. Для залучення людей " працюють" як молоді, ефект ні дівчини, так і жінки середнього віку, із солідною, що вселяє довіру зовнішністю, які вже після того, як людина вступила в гру, укріплюють її впевненість у чесності того, що відбувається.

В останні роки зростання кількості банків обумовило високу зайнятість жінок у цій сфері, зокрема, у виконанні грошово-фінансових операцій. А звідси, поряд із загальноприйнятими, стали з'являтися й такі види жіночої злочинності, як шахрайство з банківськими операціями, порушення податкових законів і інші діяння, що полягають у фінансових зловживаннях і махінаціях.

По статистиці серед учасників ОЗУ частка жінок складає 13%. у той час як серед лідерів і авторитетів не було виявлено жодної жінки. Однак, можна сказати, що багато жінок з кола наближених до лідера осіб, здійснюють на нього дуже сильний вплив і поволі обумовлюють стратегію й тактику діяльності всього формування (так звані " сірі кардинали").

Таким чином, участь в організованій злочинній діяльності жінок має свої особливості, їхня роль у створенні, організації, керівництві, підборі співучасників, прикритті за допомогою корумпованих зв'язків, фінансуванні кримінальних операцій незначна. Але в процесі вчинення злочинів, особливо економічних, частка жіночої " праці", як виконавців набагато більша.

ВИСНОВКИ З ТРЕТЬОГО ПИТАННЯ:

Підводячи підсумки, можна констатувати той факт, що по своїх соціально-демографічних ознаках лідер і учасник ОЗУ має схожу характеристику з особистістю " традиційною" злочинця, чого не можна сказати про його соціально-психологічний портрет. У цьому випадку специфіка полягає в тому, що члени ОЗУ, з одного боку, будучи організаторами й керівниками, мають здібності впливати й підкоряти своїй волі інших людей, координувати їхні зусилля, застосовувати прийоми психологічного тиску, і почувають необхідність у реалізації цих здібностей у рамках злочинної діяльності, а з іншого боку - являючись рядовими учасниками, піддаються впливу, беззаперечно виконують вказівки, підкоряються " стадному" інстинкту, маючи потребу іти за лідером. Таким чином, злочинець, що вчиняє злочин поза групою, більш незалежний і самостійний, ніж член ОЗУ. У той же час він менш захищений. Дотримання внутрігрупової дисципліни та єдиної злочинної мети дозволяє членам ОЗУ розраховувати па багатоаспектну підтримку, що виражається в прикритті їхньої злочинної діяльності з боку правоохоронних органів, наданні їм необхідної юридичної допомоги тощо.

При порівнянні особистісних характеристик лідерів, організаторів і інших членів злочинних груп підтверджена гіпотеза про ге, що в організації, надійному функціонуванні кожного, окремо взятого ОЗУ. переважаючу роль грають особистісні якості організатора, керівника й інших учасників ОЗУ. Враховувати ці фактори необхідно оперативним працівникам і слідчим у виявленні, попередженні й розкритті злочинних проявів, що належать до категорії організованої злочинності. Це один з основних шляхів підвищення ефективності роботи підрозділів, у компетенції яких знаходяться питання боротьби з організованими злочинними угрупованнями.