Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






АТЕС, заснована в 1989 р.






Члени: Австралія (1989), Бруней-Дурасалам (1989), В’Єтнам (1989), Гонг Конг, Індонезія (1989), Китай (1989), Канада (1989), Малайзія (1989), Мексика (1989), Нова Зеландія (1989), Папуа Нова Гвінея (1989), Перу (1989), Республіка Корея (1989), Сінгапур (1989), США (1989), Таїланд (1989), Тайвань (1989), Філіппіни (1989), Чилі (1989), Японія (1989). У 1998 р. до АТЕС приєдналася Росія.

АТЕС є форумом держав регіону. Організація має консультативний статус. У її рамках виробляються правила ведення торгівлі, інвестиційної та фінансової діяльності; проводяться зустрічі галузевих міністрів й експертів з питань співробітництва у різних галузях (енергетика, риболовство, транспорт і телекомунікації, туризм, охорона довкілля). Усі рішення приймаються на основі консенсусу.

АТЕС

Основна мета АТЕС:

· шляхом об'єднання країн у даному угрупованні стимулювати взаємне співробітництво в різноманітних сферах: на ринку товарів і капіталів, у сфері транспорту, енергетики й ін;

· утворення зони вільної торгівлі до 2020 р., а всі необхідні умови для цього повинні бути забезпечені промислово розвиненими країнами об'єднання до 2010 р.;

· співпраця із питань освоєння океану та забезпечення ресурсами;

· розвиток промисловості;

· удосконалення економічної співпраці;

· прискорення взаємних капіталовкладень;

· вивчення і розв’язання валютних проблем та удосконалення валютного ринку тощо.

АТЕС

Перша зустріч лідерів країн-членів АТЕС відбулася у 1993 р. в Сієтлі (США). Під час зустрічі на найвищому рівні, яка проходила у 1994 р. в Багорі (Індонезія), було прийнято рішення про створення зони вільної торгівлі й лібералізації інвестиційної сфери країн регіону до 2020 р., а для промислово розвинених країн – до 2010 р. Передбачається поступова поетапна ліквідація бар’єрів на шляху до розвитку торгівлі й інвестиційної діяльності, що сприятиме вільному руху товарів, послуг і капіталу, зниження митних тарифів відбуватиметься відповідно до угод у рамках ГАТТ/СОТ.

АТЕС

Концепція створення АТЕС ще не з’ясована остаточно: існують значні розбіжності у поглядах учасників об’єднання стосовно основних принципів його розбудови. Таких принципів три:

Перший принцип – принцип “відкритого регіоналізму”, згідно з яким заходи по лібералізації внутрірегіональних економічних зв’язків мають поширюватися і на держави, що не належать до об’єднання. Зрозуміло, що його реалізація передбачає проведення аналогічних дій й іншими регіональними угрупуваннями, наприклад ЄС, інакше АТЕС вимушено перетворить на закритий блок;

АТЕС

Другий принцип – “мережна організація співробітництва” передбачає його орієнтацію на гнучкі форми: кожен із учасників АТЕС має право реалізовувати будь-який напрямок роботи відповідно до Програми активних дій.

Третій принцип – орієнтація на співробітництво, передусім на приватнопідприємницькому рівні, який залишатиме систему міжурядових зв’язків слабкою. Державні органи не повинні надмірно втручатися у процес економічної взаємодії і повинні уникати уведення будь-яких загальних для об’єднання регламентації, які можуть обмежити свободу господарської діяльності фірм.

АТЕС

Особливість АТЕС, як інтеграційного об’єднання:

1) його учасниками є дві великі держави – США і Японія та економічний гігант майбутнього – Китай,

2) його членами стали США, Канада, Мексика, які вже входять до самостійного інтеграційного об’єднання – НАФТА,

3) до його складу увійшли країни з різним рівнем економічного розвитку;

4) процеси інтеграції відбуваються в основному на мікроекономічному рівні, між фірмами, корпораціями країн регіону;

5) інтеграція протікає на регіональному рівні й великою мірою на рівні окремих субрегіонів;

6) ступінь організаційної готовності інтеграційних процесів поки невелика;

7) відсутнє чітке інституціональнеоформлення інтеграційних угруповань.

Концепції розвитку АТЕС

1. Ініціатива прем’єр-міністра Малайзії М.Махатхіра висунута у 1990 р. про створення Східно-азіатський союз (САС) або Східно-азіатської економічної групи (САЕГ), до якої ввійдуть Японія, АСЕАН, Тайвань, Південна Корея, Сінгапур, Китай, можливо В’єтнам та М’янма. Автори цієї ідеї стверджують, що це лише група у складі АТЕС, до завдань якої входять:

· представництво спільних інтересів східно-азіатських країн у міжнародних організаціях, зокрема, в АТЕС;

· сприяння зростанню товарообміну між вищезгаданими країнами; ліквідація перешкод до розширення міжнародної торгівлі;

· ведення переговорів з НАФТА.

