Поняття, принципи та шляхи управління суб'єктами господарювання

💸 Как сделать бизнес проще, а карман толще?

Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое раписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже. Проблема в том, что средняя цена по рынку за такой сервис — 800 руб/мес или почти 15 000 руб за год. И это минимальный функционал. Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.
⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее.
✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать».
Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами!

Суть управлінської діяльності полягає у здійсненні впливу на процес через прийняття рішень.

Управління підприємством – це особливий вид діяльності, спрямований на ефективне функціонування суб’єктів господарювання. При цьому застосовуються різноманітні засоби і методи впливу на усі процеси, що відбуваються на підприємстві. У правління підприємством відображає сукупність взаємозв’язаних процесів планування, організації, мотивації та контролю, які забезпечують формування й досягнення цілей підприємства.

Відомий вчений А. Маршал виокремив управління в окремий чинник виробництва поряд із трьома традиційними: землею, працею та капіталом.

Основоположником управління вважається американський інженер і дослідник Ф. Тейлор, який розглядав управління як “мистецтво знати точно, що слід зробити і як це зробити найкращим і найдешевшим способом”.

Ієрархія передбачає чіткий поділ функцій та підпорядкування управлінських ланок за принципом ієрархічного ланцюга, виконання вказівок “зверху”, відповідальність перед вищою ланкою.

Культура як інструмент управління передбачає використання в процесі впливу на людей загальновизнаних суспільством норм та правил поведінки.

Ринок як інструмент управління передбачає використання в управлінській діяльності економічних законів, економічних інтересів та економічної свободи і самостійності господарюючих суб’єктів.

1. Вивчення потреб споживачів та закономірностей їх формування.

2. Зіставлення потреб із можливостями їх задоволення та ресурсами за принципом: “максимум результативності при раціональних витратах”.

3. Планування – визначення мети діяльності, передбачення майбутнього розвитку та спрямування всіх завдань на досягнення загальних цілей.

4. Організація – формування управлінської структури, розподіл повноважень та відповідальності між працівниками для досягнення загальної мети.

5. Мотивація – система заходів, що спонукає членів колективу до спільних дій для досягнення поставленої мети.

6. Контроль – встановлення параметрів діяльності підприємства та порівняння отриманих результатів із заданими параметрами.

– поступова відмова від управлінського раціоналізму та висунення на перший план проблем гнучкості та адаптації до зовнішнього середовища;

– розгляд підприємства як цілісної системи, що функціонує у зовнішньому середовищі та отримує з нього необхідні ресурси;

– застосування ситуаційного підходу, тобто врахування всіх обставин, що в даний момент мають вплив на підприємство;

– необхідність розробки і реалізації стратегічного управління підприємством;

– використання інноваційного менеджменту (нових форм, методів та підходів до управління підприємством);

– усвідомлення провідної ролі лідера як носія інноваційного господарського мислення, орієнтованого на нововведення та раціональний ризик;

– соціальна відповідальність менеджера перед суспільством і окремими людьми, а також організація спільної роботи таким чином, щоб кожна людина максимально реалізувала власні здібності та потенціал.

Принципи управління – це певні засади і правила якими керуються менеджери в процесі управлінської діяльності. До принципів управління належать:

– чіткий поділ праці дозволяє визначити коло виконуваних функцій як управлінців, так і безпосередніх виконавців;

– повноваження і відповідальність передбачає визначення кола повноважень і відповідальності управлінців різних рівнів;

– м отивація високопродуктивної праці (ефективність управління значною мірою визначається системою мотивації управлінського персоналу);

– забезпечення рівної справедливості для всіх (як управлінці, так і виконавці повинні бути впевнені, що вони однаково справедливо відповідають за виконання своїх функцій і мають бути однаково винагородженні за результати своєї праці);

– впевненість у постійності і стабільності роботи (впевненість у завтрашньому дні є одним із визначальних стимулів високопродуктивної праці);

– дотримання взаємовідносин із працівниками відповідно до ієрархічного ланцюга (виконання управлінських рішень передбачає чітке підпорядкування нижчих ланок управління вищим);

– заохочення ініціативи (слід заохочувати ініціативу на будь-якому рівні управління, щоб з масиву ініціативних пропозицій сформувати правильне рішення);

– цільової сумісності і зосередження – створення системи управління за якої всі ланки утворюють єдиний механізм, спрямований на вирішення спільних завдань;

– ефективності управління передбачає оцінку ефективності реалізації на підприємстві різних управлінських заходів.