Главная страница Случайная страница Разделы сайта АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
💸 Как сделать бизнес проще, а карман толще?
Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое раписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже.
Проблема в том, что средняя цена по рынку за такой сервис — 800 руб/мес или почти 15 000 руб за год. И это минимальный функционал.
Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее. ✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать». Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами! Глобальна продовольча проблема
Форми прояву: · 1/6 населення планети хронічно недоїдає · В світі налічується 1 мільярд 17 мільйонів голодуючих, із них 642 млн живуть в Азії, 265 мільйонів - в Африці, 42 мільйони - в Латинській Америці і країнах Карибського басейну, а також 15 мільйонів - у розвинених країнах · 2/3 населення світу одержує продовольства, нижче за біологічної норми · Широке використання ядохімікатів, мінеральних добрив призводить до погіршення здоров’я внаслідок токсичності продовольства · Різке зменшення біоресурсів Світового океану На мапі, складеною ФАО, рівень голоду по країнам класифікується кольоровою гаммою за 5 категоріями. · Найвищій рівень (п’ятий) голоду зафіксований в Гаїті, Чаді, Ефіопії, Демократичні республіці Конго, Анголі, Малаві, Замбії та Мозамбіку. 35% населення цих країн голодують. · В четверту категорію входять деякі країни Латинської Америки та Африки, а також Вірменія, Монголія, Камбоджа, Ємен, Пакистан, Індія та Таджикистан. · В третій категорії представлені деякі країни Латинської Америки та Африки, Центральної та Південно-Східної Азії, а також Китай · В другу категорію входять: Бразилія, Венесуела, Туркменістан, Нігерія та ін. країни з показником 5-9%. · В першу категорію входять розвинені країни світу (блакитний колір). Нерівномірність соціально-економічного розвитку країн світу · На одному полюсі сучасної світової економіки концентруються країни – глобальні лідери з домінуванням США. На основі вдалої багаторічної експансії у всіх сегментах світового ринку, накопиченого у безпрецедентних масштабах капіталу ключовими детермінантами їх успіху стають інтелектуалізація, соціалізація, екологізація, деіндустріалізація економіки, пріоритетність знань та інформації, розвиток “людського капіталу”. · На іншому полюсі світової економіки – більшість країн, для котрих економічна глобалізація проявляється як якісно нові умови розвитку, на які практично неможливо впливати, але обов’язково треба враховувати. Особливо важливо враховувати масштаби і динаміку процесу становлення системи глобального управління ресурсами планети і перерозподілом світового доходу, який не є еквівалентним. Глобальна демографічна проблема Характеристика глобальної демографічної проблеми: · інтенсивне зростання народонаселення планети; · нерівномірність зростання чисельності населення в різних країнах; · найвищий приріст населення спостерігається в країнах з низьким рівнем розвитку. · 1 млрд осіб живе в умовах абсолютної бідності · 1/5 населення планети хронічно недоїдає · 2/3 населення світу одержує продовольства, нижче за біологічної норми · 40 млн осіб щорічно помирає від голоду та недоїдання · Демографічний вибух спричиняє загострення таких глобальних проблем як продовольча, екологічна, сировинна, енергетична · Глобальна демографічна проблема · Форми прояву: · Нерівномірність зростання чисельності населення в різних країнах · Нерівномірність зростання чисельності населення в різних країнах · Стрімке зростання населення, чи так званий «демографічний вибух» у країнах, що розвиваються · Погроза депопуляції, чи так звана «демографічна криза» у промислово розвинених країнах · Стихійна внутрішня й особливо зовнішня міграція, що ускладнює політичні відносини між країнами · У промислово розвинених