D. Помилки та пропуски

Підсумок: А + В + С + D відповідає концепції ліквідності в США

Е. Компенсуючі статті

Переоцінка золотовалютних резервів, розподіл і використання СПЗ.

F. Надзвичайне фінансування

G. Зобов’язання, що складають валютні резерви іноземних офіційних органів.

Підсумок А + В + С + D + Е + F + G відповідає концепції офіційних розрахунків в США

Н. Підсумкова зміна резервів

· СПЗ

· Резервна позиція в МВФ

· Інші вимоги

· Кредити МВФ

Концепції платіжного балансу

Теорія механізму потоків готівки

Д.Юм “Про торговельний баланс”:

· Усі розрахунки по зовнішньоторговельних операціях здійснюються у готівковій формі;

· Існує прямий зв’язок між обсягом грошової маси та рівнем цін;

· Експортні та імпортні ціни залежать від відносних цін на світових ринках.

Дж.С.Мілль:

Приплив готівки веде до зниження відсоткових ставок, має наслідком відплив капіталів з країни та корекцію валютного курсу;

Облікова ставка стає важливим інструментом захисту золотовалютних резервів та валютного курсу

Концепції платіжного балансу

Концепція еластичності

· Стосується більшою мірою торгівельного балансу, розглядає зв’язок між девальвацією національної валюти і торгівельним балансом залежно від еластичності попиту і пропозиції до зовнішнього обміну.

· Вплив зміни обмінного курсу на кількісну рівновагу двох взаємодіючих валют залежить від еластичності наявних кривих попиту та пропозиції

· В сучасних умовах еластичність попиту на імпорт є низькою внаслідок високої його необхідності для країн, а попит на експорт є відповідно більш еластичним

· За зростання попиту на іноземну валюту ЦБ підтримуватиме додаткову пропозицію іноземної валюти у розмірі U'1 – U0

· Якщо ця тенденція набуде сталого характеру, ЦБ переходитиме до ціни E1, девальвуючи національну валюту по відношенню до іноземної

Концепції платіжного балансу

Ефект J-кривої

· За нееластичного попиту початково відбудеться зростання дефіциту торгівельного балансу внаслідок подорожчання імпорту, девальвації валюти і підвищення попиту на іноземну грошову одиницю.

· З часом еластичність підвищується і торговельний баланс покращується

Концепції платіжного балансу

Концепції платіжного балансу

Абсорбційний підхід

· Торгівельний баланс розглядається як різниця між тим, що виробляється у країні, та тим, що споживається:

· Y=C+I+G+(EX-IM), де

· С – споживання, І – інвестиції, G – державні витрати, разом – А (абсорбція)

· При Y – A < 0 (внутрішній попит перевищує внутрішнє виробництво) ЕХ – ІМ < 0, зростає імпорт.

· За умов повної зайнятості єдиним шляхом покращення поточного рахунку стає зниження абсорбції

· За наявності безробіття А залишається сталим, Y зростатиме за рахунок збільшення ЕХ.

· За умов здійснення девальвації поточний рахунок покращуватиметься, кінцевим результатом стане інфляція.

Концепції платіжного балансу

Монетарний підхід

· Якщо попит населення на гроші перевищує їх пропозицію з боку ЦБ, тоді він задовольняється припливом грошей з-за кордону.

· Якщо пропозиція грошей ЦБ перевищує попит на них, то гроші відпливають за кордон

· Попит на гроші: L = k*P*Y, де P – рівень внутрішніх цін, Y – реальний дохід

· Пропозиція грошей: М = R + D, де R – міжнародні резерви, а D – внутрішній кредит

· Позначимо P = E * Pf, де E – ціна іноземної валюти в національних грошах, Pf – рівень зовнішніх цін

Концепції платіжного балансу

Припускаємо L = M, k*E*Pf*Y =R+D і отримуємо:

E(%) + Pf(%) + Y(%) = R(%) + D(%), або

R(%) – Е(%) = Pf(%) + Y(%) - D(%), тобто процентні зміни резервів та обмінного курсу дорівнюють змінам зовнішньої інфляції плюс зміни реального доходу за мінусом процентних змін внутрішнього кредиту

У системі з фіксованим валютним курсом зростання внутрішнього кредитування буде супроводжуватися зменшенням резервів, скорочення внутрішнього кредиту означатиме зростання платіжного балансу та вирівнювання попиту і пропозиції на гроші

Фактори, що впливають на стан платіжного балансу

· Нерівномірність економічного і політичного розвитку країн, міжнародна конкуренція.

· Циклічні коливання економіки.

