Розвиток уваги у ранньому дитинстві.

Оволодіння ходінням та мовленням значно розширює самостій- ність дитини в освоєнні дійсності. Зростає кількість об’єктів, які до- ступні для пізнання й дії дитини. Ці обставини стають стимулом для подальшого розвитку уваги малюка. Зростає об’єм уваги (дитина спрямовує її на різні властивості в об’єктах), вдосконалюється розподіл та переключення. Закладають- ся передумови для довільної уваги, оскільки дитина самостійно вста- новлює, на які предмети спрямувати свою увагу. Дитина може зосе- реджено виконувати цікаву діяльність протягом 8–10 хвилин. Водночас, спостерігається певна обмеженість у можливостях ува- ги дитини, що виявляється у недосконалості властивостей уваги.

Назвемо головні з них.

• У дитини з’являється ситуативна здатність до глибокої концентрації уваги, яка ще слабо керована. Розглядаючи та перебираючи в руках квіти в букеті, дитина не помічає нахилу вази, яка перекидається, з неї виливається вода, але й тепер дитина не реагує.

• В інших ситуаціях увага дитини нестійка, легко відволікаєть-ся. Тому дитина не здатна довго і послідовно виконувати якусь роботу. У поведінці дитини спостерігається певна непослідов- ність: вона довго просить маму купити хутряного котика, але грається ним одну-дві хвилини і відволікається, тому що по- бачила в однолітка морозиво.

• Своєрідною є і вибірковість уваги, пов’язана із перевагою чут-тєвої уваги над інтелектуальною. Так, увагу дитини виклика- ють незначущі, але найбільш помітні, емоційно насичені зо- внішні ознаки об’єктів.

В організації уваги починаю брати участь мовлення, як самої дитини, так і дорослого. Спочатку дитина навчається діяти за короткою та зрозумілою інструкцією дорослого. Для виконання дій за інструкцією дорослого дитині необхідно зосередити увагу, яка в цьому випадку характеризується як довільна. З’являються перші самоінструкції, коли дитина про себе говорить у 3-й особі: «Петя зараз буде мити ручки». Дорослий, як і раніше, залишається серед найважливіших об’єктів пізнання та уваги, виступає найсильнішим стимулом в розвитку уваги дитини. Прагнення до розуміння мовлення дорослого призводить до подовження тривалості зосередження дитини на словах дорослого, зрозуміти які можна, коли дослухаєш до кінця. Дитина із задоволенням та інтересом слухає виразне читання дорослим художніх творів дитячої літератури (лічилки, скоромовки, віршики, казки, оповідання), навіть без відповідних наочних опор. Це сприяє розвиткові соціальної, опосередкованої, довільної уваги.