Географія культури

На початку XX ст. фундатор вітчизняної географії. С.Л. Рудницький наголошував необхідність вивчення різних ступенів культури людства в їх географічному поширенні, а також політичних організмів в їх відносинах із земною поверхнею. Цю тезу відстоював і М.М. Баранський, який наголошував, що комплексні географічні характеристики не повинні обмежуватися природою і господар­ством, а повинні охоплювати також історію, культуру, побут, по­літику. Ним введене поняття соціогеографія — географія соціуму (суспільства). У радянській географії, як вже зазначалось, пропагувалась еко­номічна географія, яка довгий час визначалась як наука про розмі­щення виробництва і тільки. Населення, сфера послуг, духовне жит­тя суспільства залишались поза увагою економічної географії. І лише з 1970-х років зусиллями Л.М. Гумільова, В.М. Гохмана, А.М. Колотієвського, С.Б. Лаврова та ін. вітчизняна географія поступово повертається до географи соціальної, або суспільної, в тому числі до географії культури.

З кінця XIX ст. дослідники класифікують світові культури і да­ють їм відповідну регіональну чи локальну географічну прив'язку. М. Данилевський (1888) виділяв 13 відособлених, локальних культурно-історичних типів, або цивілізацій: єгипетський, китайський, древньосемітський, індійський, іранський, єврейський, грецький, римський, арабський, романо-германський, перуанський, мексіканський, слов'янський. О.Шпенглер (1923) розрізняв 8 культур — єгипетську, індійську, вавілонську, китайську, аполлонівську грекогримську, " магічну" візантійсько-арабську, " фаустівську" західноєвропейську і культуру майя. Він прогнозував й формування російсько-сибірської культури.

М.Данилевський і О.Шпенглер поділяли історичний розвиток на культурні цикли. Кожна культура має свій цикл — зародження, роз­виток, загибель. При цьому ознаки кожної культури не передаються іншим культурам. За М.Данилевським, цикл розвитку культурно-історичного типу складає близько 1500 років, з яких 1000 років при­падає на підготовчий, або етнічний, період, 400 — на державний і 50-100 років — на цивілізаційний період. Після цього культура вми­рає " природною смертю" або ж раніше, внаслідок історичних катаклізмів.

Як бачимо, на той час систематика та просторова регіоналізація культур багато в чому співпадала з цивілізаційним підходом. Надалі систематика культур значно деталізувалась, проте укрупнена регіоналізація культур більшою-меншою мірою повторює географію цивілізацій. Таке співпадання зумовлене значним змістовним перекриттям понять “цивілізація” та “культура”.

На даний час у світі понад 3 тис. видів культур, кожна з яких має свою " екологічну нішу" — ареал поширення, та етнос (етноси), що є носієм даної культури. Виділяють 12 основних, найбільш пошире­них видів культур: 1) північноамериканська культура; 2) латиноаме­риканська; 3)'західноєвропейська; 4) східноєвропейська; 5) далекосхідна; 6) південноазіатська; 7) малайзійська; 8) афрозійська (аридної зони); 9) австрало-азіатська; 10) субсахароафриканська; 11) тихоокеанська; 12) глобалтех. Останній вид культури—це штучна куль­тура, породжена науково-технічним прогресом та урбанізацією, по­ширенням американського та європейського стандарту життя на міста й туристичні центри всіх країн світу. Середовищем існування глобалтеха є такі планетарні й наднаціональні структури, як світо­вий ринок, транснаціональні корпорації, світові системи інфор­мації. Глобатех поширюється в усіх країнах у вигляді міжнародних торгових центрів, вільних економічних зон, технополісів, міжнародних морських портів та аеропортів, оффшорних зон. Його ознаками є бетон, метал, електроніка, інформація. Еконіша глобалтеха безпе­рервно розширюється.