· Зростання закордонних державних витрат, пов’язаних із мілітаризацією економіки і військовими витратами.

· Посилення міжнародної фінансової взаємозалежності.

· Зміни в міжнародній торгівлі.

· Вплив валютно-фінансових факторів.

· Негативний вплив інфляції.

· Торгівельно-політична дискримінація певних країн.

· Надзвичайні обставини – неврожай, стихійні лиха, катастрофи.

Економічні фактори, що впливають на платіжний баланс держави

Рівновага платіжного балансу

Рівновага платіжного балансу

Аналіз рівноваги ПБ ґрунтується на:

· Балансі поточних розрахунків;

· Базовому балансі;

· Балансі офіційних розрахунків.

Методи врівноваження платіжного балансу можуть бути

1) національними (внутрішніми). У свою чергу національні методи поділяються на:

1.1) ринкові методи (фінансові, валютні, грошове-кредитні) передбачають зміни валютних курсів, цін, доходів, процентних ставок, грошової маси тощо. До ринкових методів можна віднести:

1.1.1) продаж іноземних та національних цінних паперів за іноземну валюту (наприклад, розміщення облігацій державної скарбниці у центральних банках інших країн);

1.1.2) вплив на темп інфляції в країні через зміну процентних ставок, контроль за заробітною платою та рівнем цін;

Методи врівноваження платіжного балансу можуть бути

1.1.3) зміни в структурі експорту (шляхом урізноманітнення товарного асортименту та перерозподілу ресурсів на користь продукції, конкурентноздатної на світовому ринку);

1.1.4) зміни валютного курсу (зниження курсу національної валюти сприяє здешевленню вітчизняної продукції на міжнародних ринках і подорожчанню імпортних товарів; тому девальвація призводить до розширення експорту та скорочення імпорту);

1.1.5) використання країною своїх золотовалютних резервів (у певних межах, щоб не призвести до їх вичерпання та негативних наслідків у макроекономічному середовищі).

Методи врівноваження платіжного балансу можуть бути

1.2.) неринкові (адміністративні) методи, які передбачають регламентацію зовнішньо економічних операцій за допомогою нормативних актів та органів державного контролю. Наприклад, вплив на потоки зовнішньої торгівлі та рух капіталу між країнами може здійснюватися за допомогою протекціоністської політики уряду, яка включає запровадження тарифів, квот, ліцензій, субсидій тощо;

2) міждержавними (зовнішніми) методами:

2.1) позики інших країн та використання світового ринку позичкових капіталів (кредити банківських консорціумів, облігаційні позики);

2.2) ввезення підприємницького капіталу;

Методи врівноваження платіжного балансу можуть бути

2.3) позики міжнародних фінансових організацій (МВФ надає країнам-учасникам резервні кредити у межах 25 % їх квот);

2.4) іноземна допомога (пільгові кредити, подарунки, субсидії, надані іншими країнами).

Регулювання платіжного балансу за допомогою ринкових методів передбачає поєднання двох протилежних комплексів заходів:

· рестрикційних – кредитні обмеження, у т. ч. підвищення процентних ставок, стримування росту грошової маси;

· експансіоністських — стимулювання експорту, девальвація.

Тема 12. Міжнародна регіональна інтеграція

Тема 12. Міжнародна регіональна інтеграція

12.1. Сутність міжнародної економічної інтеграції

12.2. Передумови створення міжнародної економічної інтеграції

12.3. Етапи регіональної економічної інтеграції

12.4. Особливості європейських інтеграційних процесів

12.5. Європейський Союз: етапи розвитку, хвилі розширення, особливості побудови

12.6. Інтеграційні процеси в Євроазійському регіоні

12.7. Економічна інтеграція в Америці

12.8. Потенціал і особливості регіональної інтеграції країн Азії

Сутність міжнародної економічної інтеграції

«Інтеграція» (латин. “integer”) – цілий

Регіоналізація є процесом поступального формування спільного ринкового та відтворювального простору географічно, історично та культурно споріднених країн, який супроводжується уніфікацією умов торгівельно-економічної діяльності, зниженням та скасуванням взаємних обмежень з метою підвищення економічної ефективності та розв’язання глобально конкурентних завдань.

