Побудова психологічного портрету передбачуваного злочинця при вчиненні серії злочинів, у тому числі на сексуальному ґрунті.

Серійні злочини являють собою специфічний вид злочинної діяльності особи (або групи осіб), що реалізується у вчиненні ряду подібних по деяких кримінальних ознаках злочинів, які й слугують підставою для їхнього об'єднання в єдину кримінальну справу. Найбільш типовими серійними злочинами є багатоепізодні вбивства по сексуальних мотивах.

При розгляді конкретної кримінальної справи або оперативного матеріалу найчастіше не представляється можливим однозначно винести висновок про серійний характер злочину й про необхідність об'єднання його з іншими справами в єдине діловодство. Тим більше складно кваліфікувати " серійність" у випадках, коли злочин є одиничним або коли серія відбувалася на територіях, що обслуговуються різними управліннями внутрішніх справ.

Одиничний злочин на території конкретного управління внутрішніх справ, не маючи аналогів, найчастіше протягом тривалого часу не враховується як серійний, не аналізується у зв'язку з аналогічними справами в сусідніх регіонах. Тим більше злочин не враховується як серійний, коли він є першим у наступній (можливій) серії злочинів.

У зв'язку з викладеним представляється доцільним на підставі нижченаведених ознак висувати версію про можливий серійний характер злочину, незалежно від того, чи є підтвердження серійності (наявність злочинів зі схожими елементами оперативно-розшукової характеристики злочинів).

Робота з розкриття багатоепізодних (серійних) убивств має свою специфіку, найчастіше традиційні схеми розшуку не дають потрібних результатів. На місці злочину, як правило, не виявляється нічого, що могло б указати на особу злочинця. У переважній більшості випадків, злочинець діє самостійно, жертва йому незнайома, вони не мають між собою зв'язку в класичному оперативно-розшуковому розумінні. Розкриття подібних злочинів відрізняється необхідністю залучення великої кількості особового складу протягом тривалого періоду часу. У зв'язку із цим очевидна необхідність розробки унікальних методик, що враховують особливості розкриття серійних убивств і зґвалтувань.

У їхнім числі одним з перспективних і науково-обгрунтованих є метод побудови психологічного портрета передбачуваного злочинця по нерозкритих багатоепізодних убивствах і зґвалтуваннях, висування на його підставі оперативно-розшукових версій.

Метод містить у собі:

1. реконструкцію послідовності дій жертви й злочинця;

2. висновки щодо особистості й фізичного типу злочинця;

3. вироблення рекомендацій з розкриття злочину;

4. надання психологічної допомоги при опитуванні підозрюваної особи.

Підставою для висування версії про серійний характер злочину, у тому числі вчиненого по сексуальних мотивах, є наявність хоча б однієї ознаки з наступного переліку:

А. У випадку зґвалтування:

1. Вчинення злочинцем насильницького полового акту (у будь-якій формі) поодинці, відносно незнайомої особи.

2. Відсутність інтересу до особи жертви. Поводження з нею як з річчю: немає емоційного, словесного контакту, безжалісне поводження, раптовий напад.

Б. У випадку вбивства:

1. Убивство зі Зґвалтуванням.

2. Оголення жертви (хоча б часткове).

3. Маніпуляція з сексуально значимими місцями.

4. Нанесення множинних стереотипних поранень.

5. Сім'явивергання, пов'язане із процесом убивства.

6 Вчинення полового акту з трупом або після придушення.

7. Стереотипність дій, умов, вибору жертв, однотипність знаряддя й

способу вбивств.

8. Невмотивована жорстокість.

9. Неочевидність злочину.

10. Випадковий вибір жертви.

Людей з нереалізованими потребами переважна більшість. У багатьох це викликає розвиток депресивних станів з наступною незадоволеністю навколишнім середовищем, конфліктами з людьми, спробами реалізуватися в чомусь іншому (взяти реванш), а також алкоголізацією, суїцидом і таке інше.

Основна маса населення переборює ці кризи з тими або іншими труднощами. Однак є люди, для яких у ці періоди загострюється сексуальна потреба. Деякі з них, вичерпавши можливості соціально прийнятного рішення проблем, переходять до кримінального виконання програми. Кризи часто супроводжуються психічними травмами. У випадку, якщо основним комплексом є сексуальна область, то це може виражатися у вчиненні злочинів по сексуальних мотивах.

