Вибір теми наукового дослідження

Тема науково-дослідної роботи може бути віднесена до певного наукового напряму та наукової проблеми.

Під науковим напрямом розуміється наука, комплекс наук або наукових проблем, в області яких ведуться дослідження.

Складові наукового напряму:

наукова проблема - це сукупність складних теоретичних і (або) практичних завдань; сукупність тем науково-дослідної роботи. Проблема може бути галузевою, міжгалузевою, глобальною;

наукова тема - це складна задача, що вимагає вирішення. Теми можуть бути теоретичними, практичними та змішаними;

наукове питання - невеликі наукові задачі, що стосуються конкретної сфери наукового дослідження.

Наукові проблеми бувають теоретичними, методологічними й організаційними.

Теоретичні наукові проблеми — стосуються дослідження, конце­пцій теорії даної науки щодо її наукових законів, розробки аксіома­тичних знань.

Методологічні наукові проблеми — стосуються методів даної на­уки, що застосовуються в процесі вивчення її об'єктів.

Організаційні наукові проблеми - стосуються організації досліджень з даної науки і застосування її результатів у практичній діяльності.

Постановка (вибір) проблем наукового дослідження має наступні складові:

формулювання проблеми - формулювання основного пи­тання (проблеми) на основі аналізу протиріч досліджуваного напря­му та окреслення очікуваного результату;

сутність проблеми - протиріччя між науковими фактами і їхнім теоретичним усвідомленням, між конкуруючими науковими теоріями;

розробка структури проблеми - виділення теми, підтем, пи­тань, виявлення орієнтовної сфери дослідження з кожної теми;

обґрунтування актуальності проблеми - висунення декіль­кох заперечень і на основі аналізу, методом послідовного наближен­ня, виключення заперечень на користь реальності даної теми;

складання структури проблеми - означення умовним кодом теми, підтеми, питання;

актуальність проблеми дослідження - ступінь корисності пе­редбачуваних наукових досліджень щодо вирішення тих чи інших складних (нагальних) економічних або соціальних питань суспільства.

Вимоги до проблеми: визначеність, послідовність, несуперечли-вість законам, можливість використання результатів дослідження проблеми як істини для подальшого пізнання дійсності, вивчення і вирішення проблеми.

Наукові теми можуть бути теоретичними, практичними і змішаними.

Теоретичні теми розробляються переважно з використанням лі­тературних джерел.

Практичні теми розробляються на основі вивчення, узагальнен­ня й аналізу практичної діяльності.

Змішані теми поєднують у собі теоретичний і практичний аспе­кти дослідження.

Правильний вибір теми роботи наполовину забезпечує успішне її виконання.

Необхідно добиватися того, щоб теми мали актуальність, новиз­ну, практичну та теоретичну значущість.

При виборі теми рекомендується враховувати: наявність або від­сутність літератури і практичних матеріалів, напрацювання по темі, а також інтерес дослідника до вибраної теми, його суб'єктивні можли­вості провести необхідні дослідження.

Критерії вибору тем наукового дослідження:

загальноекономічна ефективність теми - забезпечується її актуальністю та науковою новизною для розвитку певних знань, на­правлених на вирішення практичних питань економіки;

відповідність профілю установи — передбачає спеціалізацію наукової установи, наявність кадрів із профілю роботи, існування відповідної матеріально-технічної бази;

забезпечення фінансування теми і впровадження результатів дослідження - визначається для забезпечення обсягів витрат і визна­чення джерела фінансування, розміру коштів, рентабельності розро­бки для наукової установи, а також для забезпечення необхідних умов впровадження результатів дослідження. Вимоги до теми наукового дослідження:

актуальність, важливість, суспільна потреба у розв'язанні проблеми в даний час - оцінка актуальності теми визначається авто­ритетними вченими, великим науковим колективом, високим еконо­мічним ефектом;

вирішення нової наукової задачі - тема в такій постановці ніколи не вирішувалась і на даний час не розробляється, тобто дуб­лювання виключається;

наукова новизна - результати дослідження повинні бути на­уковими, тобто принципово новими;

економічна ефективність - тема повинна давати економіч­ний ефект;

значущість - дослідження визначають престиж вітчизняної науки або складають підґрунтя для прикладних досліджень, або на­правлені на удосконалення суспільних та виробничих відносин;

очікуваний економічний ефект;

відповідність профілю наукового колективу - забезпечує підвищення теоретичного рівня розробок, якість та економічну ефек­тивність, скорочення терміну виконання дослідження;

здійсненність або впроваджуваність - оцінка можливості завершення теми у плановий термін і впровадження у практику;

чіткість формулювання'Загальних задач замовниками;

перспективність — оцінюється за допомогою математичного методу та методу експертних оцінок.