країнах - старіння населення, скорочення трудових ресурсів і збільшення " економічного навантаження" на працездатне населення · Неконтрольована урбанізація в країнах, що розвиваються Депопуляція Показники старіння населення, 1950 – 2050 рр., млн. осіб Частки населення віком від 60 р. за регіонами, % Демографічний вибух у країнах “третього світу” Показники урбанізації, 1950-2050 рр., млрд. осіб Міжнародне регулювання глобальних проблем Необхідність посилення регулювання міжнародних відносин, а відтак розвитку міжнародних організацій та співпраці їх з урядами держав пояснюється сукупністю вагомих чинників, серед яких: · зростаюча кількість проблем у різних сферах життєдіяльності країн; · тривалий період узгодження проблем між суб’єктами; · велика кількість учасників переговорного процесу, що робить переговори складними й недостатньо ефективними; · проблеми організації проведення зустрічей, обміну інформацією, координації підготовки й виконання спільних рішень; · значні видатки на організацію заходів. Міжнародне регулювання глобальних проблем Міжнародне регулювання глобальних проблем забезпечується: І. Міжнародними міждержавними організаціями здійснюється за напрямками: 1) економічне і промислове співробітництво: · міжнародне економічне співробітництво: органи ЕКОСОР, спеціалізовані установи і автономні органи, пов'язані з ООН; · міждержавна промислова співпраця: спеціалізовані організації ООН – ЮНІДО і ПРООН; 2) співпраця у валютно-фінансовій та кредитній сфері: · спеціалізовані установи ООН — МВФ і Група світового банку (МБРР, МАР, МФК, БАГІ, МЦУІС) регіональні банки, · Банк міжнародних розрахунків, · Паризький клуб країн-кредиторів; · Лондонський клуб країн-кредиторів; 3) співпраця в області транспорту здійснюється за наступними напрямками: · цивільна авіація — ІКАО; · морський транспорт — ММО; · залізничний транспорт: Міжнародна асоціація залізничних конгресів (1884 р.); · автомобільний транспорт: Міжнародний союз автомобільного транспорту (1948 р.); 4) співпраця в області світової торгівлі здійснюється: 4.1) міждержавними організаціями в рамках ООН: ВТО, ЮНКТАД і МТЦ – ЮНКТАД/ВТО, ЮНСІТРАЛ: · регулювання міжнародної торгівлі товарами і послугами МТЦ, ЮНСІТРАЛ; · регулювання міжнародної торгівлі окремими сировинними товарами: Організація країн-експортерів нафти (ОПЕК); 4.2) міжнародними неурядовими організаціями: Міжнародну торгову палату, Міжнародне бюро публікації митних тарифів, Міжнародний інститут по уніфікації приватного права (ЮНІДРУА); 4.3) військовими організаціями: Координаційний комітет з експортного контролю (КОКОМ); 4.4.) міжнародними товарними організаціями: Міжнародні організації; Міжнародні ради; Міжнародні консультативні комітети; Міжнародні дослідницькі групи; 5) співпраця щодо захисту інтелектуальної власності: спеціалізована установа ООН — Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ): · права на промислову власність (винаходи, товарні знаки, промислові зразки і тому подібне) — Паризька конвенції 1883 р. по охороні промислової власності; · твори, що охороняються авторськими правами, засновано на конвенції Берна 1886 г.; · міжнародна реєстрація фабричних і товарних знаків засновано на Мадридській конвенції 1891 г.; · охорона літературних і художніх творів засновано на Женевській усесвітній конвенції про авторське право 1952 р.; 6) співпраця в області стандартизації і сертифікації продукції: 6.1) стандартизація: · неурядові організації – Міжнародній організації по стандартизації (ІСО) і Міжнародна електротехнічна комісія (МЕК); · міжурядові організації: СОТ, Всесвітня організація туризму, Міжнародний союз електрозв'язку, Міжнародний союз залізниць, Європейська асоціація автотуризму і Європейська економічна комісія і ін. розробляють стандарти суто в своїх областях; 6.2) сертифікація: ISO, Міжнародна організація міри і ваги, Міжнародна