Економічна інтеграція – це процес зближення національних економік шляхом утворення єдиного економічного простору для вільного переміщення товарів, послуг, капіталів, робочої сили через національні кордони. Національні економіки, спеціалізуючись на певних товарах та послугах, водночас доповнюють одна одну в системі світового господарства

Сутність міжнародної економічної інтеграції

Міжнародна економічна інтеграція – це:

· якісно новий етап розвитку світового господарства та форма прояву інтернаціоналізації господарського життя, що передбачає зближення і взаємопристосування, переплетення всіх структур національних господарств;

· відносини, що будуються на відсутності будь-якої форми дискримінації іноземних партнерів і кожній із національних економік. У такому плані міжнародна економічна інтеграція розглядається як найвищий рівень розвитку МЕВ;

· процес, що проявляється в стиранні відмінностей між економічними суб'єктами – представниками різних держав.

Характерні риси міжнародної економічної інтеграції

1) зміна завдань та цілей економічної взаємодії держав, формування міжнародного економічного комплексу;

2) спільне вирішення соціально-економічних проблем у подоланні проблеми обмежених ресурсів;

3) виникає потреба у колективному регулюванні відтворювальних процесів, пошуку нових інтеграційних форм та методів управління економічною взаємодією;

4) взаємодія різних галузей виробництва та науки стає однією з центральних сфер регіональної діяльності;

5) створення регіональної відтворювальної системи з її міжнародними економічними зв’язками у сферах виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних благ та послуг;

Характерні риси міжнародної економічної інтеграції

6) дія об'єктивних та суб'єктивних факторів;

· нерівномірність розвитку й реалізації форм міжнародної економічної інтеграції;

· розвиток дезінтеграційних та реінтеграційних процесів.

Дезінтеграційні процеси спричиненіполітичними, національними та релігійними причинами (наприклад, на євразійському просторі колишнього СРСР, у Центральній і Південно-Східній Європі, на Балканах та ін.). Розрізняють:

а) локальну дезінтеграцію (провінція Квебек у Канаді, Шотландія та Уельс у Великобританії, Корсика у Франції, Каталонія та Країна Басків в Іспанії, фламандці – валлони у Бельгії, північ–південь в Італії, роз'єднання Чехословаччини на дві держави, розпад Югославії на декілька держав, дезінтеграційні тенденції у Південній Азії, Росії тощо);

б) глобальну дезінтеграцію (розпад Радянського Союзу, Ради економічної взаємодопомоги).

Характерні риси міжнародної економічної інтеграції

Реінтеграція буває:

1) повна реінтеграція – відновлення того чи іншого інтеграційного угруповання у попередньому складі на тих же політико-економічних засадах;

2) часткова інтеграція – коли об'єднуються окремі члени (учасники) інтеграційних угруповань на попередніх принципах або всі учасники, але на якісно нових засадах;

3) розширена реінтеграція - включення у інтеграційні об'єднання, що відновлюються, нових учасників на тих чи інших засадах.

12.2. Передумови створення міжнародної економічної інтеграції

Передумови створення економічного інтеграційного угруповання:

націоналізм; традиційні конфлікти між окремими країнами та групами країн; ідеологічні розходження;

· політико-правові, економічні та соціально-культурні відмінності країн-учасниць;

· зростання затрат при реалізації регулятивних функцій на наднаціональному рівні;

· суперечності, пов'язані із розширенням інтеграційних угруповань;

5) небезпеку відтоку ресурсів (факторів виробництва, особливо трудових) для відсталих країн на користь більш сильних партнерів;

6) можливість змови між ТНК країн-членів, що приводить до підвищення цін;

Недоліки для країни від інтеграції

7) ефект збитків від збільшення масштабів виробництва при дуже сильній концентрації та монополізації;

8) можливість збільшення безробіття за рахунок банкрутства неефективних підприємств та міграції робочої сили з країн із більш низькими доходами;

9) існує ризик істотних втрат від відхилення торгівлі, якщо країна тісно зв'язана з партнером - не членом блоку, що здійснював ефективні постачання значної кількості товарів, які не виробляються в країні.

Ключові інтеграційні блоки країн

Інтеграційні процеси в Європі

Інтеграційні об’єднання, що функціонують в Європі:

· Європейський Союз

· Європейська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ)

· Організація Чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС)

· Європейський економічний простір

· Бенілюкс

· Центральноєвропейська зона вільної торгівлі (ЦЕФТА)

· Центральноєвропейська ініціатива (ЦЄІ)

· Рада держав Балтійського моря (РДБМ)

· Середземноморський союз (СДС)

Етапи розвитку ЄС

1950 р. - Голова Ради Міністрів Франції Р.Шуман і Ж.Моне запропонували створити Європейську федерацію, що ґрунтується на економічному об'єднанні;

1951 р. - створено Європейське об'єднання вугілля і сталі (ЄОВС) ФРН, Францією, Італією, Бельгією, Нідерландами, Люксембургом;

