Розділ 1. Все про карбон

ВСТУП

Карбон (лат. Carboneum), С – хімічний елемент IV групи періодичної системи Менделєєва. Відомі два стабільних ізотопи ¹²С (98, 892%) та ¹³С (1, 108%).

Карбон відомий з глибокої давнини. Деревне вугілля служило для відновлення металів з руд, алмаз – як коштовний камінь. Значно пізніше стали застосовуватися графіт для виготовлення олівців.

Карбон – основний компонент твариного і рослиного світу.Внаслідок життєдіяльності організмів людей і тварин карбонові сполуки, що беруть участь у процесах обміну, окиснюються і частково виводяться назовні у вигляді Карбон (IV) оксиду, сечовини та інших продуктів.Після відмирання живих організмів складні органічні речовини, карбон озкладаючись, перетворюються у вуглекислий газ, воду та деякі інші сполуки.Отже, Карбон у природі здійснює колообіг: з атмосфери і води потрапляє у живі організми, а з них знову в атмосферу.

Карбон у природі перебуває у вільному стані і у вигляді численних сполук. Вільний карбон трапляється у вигляді алмазу і графіту. Алмази утворюють окремі кристали або невеликого розміру зростки. Маса кристалів звичайно лежить у межах від тисячних до десятих часток грама. Найбільший із знайдених алмазів важив 621, 2г. Кристали нерідко мають забарвлення, спричинене домішками. Великі родовища алмазів є в Африці (Заїр, ПАР), Бразилії, Індії.[4]

Актуальніст теми полягає в тому, що атоми карбон мають унікальну здатність утворювати між собою з утворенням міцних і довгих ланцюгів і циклів, що призвело до виникнення величезного числа різноманітних з'єднань Карбону, що вивчаються органічною хімією.

Об'єкт дослідження – Карбон, його сполуки та їх властивості

Предмет дослідження –вивчення загальних властивостей Карбону його розповсюдження в природі, способи добування, фізичні і хімічні властивості.

Мета дослідження – є вивчення загальних властивостей Карбону, способи добування, хімічні властивості, його росповсюдження в природі.

Відповідно до мети, об’єкта і предмета курсової роботи визначено такі завдання:

1.місце Карбону в періодичній системі.

2.розкрити хімічні властивості про Карбон;

3.розкрити фізичні властивостіКарбону.

4.з’ясувати загальні способи добування Карбону.

5.Визначити практичне застосування Карбону.

6.Розглянути місце Карбону в природі.

7.Дати короткі історичні відомості про його відкриття.

Структура роботи. Робота складається з вступу, двох розділів, висновків списку використаних джерел. Повний обсяг курсової роботи –32 сторінки.

РОЗДІЛ 1. ВСЕ ПРО КАРБОН

Вуглець (лат.Carboneum), С – хімічний елемент IV групи періодичної системи Менделєєва. Відомі два стабільних ізотопи ¹²С (98, 892%) та ¹³С (1, 108%).

Карбон відомий з глибокої давнини. Деревне вугілля служило для відновлення металів з руд, алмаз – як коштовний камінь. Значно пізніше стали застосовуватися графіт для виготовлення олівців.

У 1778 К. Шеєле, нагріваючи графіт з селітрою, виявив, що при цьому, виділяється вуглекислий газ. Хімічний склад алмаза був встановлений в результаті дослідів А. Лавуазьє (1772) по вивчення горіння алмаза на повітрі і досліджень С. Теннанта (1797), довів, що однакові кількості алмаза і вугілля дають при окисленні рівні кількості вуглекислого газу. Карбон як хімічний елемент був визнаний тільки в 1789р А. Лавуазье. Латинська назва сarboneum карбон отримав від сarbo – вугілля.

Карбон у природі перебуває у як у вільному стані так і вигляді різних сполук. Вміст Карбону у земній корі становить 0, 14%. Основна маса Карбону входить до складу карбонатів(CaCO₃, МgCO₃), нафти, кам’яного та бурого вугілля, сланців, природного газу.Карбон є складовою частиною тканин усіх живих організмів. Вміст СО₂ в атмосфері невеликий(~0, 03%), але його загальна маса становить близько 600 млн.т.[12]

Карбон – основний компонент твариного і рослиного світу.Внаслідок життєдіяльності організмів людей і тварин карбонові сполуки, що беруть участь у процесах обміну, окиснюються і частково виводяться назовні у вигляді Карбон (IV) оксиду, сечовини та інших продуктів.Після відмирання живих організмів складні органічні речовини, розкладаючись, перетворюються у вуглекислий газ, воду та деякі інші сполуки.Отже, Карбон у природі здійснює колообіг: з атмосфери і води потрапляє у живі організми, а з них знову в атмосферу.

Щодо чисельності і різноманітності своїх сполук Карбон займає серед інших елементів особливе положення. Число вивчених сполук Карбону оцінюють тепер приблизно в два мільйони, тоді як сполуки всіх інших елементів, разом взяті, обчислюються лиш сотнями тисяч.

Різноманітність сполук Карбону пояснюється здатністю його атомів зв’язуватися між собою з утворенням довгих ланцюгів або кілець.

Карбон – неметал. Але по деяким характеристикам, зокрема по теплопровідності, електропровідності гафіт є «металоподібним». Карбон – неметал, але він є одним з важливих для металургії елементів.Саме завдяки йому зовсім не придатне в якості конструктивного матеріала м’яке, слабке залізо стає чавуном і сталлю. В останні дисятиліття отримали поширення так звані графітизовані сталі, в структірі яких є вільні мікрокристали. В основному ці сталі ідуть на виробництво інструментів, колінчатих валів, штампів і поршнів, тому що їм властива більша, ніж іншим легованим сталям, міцність і твердість. Як відновник Карбон використовують для виробництва кольорових металів, зокрема алюмінію.