організація законодавчої метрології; 7) інвестиційна співпраця: ЮНКТАД, ЕКОСОР, ТРІМС, ОЕСР; 8) науково-технічна співпраця: · реалізація розробки в області науки і техніки (фінансується ПРООН і реалізується ФАО, ЮНЕСКО, ВОІВ і Департаментом по економічному і соціальному розвитку Секретаріату ООН - ДЕСР); · прогнозування напрямів науково-технічного прогресу (фінансується фондом ООН для науки і техніки в цілях розвитку і реалізується ДЕСР і ЮНІДО); · здійснення програм наукових досліджень (фінансується ПРООН і реалізується УВесвітньою організацією охорони здоров'я – ВООЗ, ЮНЕСКО і ЮНІДО); · охорона інтелектуальної власності (фінансується ПРООН і реалізується ВОІВ і ЮНКТАД); · інформаційна діяльність (фінансується ЮНЕСКО і реалізується ЮНЕСЬКО і ВОІВ); · використання результатів наукових досліджень і розробок на практиці (фінансується ПРООН, Фондом ООН в області народонаселення – ЮНФЛА і реалізується ЮНІДО, ФАО і ВООЗ); · організація регіональних і міжнародних зв'язків (фінансується ПРООН, ЮНЕСКО, ЮНІДО, ФАО, ВООЗ і Міжнародним фондом сільськогосподарського розвитку – МФСР і реалізується ЮНІСЕФ, ЮНЕСКО, ФАО, ВООЗ і ЮНІДО); · розвиток освіти і підготовка кадрів в області науки і техніки (фінансуються ПРООН, ВОІВ, ЮНІСЕФ і МФСР і реалізуються ЮНЕСКО, ВООЗ, ФАО, ЮНІДО, Всесвітньою метеорологічною організацією – ВМО і ВОІВ); · оцінка технологій (фінансується ПРООН, ЮНІСЕФ і ЮНФПА і реалізується ДЕСР, ЮНІСЕФ, ВОІС і МФСР); · забезпечення діяльності науково-технічних працівників (фінансується ПРООН і ЮНЕСКО, реалізується ЮНЕСКО); · надання технічних послуг (фінансується ПРООН і ЮНІСЕФ і реалізується ЮНІДО, ЮНЕСКО, ВООЗ і ФАО); 9) співпраця в області міжнародної комерційної практики: Комісія ООН з міжнародного права – ЮНСІТРАЛ, міжнародний інститут уніфікації приватного права – УНІДРУА, Європейська економічна комісія ООН – ЄЕК ООН; 10) енергетична співпраця: МАГАТЕ, Міжнародне енергетичне агентство (МЕА) є автономним органом в рамках ОЕСР; Агентство з ядерної енергії (АЯЕ) також діє в рамках ОЕСР. ІІ. Регіональними міжнародними міждержавними організаціями: · Європейська конференція з пасажирських тарифів (з 1975 р.) · Європейський комітет із стандартизації, · Європейський комітет із стандартизації в електротехніці, · Міжскандінавська організація по стандартизації, · Панамериканський комітет стандартів ІІІ. Міждержавними угодами: · Митна конвенція про перевезення вантажів автотранспортом (1975 р.), · Конвенція про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (1956 р.); · Протокол до Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (1978 р.), · Конвенція про позовну давність в міжнародній купівлі-продажі товарів (1974 р.) · Протокол про поправки до Конвенції про позовну давність в міжнародній купівлі-продажі товарів (1980 р.), · Конвенція про морське перевезення вантажів (1974 р.), · Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів (1980 р.); · Багатосторонні угоди по регулюванню світових ринків і діяльності держав-імпортерів і експортерів олова, пшениці, какао, цукру, натурального каучуку, кави, оливкового масла, бавовни, джуту, свинцю і цинку; · Кіотський протокол; ІV. Об’єднанням міжнародних міжурядових організацій: · Розробляється нова багатостороння угода по інвестиціях, яка б включала документи СОТ: Угода по інвестиційних заходах, пов'язаних з торгівлею (ТРІМС), Генеральна угода по торгівлі послугами (ГАТС) і др.; · документ, розроблений в рамках ОЕСР – Багатостороння угода по інвестиціях; · Документ НАФТА по режиму і гарантіям інвестицій; · Проект інвестиційного кодексу, розроблений в рамках АТЕС; · Договір до Енергетичної хартії. Серед факторів, що обумовлюють появу міжнародних організацій слід виділити: 1) міжнародний поділ праці; 2) міжнародна економічна інтеграція; 3) політичні взаємовідносини між країнами; 4) глобалізація міжнародних відносин.