1954 p. - Бельгія, Нідерланди і Люксембург запропонували створити Спільний ринок;

1956 p. - міжурядова конференція (Венеція) підготувала проекти створення Європейського економічного співтовариства (ЄЕС) і Європейського співтовариства з атомної енергії (Євроатом);

1957 р. - Римський договір про створення ЄЕС і Євроатому був підписаний і набув чинності з 1958 p;

1968 р. - Митний союз країн ЄС з відповідними угодами про:

· відміну митних податків і зняття кількісних обмежень;

· введення єдиного митного тарифу для інших країн;

· проведення єдиної зовнішньоторговельної та аграрної політики.

Етапи розвитку ЄС

Етапи розвитку ЄС

У 1986р. – приймається єдиний Європейський акт, яким вносяться зміни до Римського договору і визначається створення єдиного внутрішнього ринку (ЄВР); Португалія та Іспанія; 1985 – вихід Гренландії

1992 р. – підписано Маастрихтську угоду про створення ЄС (чинна з 1 листопада 1993 р)

Травень 1992р. - підписано угоду між ЄС і ЄАВТ про створення Європейського економічного простору (ЄЕП);

1995 р. – Фінляндія, Австрія, Швеція

2 жовтня 1997р. – підписання Амстердамської угоди про ЄС

1 січня 1999 р. – завершальна стадія створення Європейського економічного і валютного союзу: введено в обіг єдину грошову валюту – євро, до 2002 р. – здійснюватимуться безготівкові розрахунки;

Етапи розвитку ЄС

2001 р. – Ніццькі договори

2007 р. – Лісабонський договір

1 травня 2004 р. – новий етап розширення ЄС. Число його членів за рахунок держав Центральної та Східної Європи, а також Прибалтики, збільшилося з 15 до 25;

· нові члени - Чехія, Польща, Угорщина, Мальта, Кіпр, Словаччина, Словенія, Естонія, Латвія, Литва.

· останній етап розширення ЄС 1.01.2007 – вступ Болгарії та Румунії.

Проблеми розвитку ЄС

1. Досягнення гомогенності економічного простору є доволі ефемерною надією «новообранців» в ЄС не тільки в межах найближчих семи років, а й 20–25-ти, адже, як показали розрахунки за моделями державного споживання Барро, проведені у Світовому Банку, виробництво ВВП на душу населення і через 20 років в нових країнах (зокрема в Латвії, Литві, Словаччині, Болгарії та Румунії) буде, за оптимістичнішими прогнозами, в 1, 5–2 рази відставати від середнього по ЄС рівня, не кажучи вже про відставання від держав–лідерів Євросоюзу.

.

Проблеми розвитку ЄС

2. Флоридизація населення (прогресивне старіння європейських націй) уже у 2010–2015 роках заставить переглянути міграційну політику щодо країн колишнього СРСР, зокрема найближчих сусідів. Якщо такого не відбудеться, то питома вага мігрантів (легальних і нелегальних) з держав «третього світу» буде зростати в арифметичній прогресії, а відтак проблема ідентифікації європейської нації (відтепер уже не обов’язково християнської) стане найбільш актуальною.

3. Формування нових інтеграційних блоків в Азії, таких як АСЕАН-ІІ, акселерований розвиток Китаю та Індії, швидше за все загострить як глобальну конкуренцію, так і паназійську, що вимагатиме від ЄС пошуку нової парадигми розширення і перегляду концепції концентричних кіл уже у 2020–2025 роках.

Організація чорноморського економічного співробітництва
Organization of Black Sea Economic Cooperation – BSEC

ГУАМ

3. Євразійське економічне співтовариство (ЄврАзЕС)

4. Єдиний економічний простір (ЄЕП)

5. Шанхайська організація співробітництва (ШОС)

Формування європейського континентального ринку

· у 1966 р. між ЄАВТ та ЄЕС була утворена зона вільної торгівлі.

· у 1977 р. у торгівлі ЄАВТ та Європейського Економічного Співтовариства було відмінено мито на торгівлю промисловими товарами.

· у 1984 р. торговельні тарифи між країнами ЄЕС та ЄАВТ були повністю ліквідовані

· протягом 1990 – 1993 рр. були укладені угоди про вільну торгівлю з Туреччиною, Чехією, Словаччиною, Ізраїлем, Польщею, Румунією, Угорщиною та Болгарією.

· 1994 країни ЄАВТ (за винятком Швейцарії та Ліхтенштейну) стали членами Європейського економічного простору