Аналіз віку злочинців на момент вчинення першого злочину по сексуальних мотивах дозволив виділити деякі важливі тенденції:

- жертвами вбивств або зґвалтувань, вчинених особами у віці 15 - 17 років, стають родичі або сусіди. Злочини розкриваються практично відразу. Після відбування покарання ці особи, відновляють серію вбивств по сексуальних мотивах у віці ЗО - 33 років;

- особи, початок кримінальної кар'єри яких припадає на період 23 - 27 років, на першому етапі звичайно вчиняють серію зґвалтувань або розпусних дій, що потім переходять у серію вбивств:

- особи, які починають вчиняти злочини в 37 - 40 років, відрізняються найбільшою обережністю. їхня кримінальна кар'єра буває найбільш тривалою. Вчиняють переважно вбивства.

Періодичність (частота) вчинення злочинів (зґвалтувань і вбивств) залежить від сексуальної активності злочинця. Можна виділити два протилежних типи сексуальної активності. Перший, коли слідом за одиничним половим ексцесом наступає період помірності на кілька днів. З тим або іншим ступенем частоти ексцеси й період помірності ритмічно ідуть один за одним. У другому випадку сексуальна активність проявляється в серії полових актів (або дій, які їх заміщують) протягом 2-5 днів, як би у вигляді " запою", коли вчинення полового акту не спричиняє звільнення від сексуальної напруги (потягу) і потрібно кілька ексцесів. Потім, як і в першому випадку, необхідна перерва.

Вивчення взаємозв'язків просторово-тимчасових характеристик кримінальної події з пошуковими ознаками винного по справах про вбивства й зґвалтування дозволило виділити певні групи серійних злочинців по місцю й часу вчинення злочинів і встановити наступні закономірності:

- ґвалтівники й убивці переважно вчиняли свої злочини в місцевості, що їм добре знайома;

- злочинці часто вибирають для вчинення злочину місця, де вони народилися, довго жили, або просто місця, що нагадують їм такі;

- вони прагнуть діяти в певних місцях у межах обмеженої області, на однаковому видаленні від будинку:

- 34% з тих, що нападали, за наявною інформацією, періодично повністю або часткоі50 обходили (об'їжджали) територію, на якій вчиняли напади;

- 75% злочинців протягом тривалого періоду (від тижня до кількох місяців) " готовлять" місця нападів: відпрацьовують шляхи проходження передбачуваної жертви (або декількох), вибирають можливі місця нападів, шляхи відходу тощо;

- багато злочинців повторно вчиняють злочини в тих самих місцях;

- найбільш часто напади відбуваються в радіусі 2-3 км у місті й 1 км у сільській місцевості від місця перебування злочинця;

- можна виділити три зони (0-0, 5 км, 1-2 км, 5-10 км), де найбільше часто вчинюються злочини;

- перший епізод кримінальної " кар'єри" злочинця, як правило, вчинюється, у порівнянні з наступними епізодами, у найбільшій близькості від будинку, а надалі відбувається розширення географії місць вчинених злочинів;

- після значної перерви можливо знову вчинення злочину поблизу від місця проживання і, як правило, такий злочин характеризується виходом на " новий, більш витончений рівень" кримінальної діяльності;

- молоді злочинці переважно вчиняють напади недалеко від місця свого проживання. Злочинці у віці до 23 років переважно здійснюють напади на відстані до 2 км. Злочинці старше 23 років - більше 5 км;

- раніше засуджені злочинці частіше змінюють місце проживання, чим незасуджені;

Особливості поведінки злочинців, що вчиняють убивства дітей у віці від 2 до 16 років: основна вікова група цих злочинців (близько 70%) має межі від 14 до 35 років. Близько 30 % осіб, що вчиняють дані злочини, мають вік старше 50 років і страждають психозами пізнього віку.

Особи, жертвами яких є діти однієї і другої статі, у більшості випадків заздалегідь не готуються до злочину, не приховують сліди злочину. Діють відкрито й цинічно, нападають на жертву у відкритих місцях, можуть викрадати дітей з дитячих садків. Для навколишніх вони здаються необразливими, добродушними людьми. Користуються в дітей довірою.

Особливості поведінки злочинців, що вчиняють убивства дівчин і жінок від 18 до 50 років: жертвами цих злочинців бувають жінки, вік яких так чи інакше пов'язаний з історією життя злочинця. Нарівні із сексуальними мотивами злочинів присутні мотиви мести, покарання, прагнення знищити жінок, " очистити від них світ" '.

До злочину такі люди практично бувають готові завжди, при собі мають знаряддя вбивства (носять із собою ніж, мотузку тощо). Люблять відвідувати безлюдні місця, куди спеціально можуть відправлятися в пошуках жертви.