Тема 14. Інтеграція України в світову економіку Інтеграція України в світову економіку 14.1. Передумови інтеграції України у світове господарство 14.2. Пріоритетні напрями геополітичної та галузевої орієнтації України 14.3. Участь України в інтеграційних об’єднаннях 14.4. Співпраця України з ЄС 14.5. Проблеми та перспективи співпраці України та Російської Федерації 14.1. Передумови інтеграції України у світове господарство Передумови інтеграції України у світове господарство: · Політико-правові передумови інтеграції; · Економічні передумови інтеграції; · Соціально-культурних передумов інтеграції; · Інфраструктурні передумови Передумови інтеграції України у світове господарство Основні політико-правові передумови інтеграції: · політичне визначення України; · забезпечення територіальної цілісності та створення адекватної системи національної безпеки; · безумовне виконання міжнародних зобов'язань, особливо в сфері прав людини; запровадження прийнятної форми громадянства; · перегляд існуючої практики політичних зв'язків із державами колишнього СРСР; · пряма участь у регіональних і глобальних політичних процесах; · формування відповідного законодавства і вироблення ефективних механізмів та інструментарію його виконання. Економічні передумови інтеграції формуються завдяки таким чинникам: · економічному та інституційному забезпеченню суверенітету; · оцінці економічного потенціалу і напрямів структурної перебудови; · розробленню та реалізації обґрунтованої програми переходу до ринкових відносин з пріоритетом роздержавлення й приватизації, соціального захисту населення; · оцінці експортного потенціалу, виробленню експортно-імпортної стратегії та адекватного механізму регулювання зовнішньоекономічної діяльності; · запровадженню національної грошової одиниці з включенням її в систему міжнародних розрахунків; · розв'язанню проблеми зовнішньої заборгованості та розподілу активів колишнього СРСР шляхом відповідних переговорних процесів. До основних соціально-культурних передумов інтеграції належать: · відродження і виховання почуття власної гідності, створення умов соціально-культурної життєздатності народів України; · формування сучасної, орієнтованої на світові пріоритети системи народної освіти; · розвиток контактів з українцями, які проживають за межами України. · Формування інфраструктурних передумов насамперед пов'язане з: · розвитком транспортних комунікацій (морських, наземних, повітряних), необхідних для нормальної життєдіяльності суверенної держави (національні авіакомпанії, флот, транспортні корпорації); · розвиток сучасних інформаційно-комунікаційних систем з включенням їх до міжнародних систем. Мотиваційні чинники інтеграції України до світового господарства 1. Внутрішні: 1.1) відсутність досвіду державності, необхідність здобуття справжнього суверенітету; 1.2) нерозробленість політико-правових регуляторів та інструментів; 1.3) нерозвиненість ринкових відносин; 1.4) інерція погіршення економічного стану; 1.5) запас соціальної витримки населення; 2. Зовнішні 2.1) збіг періодів дезінтеграційних та інтеграційних процесів; 2.2) розміщення в регіоні, що характеризується інтеграцією високого рівня; 2.3) конкурентоспроможність щодо аналогічних інтересів країн Східної Європи; 2.4) негативний досвід інтеграції в рамках СРСР і РЕВ Показники інтеграції країни у світове господарство · співвідношення зовнішньоторговельного обороту і ВВП; · прямі іноземні інвестиції (ПІІ), які спрямовуються в економіку країни і з країни, та портфельні інвестиції; · потік платежів роялті в країну та з країни, що пов’язані з переданням технології. · Пріоритетні напрями інтеграції України у світову економіку · Реалізація напрямків інтеграції можлива шляхом використання різних, але водночас взаємопов'язаних, механізмів: · через активну та ліберальну зовнішньоекономічну політику; · за рахунок формування середовища, сприятливого для іноземного підприємництва й інвестування та транснаціоналізації високомонополізованих підприємств; · через укладання двосторонніх міждержавних економічних угод та участь у багатосторонніх міжурядових переговорах; за рахунок інтенсифікації · східноєвропейських інтеграційних процесів та формування передумов інтеграції в західноєвропейські інтеграційні структури. 