Ідея створення САС поки ще не дістала широкої підтримки:

· фактично від АТЕС відокремлюються його американська частина;

· передбачається створення азіатської групи співробітництва, яка протиставляється угрупуванням у Західній Європі та Північній Америці.

Концепції розвитку АТЕС

2. Концепція створення зони економічного співробітництва Японського моря: “зона спільного економічного розвитку”, яка охопить міста Китаю, КНДР, Далекого Сходу Росії.

Мета створення цієї зони – розширення торгівлі готовою продукцією. При цьому має спрацьовувати схема вертикального розподілу праці, яка передбачає поєднання капіталів і технологій Японії та Південної Кореї, природних ресурсів Далекого Сходу Росії та КНДР, трудових і сільськогосподарських ресурсів Китаю.

Перешкоди:

· неврегульованість територіального питання між Росією та Японією;

· небажання Японії без США брати участь в інтеграційному процесі;

· нестабільність ситуації у Росії;

· нерозвиненість інфраструктури на Далекому Сході Росії.

Концепції розвитку АТЕС

3. Завершена розробка плану по формуванню Східно-азіатської зони вільної торгівлі (ЕАФТА). До її складу, Окрім країн Асоціації країн Південно-Східної Азії (АСЕАН), повинні увійти Японія, Китай та Республіка Корея.

Учасники нового угрупування повинні забезпечити її достатню відкритість та гарантувати виконання низки основних принципів:

· дотримання прав людини,

· проведення активної та координованої політики у всіх галузях.

Інтеграційні процеси в арабському світі

· Союз арабського Магрибу

· Рада зі співробітництва арабських країн Перської затоки

· Арабську зону вільної торгівлі (АФТА)

· Ліги арабських країн

Світова тріада

Світова тріада

Сучасні тенденції інтеграційних процесів в світі

· Втягування в процеси економічної інтеграції майже всіх країн світу;

· Поєднання процесів об’єднання країн як “згори донизу”, так і “знизу догори”;

· Динамізм процесів міжнародної економічної інтеграції в цілому, зумовлений як дією об'єктивних факторів, так і зростанням взаємозалежності (interdependence) країн світу;

· Нерівномірність розвитку й реалізації форм міжнародної економічної інтеграції, спричинена проявами очевидних відмінностей економічного розвитку країн і регіонів світу;

· Розширення

· Поглиблення (від преференційних угод до міжконтенинтальної інтеграції)

· Об'єднання інтеграційних об'єднань в більші угруповання

 

 

Тема 13. Глобалізація економічного розвитку

Тема 13. Глобалізація економічного розвитку

· Сутність процесів глобалізації світової економіки та основні наслідки

· Фінансова глобалізація

· Глобальні проблеми сучасності: сутність, класифікація та процеси їх загострення

· Міждержавне регулювання глобальних проблем

13.1. Сутність процесів глобалізації світової економіки та основні наслідки

Глобалізація – це:

· тривалий процес інтеграції національних економік світу з метою розв’язання глобальних проблем людства;

· складне явище взаємозалежності економік, що виникає у зв’язку з обміном товарів і послуг та потоками капіталів;

· процес, завдяки якому досягнення, рішення і діяльність людей в одній частині земної кулі справляють значний вплив на окремих людей і їхні спільноти в усіх частинах світу.

Глобалізація світового господарства – це процес посилення взаємозв’язку національних економік країн світу, що знаходить своє вираження в утворенні світового ринку товарів і послуг, фінансів; становленні глобального інформаційного простору, перетворенні знання в основний елемент суспільного багатства, виході бізнесу за національні кордони через формування ТНК, впровадженні і домінуванні в повсякденній практиці міжнародних відносин і внутрішньополітичного життя народів принципово нових і універсальних ліберально-демократичних цінностей тощо.

Термін глобалізація (феномен злиття ринків окремих продуктів, що виробляються великими компаніями) був впроваджений Т.Левіттом в опублікованій в “Гарвард бізнес ревью” у 1983 р.

В науковий обіг термін “глобалізація” була введена Р.Робертсоном, який вперше його застосував в 1983р.; в 1985р. він дав детальне його тлумачення, а в 1992р. виклав основи цієї концепції у спеціальному дослідженні.

