Стадії кар'єри

Кар'єра відноситься до будь-якої діяльності лю­дини протягом всього її життя. Тому кожна людина проходить через різні, але взаємопов'язані стадії своєї кар'єри.

Дослідження показують, що потреби і погляди на майбутнє змінюються по мірі того, як люди проходять через стадії кар'єри.

Загальноприйнятими є чотири стадії кар'єри:

— стадія становлення;

— стадія просування;

— стадія закріплення;

— стадія виходу на пенсію.

Стадія становлення починається з початком тру­дової діяльності і закінчується для більшості праців­ників у віці 25-30 років, тобто після того, як вони визначили свої життєві орієнтири.

Стадія просування має місце приблизно у віці 30-45 років. Протягом цього періоду люди проявляють менший інтерес до задоволення потреб і більшу заці­кавленість до просування по службі, досягнення по­ваги до себе, домагаються права на самостійність.

Стадія закріплення характеризується зусиллям людини по стабілізації напрацювань минулого. Вона являє собою плоску височину, без нових просувань, тоб­то йде формування «плато» кар'єри. Однією з важли­вих потреб людини на стадії закріплення є досягнення поваги до себе і самореалізації.

Слід відмітити, що багато людей проходять через кризу в середині кар'єри, яка може мати місце на цій стадії.

Стадія виходу на пенсію характеризується потя­гом людини до реалізації себе через діяльність, яка була неможлива при роботі в допенсійний період (заняття садівництвом, добровільна діяльність в сфері послуг, спокійні роздуми та ін.)

Перераховані стадії кар'єри є загальноприйняти­ми. Для нас першочерговий інтерес мають проблеми ефективності і реалізації кар'єри молодими спеціаліс­тами, такими, як менеджери, економісти, інженери, наукові працівники та ін. Вони реалізують свою кар'є­ру в малих і великих організаціях після отримання освіти у вузі або присвоєння вченого ступеня.

Кар'єра спеціалістів охоплює теж чотири стадії і кожен спеціаліст повинен мати чітке уявлення про них.

Стадія І. Молоді спеціалісти приходять в органі­зацію з теоретичними знаннями, але не знають вимог організації до практичної роботи та її цілей на майбут­нє. Тому вони повинні працювати в тісному контакті з більш досвідченими співробітниками. Взаємовідноси­ни, які складаються між молодими спеціалістами і більш досвідченими працівниками, прийнято вважати учнівством. Для успішного і ефективного проходжен­ня цієї стадії молоді спеціалісти повинні навчитись сприймати психологічний стан підпорядкованості і ви­конувати директиви наставників. Ті, кому не вдається це зробити, можуть піддати ризику свою кар'єру.

Стадія II. Пройшовши через стан залежності і об­меження свободи першої стадії, молоді спеціалісти всту­пають у другу стадію. Ця стадія включає в себе досяг­нення успіхів та провалів у «реальному житті». На цій стадії необхідна незалежність в роботі, а також компе­тентність у певній галузі знань та навичок.

Поєднавши ці дві ознаки, можна сказати, що пра­цівник на цій стадії повинен бути незалежним провід­ником власних ідей в обраній сфері діяльності. Він по­винен якнайменше покладатися на «цінні» вказівки інших. На цій стадії більшість людей зіштовхуються з першими серйозними проблемами в кар'єрі. Потрібно зрозуміти, що Ви більше не учень. Нерозуміння цього факту може Вам дорого коштувати. Ця стадія виключ­но важлива для майбутнього кар'єрного росту спеціа­ліста. Ті, яким не везе з ростом, або не мають необхід­них технічних навичок, або не володіють впевненістю в собі, щоб діяти незалежно.

Стадія III. В цій стадії на спеціалістів покладають надії, як на наставників тих, хто проходить першу ста­дію. Вони приймають на себе відповідальність за роботу інших, що несе в собі певне психологічне навантаження. Людина, яка не відповідає цим новим і незвичним вимогам, ризикує повернутись у другу стадію.

Стадія IV. Найбільш здібні і ефективно працюючі спеціалісти переходять у четверту стадію, ознакою якої є формування напрямків діяльності організації. Вони зосереджують свою увагу на перспективному стратегіч­ному плануванні, виступаючи в ролі керівників, під­приємців або генераторів ідей. Професіонали в цій ста­дії повинні володіти здатністю впливати на підлеглих, тобто здійснювати практичне керівництво.