14.2. Пріоритетні напрями галузевої орієнтації України Галузева інтеграція 1. У сфері транспорту: · розширення пропускної спроможності автомобільних переходів Гребенне-Рава-Руська, Ягодин-Дорогуськ та будівництво другого мосту на цьому переході; · будівництво міждержавних переходів Краківець, Новоукраїнка, Смільниця; · будівництво транс’європейської магістралі Лісабон-Київ; · розробка загальної концепції розвитку швидкісних магістральних доріг в узгодженні з подальшим розвитком транс’європейських магістралей; · розробка концепції транспортного коридору Балтійське море - Чорне море (Гданськ-Одеса). 2. В галузі машинобудування, ВПК і конверсії: З підприємствами ВПК обговорюються питання щодо можливості співробітництва по виробництву: · двигунів для локомотивів; · гальмової апаратури; · кінескопів для телевізорів; · літаків та їх ремонту. · Певна перспектива у розвитку військово-технічного співробітництва зберігається у наступних сферах: · надання Україною послуг з ремонту та обслуговування військової техніки радянського виробництва, яка перебуває на озброєнні збройних сил Польщі. Зокрема це стосується бойових кораблів і літаків; · науково-дослідна робота по створенню нових зразків військової техніки та зброї; · кооперації виробництва вертольотів, танків та іншої військової техніки і обладнання. 3. В галузі промисловості: 1) здійснення зустрічних поставок української залізної руди в обмін на польське коксівне вугілля; 2) спільний експорт на ринки третіх країн; 3) співпраця підприємств у галузі металургії між Мінпромом України, ДУ «Укрметал» та польською фірмою СА «ІМПЕКСМЕТАЛ» 4. У науково-технічній сфері: В межах українсько-польської співпраці створено українсько-польську Комісію з питань співробітництва у сфері науки і технологій. В Україні здійснюється збір пропозицій від українських наукових організацій щодо виконання науково-дослідних проектів за спільними пріоритетними напрямами науково-технічного розвитку. 5. В галузі сільського господарства: · створення СП по вирощуванню сільськогосподарської продукції (цукрового буряка, соняшника тощо) з використанням польських технологій; · організація в Україні спільного виробництва машин і обладнання для механізації технологічних процесів в овочівництві, тваринництві тощо; · здійснення підготовки кадрів, створення і забезпечення функціонування нових організацій державного інтервенціонізму в агропромисловому комплексі, діючих в ринкових умовах (регулювання аграрного ринку, приватизація державних сільськогосподарських підприємств, модернізація і реструктуризація сільського господарства, кредитування). 6. В галузі фармацевтичної промисловості: · виробництва вітамінів і мультивітамінів на основі концентрованих соків, фруктів, овочів з додатком вітамінів, мікроелементів, сорбентів в об'єднанні «Вітаміни» у м. Умань Черкаської області (80 млн. дол.); · виробництво на підприємствах бактеріальних препаратів, вакцин (70 млн. дол.); · виробництво серцево-судинних, знеболюючих засобів (17 млн. дол.); · виробництво нефузійних розчинів в AT «Галичфарм» у м.Львові (3 млн. дол.). 7. У галузі забезпечення енергоносіями. · кооперація нафтопереробних підприємств по виробництву мастил та присадок до них; · поставки паливно-мастильних матеріалів з польських НПЗ в західні райони України; · обмін передовим досвідом в галузі нафтопереробки та торгівлі нафтопродуктами та створення СП. Пріоритетні напрями геополітичної орієнтації України Щодо геополітичних напрямків інтеграції України (існували з 1995 р. до січня 2005 р.): · європейський вибір; · стратегічне партнерство зі США; · стратегічне партнерство з Росією та країнами СНД: 3.1) Північно-Східний; 3.2) Південно-Східний; В 1995 р. Президент України Кучма Л.Д. проголосив “багатовекторну” модель геополітичної орієнтації України А.С.Філіпенко була запропонована бігравітаційна модель інтеграції, який передбачає її одночасну взаємодію з ЄС та ЄЕП за прикладом АТЕС, НАФТА, ОЧЕС та ін., є членами декількох регіональних об’єднань. В січні 2005 р. Президент В.Ющенко відмовився від багатовекторної моделі і проголосив єдиним вектором – інтеграція до ЄС. –14 липня 2011 р. Президент Янукович В.Ф. проголосив про поєднання пріоритетного вектору (інтеграція в ЄС) та стратегічне партнерство з США 14.3. Участь України в інтеграційних об’єднаннях Експорт-імпорт товарів Експорт-імпорт послуг Рух прямих іноземних інвестицій Пріоритети структурної переорієнтації України в межах інтеграційних об'єднань: · науково-технічне та технологічне оновлення виробництва із забезпеченням його конкурентоспроможності шляхом глибокої модернізації. Зменшення ресурсомісткої за рахунок ефективного використання власних паливно-сировинних ресурсів; · підвищення рівня внутрішньої збалансованості національної економіки для зменшення зовнішньої залежності в розвитку її ключових галузей за рахунок формування системи власної міжгалузевої кооперації та забезпечення повних виробничих циклів; · формування умов для соціальне орієнтованого розвитку національної економіки за рахунок, з одного боку, цілеспрямованої трансформації її структури, з другого - завдяки забезпеченню балансу споживчого ринку з доходами населення, підвищенню мотивації до праці, фінансовій макростабілізації. 