💸 Как сделать бизнес проще, а карман толще?

Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое раписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже. Проблема в том, что средняя цена по рынку за такой сервис — 800 руб/мес или почти 15 000 руб за год. И это минимальный функционал. Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.
⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее.
✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать».
Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами!

Особливості збору інформації для економічних досліджень

• Відображення процесів і явищ, наведених у державних стати­
стичних матеріалах, звітності підприємств.

• Матеріали безпосередніх досліджень на підприємствах (для
студентів — під час практики на підприємствах).

• Обговорення матеріалу в наукових колективах, консультації
зі спеціалістами тощо.

• Можливість широкого використання соціологічних дослі­
джень, які здійснюються на основі анкетування або інтерв'ювання.

• Результати соціологічних досліджень, які можуть мати як са­
мостійне науково-практичне значення, так і слугувати допоміжною
інформацією до матеріалів, які отримують з інших джерел.

• Результати економічних експериментів.
Загальнодержавна служба науково-технічної інформації України:

Загальнодержавний інститут НТІ.

Регіональні інформаційні центри.

Відділи НТІ науково-дослідних інститутів.

Відділи НТІ в конструкторських бюро.

Відділи НТІ на підприємствах.

Збір, зберігання і видача інформації здійснюється довідково-інформаційними фондами (ДІФ).

Довідково-інформаційні фонди (ДІФ):

галузеві;

загальнодержавні;

місцеві (НДІ, ВНЗ, ДКБ, інші). Порядок зберігання інформації в ДІФ.

основний фонд (книги, журнали, переклади, звіти тощо) розташовується на полицях в алфавітному порядку за видами інфор­мації. Дисертації, звіти, проектні матеріали та інші громіздкі докуме­нти мікрофільмуються;

довідковий фонд - вторинні інформаційні документи ос­новного фонду у вигляді бібліографічних та реферативних карток, які зберігаються у висувних каталожних шухлядах.

До складу довідкового фонду належать:

головна картотека - містить перелік усіх опублікованих і неопублікованих документів, які зберігаються у довідково-інформа­ційній системі;

алфавітний каталог - слугує для пошуку інформації у ДІФ за прізвищем автора, укладача, назвою першоджерела;

систематичний каталог - призначений для підбору інфор­мації з різних галузей знань;

реєстраційна картотека — містить відомості про журнали, збірники, бюлетені, які зберігаються в даному ДІФ;

картотека опису винаходів - містить патенти й авторські свідоцтва;

картотека стандартів - містить нормативні документи: стан­дарти, норми, технічні умови (ТУ), тимчасові вказівки і положення. Інформаційно-пошукова кодифікація бібліотечних фондів Інформаційний пошук — це сукупність операцій, спрямованих на пошук матеріалів і документів для розробки теми дослідження. Інформаційний пошук може бути:

ручним - з використанням бібліографічних карток, карто­тек, друкованих покажчиків;

автоматизованим — з використанням комп'ютерних інфор­маційно-пошукових систем.

Універсальна десяткова класифікація документів (УДК). УДК складається з 10 розділів (табл. 2.1).

Таблиця 2.1 Універсальна десяткова класифікація документів

Правила складання списку літератури:

1. Всі реквізити потрібно заносити в список літератури в точній
відповідності до того, як вони зазначені в літературному джерелі.

2. У роботах із кількістю авторів до чотирьох спочатку ставиться
прізвище автора або авторів, далі йде назва роботи, видавництво, рік
видання.

3. Для журнальних статей обов'язково зазначити назву журна­
лу, рік і номер.

4. Якщо авторів чотири і більше, то спочатку наводиться назва
роботи, потім прізвища авторів, видавництво і рік видання.

Бібліографія — це перелік інформаційних документів із зазна­ченням: прізвища, ініціалів автора, назви джерела, місця видання, видавництва, року видання, кількості сторінок.

Об'єкти бібліографічного опису: твори друку, окремі публіка­ції спеціальних нормативно-технічних і технічних документів (стан­дарт, специфікація виробу тощо), окремий том, випуск серійного ви­дання, а також стаття, розділ, підрозділ тощо.

Способи систематизації інформації:

Хронологічний - інформація систематизується за етапами нау­кових досліджень даної теми, які характеризуються якісними скач­ками. На кожному етапі літературні джерела критично аналізують, внаслідок чого формуються власні погляди і судження, виявляються найбільш актуальні питання, які мають бути досліджені першочерго­во та на наступних етапах, формуються уявлення та фундамент май­бутньої гіпотези наукового дослідження.

Тематичний - вся інформація систематизується за питаннями розроблюваної теми. На основі аналізу інформації обґрунтовується актуальність і перспективність наукового дослідження.