Основні принципи морального кодексу народу

1. Любов до рідного краю, працелюбність, людяність, самопо­
вага— основа моральності: «За рідний край — хоч помирай».

2. Любов до Батьківщини, готовність її захищати, боротися
проти соціального гноблення і несправедливості, єднання у боро­
тьбі. Палка любов до Вітчизни, мужність у боротьбі за щастя
свого народу, повага до інших народів - одна з головних запові­
дей народної моралі: «Кожному мила своя країна», «Грудка рі­
дної землі дорожча від пуда золота», «Негідником той назива­
ється, хто домівки рідної цурається».

3. Любов до праці як основний критерій оцінки моральної
гідності людини: «Без труда нема плода», «Роботящі руки гори
вернуть», «Труд людину кормить». У ставленні до ледарів на­
родна педагогіка безкомпромісна. Ледар - негідник, моральна
потвора, тягар для суспільства: «Ледар живе, аби землі важче»,
«Ледаще на сміття годяще».

4. Справедливість, гуманне ставлення, миролюбність, гостин­
ність, солідарність, вірність друзям, колективізм: «Два слова: мир
і спокій коштують тисячі злитків золота», «Де єдність, там і
життя», «Друг — твоє дзеркало», «Правду не сховаєш», «Дерево
сильне корінням, а людина — друзями», «Яку дружбу заведеш,
таке й життя поведеш», «Друга шукай, а знайдеш - тримай»,
«Не той друг, що лащиться, а той, що печалиться».

5. Свобода, щастя і вільний розвиток.

6. Добро, доброта, щирість, творення добра людям: «Добра
людина й мухи не скривдить», «З добрим дружись, а лихих сте­
режись», «Коли природа породила людину, вона породить і доб­
роту», «Якщо ти зробив добро - мовчи, якщо тобі зробили добро

- розкажи».

7. Правдивість і чесність — основа народного ідеалу моралі:
«Хліб-сіль їж, а правду ріж», «Чесному всюди честь, хоч і під лавою».

8. Гуманізм як одна з важливих складових народної моралі.
Гуманізм — це не всепрощення, це високі вимоги до дитини. Це
застереження від лицемірства, привчання до моральної стійкос­
ті, чесності з самим собою, принциповості й твердості у власній
оцінці, непримиримості як до чужих, так і до власних недоліків і
слабостей.

9. Ввічливість і скромність: «Скромність - вінець мужнос­
ті», «Найкращий одяг — скромність», «Три речі викликають любов:
віра, щедрість і скромність», «Одне ввічливе слово зломить душу
швидше, ніж десять ударів», «Кому скажеш «добрий день», той
не забуде сказати «доброї ночі».

10. Дружба і товаришування. У народній уяві вони мали
щонайрізноманітніші відтінки. Діалектику становлення това­
риських стосунків народ образно виражає так: «Побачив раз -
знайомий, побачив два — товариш, побачив три — друг», «Стаду
потрібен пастух, а людині - товариш», «Вовк ягняті не товариш»,
«Не хвали товариша — він може бути поганим, не гудь товариша
- він може бути хорошим».

Вищою формою товаришування народ вважав дружбу. Що визначає дружбу? Спільність інтересів, переконань, прагнень, вза­ємні симпатії, готовність допомогти один одному, розділити не­вдачу, горе, радощі, поступитися заради друга своїм благополуч­чям: «Друг — дзеркало друга», «Шукай друга по собі», «Якщо твій друг поганий, то ти і сам поганий», «Якщо хочеш дізнатися про людину, подивись на її друзів».

Про фальшиву дружбу народ говорить: «У кишені пусто, друзів не густо», «Друзів у радості багато, а в біді - мало». Вихо­дячи з життєвого досвіду, народ дійшов висновку: «Зростає ба­гатство - зростає і кількість друзів», «Коли права рука пуста, ліва з нею дружити не стане».

