Стадії керування конфліктом.

Стадії управління конфліктом: прогнозування, попередження (профілактика) або стимулювання, регулювання, дозвіл.

Прогнозування конфлікту - етап виявлення його можливих причин і потенційного розвитку. На цьому етапі необхідно провести діагностику слабких місць в міжособистісних чи групових відносинах, здатних стати Конфликтогенами в цьому спілкуванні.
Елемента процесу управління Предмети управління
Сторони Поведінкові аспекти
Індивіди Управління сприйняттям Управління комунікацією
Групи Управління сприйняттям Управління комунікацією Управління груповий згуртованістю
Стадії неузгодженості Зміст прийняття рішень.
Несумісні відмінності Вибір стратегії
Вмешивающееся поведінку Вибір тактик Соціальний контроль Управління силою

Прогнозування конфліктів для різних їх типів може бути представлено в загальному вигляді:
Тип конфлікту Напрями прогностичних дій
Міжособистісна сфера Вивчення індивідуально-психологічних особливостей співробітників; знання і аналіз ранніх симптомів прихованого конфлікту, на стадії виникнення конфліктної ситуації (обмеження відносин, підкреслено-офіційна форма спілкування, критичні висловлювання на адресу суперника і ін.)
Сфера внутрішньогрупових інтересів Вивчення індивідуально-психологічних особливостей співробітників. Вивчення та аналіз громадської думки, групових мотивів і цінностей
Міжгруповое взаємодія Постійна взаємодія з усім комунікаційним каналам із зовнішніми організаціями. Робота з лідерами в мікрогрупах всередині колективу і всередині підрозділів, що входять до структури організації; аналіз громадської думки; знання ранніх симптомів міжгрупових конфліктів в їх латентній фазі (критичні висловлювання на адресу інших груп, посилення ідентифікації Ми з акцентом на протиставлення Вони і т. п.)

16. Ефективна поведінка у конфліктах та їх конструктивне розв’язання.

Для успішного розв'язання конфлікту потрібна, на думку О. Картунова та О. Маруховської, наявність таких умов:

1) достатня зрілість конфлікту;

2) розуміння суб'єктами конфлікту необхідності його розв'язання;

3) готовність та спроможність сторін конфлікту до конструктивних дій;

4) наявність для цього засобів, механізмів, ресурсів тощо.

Ці умови є адекватними і для успішного розв'язання міжособистісних конфліктів.

Дорослі мають оцінювати ефективність виховання на основі того, наскільки вдалося їм підготувати молодих людей до самостійних дій та приймання рішень в умовах, яких не було і в принципі не могло бути за життя батьківського покоління.

Загалом можна сказати, що для успішного формування конфліктної компетентності молоді потрібно, щоб практичний психолог володів високим рівнем конфліктологічної компетентності.