Практичні завдання. 1. Доберіть антоніми до поданих нижче видів спілкування

1. Доберіть антоніми до поданих нижче видів спілкування. Визначте ознаки викоремлених видів

Постійне – …; опосередковане – …; монологічне – …; усне – …; вербальне – …; етикетне – ….

2. Назвіть, що означають такі жести: потирання долонь, підсвідоме розслаблення комірця або потирання шиї, прикривання губ рукою, руки схрещені на грудях.

3. Прочитайте текст, випишіть синоніми до слова ввічливість, за поданим взірцем поясніть їхнє значення.

В Україні завжди високо цінувалася ввічливість у ставленні до людей. Про це, зокрема, свідчить чимало слів на позначення цієї якості: ввічливий, вихований, ґречний, запобігливий, люб’язний, обхідливий, поштивий, привітний, уважній, чемний, шанобливий... Цю низку синонімів суттєво доповнюють олова, запозичені з інших мов: галантний, делікатний, коректний, куртуазний, тактовни й тощо. Головним у цій низці є слово ввічливий – «який дотримується правил пристойності, виявляє уважність; чемний». Інші синоніми називають різні відтінки ввічливості. Скажімо, люб’язний – це «уважний, привітний до кого-небудь», тактовний – «який володіє відчуттям міри, такту».

Ввічливість – це чемність, дотримання правил пристойності у вчинках і в мовленні, вияв вихованості. Це основа етикетної поведінки, невід’ємна ознака нормальних взаємин між людьми.

Ще великий князь Володимир Мономах (1053—1125) у славетному «Поученні», звертаючись до своїх дітей та всіх, хто слухатиме цю його «грамоти цю», радив: «при старших годиться мовчати, премудрих слухати», «бесіду вести без лукавства, а щонайбільше розумом вбирати», «не лютувати словом, не ганьбити нікого в розмові», «брехні остерігатись», «не проминути ніколи людину, не привітавши її, і добре слово їй мовити». Подібно міркували люди в інші часи та в інших краях. Іспанський філософ XVII ст. Бальтасар Грасіан писав: «Грубість шкодить усьому, навіть справедливому і розумному, люб’язність усе скрашує: позолотить «ні» підсолодить істину, підрум’янить навіть старість. У всіх правилах важливо «як»...». Оце «як» – як сказано, написано, поглинуто, відреаговано, як сидимо, вітаємось, їмо, жестикулюємо тощо – для культури спілкування має першорядне значення. Дуже часто саме від нього залежить успіх чи неуспіх контактів між людьми (Я. Радевич-Винницький).

Взірець. Ввічливий – який дотримується правил пристойності, виявляє уважність, чемний.

4. Повторіть правила написання апострофа і м’якого знака. Перепишіть слова, ставлячи, де потрібно, м’який знак чи апостроф. Поясніть їхнє вживання.

Полум/яний, возз/єднання, пил/ніс/т, міл/йон, п/ят/сот, черешен/ці, здоров/я, нев/янучий, св/ятковий, духм/яний, узгір/я, дев/яносто, зор/яно, перед/ювілейний, п/ятірка, лял/чин, солом/яний, бад/орість, моркв/яний, з/їзд, запіз/нюс/, Д/Артан/ян, читал/ня, грабил/но, к/юре, зв/язковий, торф/яний, тьм/яно, безхмар/я, дріб/язковий, Лук/ян, в/юнкий, дзв/якнути, взаємопов/язаний, нян/чин, об/явити.

Питання для самоконтролю:

1. Яка роль належить спілкуванню у професійній діяльності педагога?

2. У чому полягає регулятивна функція спілкування?

3. Назвіть критерії виокремлення видів спілкування.

4. Назвіть умови успішності комунікації.

5. Як можна «читати» людину за жестами, мімікою, рухами тіла?

6. Який вплив гендерних чинників на перебіг спілкування?