Інформація про спосіб і знаряддя вбивства: способів здійснення вбивств переважно два. Перший - нанесення поранень, для чого найбільш часто використовується ніж; другий - удушення з використанням або без використання зашморгів (рос, " удавка"). Вибір знаряддя вбивства й способу його здійснення є залежним від ступеня кримінальної спеціалізації злочинця.

Інформація про зовнішній вигляд злочинця: зовнішній вигляд злочинців відповідає невдалому соціальному статусу знедоленого. Не стильно, примітивно одягнені в дешеві, виношені речі з потугою на оригінальність і наслідування моді. Недоглянутість, що кидається в очі. Часто який-небудь значок або знак, що свідчить про внутрішнє прагнення виділитися або зрівнятися з бажаним колом осіб. Очі злі, з виразом зацькованого звірка. Рухи диспластичні, незграбні. У розмові на звичайні теми прагнуть піти від спілкування, не дивляться в очі.

ВИСНОВКИ З ЧЕТВЕРТОГО ПИТАННЯ:

Вивчення взаємозв'язків просторово-тимчасових характеристик кримінальної події з пошуковими ознаками винного по справах про вбивства й зґвалтування дозволило визначити ефективні заходи використання психологічних знань: це психолого - криміналістичний аналіз злочину і створення на його основі портрета невідомого злочинця з виявленими пошуковими ознаками (або «метод профілювання», як його називають на заході). Важливою складовою такого аналізу є вивчення географічних аспектів злочину і поводження злочинця (або «географічних моделей»). Існує ряд науково-прикладних підходів, більшою мірою розроблених на заході, що відображає можливості «аналітичного географічного методу», у тому числі для визначення місцеперебування злочинця.

ВИСНОВКИ З ТЕМИ:

Використання психологічного портрета передбачуваного злочинця в слідчій і пошуковій практиці покликано полегшувати проведення цілеспрямованого розшуку злочинця; допомагати виключати певних осіб з кола підозрюваних і фокусувати увагу на реальному підозрюваному; раціонально використовувати наявні сили й засоби в процесі розшуку злочинця; прогнозувати ймовірний час і місце настання чергової кримінальної події.

Таким чином, розробка психологічного пошукового портрету передбачуваного злочинця, прогнозування часу й місця вчинення чергової подібної кримінальної події цілком реально н перспективно, що дозволяє сподіватися, що більш широке використання зазначеного методу позитивно відобразяться на результатах оперативно-розшукової та слідчої діяльності по розкриттю та розслідуванню злочинів.

МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ ЩОДО ПІДГОТОВКИ ДАНОЇ ТЕМИ:

При вивченні теми необхідно визначитися зі структурою та складовими психологічного портрету злочинця як результату психолого - правового дослідження матеріалів кримінальних і оперативно-розшукових справ, що містить інформацію про пошукові ознаки злочинця, рекомендації для висування оперативно-розшукових і слідчих версій і основні напрямки по їхній обробці, а також прогностичну оцінку ймовірного вчинення чергового злочину.

Уяснити межі та порядок складання та використання методу психологічного портрета передбачуваного злочинця. Необхідно визначити основні характеристики поводження злочинців, що можуть викликати підозру:

1. Настороженість, підвищена напруга. штучна веселість чи розв'язність людини, особливо коли вона раптово зустрічає міліціонера, або коли останній починає з ним розмову.

2. Швидка або зайва напруга, або спокійна хода, якою показується

бажання не звертати на себе увагу.

3. Тривожне, поривчасте поглядання по сторонах.

4. Коли особа застосовує прийоми відриву від спостереження (вхід в

автобус в останній момент та ін.).

5. Невідповідність віку, одягу і того, що несе людина в руках.

6. Наявність валіз, чемоданів в руках, особливо в місцях де люди рідко бувають з ними.

При вивченні теми слід приділити увагу психологічним та соціально - демографічним ознакам лідерів і учасників ОЗУ. Це один з основних шляхів підвищення ефективності роботи підрозділів, у компетенції яких знаходяться питання боротьби з організованими злочинними угрупованнями.

Слід приділити увагу технології створення та використання психологічного портрету серійних злочинців та і створення на його основі портрета невідомого злочинця з виявленими пошуковими ознаками («метод профілювання»). Важливою складовою такого аналізу є вивчення географічних аспектів злочину і поводження злочинця (або «географічних моделей»).

