Фізіологічна адаптація до режимів роботи

Важливою соціальною і фізіологічною властивістю людини є її пра­цездатність — можливість виконання конкретної роботи протягом встановленого часу з певним рівнем ефективності. Працездатність залежить від стану здоров'я і природних ресурсів організму, особливостей нерво­вої системи, тренування. Виділяють такі види працездатності: фізична, розумова та комбінована, яка може бути високою, нормальною і низь­кою.

Ознаками низької працездатності є:

—нестійкість, коли після досягнення оптимального рівня роботи темп її знижується;

—довгий період входження в роботу і неможливість досягнення опти­мального рівня;

— наявність помилок і порушення техніки безпеки;

— нездатність виконувати дії, які передбачені характером роботи, їх за­міна нескладними стереотипними операціями. Причинами низької працездатності є:

— специфічний функціональний стан (нетерплячість, хвилювання);

— інша, по відношенню до виконуваної роботи, психологічна наста­нова (думки про інше);

— неповне відтворення набутих навиків;

— незакінчена адаптація;

— вплив несприятливих зовнішніх факторів;

— специфічний емоційний стан (стрес, ейфорія);

— негативне і байдуже ставлення до роботи.

Протягом робочого дня працездатність проходить такі стадії: входжен­ня в роботу, оптимальний рівень, втомленість, перевтомленість. Корис­ними є перші дві фази, останні характеризуються тимчасовим зниженням працездатності. Фаза втоми сигналізує про необхідність знизити інтен­сивність роботи. Якщо робота приносить задоволення, то людина менше втомлюється, незважаючи на її неприємний характер.

На втомленість працівників сфери управління впливає перш за все інформаційне навантаження (характер і кількість інформації), відношен­ня до нього, а також виконання одноманітної роботи.

Працездатність змінюється протягом дня, тижня, місяця, року. Про­тягом дня динаміка працездатності проходить кілька стадій.

Перша стадія називається входженням в роботу, характеризується зростанням працездатності. Вона триває 1—1, 5 год., після чого встанов­люється оптимальний рівень, який зберігається протягом двох-трьох го­дин. У цей період досягається найвища продуктивність роботи з мінімаль­ними витратами енергії.

Рівень працездатності у другій половині робочого дня нижчий, ніж в першій, характер його зміни такий же, але періоди входження і стійкої пра­цездатності дещо коротші, і зниження починається раніше. Втомленість проходить після відпочинку або переключення на інший вид занять. Для послаблення втомленості встановлюються обов'язкові перерви, які враховують як загальну працездатність людини, так і час початку робочого дня. Чим більше пройшло часу, тим швидше наростає втомленість, і це впливає на ефективність роботи. Якщо почуття втомленості зберігається і після нічно­го відпочинку або воно виникає швидше, ніж звичайно, то це свідчить про перевтомлення, причиною якого може бути недостатній відпочинок. Перевтомленість супроводжується роздратованістю, сонливістю, поганим сном, загальною слабкістю, головним болем, погіршенням апетиту.

Працездатність змінюється і протягом тижня. Понеділок характери­зується входженням в роботу; найкращі показники відмічають у вівторок, середу і четвер; в п'ятницю і суботу працездатність знижується.

Вирішити проблему втомленості допомагає врахування особливостей індивідуальних біоритмів, тому планувати роботу потрібно так, щоб най­складніші завдання приходилися на пік працездатності. В Японії форму­ють перші зміни за рахунок «жайворонків»; всередині робочого дня краще працюють «голуби», а у вечірні години «сови».

Знання фізіологічних можливостей людей дозволяє раціонально роз­поділяти легкі і важкі, прості і складніші, відповідальні і не досить справи протягом робочого тижня і чергувати їх певним способом у відповідності зі змінами працездатності.