Особливості малюнка дошкільника.

Можливості дошкільника в оволодінні образотворчою діяльністю значно зростають завдяки розвитку самосвідомості, розширенню пізнавального досвіду. Зміст малюнків дошкільника значно ускладнюється. Він зумовлений досвідом ознайомлення з оточуючим, розвитком його розумової діяльності та образотворчих умінь, індивідуально-статевими особливостями.

З 3-х р. у малюнках все частіше з’являється зображення людини. Спочатку це так звані головоноги, потім на малюнках вирізняється голова, шия, тулуб, ноги.

У середніх дошкільників є особливо улюблені предмети для ма-лювання, які вони неодноразово зображають: будинок, квітка, пташка, рибка, дерево, сонце.

Після 5 р. при підтримці дорослого зміст малюнків різко розширюється. Діти довго та із захопленням малюють. Їх роботи відображають певні сюжети, де зображено не просто набір предметів, а їх взаємопов’язаність: вигляд кімнати, дівчинка із куль-. ками на параді, берег моря із дітьми тощо.

На своїх малюнках діти намагаються зображати процесуальність явищ – так з’являються серійні малюнки, що відповідають розвитку певного сюжету: Колобок у лісі із Ведмедем, потім Колобок із Лисою. У малюнках діти зображають також ігрові сюжети із певними персонажами.

У своєму малюнку дитина передає най-істотніші, найважливіші для впізнавання ознаки й деталі оригіналу, не зважаючи на менш помітні якості.

Поступово у процесі цілеспрямованого навчання образотворчій ді- яльності технічні вміння і навички дитини вдосконалюються. Вибір того, що малювати грунтується на досвіді дитини та на її ставленні до його компонентів. Виразними засобами, насамперед слугують лінія і колір. Приємне, добре дитина малює більш виразно, чітко, деталізовано, яскравими кольорами. Те, до чого дитина ставиться не- гативно, що викликає в неї неприємні переживання, виглядає на її малюнку аморфним, в темних одноманітних кольорах, як сплетіння хаотичних ліній. Діти люблять малювати квіти, тварин, різні візерунки, орнаменти. За допомогою кольору дитина зображає не тільки зовнішній вигляд предмета, але й своє ставлення до нього. Дитина часто має певний улюблений колір, яким розмальовує все, до чого ставиться позитивно. Тому на малюнках дітей бачимо предмети, розмальовані у невластиві для них кольори: червоні листочки, червоний ведмедик тощо. За допомогою кольору діти відображають динаміку явищ: листочки весною зелені, а восени жовте; Ставлення дитини до зображеного відображають також композиція і розмір об’єктів. Найважливіший об’єкт звичайно більший за інших.

Аркуш паперу сприймається як безмежна площина, на якій можна розмістити всі свої малюнки, не пов’язані між собою єдиним задумом. Окремі зображення розташовані хаотично, не враховують співвідношення між предметами. Дитина орієнтується при малюванні на «верх» і «низ». 3. Виділення лівої та правої сторони листа. При цьому дитина враховує також верх і низ листа, вирізняючи центральну ділянку (струк- турний центр) та розміщуючи у ньому головний об’єкт (смисловий центр). Структурний центр малюнка виступає одночасно і смисловим.