Планування науково-дослідної роботи

Планування роботи має на увазі необхідність вибрати методику проведення дослідження, розрахувати об'єм спостережень або кількість дослідів, визначити, скільки часу необхідно для виконання роботи.

Досвід показує, що на збір матеріалу і його чорнову обробку по­винно йти не більше 2 / 3, а на написання й оформлення роботи - не менше 1/3 загального часу, витраченого на роботу.

Вибір методики роботи залежить від мети і предмету дослідження.

Планування наукової роботи включає: складання попереднього плану, уточненого плану, робочого плану, програми наукового до­слідження, робочої програми.

Попередній план — перелік основних проблем в їх логічній послі­довності. Складається на основі загального уявлення про предмет дослідження, ознайомлення з літературою, лекціями, консультацій спеціалістів тощо. Попередній план дослідження це конкретизація робіт з обраної теми: період виконання робіт, витрати та джерела фі­нансування, результати дослідження, місце впровадження, прогнозо­ваний соціально-економічний ефект. На стадії попереднього плану визначаються приблизні строки виконання теми та окремих її розділів.

Уточнений план — розробляється на основі роботи над темою, необхідний для нагромадження матеріалу, продумування теми, під­вищення рівня інформованості виконавця. Уточнений план має певні відмінності від попереднього плану дослідження: корекція підрозді­лів теми; відокремлення підрозділів.

Робочий план — висування та обґрунтування робочої гіпотези, шляхи отримання результатів, етапи виконання роботи, терміни ви­конання етапів дослідження, виконавці робіт. Індивідуальний план роботи складається кожним виконавцем на ту частину роботи, яка йому визначена в робочому плані (складається після уточнення тео­ретичних передумов, історії питання, вивчення літературних джерел і результатів практичної діяльності). Графік виконання робіт склада­ється на основі робочого плану з урахуванням індивідуальних планів окремих виконавців. Робоча програма - це останній етап перед поча­тком дослідження в цілому, фактор чіткої організації роботи, її своє­часного й успішного завершення. Робоча програма містить: детальну проблематику теми, розділи, основні та проміжні завдання; робочі гіпотези і можливі висновки з них.

Програма наукового дослідження — уточнене формулювання те­ми; стан питання та обґрунтування обраного напряму роботи; зміст, об'єкти і методи дослідження; етапи роботи із зазначенням змісту і терміну завершення кожного етапу (календарний план роботи); ви-

конавців із зазначенням видів, змісту та обсягів роботи кожного з них; форму подання результатів дослідження та форму їх впрова­дження. Складові програми наукового дослідження: задача дослі­дження, загальний зміст, науково-практичне значення, задум, принцип вирішення, методика дослідження, обсяг робіт, термін виконання.

Планування науково-дослідної роботи має важливе значення для її раціональної організації.

Науково-дослідні організації й освітні установи розробляють плани роботи на рік на основі цільових комплексних програм, довго­строкових наукових і науково-технічних програм, господарських до­говорів і заявок на дослідження, представлених замовниками.

У науково-дослідних й освітніх установах по темах науково-дослідних робіт складаються робочі програми та плани-графіки їх виконання. При підготовці монографій, підручників, навчальних посіб­ників і лекцій розробляються плани-проспекти цих робіт.

Робоча програма - це викладення загальної концепції дослі­дження відповідно до його цілей і гіпотез. Вона полягає, як правило, з двох розділів: методологічного та процедурного.

Методологічний розділ включає:

1) формулювання проблеми або теми;

2) визначення об'єкта і предмета дослідження;

3) визначення мети і постановку завдань дослідження;

4) інтерпретацію основних понять;

5) формулювання робочих гіпотез.

Формулювання проблеми (теми) — це визначення завдання, яке вимагає рішення. Проблеми бувають соціальні та наукові. Соціальна проблема - це суперечність у розвитку суспільної системи або окре­мих її елементів.