Особливості розвитку світового господарства

Співвідношення процесів глобалізації та розвитку світового господарства

Хвилеподібний розвиток глобалізації в контексті розвитку світового господарства

Вплив глобалізації на розвиток національних економік

Структуризація глобалізаційного процесу

Причини формування глобалізаційних процесів:

· процес інтернаціоналізації, який приводить до поглиблення співробітництва між країнами та посилення їх взаємозалежності;

· науково-технічний прогрес: поява інформаційних технологій, які корінним чином змінюють всю систему соціально-економічних відносин, переносять на якісно новий технічний рівень організаційно-економічні відносини, транспортні та комунікаційні зв’язки (зниження витрат на трансакції);

· загострення проблем, що є загальними для всіх людей і країн світу та є важливими з точки зору збереження та розвитку людської цивілізації.

Основні ознаки процесу глобалізації:

· взаємозалежність національних економік та їхнє взаємопроникнення, формування міжнародних виробничих комплексів поза національними кордонами;

· фінансова глобалізація – зростаюча фінансова єдність та взаємозалежність фінансово-економічних систем країн світу;

· послаблення можливостей національних держав щодо формування незалежної економічної політики;

· розширення масштабів обміну та інтенсифікація процесів руху товарів, капіталів, трудових ресурсів;

· створення інституцій міждержавного, міжнародного регулювання глобальних проблем;

· тяжіння світової економіки до єдиних стандартів, цінностей, принципів функціонування.

Розвиток процесів глобалізації у міжнародній економіці обумовлений різними факторами

· економічний розвиток країн, груп країн та регіонів у світі в умовах нерівномірного розподілу ресурсів, закономірними тенденціями науково-технічного процесу,

· тенденціями демографічного розвитку,

· наявністю та необхідністю розв'язання глобальних проблем, таких як: енергетичні, продовольчі, екологічні,

· використання ресурсів Світового океану та космосу,

· економічного зростання,

· зростання народонаселення,

· економічної безпеки, роззброєння;

· різким скороченням відстаней за рахунок розвитку транспортно-комунікаційних мереж,

· ринковою уніфікацією економічного розвитку.

Чинники розвитку глобалізаційних процесів

· Технологічний прогрес

· Відмінності соціально-економічних систем

· Лібералізація міжнародної торгівлі та інші форми економічної лібералізації

· Розширення сфери діяльності компаній

· Політика протекціонізму

· Валютні обмеження та коливання валютних курсів

· Ідеологічні невідповідності

· Релігійні обмеження

· Концентрація і централізація капіталу

· Збільшення кількості ТНК та транснаціональних банків

Форми прояву глобалізації на сучасному етапі розвитку

· зростання міжнародної торгівлі та інвестицій, лібералізація та дерегуляція ринку капіталів

· посилення ролі ТНК у світогосподарських процесах

· диверсифікація світових фінансових ринків та ринків технологій

· загострення глобальної конкуренції

· підвищення ролі інформаційних та комунікаційних технологій

· поява нових систем глобального стратегічного менеджменту

· поглиблення міжнародного поділу та кооперації праці

· зростання цілісності та єдності світового господарства посилення відкритості національних ринків

Рівні процесів глобалізації

1. Локальний — охоплює рівні мікроекономічних одиниць відкритого економічного простору.

2. Мікроекономічний — охоплює рівні виробничого процесу в системі господарських одиниць:

а) горизонтальна глобалізація;

б) вертикальна глобалізація:

· глобалізація вниз

· глобалізація вгору

3. Регіональний

4. Глобалізація на світовому рівні

Наслідки глобалізації

Позитивні наслідки глобалізації

· поширення нових інформаційних технологій та пов’язаних з ними переваг (скорочення часу і витрат на трансакції, поліпшення умов праці та життя);

· перехід на ресурсозаощаджуючі технології;

· посилення уваги до важливих проблем людства та інші.

Негативні наслідки глобалізації:

· посилення нерівномірності розвитку країн світу;

· нав’язування сильними країнами своєї волі, нераціональної структури господарства, політичної та економічної залежності;

· концентрація в постіндустріальному світі більшої частини інтелектуального і технологічного потенціалу людства;

· зосередження основних торговельних потоків в межах співдружності розвинених держав;

· замикання інвестиційних потоків;

· спрямованість міграційних потоків з країн “третього світу” в розвинені регіони планети.