Означені знання є теоретичним підґрунтям оперативно-розшукових версій і повинні враховуватися при організації оперативно-розшукового провадження.

ЛІТЕРАТУРА:

Нормативна література:

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - №30.

2. Дисциплінарний статут ОВС; Затв. Указом Президії Верховної Ради України // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - №7.

3. Оперативно-розшукова діяльність та додержання державної таємниці в країнах СНД: збірник законів про оперативно-розшукову діяльність та державну таємницю /' Укладачі: Кириченко О.В., Зубач І.М., Новіков О.В., Білий А.В. - К.: Центр учбової літератури, 2008. - 464с.

4. Постанова Кабінету Міністрів України № 348 від 14 квітня 1997 року " Про організацію роботу за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації".

5. Про внесення змін до Закону України " Про державну таємницю: Закон України від 19.06.2003 // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - №45. - Ст.361.

6. Про державну таємницю: Закон України в редакції від 21.09.1999р. // Відомості Верховної Ради України. - 1999 -№ 49. - Ст.428 (з наступними змінами),

7. Про інформацію: Закон України від 2.10.1992р. // Відомості Верховної Ради України. - 1992.- № 48. - Ст. 650 (з наступними змінами).

8. Про міліцію: Закон України від 20.12.1990р.// Відомості Верховної Ради України. 1991. - №4. Ст.20 (з наступними змінами).

9. Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України від 18.02.1992р. // Відомості Верховної Ради України. - 1992. №22. - Ст. 303 (з наступними змінами).

10. Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю: Закон України від 30.06.1003р. // Відомості Верховної Ради України. - 1993. -№35. - Ст.358 (з наступними змінами).

11. Про основи національної безпеки України: Закон України від 19.06.2003р.// Відомості Верховної Ради України. 2003. - № 39. Ст. 351 (з наступними змінами).

12. Указ Президента України " Про додаткові заходи щодо поліпшення діяльності органів внутрішніх справ та громадських формувань з охорони громадського порядку" від 16 червня 1999 року.

13. Указ Президента України " Про заходи щодо дальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян" 18 лютого 2002 року №143 (Із змінами, внесеними згідно з Указом Президента № 1227/2003 від 29.10.2003).

Накази МВС України:

1. Наказ МВС України № 690 від 16 грудня 1994 року " Про заходи щодо вдосконалення правової роботи в органах внутрішніх справ України".

2. Наказ МВС України від 10 червня 1994 р. №303 " Про організацію і проведення психологічного обстеження особовою складу органів внутрішніх справ України".

3. Наказ МВС України № 670 від 05.10.95 " Про затвердження Настанови по діях органів, підрозділів, частин військ внутрішньої служби МВС України в умовах групових порушень громадського порядку, масових безпорядків і зон оперативного реагування Г'УМВС, УМВС України" (План " Хвиля").

4. Наказ МВС України від 12 серпня 1996 р. №554 " Про заходи служби психологічного забезпечення щодо профілактики самогубств особового складу МВС України".

5. Наказ МВС України № 07 від 06.03.97 " Про оголошення розгорнутого переліку відомостей, що становлять державну таємницю в системі МВС України".

6. Наказ МВС України від 16 червня 1997 р. №423 " Про затвердження положення про службу психологічного забезпечення оперативно-службової діяльності органів та підрозділів внутрішніх справ України".

7. Наказ МВС України від 6 липня 1999 р. №527 " Інструкція про порядок поглибленого психологічного обстеження кандидатів на керівні посади органів та підрозділів внутрішніх справ України".

8. Наказ МВС України від 21 жовтня 2000 р. №579 " Про стан професійної підготовки та безпеки особового складу органів внутрішніх справ України та заходи щодо їх вдосконалення відповідно до завдань президента України з питань забезпечення належного громадського порядку та протидії злочинності в державі".

9. Наказ МВС України від 18 грудня 2000 р. №885 " Про заходи щодо вдосконалення організації підготовки фахівців у вищих навчальних закладах МВС України".

10. Наказ МВС України від 30.04.2004 № 458 " Про затвердження Положення про основи організації розкриття органами внутрішніх справ України злочинів загальнокримінальної спрямованості".

11. Про подальший розвиток служби психологічного забезпечення оперативно-службової діяльності органів внутрішніх справ України // Офіційний вісник України. - 2004. - №44.: Наказ МВС України віл 28 липня 2004р. №842 -Ст.2922.

