В цій ролі психолог не керує групою і не направляє її діяльність. Час від часу він узагальнює і коментує все, що відбулося в групі.

С. Кратохвил (1978) описує п'ять основних ролей групового керівника: лідер, аналітик, коментатор, експерт, автентична особа.

В цій ролі психолог відкрито проявляє свою владу, здійснюючи постійний вплив на членів групи. 2. Він поводиться абсолютно індиферентно, пасивно, ніяк себе не проявляє, не дає порад, нікого не засуджує, не виражає ніяких відчуттів і оцінок.

В цій ролі психолог не керує групою і не направляє її діяльність. Час від часу він узагальнює і коментує все, що відбулося в групі.

4. Керівник не бере активної участі в роботі групи, про свої відчуття не говорить, але іноді радить, що слід було б здійснювати, підказує зміст того або іншого заходу, або в зручну хвилину користується яким-небудь прийомом, наприклад пропонує зіграти психодраматичну сцену або безсловесно виразити власне відчуття.

5. Керівник поводиться як один з членів групи, виражає свої справжні відчуття.

Стиль керівництва має як об'єктивну, так і суб'єктивну основу. Він залежить від моральних норм, соціально-економічних та політичних чинників, сформованої системи відносин, а також від особистісних рис керівника.

Робота тренерів у парі це коли групу ведуть або два тренери з приблизно однаковим рівнем досвіду, або основний тренер і помічник, що відповідає за організаційні моменти тренінгу.

12.Організація роботи тренінгових груп: змістові аспекти тренінгової роботи; структура, карта тренінгу.

Тренінг — це багатофункціональний метод цілеспрямованих змін психологічних феноменів людини, групи або організації з метою гармонізації професійного та особистісного буття людини. Тренінгова група - це складний і різноманітний феномен, для адекватного використання можливостей якого необхідний великий груповий досвід і спеціальна підготовка керівників тренінгової групи.Спираючись на думку фахівців, виділимо загальні цілі, які об'єднують різні за спрямованістю та змістом тренінгові групи: дослідження психологічних проблем учасників групи й надання допомоги у їх вирішенні; поліпшення суб'єктивного самопочуття й зміцнення психічного здоров'я; вивчення психологічних закономірностей, механізмів і ефективних способів міжособистісної взаємодії для створення основи більш ефективного і гармонійного спілкування з людьми; розвиток самосвідомості і самодослідження учасників для корекції або попередження емоційних порушень на основі внутрішніх і поведінкових змін; сприяння процесу особистісного розвитку, реалізації творчого потенціалу, досягненню оптимального рівня життєдіяльності й відчуття щастя й успіху..

При плануванні тренінгу важливо приділити особливу увагу процесу комплектування групи: визначити, за якими критеріями ви відбираєте учасників і яким чином формуєте їх очікування від тренінгу.

Розглянемо умови формування груп, які найбільшою мірою впливають на ефективність тренінгу і визначають його динаміку, а саме:

1) наявність в учасників мотивації на навчання;

2) відповідність змісту програми рівнем кваліфікації учнів.

Мотивація на навчання залежить від того, наскільки чітко людина розуміє цілі тренінгу, усвідомлює його корисність для своєї роботи, бачить особисті зони розвитку в рамках планованого навчання. Для того щоб сформувати мотивацію на навчання у більшості учасників майбутнього тренінгу, важливо як мінімум створити у всіх єдине і адекватне уявлення про професійний (змістовному) і психологічному аспектах тренінгу. Судячи з досвіду, для цього достатньо просто заздалегідь вислати співробітникам програму навчання і відповісти на що з'явилися у них питання, хоча в окремих випадках доводиться докласти чимало зусиль і витратити значну кількість часу, наприклад провести індивідуальну бесіду з кожним з майбутніх слухачів.

13.Особливості оцінювання ефективності тренінгу: опитування учасників, спостереження за змінами поведінки, експертні оцінки. Критерії результативності роботи тренінгової групи.

Опитування учасників, різні засоби зворотного зв'язку застосовують як протягом тренінгу, щоб оцінити ефективність окремих блоків, так і перед його закінченням. Опитування можна проводити як усно, так і письмово залежно від мети тренінгу. Перевага такого методу — спонтанність поведінки учасників групи та можливість якось відреагувати на емоційні проблеми групи, якщо їх буде виявлено. Недолік полягає в тому, що висловлювання можуть бути не завжди відвертими, і у великій групі виникають організаційні проблеми з такою формою опитування.

Організоване спостереження за учасниками дає великий обсяг інформації про успішність тренінгу. Тренер може звернути увагу на групову динаміку, якщо розвиток групи був одним із завдань, та відзначити, чи вдалося групі успішно пройти всі потрібні стадії розвиту. Можна спостерігати також зацікавленість групи. У фокусі уваги тренера під час оцінювання групи можуть бути особисті реакції та стратегії учасників, особливо на психокорекційних групах або групах особистісного зростання. Полегшити процес оцінювання може робота з другим тренером або відеозапис із подальшим складанням таблиць спостереження.

Експертні оцінки. Якщо тренінг проводиться на замовлення корпоративного клієнта, то інколи потрібно, щоб його оцінили представники замовника. Тоді до початку тренінгу домовляються щодо критеріїв оцінки ефективності: засвоєння навичок, вирішення конкретних питань, згуртованості команди. Оцінювання можна виконувати під час самого тренінгу, переглядаючи відеозапис або спостерігаючи за успішністю роботи персоналу.Зручно робити це відразу, у процесі тренінгу, але в деяких випадках оцінювання проводять у період між основною частиною тренінгу та підтримувальною зустріччю.

Найголовнішим критерієм результативності тренінгу можна назвати повідомлення від слухачів, які його відвідали, про те, що застосування нових методів дало позитивний ефект. Також високим показником результативності можна вважати ситуацію, коли до цього тренеру відправляють на іншу групу слухачів.

9. Конфліктологія

1. Конфліктологія як наука, її предмет та методи

Конфліктологія — відносно нова і специфічна область наукових знань, котра вивчає теорію і практику виявлення, попередження і розв’язання конфліктів. Об’єктом вивчення конфліктології є всі види конфліктів. У нашому випадку – навчального курсу „Конфліктологія і теорії переговорів” – акцент робиться на дослідженні і вивченні соціально-політичних (внутрідержавних, міждержавних, міжнародних, міжцивілізаційних) конфліктів.

Предметом конфліктології як інтеграційної міжгалузевої області наукових знань є загальні закономірності виникнення, розвитку і розв’язання конфліктів, а також основні принципи, способи та прийоми діяльності щодо конфлікту, тобто управління конфліктом.

Предмет вивчення загальної конфліктології — природа виникнення і розвитку конфліктної ситуації, вимірювання ступеня розвитку конфлікту, можливі шляхи цілеспрямованого впливу на конфліктну ситуацію.

Предметом конфліктології як навчальної дисципліни є поведінка особи або групи, яка призводить до конфліктів, а також взаємовідносини людей у процесі вирішення конфлікту.

Конфліктологія як наука має декілька напрямів:

• філософсько-соціальний (охоплює загальні тенденції розвитку конфлікту на макрорівні);

• організаційно-соціологічний (вивчає причини та динаміку конфліктів організацій, груп і колективів);

• індивідуально-психологічний (вивчає психофізичні особливості та характеристики окремих осіб, їх поведінку в конфлікті).