Індикатори економічної глобалізації

Індикатори економічної глобалізації

13.2. Фінансова глобалізація

Фінансова глобалізація – це:

1) об'єктивний процес, який відображає сукупність умов розвитку сучасного світового суспільства і, насамперед, науково-технічного і економічного прогресу. Це найбільш складний та розвинений з точки зору інтернаціоналізації процес, що є наслідком поглиблення фінансових зв'язків країн, лібералізації цін та інвестиційних потоків, створення глобальних фінансових груп;

2) вільний та ефективний рух капіталів між країнами й регіонами, функціонування глобального ринку, формування системи наднаціонального регулювання міжнародних фінансів, реалізацію глобальних фінансових стратегій ТНК і транснаціональних банків;

3) об'єднання національних фінансових ринків з наступним їх перетворенням у єдиний світовий фінансовий простір. Вона забезпечує прискорення темпів інновацій, посилює взаємодію національних економік на базі сучасних інформаційних технологій і принципів регулювання, створює гнучкі ринки праці, товарів, капіталу

Фінансова глобалізація

4) посилення взаємозалежності та взаємовпливу країн у сфері фінансових відносин, зростанням ролі міжнародних кредитних відносин, міжнародного руху капіталів, розширенням джерел надходження доходів і розміщення активів у інших країнах. В її основі вільний рух капіталів, валюти, їх переміщення через національні кордони, результатом чого є формування глобальних фінансових ринків і світового фінансового співтовариства;

5) розширення кордонів, меж ринків інвестиційних інструментів, усунення бар'єрів доступу та розширення можливостей вільного залучення до глобального інвестиційного процесу на принципах конкурентної боротьби;

6) інтеграція національних фінансових систем із міжнародними фінансовими ринками та інституціями.

Фактори впливу на фінансову глобалізацію

Політичні:

· зростання впливу політичний подій, утому числі політичних криз, на стабільність фінансових ринків;

· геополітичні зміни;

· зростання політичного впливу міжнародних економічних організацій;

Психологічні – підвищення впливу психологічних очікувань учасників.

Соціальні:

· трансформація соціальної політики держави;

· зрушення у соціальній структурі населення

Економічні:

1) наявність різноманітних економічних інтересів держав, міжнародних організацій, фізичних та юридичних осіб;

2) скорочення трансакційних витрат;

3) зростаючий вплив екзогенних факторів на національні господарства;

4) зростаючий вплив лібералізації фінансових ринків на товарні ринки;

5) можливість вирішення глобальних проблем завдяки концентрації ресурсів на глобальних фінансових ринках.

6) необмежені технологічні можливості для здійснення фінансових угод між суб'єктами з різних країн протягом короткого терміну часу;

7) скасування фіксованих валютних курсів (розмивання меж національних валютних систем);

8) лібералізація фінансової діяльності;

9) зниження податкових ставок на здійснення фінансових угод;

10) відкриття філій іноземних банків на внутрішніх фінансових ринках;

11) вихід страхових компаній на міжнародні фінансові ринки;

12) зростання ролі фінансових посередників та зменшення ролі комерційних банків.

Регулятивна група чинників розвитку фінансової глобалізації

Форми прояву фінансової глобалізації:

· лібералізація валютних ринків, валютного регулювання;

· поява світових фінансових та валютних криз;

· спостерігається гетерогенність, фрагментарність, мозаїчність світового фінансового ринку та одночасне зростання його масштабів;

· нерівномірним розвитком окремих сегментів світового фінансового ринку

· зміна напрямків і обсягів світових валютно-фінансових потоків;

· постійне зростання міжнародного товарообміну;

· відбувається посилення міграції робочої сили;

· вибухоподібне зростання світового фінансового ринку, фінансових трансакцій, що здійснюються між різними суб’єктами світогосподарських зв’язків

Форми прояву фінансової глобалізації

9) внаслідок поступового пом’якшення валютного контролю (послаблення державного контролю щодо руху капіталу збоку США, Великобританії та Японії) полегшується доступ на національні фінансові ринки для іноземних інвесторів та емітентів з промислово розвинутих країн (з кінця 1960-х — на початку 70-х рр.);

10) до початку 1980 р. у світовій економічній системі сформувалася світова фінансова мережа, що поєднала провідні фінансові центри різних країн через їх головні фінансові центри, та зміцнення зв’язків між ним стали основою так званої фінансової революції

Ключові елементи фінансової революції:

•формування системи міжнародних фінансових інститутів;

Ключові елементи фінансової революції

2) поглиблення міжнародної фінансової інтеграції, що спричинила розвиток фінансової інновації, зокрема:

а) появу нових фінансових інструментів:

· євродоларові депозитні сертифікати,

· єврооблігації з нульовим купоном,

· синдиковані кредити в євровалюті,

· ставка проценту,

· квоти та короткострокові зобов’язання зі змінним процентом;

· б) якісні зміни у фінансових технологіях:

· з’явилися інвестиційні фонди відкритого типу, що вкладають кошти тільки в короткострокові зобов’язання грошового ринку;

· банківські автомати (автомати, що виконують різні банківські операції);

· похідні цінні папери тощо;

· отримав розвитку фінансовий інжиніринг це розвиток та творче застосування фінансових технологій для розв’язання фінансових проблем та використання фінансових можливостей.