29 октября 2008, 15: 25 Украина готова участвовать в строительстве дороги вокруг Черного моря · Парламент Украины ратифицировал Меморандум, которым подтвердил готовность нашего государства принять участие в строительстве дороги вокруг Черного моря. · Согласно документа, между правительствами стран-участниц Организации черноморского экономического сотрудничества (ОЧЕС) в направлении строительства Черноморской окружной автомагистрали (ЧОА) утверждается договоренность. Длина ЧОА составит приблизительно 7000 км. · Основной маршрут ЧОА и ее соединение могут проходить через такие города: Стамбул (Турция) – Самсон (Турция) – Трабзон (Турция) – Батуми (Грузия) – Поти (Грузия) – Ереван (Армения) – Баку (Азербайджан) – Новороссийск (Россия) – Ростов-на-Дону (Россия) – Таганрог (Россия) – Мариуполь (Украина) – Мелитополь (Украина) – Одесса (Украина) – Кишинев (Молдова) – Бухарест (Румыния) – Констанца (Румыния) – Хасково (Болгария) – София (Болгария) – Ниш (Сербия) – Белград (Сербия) – Тирана (Албания) – Едирне (Турция) – Комотини (Греция) – Александрополис (Греция) – Стамбул (Турция). 14.4. Напрями співробітництва України з ЄС Указом Президента України від 15 серпня 2001 року Кабінету Міністрів України було доручено розробити нову програму, яка була б зосереджена на подоланні бідності. На виконання цього доручення Кабінет Міністрів розробив та прийняв довгострокову Програму дій (до 2009 року), яка складається з двох частин: 1) створення економічних та правових умов для підвищення доходів та 2) зростання активності працездатних громадян та вдосконалення соціального захисту для найбільш вразливих груп населення. В березневському (2003) Повідомленні Єврокомісії для Європейської Ради та Європарламенту «Розширена Європа — сусідні країни: нова структура відносин із нашими східними та південними сусідами» в Декларації від 9 вересня 2008 р. наша держава вперше безпосередньо визнається Євросоюзом як європейська країна, що поділяє з ЄС спільні цінності, а нова угода матиме назву «Угода про асоціацію». «Угода про асоціацію» від 9 вересня 2008 р: · в економічній сфері містить положення про поглиблену економічну інтеграцію з перспективою доступу до внутрішнього ринку Євросоюзу за допомогою ЗВТ+, яка передбачатиме вільний рух товарів і послуг, зменшення нетарифних обмежень і гармонізацію регуляторного середовища України згідно із стандартами ЄС; · залучення України до низки галузевих і регіональних програм Європейського Союзу; · Угода про асоціацію, як правило, укладається терміном на 3 або на 5-10 років, після чого країна зазвичай набуває статусу кандидата до ЄС. · заохочує проведення в Україні економічних реформ, зокрема в сфері регуляторного середовища і лібералізації торгівлі. · обидві сторони погоджуються, що на даному етапі оптимальною формою співпраці у зовнішній торгівлі буде створення поглибленої зони вільної торгівлі. Передумови формування зони вільної торгівлі між Україною та ЄС · виникнення спільного кордону України з чотирма країнами ЄС (1389 км) внаслідок розширення ЄС на схід Європи протягом 2004-2007 pp.; · формування нової концепції європейської безпеки, яка включає також стабілізацію географічного оточення ЄС; · недосконалість Європейського політичного союзу і Чорноморської синергії; · пожвавлення перетворень в Україні після політичних подій 2004-2005 pp. та президентських виборів 2010 р. Переваги створення поглибленої зони вільної торгівлі України і ЄС: · сприяння подоланню наслідків світової фінансово-економічної кризи (через пожвавлення експортної діяльності, припливу інвестиційних ресурсів, використання європейського досвіду антикризових програм і кредитів ЄС); · надання додаткового прискорення темпам зростання ВВП: · поліпшення структури експорт і сальдо платіжного балансу України; · покрашення розвитку експортно-орієнтованих галузей (металургії, хімічної промисловості, сільського господарства), рибної і легкої промисловості; · зростання надходжень іноземних інвестицій; Переваги створення поглибленої