Наводимо кілька фрагментів описової характеристики окремих культур, за Конрадом Лоренцом. Західноєвропейська культура бу­дується на минулому. Вона успадкувала сім попередніх цивілізацій і декілька імперій. Основні меми цієї культури вкорінені в містах, що існували задовго до виникнення європейської культури. Навали варварів грабували й нищили все! Але міста їх зачарували і стали головним соціальним організмом. Міста й прилеглі до них села сформували жорстку й просту класову структуру (порівняно, на­приклад, з Південно-Східною Азією). І саме тут зародились і поши­рились теми " рівності й братерства" з одного боку, та " романтизму й жертовності" — з другого.

Північноамериканська культура виділяється кількома характер­ними рисами. Перш за все, це речова культура, що сповідує культ речей. Речі — головна тема американського життя, вони домінують в ній: " Життя — чудова річ". Культ речей створили переселенці, які починали своє життя на " порожньому місці". Вони гіпертрофували роль речей, завезених з рідних країв, в умовах жорсткої боротьби за виживання на нових землях.

Друга риса американської культури — значення майстерності в будь-який справі. Сучасний феномен " ноу-хау" — це американське поєднання культури речей та майстерності. Це чарівне таїнство для виробництва ще більшої кількості і ще більш цікавих речей, і його потрібно всіляко оберігати. " Ноу-хау" — втілення таланту, майстер­ності і... показухи. Його свято зберігають, але не можуть не похва­литись, не виставити його напоказ.

Північноамериканська культура розкривається в зборищах та іграх. Масові ігри породжують масові помилки й мрії. Добре відома " велика американська мрія" (виграти мільйон, стати сена­тором чи президентом та ін.), поруч з якою завжди йде окозами­лювання.

Південноазіатський вид культури виділяється феноменом натов­пу (густонаселені території та міста), культом володіння своїм тілом та волею — дхарми та карми, уподобанням сцен задоволення (кама) та багатства (артха).

Запам’ятайте:

● У вітчизняній географії вже на початку ХХ ст. наголошувалась необхідність географії культури як наукового напрямку (С.Л. Рудницький, М.М. Баранський та ін.).

● Географія культури була відновлена у радянський географії лише у 1970-х роках зусиллями Л.М. Гумільова, В.М. Гохмана, А.М. Колотієвського, С.Б. Лаврова та ін.

● Наприкінці ХІХ ст. М. Данилевський поділяв світову культуру на 13 локальних культурно-історичних типів або цивілізацій.

● О. Шпенглер (1920-і роки) розрізняв 8 світових культур і припускав створення російсько-сибірської культури.

● За М. Данилевським і О. Шпенглером, кожна культура проходить свій цикл розвитку від зародження й розквіту до занепаду й загибелі. Тривалість культурних циклів, за М. Данилевським, складає близько півтора тисячоліття.

● На даний час у світі співіснують понад 3 тисяч видів культур. Кожний вид має свою “екологічну нішу”, зокрема етнос, що є носієм даної культури, та ареал поширення.

● Виділяють 12 основних, найбільш поширених культур, серед них глобалтех – штучна культура, породжена урбанізацією та науково-технічним прогресом.

● Характеристика окремих культур на даний час більшою мірою лишається мистецтвом, ніж наукою (див. фрагменти таких характеристик, зроблені К. Лоренцом).

Контрольні питання та завдання

1. Ким і в який час у вітчизняній географії започаткована географія культури?

2. Якою була доля географії культури в радянській географії? Хто і коли розробляв географію культури як новий науковий напрям та нову дисципліну?

3. Характеризуйте поділ світової культури на культурно-історичні типи (цивілізації), за М. Данилевським.

4. Які світові культури розрізняв О. Шпенглер? Поясніть його припущення щодо російсько-сибірської культури.

5. Що являють собою культурні цикли? Характеризуйте фази культурного циклу та їх тривалість.

6. Скільки видів культур нараховують у сучасному світі? Що являє собою “екологічна ніша” окремого виду культури?

7. Назвіть найбільш поширені та масові світові культури, характеризуйте їх поширення.

8. Що являє собою так звана штучна світова культура – глобалтех?

9. Як характеризують окремі види культур? Яким чином наголошує їх своєрідність К. Лоренц?