13.3. Глобальні проблеми: причини виникнення та шляхи вирішення

Класифікація глобальних проблем:

1. Політичні проблеми:

· недопущення світової ядерної війни і забезпечення стабільного миру,

· роззброєння;

· військові та регіональні конфлікти;

2. Природно-екологічні проблеми:

· необхідність ефективної і комплексної охорони навколишнього середовища,

· енергетична,

· сировинна,

· продовольча,

· кліматична,

· боротьба з хворобами,

· проблеми світового океану тощо.

Класифікація глобальних проблем:

3. Соціально-економічні проблеми:

· стабільність розвитку світового співтовариства,

· ліквідація відсталості країн, що розвиваються,

· проблема розвитку людини,

· злочинність,

· стихійні лиха,

· біженці,

· безробіття,

· бідність

4. Наукові проблеми:

· освоєння космічного простору,

· довгострокове прогнозування,

· інформаційна проблема.

5. Змішаного характеру:

· стихійні лиха

· злочинність

6. “Синтетичного характеру”

· бюрократія

Глобальні екологічні проблеми

Характеристика екологічної проблеми:

· масова вирубка лісів;

· знищення річок;

· створення штучних водосховищ;

· забруднення шкідливими відходами прісної води;

· глобальна зміна клімату;

· виникнення парникового ефекту;

· відходи внаслідок виробничої діяльності людини

· На одне посаджене дерево припадає 10 вирубаних

· Порівняно з початком ХХ ст. споживання прісної води зросло більше, ніж в 7 разів

· Близько 80% різноманітних захворювань пов’язане зі споживанням неякісної питної води

· Значні відходи накопичуються у Світовому океані

· Океанський планктон щорічно поглинає близько 50 млрд. т вуглекислого газу, значна частина якого осідає на дно

Глобальні екологічні проблеми

Форми прояву:

· Масова вирубка лісів

· Знищення річок

· Створення штучних водосховищ

· Забруднення шкідливими відходами прісної води

· Глобальна зміна клімату

· Виникнення парникового ефекту

· Відходи внаслідок виробничої діяльності людини

Шляхи вирішення екологічної проблеми

· швидкий розвиток і використання таких основних видів самовідновлюваної енергії як сонячна, вітрова, океанічна, гідроенергетична інше;

· структурні зміни у використанні існуючих невідновлюваних видів енергії, а саме: збільшення частки вугілля в енергобалансі при зменшенні долі нафти і газу, оскільки запаси останніх на планеті значно менші, а їх цінність для хімічної промисловості набагато більша;

· необхідність створення екологічно чистої вугільної енергетики, яка б працювала без шкідливих викидів газу;

· розробка всіма країнами конкретних заходів з дотримання екологічних стандартів – чистоти повітря, водних басейнів, раціонального споживання енергії, підвищення ефективності своїх енергетичних систем;

Шляхи вирішення екологічної проблеми

· вивчення запасів всіх ресурсів з використанням найновіших досягнень НТР;

· інтенсивний розвиток країнами, що розвиваються, власного сировинного господарства, включаючи переробні галузі господарства;

· призупинення вирубки лісів, особливо тропічних, забезпечення їх раціонального використання;

· формування у людей екологічного світогляду, що дозволило б розглядати всі економічні, політичні, юридичні, соціальні, ідеологічні, національні, кадрові питання як в рамках окремих країн, так і на міжнаціональному рівнях;

· комплексна розробка законодавства про охорону навколишнього середовища, в тому числі про відходи

· нарощування екологічних інвестицій

Шляхи вирішення паливно-енергетичної та сировинної глобальних проблем

· зміна механізму ціноутворення на природні ресурси

· об’єднаним зусиллям розвинених держав протиставити стратегію об’єднання дій країн-експортерів паливно-енергетичних та паливних ресурсів

· проведення прогресивних аграрних перетворень;

· об’єднання зусиль всіх країн для вирішення глобальних проблем, значно збільшити витрати на усунення екологічної кризи;

· використання комплексу економічних заходів управління якістю навколишнього середовища, в тому числі субсидій та дотацій на виготовлення екологічно чистої продукції, за виконання державних екологічних проектів інше.






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.