Філософські та загальнонаукові методи наукового дослідження

Серед загальних (філософських) методів найбільш відомими є діалектичний і метафізичний. Ці методи можуть бути пов'язані з різ­ними філософськими системами_г

Так, діалектичний метод у К. Маркса був сполучений із матеріа­лізмом, а у Г. Гегеля - з ідеалізмом.

Для дослідження економічних явищ застосовують діалектичний метод, бо закони діалектики мають загальне значення, властиві роз­витку природи, суспільства та мислення.

При вивченні предметів і явищ діалектика рекомендує виходити з наступних принципів:

1. Розглядати об'єкти, що вивчаються, у світлі діалектичних
законів:

а) єдності та боротьби протилежностей;

б) переходу кількісних змін в якісних;
в)заперечення заперечення.

2. Описувати, пояснювати та прогнозувати явища, що вивча­
ються, і процеси, спираючись на філософські категорії: за­
гального, особливого й одиничного; зміст і форми; суть і
явища; можливості та дійсності; необхідного та випадкового;
причини і наслідку.

3. Відноситися до об'єкта дослідження як до об'єктивної реаль­
ності.

4. Розглядати досліджувані предмети та явища:

а) всесторонньо;

б) у загальному зв'язку і взаємозалежності;

в) у безперервній зміні, розвитку;

г) конкретно-історично.

5. Перевіряти отримані знання з практики.

Всі загальнонаукові методи для аналізу доцільно розподілити на три групи: загальнологічні, теоретичні і емпіричні.

Загальнологічними методами є аналіз, синтез, індукція, дедукція, аналогія.

Аналіз - це розчленовування, розкладання об'єкта дослідження на складові частини. Він лежить в основі аналітичного метода дослі­дження. Різновидами аналізу є класифікація та періодизація.

Синтез - це з'єднання окремих сторін, частин об'єкта дослі­дження в єдине ціле.

Індукція - це рух думки (пізнання) від фактів, окремих випадків до загального положення. Індуктивні висновки " наводять" на думку, на загальне.

Дедукція — це виведення одиничного, часткового з якого-небудь загального положення; рух думки (пізнання) від загальних тверджень до тверджень про окремі предмети або явища. За допомогою дедук­тивних висновків " виводять" певну думку з інших думок.

Аналогія - це спосіб отримання знань про предмети та явища на підставі того, що вони мають схожість з іншими; міркування, в якому

зі схожості об'єктів, що вивчаються, в деяких ознаках робиться ви­сновок про їх схожість і в інших ознаках.

До методів теоретичного рівня зараховують аксіоматичний, гіпо­тетичний, формалізацію, абстрагування, узагальнення, сходження від абстрактного до конкретного, історичний, метод системного аналізу.

Аксіоматичний метод - спосіб дослідження, який полягає в тому, що деякі твердження (аксіоми, постулати) приймаються без доказів і потім по певних логічних правилах з них виводиться решта знань.

Гіпотетичний метод - спосіб дослідження за допомогою науко­вої гіпотези, тобто припущення про причину, яка викликає дане слід­ство, або про існування деякого явища або предмета.

Різновидом цього методу є гіпотетико-дедуктивний спосіб до­слідження, суть якого полягає в створенні системи дедуктивно зв'язаних між собою гіпотез, з яких виводяться твердження про ем­піричні факти.

У структуру гіпотетико-дедуктивного методу входять:

1) висунення здогадки (припущення) про причини і закономірно­
сті явищ і предметів, що вивчаються;

2) відбір з безлічі припущень найбільш вірогідного, правдоподібного;

3) виведення з відібраного припущення (посилки) слідства (вис­
новку) за допомогою дедукції;

4) експериментальна перевірка виведених із гіпотези слідств.

Формалізація — відображення явища або предмета в знаковій фо­рмі якої-небудь штучної мови (наприклад, логіки, математики, хімії) і вивчення цього явища або предмета шляхом операцій з відповідни­ми знаками. Використання штучної формалізованої мови в науково­му дослідженні дозволяє усунути такі недоліки природної мови, як багатозначність, неточність, невизначеність.

При формалізації замість міркувань про об'єкти дослідження оперують із знаками (формулами). Шляхом операцій з формулами штучних мов можна отримувати нові формули, доводити істинність якого-небудь положення.

Формалізація є основою для алгоритмізації та програмування, без яких не може обійтися комп'ютеризація знання і процесу дослідження.

Абстрагування — уявне відвернення від деяких властивостей і відносин предмета, що вивчається, і виділення властивостей і відно-

син, що цікавлять дослідника. Зазвичай при абстрагуванні другорядні властивості та зв'язки досліджуваного об'єкта відділяються від істот­них властивостей і зв'язків.