Рішення колегії МВС України:

1. Рішення колегії МВС України від 05 лютого 1997 р. №2км/2 " Концепція розвитку системи психологічного забезпечення оперативно-службової діяльності органів та підрозділів внутрішніх справ України".

Методичні рекомендації МВС України:

1. Віл 10 липня 1999 р. №3951/Ан " Про порядок соціально-психологічного вивчення кандидатів на керівні посади", " Про порядок діагностування на керівні посади органів внутрішніх справ України", " Про порядок узагальнення результатіів психологічного обстеження кандидатів на керівні посади ОВС України".

2. Від 03 вересня 2000 р. №4641/Лн, Сулицький В.В.. ЯковенкоС.1. Участь психолога у проведенні службового розслідування психологічних аспектів самогубства працівника органів внутрішніх справ: (Метод, рекомендації) / Київський ін-т внутрішніх справ. - К., 2000. - 20с.;

3. Від 07 жовтня 2000 р. №5195/Кв " Про узагальнений соціально-психологічний портрет працівника ОВС України".

4. АнтиповВ.І., Гайдашук А.В., Радченко Н.Г., Тігценко А.П., Шаповалов О.В. Психологічна профілактика суїцидальної поведінки працівників органів внутрішніх справ: Метод, рек. / Національна академія внутрішніх справ України; Київський ін-т внутрішніх справ при НАВСУ / С.І. Яковенко (ред.). -К., 2000.- 120с.

5. Від 9 січня 2001 р. №136/Ан " Конфлікти у професійної діяльності органів внутрішніх справ".

6. Від 23 травня 2003 року № 5360/Ан " Методичні рекомендації по складанню психологічного портрета злочинця"

7. Психологічна підготовка особового складу органів внутрішніх справ до виконання завдань в умовах укладеної оперативної обстановки: Методичні рекомендації //МВС України, НАВСУ. Ін-т управління, Центр підготовки та проведення оперативно-штабних навчань.; П.І.Коваль, Н.В.Скалига. - Київ: 2001.-28с.

8. Ірхін Ю.Б. Психологічне супроводження заходів з охорони громадського порядку під час проведення спортивних змагань: Метод, рекомендації - Київ: 2007 p.-48с.

Основна навчальна література:

1. Андросюк В. Г., Бараненко Б. І., Гавловський В. Д., Гега П. Т., Гуцалюк М. В. Психологічні особливості організованих злочинних об'єднань: (Використання психологічних знань у протидії організованій злочинності): Наук.-практ. посіб. / Я.Ю. Кондратьєв (ред.) - К.: Національна академія внутрішніх справ України, 2002.-436с.

2. Бараненко Б.І. Психологія оперативно-розшукової діяльності: загальна частина: Павч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Луганська академія внутрішніх справ ім, 10-річчя незалежності України / Е.О. Дідоренко (ред.), Я.Ю. Кондраіьев (ред.). - Луганськ: РВВ Л ABC, 2003. - 272с.

3. Барко В.І., Ірхін Ю.Б., Морозова Т.Р., Никифорчук Д.Й., Ніколаюк С.І. Психологічне супроводження оперативно-розшукової діяльності в органах внутрішніх справ. Навчальний посібник. - К.: КНТ, 2007. - 96с. (Серія: Бібліотека оперативного працівника).

4. Бедь В.В. Юридична психологія: Навч. посібник - Львів: " Новий Світ-2000", 2007 p.- 375с.

5. Бурлаков В.Н., Гомонов Н.Д. Патопсихологические особенности личности и механизм преступного поведения // Известия вузов. Правоведение. -2001. - №3. - С. 157-162.

6. Виденеев И.А. Психология девиантного поведения: Учеб. Пособие. //МВД Украины. Ун-1 внутр. дел. - Харьков: 1997 р.- 67с.

7. Гульман Б.Л. Сексуальні злочини. Системний aналізу психологічних, соціальних, соціально - психологічних і біологічних чинників, психодіагностика та психопрофілактика: Автореф. дис...д-ра психол. наук: 19.00.04 / Київський ун-т ім. Т.Г.Шевченка. - К.. 1994. - 36 с.

8. Зелинский А.Ф. Криминліьная психология: Научно-практическое издание -Киев: Юринком Интер, 1999.-237с.

9. Ірхін Ю.Б. Психологічна підготовка працівників оперативних підрозділів: Навч. посіб. - К.: РВЦ КНУВС, ДП" Друкарня МВС", 2007 p.- 93с.

10. Лаговский А.Ю., Скрыпников А.И., Тележникова В.Н., Бегунова Л.А. Составление психологического портрета преступника. - М.: ВНИИ МВД России, 2000.