Народ жорстоко засуджує невірних друзів: «Нещирий друг -невилікована хвороба», «Дружбою з другом гордись, дружби з ворогом стережись», «Друзів, з якими можна ділитися таємни­цями, багато, але зберегти її може тільки один». Існує в народі і переконання: «Дружба на годину - рабство навіки», «Якщо друг полишив, знову його не клич».

Старий друг - це одна з ознак перевірки роками щирої дру­жби: «Кращий друг - старий, а кращий одяг - новий», «Все добре нове, а друг - старий», «Придбавши нового друга, не забувай ста­рого - старого друга і стару дорогу легко втрачають». Вірного,

60

старого друга народ радить глибоко шанувати: «Старого друга шануй більше за брата», «Якщо друг дійсно хороший, то не по­трібні ніякі окуляри». Тут народ спирається на діалектику жит­тя: старе ніколи не старіє, старіє лише нове. Берегти дружбу -одна з народних заповідей: «Науку вивчають з азів, дружбу бе­режуть від початку», «Завести дружбу легко, а зберегти важко», «Краще дружбу хоронити, ніж багатство все копити».

Не шукай друга без недоліків - такий мудрий народний за­повіт: «Не шукай бездоганної їжі - залишишся голодним, не шукай бездоганного друга - залишишся один». Справжній друг той, хто сміливо говорить правду в очі, і готовий вислухати те саме на свою адресу: «Камінь, кинутий другом, голови не пора­нить», «Краще вислухати докір друзів, ніж втратити їх».

Народ радить дотримуватись такту в дружбі: «Якщо в тебе є друг, навідуйся до нього, щоб стежка до його дому не заросла тра­вою», «Дружні стосунки подібні меду». У дружбі треба знати міру: «Якщо твій друг стане медом, не злижи його повністю». Дружба — це людська потреба і соціальна цінність: «Життя без друга, що їжа без солі», «І мудрій людині потрібен друг, і сильній людині потрібна підтримка», «Найчужіша країна та, де нема друзів».

У народному розумінні дружба - це символ згуртованості, сили і доблесті: «Де дружба, там і сила», «Дерево сильне коріннями, а людина - друзями», «Сила птаха - у крилах, сила людини - у

дружбі».

Моральні заповіти народної педагогіки мають застережливе спрямування, їх мета - запобігти необачним вчинкам. Вони застерігають від таких серйозних моральних вад, як підступність, нещирість і хитрість («Лиха людина - як хвороба: усе запакос­тить», «Не копай іншому яму, бо сам у неї вплигнеш», «Хитро­щами довго не проживеш»), крутійство і шахрайство, скупість і зажерливість («Тонув - сокиру обіцяв, витягли - топорища шко­да», «Лінивий двічі ходить, скупий двічі платить»), нечесність («Поганому виду нема стиду», «Що собі не мило, то й людям не зич», «Краще не обіцяти, як слова не здержати»).

Народна мораль допомагає викорінювати людські вади, засу­джує підступних, нещирих, хитрих, скупих, зажерливих, безсовіс­них, нахаб, брехунів, гультяїв, сварливих, невдах, байдужих, слаб­кодухих, п'яниць, зарозумілих, хвальків, базік, чванькуватих, марнотратників, нечемних, упертих, безпринципних: «Скупому душа дешевше гроша», «Базіка - моральний каліка», «Готовий

осліпнути на обидва ока, тільки б сусід осліп на одне», «Боягуз завжди говорить про мужність», «Лукава людина словами лю­бить, а ділами губить», «Дивиться лисицею, а думає вовком», «Ча­рка горілки - лиха ківш», «Заторохтіла солоха, наче діжка з горохом», «Заздрячи чужому щастю, виплакав одне око, оплаку­ючи свою біду - виплакав друге», «Глибока річка тече без шуму», «Поганий оратор багатослівний», «Мовчання - убрання розум­ного, маска дурного», «Хто обіцяв і зробив - людина, не обіцяв, але зробив - орел, хто обіцяв і не зробив - осел».