зони вільної торгівлі України і ЄС: · одержання доступ до передових високих технологій; · поліпшення доступу до якісніших і дешевших товарів і послуг; · покрашення рівня енергетичної безпеки і зменшення енергозалежності України (зокрема, через встановлення економічно обґрунтованих цін на імпортований природний газ і на транзит енергоресурсів через територію України, а також на зберігання природного газу в українських підземних газосховищах); · прискорення зростання добробуту населення. Ризики створення поглибленої зони вільної торгівлі між Україною і ЄС · посилення конкуренції з підприємствами ЄС на ринку України; · банкрутство неконкурентоспроможних підприємств; · збільшення витрат українських підприємств на адаптацію до стандартів і норм ЄС (стандартів продовольчої безпеки, директиви REACH тощо); · збільшення витрат на адаптацію законодавства України щодо законодавства €С; · закріплення переважання сировинної та низько технологічної продукції в структурі товарного експорт України; · зростання від'ємного сальдо в торгівлі між Україною та ЄС. Перешкоди, які ускладнюють переговорний процес І. Економічні: · недостатнє координування позицій урядових і ділових кіл України на переговорах; · намагання третіх сторін вплинути на включення до тексту Угоди невигідних для України умов; · міжвідомча неузгодженість: між Міністерством економіки України, Міністерством аграрної політики України та Держспоживстандартом України у сфері прискорення гармонізації стандартів та технічних регламентів України щодо вимог законодавства Європейського Союзу Станом на 15 квітня 2009 р. 5618 національних стандартів України було гармонізовано з міжнародними стандартами ЄС і рівень гармонізації перевищив 25 %. Проте роботу в напрямі стандартизації слід прискорити, адже зазвичай в країнах, які претендують на статус асоційованих з ЄС. Рівень гармонізації становить принаймні 80 %; Перешкоди, які ускладнюють переговорний процес · надмірна утаємниченість переговорного процесу з української сторони (українські бізнес-асоціації отримують інформацію про деталі переговорів від європейських бізнес-асоціацій. а не від Міністерства економіки України); · обмежене фінансове забезпечення процесу адаптації стандартів України до стандартів ЄС. Зокрема, сумарні витрати на адаптацію до стандартів ЄС тільки м'ясної промисловості Польщі сягнули 2 млрд. євро; · обмежене фінансово-ресурсне забезпечення пронесу переговорів (Південна Корея, чисельність населення якої така ж. як в Україні, залучала до подібних переговорів уп'ятеро більше фахівців, ніж Україна); Перешкоди, які ускладнюють переговорний процес 7) некваліфікована підготовка тарифних пропозицій (деякі тарифи, які вдалося відстояти Україні шляхом переговорів з питань вступу до COT. виявилися або зависокими (30 % для соняшникової олії), або непотрібними (мито на імпорт йогуртів з Європи, коли 99 % їх ввозиться з РФ). На переговорах щодо створення ЗВТ Україна і ЄС уже визначилися з консолідованими тарифними пропозиціями. Лібералізації підлягатиме 95 % загального обсягу торгівлі товарами і тільки 5 % становитимуть винятки. Перешкоди, які ускладнюють переговорний процес ІІ. Серед інституційних перешкод на шляху для створення ЗВТ+ варто відзначити: 1. Внутрішні: інституційна не реформованість українських державних структур, політична нестабільність в Україні), 2. Зовнішні: · забюрократизованість процедури прийняття рішень в ЄС; · обмежені обсяги фінансування технічної допомоги Україні з боку ЄС; · відсутність єдиної енергетичної і міграційної політики ЄС. Переговорний процес щодо створення зони вільної торгівлі Україна – ЄС Створення зони вільної торгівлі (ЗВТ) між Україною та ЄС належить до стратегічних цілей двостороннього торговельно-економічного співробітництва між Сторонами та є логічним продовженням позитивних тенденцій у двосторонньому товарообігу України та ЄС в останні роки. Створення поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі стане складовою частиною угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. Переговорний процес зі створення ЗВТ розпочався 18 лютого 2008 р. у м. Києві. Станом на грудень 2010 року відбулось 14 раундів переговорів (14 раунд – 6-10 грудня 2010 р.). Переговори проходять за 15 напрямами: 1) торгівля та сталий розвиток; 2) тарифна пропозиція; Переговорний процес щодо створення зони вільної торгівлі Україна – ЄС 3)торгівля товарами; 4) торговельні відносини в енергетичній сфері; 5) митні питання, сприяння торгівлі та протидія шахрайству;
|