11. Луняк М.О. Кримінологічна характеристика психології злочинця та профілактика насильницьких злочинів: Навч. посібник / Ніжинський держ. педагогічний ун-т ім. Миколи Гоголя. - Ніжин: Видавництво НДПУ ім. Миколи Гоголя. 2004. - 91с.

12. Медведев B.C. Кримінапьна психологія. Підручник.- Київ.: Атіка, 2006. - 367с.

13. Овчинский B.C. Криминальная психология. Преступные типы. - М.: Инфра-М. 2007. - 302с.

14. По обе стороны закона: Криминальная психология / А.В. Тимченко (авт.- сост.), В.Б. Шапарь (авт.- сост.). - X.: Право, 1999. - 684с.

15. Психологічне супроводження оперативно-розшукової діяльності в органах внутрішніх справ: Навч. посіб. // В.І.Барко. Ю.Б.Ірхін. Т.Р.Морозова, Д.Й.Никифорчук. - Київ; РВЦ КНУВС, ДП " Друкарня МВС". 2007.- 90с.

16. Психология криминального поведения / [Пер. с англ.: А.Боричев и др.]. - 7-е изд., межлунар. - М.: Олма-Пресс, 2004. - 352 с.

17. Скрыпникова А.И., Бегунова Л.А., Лаговский А.Ю. Значение поведенческих реакций подозреваемого для экспресс-оценки его психологических особенностей. М.; ВНИИ МВД России. 1995.

18. Тарарухин С.А. Преступное поведение. Социальные и психологические черты. - М.: Юридическая литература, 1974. - 221 с.

19. Тимченко А.В., Христенко В.Е. Прикладная психология в практике правоохранительной деятельности (в схемах и таблицах): Учеб. пособие. - X.: ООО " Одиссей", 2004. -448с.

20. Чуфаровскнй Ю.В. Психология оперативно-розыскной и следственной деятельности: Учебное пособие. - М.: ТК Велби, 2006. - 208 с.

Додаткова навчальна література:

1. Антонян Ю.М. Психологическое отчуждение личности и преступное поведение: Генезис и профилактика дезадаптив преступлений - Ереван: " Айастан", 1987 р. -202с.

2. Антонян Ю.М. Психология убийства. - М.: Юристь, 1997. - 303с.

3. Антонян Ю.М., Гyльдaн В.В. Криминальная патопсихология - М.: " Наука". 1991 р.- 246с.

4. Баронин А.С. Психологический профиль убийц: Пособие по криминальной психологии и криминалистике. — К., Паливода А.В.. 2001. — 176с.

5. Блэкборн Рональд. Психология криминального поведения / Ю. Буткевич (пер.с англ.), Мальгина П. (пер.с англ.). — СПб.; М.; Нижний Новгород; Воронеж; Ростов н/Д.: Питер, 2004. -— 495с.

6. Кривуша В.І., Синьов В.М., Удалова Л.Д. Російсько-український словник психолого-педагогічних та юридичних термінів, фразеології професійної лексики, жаргонних слів і виразів засуджених, а також зразків процесуальних документів. - К.: Леся, 1996. - 80с.

7. Ковалев О.Г., Харина Н.А. Криминологические и психологические проблемы дезадаптации женщин молодежного возраста, отбывших наказание в виде лишения свободы: Учеб. пособ.. - М.: Права человека, 2001. - 97 с.

8. Кравченко О.В. Психологічні особливості шахрайства: Дис... канд. психол. наук: 19.00.06 / Національний ун-т внутрішніх справ. - X.. 2005. - 229арк.

9. Ольшанский Д.В. Психология террора. - М.: Академический Проект; ОППЛ, 2002. - 320с.

10. Психология террористов и серийных убийц: Хрестоматия. - Минск.: - 2004.

11. Самовичев Е.Г. Убийство: психологические аспекты преступления и наказания: Учеб. пособие // ВНИИ МВД СССР. - Москва: 1988.- 80с.

12. Сафуанов Ф.С. Психология криминальной агрессии. - М.: Смысл. 2003. - 299с.

13. Старушкевич У.М. Закордонний досвід використання психологічних " профілів особи" при розслідуванні серійних убивств 11 Використання сучасних досягнень науки і практики у підвищенні ефективності боротьби зі злочинністю. -2000. -С.133-136.

14. Христенко В.Е. Психология поведения жертвы: [Учеб. пособие]. - Ростов н/Д: Феникс, 2004. -411 с.