Види абстрагування: ототожнення, тобто виділення загальних властивостей і відносин предметів, що вивчаються, встановлення то­тожного в них, абстрагування від відмінностей між ними, об'єднання предметів в особливий клас; ізолювання, тобто виділення деяких властивостей і відносин, які розглядаються як самостійні предмети дослідження.

Узагальнення - встановлення загальних властивостей і відносин предметів і явищ; визначення загального поняття, в якому відобра­жені істотні, основні ознаки предметів або явищ даного класу. Разом з тим узагальнення може виражатися у виділенні не істотних, а будь-яких ознак предмета або явища. Цей метод наукового дослідження спи­рається на філософські категорії загального, особливого й одиничного.

Історичний метод полягає у виявленні історичних фактів і на цій основі в такому уявному відтворенні історичного процесу, при якому розкривається логіка його руху. Він припускає вивчення вини­кнення і розвитку об'єктів дослідження в хронологічній послідовності.

Сходження від абстрактного до конкретного як метод науково­го пізнання полягає в тому, що дослідник спочатку знаходить голо­вний зв'язок предмета (явища), що вивчається, потім, простежуючи, як він видозмінюється в різних умовах, відкриває нові зв'язки і таким шляхом відображає у всій повноті його сутність.

Системний метод полягає в дослідженні системи (тобто певній сукупності матеріальних або ідеальних об'єктів), зв'язків її компоне­нтів і їх зв'язків із зовнішнім середовищем. При цьому з'ясовується, що ці взаємозв'язки та взаємодії приводять до виникнення нових влас­тивостей системи, які відсутні у складових її об'єктів.

До методів емпіричного рівня відносяться: спостереження, опис, рахунок, вимірювання, порівняння, експеримент, моделювання.

Спостереження - це спосіб пізнання, заснований на безпосеред­ньому сприйнятті властивостей предметів і явищ за допомогою орга­нів чуття. В результаті спостереження дослідник отримує знання про зовнішні властивості та відносини предметів і явищ.

Залежно від положення дослідника по відношенню до об'єкта вивчення розрізняють просте і включене спостереження.

Перше полягає в спостереженні з боку, коли дослідник - сторон­ня по відношенню до об'єкта особа, що не є учасником діяльності спостережуваних.

Друге характеризується тим, що дослідник відкрито або інкогні­то включається в групу, її діяльність як учасник.

Якщо спостереження проводилося в природній обстановці, то йо­го називають польовим, а якщо умови навколишнього середовища, ситуація були спеціально створені дослідником, то воно вважатиметь­ся лабораторним. Результати спостереження можуть фіксуватися в протоколах, щоденниках, картках, на кіноплівках й іншими способами.

Опис - це фіксація ознак досліджуваного об'єкта, які встанов­люються, наприклад, шляхом спостереження або вимірювання.

Опис буває:

1) безпосереднім, коли дослідник безпосередньо сприймає й ука­
зує ознаки об'єкта;

2) опосередкованим, коли дослідник відзначає ознаки об'єкта,
які сприймалися іншими особами.

Рахунок - це визначення кількісних співвідношень об'єктів до­слідження або параметрів, що характеризують їх властивості.

Вимірювання - це визначення чисельного значення деякої вели­чини шляхом порівняння її з еталоном.

Порівняння — це зіставлення ознак, властивих двом або декільком об'єктам, встановлення відмінності між ними або знаходження в них загального.

Експеримент - це штучне відтворення явища, процесу в заданих умовах, в ході якого перевіряється гіпотеза, що висувається.

Експерименти можуть бути класифіковані за різними підставами:

за галузями наукових досліджень - фізичні, біологічні, хіміч­ні, соціальні;

за характером взаємодії засобу дослідження з об'єктом -звичайні (експериментальні засоби безпосередньо взаємодіють з до­сліджуваним об'єктом) і модельні (модель заміщає об'єкт досліджен­ня). Останні діляться на уявні (розумові, уявні) та матеріальні (реальні).

Характерна особливість експерименту як методу дослідження полягає в тому, що він забезпечує можливість активної практичної дії на явища та процеси, що вивчаються.

Дослідник не обмежується пасивним спостереженням явищ, а свідомо втручається в природний хід їх протікання. Він може здійс­нити втручання шляхом безпосередньої дії на процес або змінити умови, в яких відбувається цей процес. І в тому, і в іншому випадку результати випробування точно фіксуються і контролюються.

Ефективності експерименту сприяє також тісний зв'язок його з теорією. Ідея експерименту, план його проведення й інтерпретація результатів у набагато більшому ступені залежать від теорії, чим по­шук і інтерпретація даних спостереження.

На сьогодні експериментальний метод вважають відмінною особливістю всіх наук, що мають справу з досвідом і конкретними фактами.

Моделювання - це отримання знань про об'єкт дослідження з до­помогою його замінників — аналога, моделі.