Наукова (гносеологічна) проблема - це суперечність між знан­нями про потреби суспільства і незнанням шляхів та засобів їх задово­лення. Такі проблеми вирішуються шляхом створення теорії, вироб­лення практичних рекомендацій. ■

Визначення об'єкта і предмета дослідження. Об'єкт досліджен­ня - це те соціальне явище (процес), яке містить суперечність і поро­джує проблемну ситуацію. Предмет дослідження - це ті найбільш значущі з погляду практики і теорії властивості, сторони, особливос­ті об'єкта, які підлягають вивченню.

Визначення мети і завдань дослідження. Мета дослідження — це загальна його спрямованість на кінцевий результат. Завдання дослі­дження - це те, що вимагає рішення в процесі дослідження; питання, на які повинна бути отримана відповідь.

Інтерпретація основних понять - це тлумачення, роз'яснення значення основних понять. Існують теоретична й емпірична інтерпре­тація понять. Теоретичне тлумачення є логічний аналіз істотних вла­стивостей і відносин понять, що інтерпретуються, шляхом розкриття їх зв'язків з іншими поняттями.

Емпірична інтерпретація - це визначення емпіричних значень основних теоретичних понять, переклад їх на мову спостережуваних фактів. Емпірично інтерпретувати поняття — це означає знайти такий показник (індикатор, референт), який відображав би певну важливу ознаку змісту поняття і який можна було б виміряти.

Формулювання робочих гіпотез. Гіпотеза як наукове припущення, що висувається для пояснення яких-небудь фактів, явищ і процесів, є важливим інструментом успішного рішення дослідницьких завдань.

Програма дослідження може бути орієнтована на одну або декі­лька гіпотез. Розрізняють гіпотези: описові, пояснювальні й прогноз­ні, основні й неосновні, первинні й вторинні, гіпотези-підстави й гіпо-тези-наслідки.

Процедурний розділ робочої програми включає:

1) принциповий план дослідження;

2) виклад основних процедур збору й аналізу емпіричного матеріалу.
Конкретне наукове дослідження здійснюється по принциповому

плану, який будується залежно від кількості інформації про об'єкт дослідження. Плани бувають розвідувальні, аналітичні (описові) й експериментальні.

Розвідувальний план застосовується, якщо про об'єкт і предмет дослідження немає ясних уявлень і важко висунути робочу гіпотезу. Мета складання такого плану - уточнення теми (проблеми) і форму­лювання гіпотези. Зазвичай він застосовується, коли по темі відсутня література або її дуже мало.

Описовий план використовується тоді, коли можна виділити об'єкт і предмет дослідження і сформулювати описову гіпотезу.

Мета плану - перевірити цю гіпотезу, описати факти, що харак­теризують об'єкт дослідження.

Експериментальний план включає проведення соціального екс­перименту. Він застосовується тоді, коли сформульовані наукова проблема і пояснювальна гіпотеза. Мета плану - визначення причин-но-наслідкових зв'язків у досліджуваному об'єкті.

У процедурній частині програми обґрунтовується вибір методів дослідження, показується зв'язок даних методів з цілями, завданнями і гіпотезами дослідження.

При виборі того або іншого методу слід враховувати, що він по­винен бути:

а) ефективним, тобто забезпечувати досягнення поставленої ме­
ти і необхідний ступінь точності дослідження;

б) економічним, тобто дозволяти заощадити час, сили і засоби
дослідника;

в) простим, тобто доступним дослідникові відповідної кваліфікації;

г) безпечним для здоров'я і життя людей;
ґ) допустимим з погляду моралі та норм;

д) науковим, тобто мати міцну наукову основу.
При складанні плану слід прагнути, щоб:

а) питання відповідали вибраній темі і не виходили за її межі;

б) питання теми розташовувалися в логічній послідовності;

в) в нього обов'язково були включені питання теми, що відобра­
жають основні аспекти дослідження;

г) тема була досліджена всесторонньо.

План не є остаточним і в процесі дослідження може мінятися, оскільки можуть бути знайдені нові аспекти вивчення об'єкта та рі­шення наукової задачі.

Щоб упорядкувати основні етапи науково-дослідної роботи від­повідно до плану (програмою) дослідження, календарних термінів, матеріальних витрат, складається робочий план (план-графік) вико­нання робіт.

Дослідник повинен уміти так збудувати логічну черговість вико­нання робіт, щоб вона у встановлені терміни привела до досягнення поставленої мети і рішення наукової задачі. У роботі необхідно виді­лити головне, на чому слід зосередити увагу в даний момент, але ра­зом з тим не можна упускати з поля зору деталі.